Божественная Комедiя - 28

віра, надія і любов.
74. Ебен - тропічне дерево з темною, часто
чорною деревиною.
83. Тіні, що присіли на квітках і травах -
душі земних владарів, які, захоплені
мирськими справами, забували про
спасіння своєї душі.
91-96. Рудольф Габсбург (1212-1291) - імператор
Священної Римської імперії, який свого
часу мав змогу зцілить хворе тіло
Італії, але не схотів допомогти їй (див.
прим. Ч. VI, 97-117).
97-100. А цей... Оттокар (Пржемисл) II - король
чеський, лютий ворог Рудольфа, загинув
на війні з ним 1278 року.
101-102. Ледащо з бородою - Венцеслав IV
(1270-1305) - король
Чехії, Польщі та Угорщини.
103-105. Кирпань - французький король
Філіпп III Сміливий (1245- 1285), батько
короля французького Філіппа IV Гарного
(що був на троні 1282-1314 pp.), вмер після
поразки в війні: з Педро III Ара-гонським
(вмираючи, лілеї вкрив ганьбою).
104. Дух з добрістю в лиці - Генріх
Наваррський, прозваний Товстим (пом.
1274), тесть того ж Філіппа IV Гарного.
112. Той, що видається моцаком - Педро III
Арагонський (1236- 1285) - чоловік дочки
Манфреда Костанци (див. в тексті і в
прим. 116- 120), зруйнував Пулью
(Неаполітанське королівство) і Прованс,
1282 року був обраний королем Сицилії
після повстання в Палермо проти
французів («Сицилійська вечерня»).
113. Носач - Карл І Анжуйський (докладніше
див. прим. Ч. XX, 62 і 67).
116-120. Юнак - Альфонсо III, старший син
Педро і Костанци, помер у 26-літньому
віці (1291 p.); дальші діти цього ж шлюбу -
Феде-ріго II Сицилійський (пом. 1337) і
Джакомо II Арагонський (пом. 1327) - були, на
думку Данте, не такі вдатні, бо не
успадкували батькової
доблесті(найкращого із спадку в них
нема).
129. Беатріче і Маргеріта - перша й друга
дружини Карла І Ан-
жуйського.
130-132. Найтихший владар. - Найбільше з
усіх присутніх тут вінценосців щастя в
дітях мав, на оцінку Данте, англійський
король Генріх III (пом. 1272), син Іоанна
Безземельного.
133-136. А той, що очі звів... Гульєльмо
Спадалунга (пом. 1292), маркіз
Монферратський і Канавезький.
Повставши проти нього, жителі міста
Алессандрії взяли його в полон і
посадили в залізну клітку, в якій він і
помер. Його син ще довго вів невдалу
війну проти Алессандрії.
ПІСНЯ ВОСЬМА
Передчистилище. - Долина земних
владарів. - Ангели-охоронці. - Змій
53. Ніно - Ніно де Вісконті з Пізи (пом. 1296)
- «суддя» (правитель) Галлури, одного з
чотирьох округів підвладної Пізі
Сардинії (з 1275 р. до смерті), внук і
суперник графа Уголіно (пізанського
державного діяча), друг Данте з юних
літ.
65. Куррадо (Коррадо) Маласпіна Молодший
- маркіз Луніджани (пом. бл. 1294). Маркізи
Маласпіни гостинно прийняли в себе в 1306
році вигнанця Данте.
70. Джованна - малолітня тоді дочка Ніно
Вісконті.
73-81. Беатріче д'Есте, дружина Ніно,
недовго після смерті чоловіка носила
вдовиний убір і вдруге вийшла (до речі,
нещасливо) за мілан-ця Галеаццо
Вісконті, помінявши, отже, герб
Вісконті пізанських (півник) на герб
міланських Вісконті єхидну (тобто
змію), що пожирає дитину.
89. Три побачив зірки - мабуть, сузір'я
Південний трикутник, відоме в ті часи з
«Альмагеста» (див. прим. Ч. І, 23). Три
зірки символізують «богословські»
чесноти: віру, надію і любов.
