Божественная Комедiя - 25

«згадуючи, як про минуле, про страшні
видіння пекла, де ти побував».
94-101. Мов річка та... - річка Монтоне. Від
гори Монте-Везо (Мон-візо) в П'ємонті, де
бере початок По, на схід (до сходу) це -
перша з річок, що стікають з
Апеннінського хребта, яка впадає не в
По, а просто в Адріатичне море. Біля
монастиря і селища Сан-Бенедетто вона
водоспадом рине вниз.
102. Де тисяча б могла... - Одне із старих
тлумачень говорить: «Цей багатий
монастир міг би вмістити тисячу
монахів або бідних, але його прибутками
користується невелика кількість
людей». Інші коментатори вважають, що
Данте радив графам Гвіді побудувати
там замок, який був би захистом для
тисячі жителів.
106-114. Вірьовка. - Деякі старі
коментатори вбачають в ній символ
підступності, з допомогою якої Данте
колись думав «упіймати леопарда»,тобто
зваблювати жінок (леопард -
любострастя; П. І, 32). Інші, навпаки,
вважали символом поміркованості, якою
він хотів скрутити леопарда, тобто
подолати любострастя.
127-129. Рядками Комедії цієї... - Називаючи
свою поему «Комедією», Данте
користується середньовічною
термінологією: комедія, як він пояснює
в листі до Кангранде, - кожний поетичний
твір середнього стилю з застрашливим
початком і щасливим кінцем, написаний
народною мовою; трагедія - кожний
поетичний твір високого стилю з
захоплюючим і спокійним початком і
жахливим кінцем. Тому у Данте Віргілій
називає свою «Енеїду» трагедією (П. XX,
113). Назву «Божественна» було надано
Дантовій «Комедії» вже пізніше, як
данина захоплення грандіозним задумом
і довершеним виконанням твору, а
почасти, можливо, для конспірації, шоб
під «святим» епітетом приховати
найбільш невгодні для вищих сановників
католицької церкви місця, від яких
занадто одверто віяло єрессю.
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА
Геріон. - Коло сьоме. - Третій пояс
(закінчення). - Насильники над природою
і мистецтвом (хабарники). - Спуск у
восьме коло
1-27. Цей гострохвостий звір... - Геріон,
страж восьмого кола, де караються
обманщики. За античною міфологією, це
велетень з трьома тілами і трьома
головами, що панував на острові Еріфеї,
на далекому заході, за океаном.
Геркулес його вбив і забрав стада його
биків. Змальовуючи Геріона, як «гидотне
втілення облуди», Данте, очевидно, йшов
за пізнішою традицією, відбитою
пізніше і в «Генеалогії богів»
Боккаччо, де розповідається, що
«Геріон, який панував на Балеарських
островах, лагідним обличчям, ласкавими
розмовами і всім обходженням улещував
гостей, а потім убивав тих, хто йому
довірився».
6. На стежці... твердій. - Тобто поблизу
кам'яної набережної Фле-гетону.
18. Арахна - уміла лідійська ткаля, що
змагалася з Мінервою, і та за таке
зухвальство перетворила її на павука.
22. Бобер, присівши... - Данте наслідує
повір'я, ніби бобер, розташувавшись на
березі, опускає в воду хвіст і ворушить
ним, виділяючи при цьому пахучий
«бобровий струмінь», який приманює риб.
Тоді він повертається і хапає їх. З
таким бобром поет порівнює Геріона,
який, не витягти хвоста, сховавши груди,
ліг над безоднею.
35. Побачив тіні... - Це лихварі. Вони
сидять над самим обривом, на межі тієї
частини, де карають обманщиків.
55-57. І кожен з них на шиї мав торбину... -
Порожні торбини, що висять на шиї у
лихварів, прикрашені їхніми гербами, по
яких Данте і пізнав їх. Це все родовиті
люди.
59-60. Лазуровий лев - герб флорентійських
Джанфільяцці, гвельфів.
63. Білий гусак на червоному полі - герб
флорентійських Уббріякі, гібелінів.
65. Синя свиня на білому полі - герб
падуанського лихваря Реджі-нальдо
Скровеньї.
68. Вітальяно - Вітальяно дель Денте,
знатний падуанець.
73-75. Що на торбині змалював три дзьоби! -
такий герб мав флорентієць Джованні
Буйамонте (пом. 1310).
107-108. Фаетон - син Аполлона, бога сонця,
взявся правити батьковою колісницею,
не стримав коней, підпалив небо і землю.
Юпітер убив його блискавкою.
109-111. Ікар - син художника Дедала. Щоб
утекти з острова Крит, Дедал зробив
собі і синові і прикріпив воском до
плечей крила, але юнак піднявся занадто
високо, сонячне проміння розтопило
віск, і Ікар упав у море.
ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА
Коло восьме (Лихосхови). - Обманщики тих,
що не довірились. - Перший схов. -
Звідники і спокусники. - Другий схов. -
Підлесники
1-20. Лихосхови - восьме коло Пекла,
широкий кільцеподібний пояс пекельної
воронки, оточений крутою стіною обриву.
Він зборознений десятьма
концентричними сховами (ямами),
відділеними один від одного валами. В
напрямі до центру Лихосхови - похиле
місце, так що кожний наступний схов і
кожний наступний вал розміщені трохи
нижче від попередніх і зовнішній,
увігнутий укіс кожного схову вище
внутрішнього, вигнутого укосу. Перший
числом вал прилягає до колової стіни. В
центрі чорніє глибока криниця, на дні
якої лежить останнє, дев'яте коло Пекла,
крижане озеро Коціт. Понад тими темними
сховами, тобто від колової стіни до
цієї криниці, йдуть радіусами скелі,
перетинаючи схови і вали, причому над
сховами вони вигинаються у вигляді
мостів.
25-27. У першому схові грішники йдуть
двома зустрічними потоками, їх
шмагають чорти, і тому вони ступають
швидше, ніж Дайте і Віргілій. Зовнішній,
найближчий до поетів ряд рухається їм
назустріч. Це - звідники, які спокушали
жінок для інших. Внутрішній, дальший
ряд іде в тому ж напрямі, що й поети. Це -
спокусники, що спокушали жінок для
себе.
28-33. Так римляни... - В 1300 р. папа
Боніфацій VIII, щоб підняти престиж
церкви і поповнити папську казну,
оголосив перший церковний «ювілей», що
привернув величезну кількість
паломників, тому що всім богомольцям
обіцяли відпустити гріхи. Щоб уникнути
затору (тісняви), міст Святого ангела
було поділено надвоє вздовж: по один
бік ішли до собору святого Петра, лицем
до замку Святого ангела, а по другий -
назустріч, до пагорба Монте-Джордано.
50. Венедіко Каччанеміко - глава
болонських гвельфів (пом. 1302). Дайте,
очевидно, вважав, що в 1300 році його вже
не було серед живих.
55-56. Я той, хто раду дав... - Венедіко
Каччанеміко продав свою сестру
Гізолабеллу маркізові Феррарському
Обіццо II чи Адзо VIII.
59-61. Тут стільки наших... - В Пеклі
скупчилось більше звідників-болонців,
ніж лишилось живих болонців на землі.
Болонья, з її своєрідним діалектом,
розташована між ріками Савеною і Рено.
83-96. Іде великий приклад
страстотерпцям... - Ясон, проводир
аргонавтів, по дорозі в Колхіду по
золоте руно приплив на острів Лемнос,
де незадовго до того жінки, розгнівані
холодністю своїх чоловіків, повбивали
їх. Тут він спокусив молоду царицю
Ізіфілу, яка при винищенні мужчин
обманула подруг, врятувавши свого
батька, царя Фоанта, і допомогла йому
покинути острів. Ясон залишив Ізіфілу
вагітною, зрадивши її заради
колхідської царівни Медеї, до якої
потім теж охолов, покохавши Креусу.
122. Алесьйо Інтермінеллі із знатного
луккського роду, помер незадовго до 1300
р.
133. Talc - славетна афінська гетера. Данте
ототожнює її з героїнею п'єси «Євнух»
римського комедіографа І ст. н. є.
Теренція.
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА Коло восьме. -
Третій схов. - Святокупці
1. Волхв Сімон. - Про нього легенда
розповідала, що він хотів підкупити
апостолів, щоб вони навчили його
«зводити Святого Духа» на людей. За
його іменем усіх, хто продає або купує
церковні посади, стали називати
симоністами.
17. Сан-Джованні - флорентійський
баптистерій, церква Іоанна Хрестителя.
19-20. При рятуванні втопаючого... - Якось в
один з таких отворів чи купелів
забрався, розпустувавшись, хлопчик і
застряв там. Данте, що був поблизу, взяв
сокиру і, розбивши мармур, звільнив
його. За цей вчинок його обвинувачували
в блюзнірстві.
31. Хто це?.. - Страждаючий грішник - папа
Миколам III (1227- 1280), у світі Джованні
Гаєтано дельї Орсіні. Це перший папа,
який розпочав застосовувати симонію і
цим збагачувати себе і своїх родичів.
49. Схиливсь я, мов чернець, що сповідає...
- В середні віки в Італії убивць
закопували в землю вниз головою. Данте
схилився над папою Миколаєм III, як
сповідач над таким страчуваним, якщо
той, вже опушений головою в яму, ще раз
підкличе його, щоб цим хоч трохи
відкласти смерть.