99. Змій, що смерть приніс людині - натяк
на гріхопадіння Адама і Єви, спокушених
змієм (Бібл.).
116. Вальдімагра - долина річки Магри в
Луніджані.
131. Лихий глава - Папа Римський.
133-135. Зміст цих слів: «Сонце ще сім разів
не опиниться в сузір'ї Барана, де воно
стоїть нині (тобто не мине семи років),
як ти сам переконаєшся в нашій
гостинності, раз уже має набути
чинності вирок долі, що прирікає тебе
на поневіряння».
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА
Передчистилище. - Долина земних
владарів. - Сон Данте. - Брама Чистилища.
- Вхід до першого кола
3. Кохана ветхого Тіфона. - Богиня
світанку Аврора, закохавшись у юнака
Тіфона, випросила у Юпітера безсмертя
коханому, але забула попросити йому й
вічну молодість. Тіфон поступово
обернувся на кволого, але невмирущого
діда (ант. міф.).
5. Холодної тварини вид - тої пори року
світанок починався в сузір'ї Скорпіона.
7. Ніч два кроки вгору вже зробила -
тобто минуло дві нічні години.
8. Де п'ять... - тобто Данте, Віргілій,
Сорделло, Ніно Вісконті і Коррадо
Маласпіна.
10. Коли знемігсь я, мов усі живі. - Данте
втомився, але Віргілій та інші тіні не
знають втоми.
14. Коли сумує ластівка - нещасна царівна
Філомела, обернена на ластівку.
Фракійський цар Терей силою оволодів
Філомелою, сестрою своєї дружини
Прокни, а щоб вона не могла розповісти
про його злочин, відрізав їй язика.
Філомела виткала на убранні кілька
слів, з яких Прокна дізналася про все.
Щоб помститись, сестри вбили Ітіса,
сина царя, і його м'ясом нагодували
Терея. Коли він погнався за ними з
сокирою, боги обернули Філомелу на
ластівку, Прокну - на солов'я, а Терея -
на одуда (Метам. VI).
23. Де Ганімед... - на горі їді
Фрігійській, де Юпітер, обернувшись на
орла, викрав юнака Ганімеда, щоб
зробити його своїм виночерпієм (ант.
міф.).
ЗО. Негаснучий огонь - сфера вогню; тоді
вважали, що вона лежить між сферою
повітря і небом Місяця.
34-39. Так, певно, затремтів Ахілл... - На
початку Троянської війни богиня
Фетіда, Ахіллова мати, бажаючи
врятувати сина від неминучої смерті,
взяла його від вихователя Хірона і
перенесла сонним на острів Скірос, але
Одіссей і Діомед знайшли його і там.
55. Лючія - християнська свята,
алегорично - «просвіщаюча благодать»
(лат. lux - світло).
112. «Глаголь» - назва
церковнослов'янської літери «г»
(початок слова «гріх»). Ангел позначає
на чолі Данте емблеми семи смертних
гріхів, від яких поет має очиститися в
міру сходження на гору Чистилища.
136-138. Тарпейська брама в римському
Капітали, де містилася державна
скарбниця. У добу падіння Римської
республіки охоронцем скарбниці був
прихильник республіканської партії
Люцій Цецілій Метелл, якого Цезар
усунув і арештував, захопивши державні
скарби.
ПІСНЯ ДЕСЯТА
Чистилище. - Перше коло. - Пихаті. -
Приклади смирення 20. Досягли ми
площини... - тобто першого кола
Чистилища, де
спокутується гріх пихи.
32. Поліклет (друга половина V сторіччя
до н. є.) - старогрецький скульптор і
теоретик мистецтва, автор так званого
«канону», тобто вчення про ідеальні
співвідношення частин людського тіла і
про його пропорції.
34-45. Перший барельєф зображує
євангельську легенду про благо-
віщення, коли до діви Марії з'явився
ангел і провістив, що вона стане
матір'ю Ісуса Христа, і діва слухняно і
з смиренням прийняла цю вість.
55-56. Натяк на біблійний міф про Озу, який
нагло вмер, коли
хотів торкнутися ковчега.
65-69. Другий барельєф змальовує смирення
біблійного царя Давида, чоловіка
Мелхоли, під час перевезення ковчега.
73-93. Третій барельєф відтворює легенду
про те, як імператор Траян смиренно
вислухав докори вдови і вчинив правий
суд.
75. За середньовічною легендою, папа
Григорій виблагав у Бога спасіння для
душі прославленого своєю
справедливістю й добротою римського
імператора Траяна (75-117). Траян був
визволений з Пекла, жив удруге, як
християнин і досяг райського
блаженства. Душі навіть найви-датніших
своїми чеснотами нехристиян мусили
перебувати, за уявленнями Данте і його
сучасників, у першому колі Пекла. 94. Для
кого не існує новини - тобто для бога. 125.
Метелик ангельський - людська душа.
ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА
Перше коло. - Пихаті. - Молитва. - Одерізі
д 'Агобйо 59-72. Омберто Альдобрандеско,
граф Сантафйоре, забитий 1259 року, коли
сьєнці, не стерпівши його кривд і
насильств, взяли в облогу його замок
Кампаньятіко.
64. Спільна мати - земля.
74-103. Одерізі з Агобйо (пом. 1299) - глава
урбінської школи мініатюристів; про
нього, як і про далі згадуваних
художників Франка, Чімабуе, Джотто -
див.: В. Н. Лазар є в, «Происхождение
итальянского Возрождения», М., Изд-ю AH
CCCP, І, 1956, II, 1959, за покажчиками імен.
81. «Освітлювання в книзі» - так за тих
часів називалося мистецтво
оздоблювання книг (тоді, звичайно, ще
рукописних) малюнками, що пояснювали,
«проливали світло», «освітлювали»
текст (термін походить від латинських
слів {«lumen», «lustro», що означають
«світло», звідси й сучасні
«ілюстрація», «ілюмінація», тобто
розфарбування умовних позначок на
планах, картах тощо).
83. Франко з Болоньї - мініатюрист,
сучасник Данте.
94-96. Чімабуе (бл. 1240 - бл. 1302) - славетний
флорентійський живописець.
95. Джотто (1266 або 1276-1337) - великий
флорентійський художник, засновник
реалістичного напряму в мистецтві
Відродження, друг Данте.
97. Цей Гвідо... злото... - Гвідо
Кавальканті (бл. 1259-1300), філософ і поет,
друг Данте, один з найвидатніших
представників «dolce stil nuovo».
98. Як з тим зрівнять - Гвідо Гвініцеллі
(між 1230 і 1240-1276) - італійський поет, якого
Данте вважав своїм батьком у поезії
(див. Ч. XXVI і прим. 92).
109-138. Провенцано Сальвані - ватажок
сьєнських гібелінів; спочатку успішно
воював проти флорентійських гвельфів
(битва під Мон-таперті, 1260 року), але
врешті зазнав поразки в бою при Колле
ді Валь-дельса 1269 року, коли потрапив у
полон і був скараний на горло. Він
колись, ставши на сьєнській площі
навколішки, смиренно благав городян
допомогти йому зібрати гроші для друга,
якого король Карл І Ан-жуйський
ув'язнив, жадаючи викупу. Полоненик був
викуплений. За цей вчинок сумирності і
смирення Провенцано не відбував свого
строку у Передчистилищі.
140-141. Зміст цих слів Одерізі: «Ти скоро
зрозумієш, що означає це слово
(тремтівши тілом перед усіма), бо про це
подбають твої співго-родяни (коли
виженуть тебе з Флоренції і змусять у
вигнанні вдаватися до чужої допомоги)».
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
Перше коло. - Пихаті. - Приклади
покараної пихи. - Сходження у
друге коло
13-14. Опусти-но очі... - Після різьблених
на стіні прикладів смирення й покори
Данте описує малюнки на дорозі, що
зображують випадки покараної ще на
землі пихи й гордощів, узяті з
давньоєврейської і античної міфології
та історії.
25. Впізнав я отого... - сатану.
28. Бріарей - гігант, ударений Зевсовою
блискавкою (ант. міф.). В «Енеїді»
Віргілій зобразив його сторуким.
31. Паллада, Марс, Феб - боги, діти
Юпітера, які брали участь у переможній
війні божественного їх батька проти
повсталих гігантів (ант. міф.).
34. Впізнав Немврода. - Немврод був на
чолі вавилонян, які в місті Сеннаарі
почали будувати вежу, щоб досягти неба,
але Бог, змішавши їхні мови, припинив
цей замір (Бібл.).
37. Тебе, Ніобо... - Ніоба, дружина Амфіона,
пишалася численністю свого потомства
(сім синів і сім дочок) і глумилася з
богині Латони, шо мала всього лише двох
близнят - Аполлона і Діану. Ці боги
убили стрілами всіх дітей Ніоби, яка
закам'яніла з горя (ант. міф.).
40. Тебе, Сауле... - Зазнавши поразки, цар
Саул укоротив собі віку, кинувшись на
меч на гірській верховині Гелвуї, грунт
якої після цього став сухим і неродючим
(Бібл.).
43. Арахна - майстерна ткаля, яка
пишалася своєю вмілістю і насмілилася
змагатися в цьому мистецтві з Мінервою.
За таку пиху боги обернули її на павука
(ант. міф.).
46. Ровоам - жорстокий ізраїльський цар,
який урятувався втечею від повсталого
народу (Бібл.).
50. Алкмеон - син аргоського царя
Амфіарая і Еріфіли. Син Едіпа, Полінік,
шукаючи собі союзників, щоб відвоювати
Фіви у свого брата Етеокла, подарував
пихатій цариці Еріфілі намисто
Гармонії, що приносило нещастя усім
його власницям. Цариця вказала
Полінікові місце, де притаївся її
чоловік, бо знав, що його вб'ють, коли
він вирушить у цей похід. Коли Амфіарай
загинув під Фівами, його син Алкмеон
убив свою матір (ант. міф.).
53. Сеннахеріб - гордовитий ассірійський
цар. Його вбили власні сини, коли він
приносив жертву в храмі (Бібл.).
55. З яким тріумфом Кіру... - Геродот
розповідає, що скіфська цариця Тамірі,
перемігши персидського царя Кіра,
відрубала йому голову і вкинула в
мішок, наповнений кров'ю.
58-59. Як... утекло все ассірійське
військо. - Коли Юдіф убила
ассірійського полководця Олоферна,
його військо розбіглося (Бібл.). 62. Іліон
-укріплена частина (фортеця)
малоазійського міста Трої, облогу
якого змальовує Гомер у «Іліаді».
80. Служниця ж шоста дня - шоста година
після сходу сонця, тобто полуденна
пора.
100. В місті із відмінним ладом - так
іронічно називає Данте Флоренцію.
105. Ні книг, ні мір не гидили ще плями. -
Міст Рубаконте і сходи до храму Сан
Міньято споруджені до голосних
шахрайств, що їх вчинили державні діячі
Флоренції, зробивши підчистки в
нотаріальних книгах і зменшивши вміст
казенних мір.
110. «Блаженні духом нищії» (церк.) -
блаженні сумирні. Одна з заповідей так
званої «нагірної проповіді» Ісуса
Христа (Євангелія).
121. Помахом крил ангел стер з Дантового
чола перший, найбільший «глаголь» на
знак очищення від гріха пихи.
ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА
Друге коло. - Заздрісні. - Приклади
великодушності
29. Тут лунають голоси, що нагадують про
великодушні вчинки. Перший: «Вина не
імуть» (церк.) - слова Христової Матері
до Сина на весіллі в Кані Галілейській
(Єванг.).
32. Другий вигук: «Орест - це я!» - взято з
грецької міфології. Коли вороги
Агамемнонового сина Ореста схопили
замість нього його друга Пілада, той,
жертвуючи собою в ім'я дружби, назвався
його ім'ям, але в останню мить перед
стратою з'явився справжній Орест, і
вражені великодушністю судді
помилували обох.
36. «Любіть того...» - слова Ісуса перед
смертю на хресті (Єванг.).
39-40. Бичем служать приклади любові,
вуздою ж мають служити приклади
покараної заздрості (див. далі, Ч. XIV).
62. Стіни розгрішних пожадань - тобто
церкви.
106-129. «Була я сьєнка...» - Сапія, дружина
Гінібальдо Сараччіні, тітка Провенцано
Сальвані (див. прим. Ч. XI., 109-138), яка під
час фатальної для нього битви при Колле
ді Вальдельса раділа поразці своїх
співгромадян.
109-110. Ім'я Сапія. - Це ім'я зіставляється
з італійським прикметником savia
(по-староіталійськи sapid), тобто «мудра».
122. Мов дрізд в одлигу... - натяк на
італійську народну казку.
127. П'єр Гребінник - П'єр Петтінайо,
проповідник, що мав у Сьєнні репутацію
святого, був за професією гребінником.
151. Пустоголових стан - Сьєна, де з
ініціативи офіційних осіб серйозно
обговорювали і навіть починали
здійснювати фантастичні плани: купівлю
та будівництво морського порту в
містечку Таламоне або розшуки
підземної річки Дьяни, водою якої
сьєнці гадали забезпечити місто.
Вислів «адмірали» коментатори
тлумачать різно: 1) ті, хто сподівався
стати адміралами; 2) начальники
портових робіт; 3) підрядчики цих робіт.
ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА Друге коло. -
Заздрісні. - Приклади покараних
заздрощів
1-6. Розмовляють душі двох представників
знатних сімей з області Романьї:
гібелін Гвідо дель Дука (перша терцина)
і гвельф Ріньєрі да Кальболі.
17. Фальтерона - гора в Апеннінах на схід
од Флоренції.
31. Пелоро (нині Фаро) - найближчий до
Італії мис острова Си-цилії, яка, на
думку середньовічних учених, колись
одірвалась од материка.
42. Цірцея - чарівниця, яка обертала
людей на тварин (ант. міф.).
43. Спочатку в перченім... - спочатку Арно
тече долиною Казенті-но, маєтками
графів Твіді, володарів Ромени й
Порчано.
48. Далі, біля Ареццо, річка круто
повертає на захід. 51. Вовки -
флорентійці.
53. Лиси - жителі Пізи, перед якою Арно
проходить старовинним каналом.
59. Твій племінник - Фульчері да
Кальболі, флорентійський подеста з 1303
року, жорстоко переслідував недобитки
«білих» і гібелінів.
93. Між По й горою... - тобто у Романьї.
97. Де добрий Ліцйо... - Тут і в наступних
рядках старий Гвідо згадує імена
романців, які відзначались колись, на
його думку, зразковою чес-нотливістю.
107. Тут і далі Гвідо перелічує замки й
маєтки занепалих знатних родів.
119. Демон - прізвисько Магінардо Пагані
да Сузінана (пом. 1302), відомого
політичною безпринципністю.
133. «Хто стрінеться - мене забити має!» -
слова Каїна, який із заздрощів убив
свого брата Авеля (Бібл.).
139. «Я - Аглавра...» - Аглавра заздрила
своїй сестрі Ерсі, яку любив бог Марс, і
той обернув заздрісницю на камінь (ант.
міф.).
ПІСНЯ П'ЯТНАДЦЯТА
Друге коло. - Заздрісні. - Третє коло. -
Гнівливі. - Приклади лагідності
1 -6. Сонце мало пройти до горизонту таку
саму частку окружності, на яку до
третьої години дня (лічачи від сходу)
встигає повернутися
сфера жартівлива, мов дитина, тобто
небо Сонця, вічно рухливе. Інакше
кажучи, до заходу сонця лишалося три
години.
4-6. Тут - у Чистилищі; вдома - в Італії.
86-92. Епізод з дитинства Ісуса Христа,
коли дванадцятирічний Ісус розмовляв у
храмі з учителями (Єванг.).
94-105. Епізод з античної (написаної
Валерієм Максімом) біографії
афінського тирана Пісістрата (бл. 600-527
pp. до н. є.). Юнак, закоханий у дочку
Пісістрата, прилюдно поцілував її.
Пісістрат не послухався своєї дружини,
яка вимагала, щоб зухвалець був
покараний, і все закінчилося весіллям.
97-98. Міста, що бились за його ім'я боги. -
Посейдон і Афіна сперечалися про те,
чиїм ім'ям слід назвати місто.
Перемогла Афіна.
106-114. Я бачив шал нестямної юрби... -
Йдеться про вбивство молодого
християнина Стефана (Новий завіт).
ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА
Третє коло. - Гнівливі. - Ломбардець
Марко 27. Календи - назва першого дня
кожного місяця в староримському
календарі.
46-144. Я був ломбардець, Марко на ім'я. -
Венеціанець Марко, який жив у XIII ст. і
служив при дворах різних італійських
володарів. Дехто з коментаторів вважає,
що визначення «Ломбардо» вказує на
його прізвище, а один навіть ототожнює
його з прославленим «придворним» і
мандрівником Марком Поло, хоч той умер
пізніше за Данте.
54-83. Знов у мене сумніви знялись. -
Сумніви й непевність Данте, збуджені
словами Гвідо дель Дука про моральний
занепад і нехтування чеснот в Італії,
подвоюються після слів Марка, і виникає
запитання, хто ж у цьому явищі винен: чи
несприятливий вплив зірок, як твердили
тодішні астрологи, чи сама людина, яка
має свободну волю? Марко висловлюється
на користь другого припущення.
98-99. Хоч жує і ремигає, - він, проте, без
ратиць. - У Біблії чистими
проголошуються ті тварини, що
ремиґають і мають ратиці. Християнські
богослови пояснювали цей образ
символічно: ремиґання - роздуми над
Святим письмом і правильне його
тлумачення, роздвоєність копит -
розрізнення деяких глибоких понять,
наприклад добра і зла. Данте хоче
сказати: «Римський Папа і чистий і
нечистий; хоч він авторитетний у
питаннях релігії, але не розрізняє
духовного від світського, намагається
знищити «ратиці» - двоїстість влади
церковної і світської». 107. Два сонця -
папа і імператор.
109. Та перевищило одне - папська влада
взяла гору над імператорською.
115. Де поять Адідже із По рівнину, - тобто
в Ломбардії, на батьківщині промовця.
117. Федеріго - імператор Фрідріх II
(1194-1250), що мав славу небезпечного
єретика.
124. Коррадо да Палаццо з Брешії.
125. Герардо да Каміно - генеральний
капітан Тревізо.
125. Гвідо да Кастель, який у себе в Реджо
гостинно приймав мандрівників.
132. Левієві чада - потомки Леві, тобто
давньоєврейські священики, що не мали
доступу до світських посад.
140. Гая - чеснотлива дочка Герардо да
Каміно.
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА
Третє коло. - Гнівливі. - Вихід з диму. -
Сходження в четверте коло
19. Обернення на пташку нечестиве - натяк
на міф про обернення Прокни на солов'я
(див. прим. Ч. IX, 14).
28-33. А поруч грізний Артаксеркс сидів... -
Аман, наближений персидського царя
Артаксеркса, гнівний на Мардохея,
задумав його повісити і вигубити всіх
іудеїв. Але цариця Есфір, іудеянка,
зламала його задум, і цар велів
розіпнути Амана на дереві,
призначеному для Мардохея (Бібл.).
34-39. Лавінія, дочка Амати і царя Лацію -
Латіна. Батько посватав її за
троянського вождя Енея, а мати хотіла
видати за Турна, царя ру-тулів.
Дивлячись на битву троянців з рутулами
і гадаючи, що Турна вбито, Амата
повісилась (Ен. VII, 249-474; XII, 593-613).
91-114. Віргілій викладає вчення про любов
як джерело добра і зла.
115-139. Схема побудови Чистилища:
Кола І, II, III - любов, що завдає зла іншим
(пиха, заздрощі, гнів).
Коло IV - недостатня любов до істинного
блага (байдужість).
Кола V, VI, VII - надмірна любов до
несправжніх благ (користолюбство,
обжерливість, любострастя).
ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА
Четверте коло. - Ледачі. - Приклади
рідкісної швидкості і жалюгідних
лінощів
17-18. Сліпоокі, що іншим стали за
поводирів - епікурейці.
80-81. Де сонце йде тонуть... між сардів з
корсами... - Місяць уставав у
зодіакальному сузір'ї Скорпіона і йшов
тією ж тропою, як і сонце, коли воно
сходить у цьому сузір'ї, а сідає, як
здається, в Римі, десь між Сардинією і
Корсикою.
82. П'єтола - село в Мантуанській області,
в якому народився Віргілій.
91-93. Aeon та Ісмена - річки в Беотії, на
берегах яких жителі Фів буйними
ігрищами вшановували Вакха.
100. Марія в гори квапилася йти. - Зразу ж
після Благовіщення Марія вирушила в
гори, щоб привітати свою родичку
Єлисавету, яка зачала сина (Єванг.).
101-102. Цезар, не затримавшись в Марсільї,
в Ілерду поспішає... - Цезар, витіснивши
Помпея з Італії, швидко рушив у Галлію,
залишивши частину війська вести облогу
Марсільї (сучасний Марсель), з суші і з
моря, вступив в Іспанію і біля Ілерди
(сучасна Леріда) примусив пом-пеянців
здатися (49 р. до н. є.).
118-126. Сан-Дзено - монастир у Вероні. Ім'я
абата, що тут говорить, остаточно не
з'ясовано.
119-120. При добрім Барбароссі... -
імператор Священної Римської імперії
Фрідріх І (1125-1190), який 1162 року зруйнував
Мілан.
121-126. Той, кому ногою довелося в могилу
стать - владар Верони Альберто делла
Скала (пом. 1301) незаконно призначив
абатом у Сан-Дзено свого нешлюбного
сина Джузеппе, кульгавого і розпусного
(пом. 1313).
133-135. Ті... в мандрах полягли, Йордан же
сприймуть юні дчі й уші. - Євреї, що
вийшли з Єгипту по дну Червоного моря,
побоялися вступити в обітовану землю.
За це всі повнолітні засуджені були
померти в пустелі, і тільки діти їхні
через сорок років побачили Йордан
(Бібл.).
136-138. Ті, що відмовились і утекли... -
Частина троянців, що вийшли з Енеєм із
сплюндрованої батьківщини, лишилась у
Сицилії (Ен. V, 700-778).
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА
Четверте коло. - Ледачі. - Символічний
сон Данте. - Сходження в п 'яте коло
1-3. Зміст: «У передсвітанковий час, коли
нагріте за день повітря вже не може
боротися з холодними променями Місяця,
бо спека дня встигла поменшати під
впливом холоду, що виходить від Землі
або від Сатурна...»
5. Геоманти - ті з середньовічних
чаклунів і знахарів, що ворожили з
допомогою випадково поставлених
крапок. Найщасливіша фігура(«Велика
Фортуна») була схожа на крайні зірки
сузір'я Водолія разом з найближчими
зірками Риб. Данте хоче сказати, що вже
зійшли Водолій і частково Риби, тобто
до сходу сонця лишилося близько трьох
годин.
7-9. Жінка, що приснилася Данте, уособлює
ті гріхи, які спокутуються в трьох
верхніх колах: користолюбство,
обжерливість, любострастя (пор. рядки
58-59).
12-15. Під зором тим... - Зміст: «Тільки наші
очі і увага надають зачарування всякій
потворності і гріху».
70. У п'ятому колі спокутується гріх
скупості, зажерливості й
марнотратства.
74. «Прильпне душа моя землі» (церк.) -
«прилипне душа моя до землі».
98-99. Переклад: «Хай тобі буде відомо, що
я був наступником апостола Петра»
(церк.), тобто Римським Папою. Це папа
Адріан V (раніш кардинал Оттобоно
Ф'єскі, граф да Лаванья), який помер 1276
року через 38 днів після обрання.
100-102. Річка Лаванья і місто з тією ж
назвою, звідки походив рід папи Адріана
V, лежать близько до невеличких міст
Сьєстрі і К'явері, що на березі
Генуезької затоки.
136-137. Посилаючись на євангельський
текст: «У потойбічному світі не
женяться і не виходять заміж», Адріан
хоче сказати, шо після смерті він
перестав бути папою («чоловіком
церкви») і став такий самий, як усі
мерці.
143. Аладжа да Лаванья, дружина Мороелло
Маласпіна, який 1302 року очолив війська
«чорних» у війні проти Пістойї.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТА
П'яте коло. - Скупі. - Приклади бідності,
щедрості та огидних скупощів. - Туго
Капет. - Двигтіння гори
3. Взять губку, не насичену доволі... -
тобто припинити розглядування й
розпитування, не задовольнивши
цікавості.
8. Зло, яким укритий цілий світ -
користолюбство.
10. Вовчиця давніх літ - звір, що уособлює
користолюбство.
22-24. Ми ясно бачим ясла у повітці... -
натяк на євангельську легенду про
обставини народження Христового.
25-27. Гай Фабріцій Люсцін - римський
консул III ст. до н. є., прославився своєю
безкорисливістю.
31-33. Які щедроти явив невинним дівам
Миколай - натяк на одну з християнських
легенд про Миколая, єпископа міста Міри
в Лікії.
40-123. Це Гуго Капет (пом. 956) - граф
Паризький, засновник французької
королівської династії Капетінгів.
Незнатний з походження (дід в Парижі м
'ясом торгував), він став правителем
держави за останніх представників
каролінгської династії, а коли вона
вимерла вся (Людовік V помер 987 року),
сина Гуго, також Гуго, було обрано на
вільний французький престол.
43. Я коренем триклятого був зілля -
тобто родоначальником французької
королівської династії.
48. Брюгге, Гент, Дує та Лілль - міста у
Фландрії, сплюндровані французькими
королями. Той, що говорить, хотів би, щоб
Фландрія помстилася над його нащадком
Філіппом IV Гарним (див. прим. Ч. VII, 103 і 104)
за всі кривди. 1302 року фламандське
народне ополчення справді розгромило
французів.
54. А з них останній рясу надягав. -
Очевидно, Данте сплутав останнього
Каролінга з останнім Меровінгом,
Хільдеріком III, який 751 року був
скинутий з престолу і пострижений у
ченці.
61. Кров мою - тобто моє потомство.
62. Прованська, взята в посаг, оболонь. -
Карл І Анжуйський (1220- 1285), син
французького короля Людовіка VIII, взяв
1246 року в посаг багатющі землі
Провансу.
66. Понтьє, Нормандія, Гасконь - різні
частини сучасної Франції, тоді окремі
невеличкі держави.
67. До вас Карл вдерся. - Після вдалого
шлюбу Карл І Анжуйський, охоплений
жадобою розширювати свою державу,
завоював багато земель на території
сучасної Франції і Бельгії, а потім
втрутився в боротьбу пап за світську
владу в Італії і захопив Неаполь та
Сицилію. Відзначався величезною
зажерливістю, жорстокістю й
нерозбірливістю в засобах та способах
для збагачення. Але монархічні погляди
Данте примусили поета вмістити цього
«розбійника й грабіжника», як
називають Карла І італійські історики,
в Чистилище (див. Ч. VII) , отже, дати певну
надію на перехід його до вічного
блаженства і цілковите розгрішення.
68. Вбив Куррадіно. - Перемігши при
Тальякоццо останнього Го-генштауфена,
шістнадцятирічного імператора
Конрадіно (1268), Карл І відрубав йому
голову.