53. Боніфацій - Миколаю III Данте здався
Боніфацієм VIII, який вступив на папський
престол у 1294 р. і мав з'явитися йому на
зміну в 1303 p., відтиснувши його в глибину
щілини. Він здивований, що той з'явився
на три роки раніше.
Данте був непримиренним ворогом
Боніфація VIII. В цьому недо-стойному
папі він бачив ненависника вільної
Флоренції і головного винуватця свого
вигнання. Він ганить його устами
Чвакала, Миколая III, Гвідо да
Монтефельтро, Бонавентури, Каччагвіди,
апостола Петра і Бе-атріче.
54. Список - перелік майбутніх
пап-симоністів відомий Миколаю III, бо
грішники в Пеклі наділені даром
передбачення.
57. Красуня - церква. Папу називали
«мужем церкви».
70-72. Що ведмедиха - мати є мені... -
Миколай III був із роду Орсіні (італ. Orsinat
- ведмедиця). Ведмежатка - його родичі.
79-84. Та довше я стою сторч головою... -
Миколай III стоїть сторч головою вже
двадцять років (з 1280 по 1300 p.), а
Боніфацію VIII призначено коротший
строк: він з'явиться йому на зміну в 1303
p., а в 1314 р. його змінить пастир весь в
гидкім гріху, Климент V, який прийде від
заходу, тобто з Франції.
Климент V, родом гасконець, Бертран де
Гот, архієпископ бордоський, обраний на
папський престол у 1305 р. за допомогою
французького короля Філіппа IV, якому
він за це зобов'язався поступитись на
п'ять років церковними прибутками в
межах Франції і обіцяв повну
покірність. Климент V коронувався в
Ліоні і лишився у Франції. У 1309 р. він
переніс папську резиденцію в Авіньйон,
цим поклавши початок «авіньйонському
полону папства», що тривав до 1377 p.,
призвівши до повного падіння його
самостійності і престижу. При Клименті
V особливо широко процвітала симонія. У
«Божественній комедії» цього папу
викривають Каччагвіда, апостол Петро і
Беатріче.
85-87. Іасон - іудейський первосвященик,
що купив цей сан у сирійського царя
Антіоха Єпіфана (II ст. до н. є.) і ввів у
Єрусалимі язичеські звичаї.
99. Як з ним на Карла бадьоривсь
безмежно. - Карл 1 Анжуйський відмовився
поріднитися з Миколаєм III, і той став
його ворогом.
106-110. Вас, пастирі, вже знав євангеліст...
- Іоанн, автор «Апокаліпсиса», змалював
язичеський Рим, як «велику блудницю»,
що сидить на семиголовому і
десятирогому звірі. Данте, зливаючи
воєдино образи блудниці і звіра,
перетворює їх на символ папського Рима.
111. Аж поки шлюбного любила мужа. - Тобто
доки Римський Папа, муж церкви, не
спонукав церкву до розпусти.
115-117. О Константине... - В кінці VIII ст.
з'явився виготовлений папською
канцелярією знаменитий фальшивий акт,
так званий «дар Константина», яким
імператор Константан (з 306 по 337),
переносячи свою столицю в Візантію,
буцімто передавав папі Сільвестру І і
його наступникам державні права на Рим
і західні країни. Данте, переконаний, як
і його сучасники, в автентичності «дару
Константина», фальшивість якого була
доведена тільки в XV ст., вважав його
величезним лихом і для імперії, і для
церкви.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТА Коло восьме. - Четвертий
схов. - Віщуни
3. Канцона перша - тобто перша з трьох
частин, або кантик «Божественної
комедії». Про втоплих в пітьмі - тобто
про засуджених грішників.
8. Ходили, сльози мовчазні ллючи... -
Віщуни, вражені німотою.
34-39. Амфіарай - у грецьких міфах - цар і
віщун, один із семи аргівських вождів,
які облягали Фіви, щоб відвоювати їх
для Полініка у його брата Етеокла. Під
час бою земля під ним розсілась, і він
на своїй бойовій колісниці звалився в
Пекло, де судить Мінос.
40-45. Тіресій - у грецьких міфах -
фіванський віщун, батько Манто.
Ударивши палицею двох змій, що сплелися
одна з одною, він перетворився на жінку
і тільки через сім років, вдаривши
палицею таких же змій, знову став
чоловіком.
Чоловіче пір 'я - борода.
46-51. Арунт - етруський ворожбит, якого,
за оповіданням Лука-на, римляни
покликали, щоб дізнатись від нього про
кінець громадянської війни.
55. Манто - дочка Тіресія, віщунка, яка
після смерті батька, щоб уникнути
тиранії нового владаря Фів Креонта,
кинула рідне місто. Після довгих
мандрів спинилася там, де пізніше було
засноване місто Мантуя.
56. Моя сторона - край, де народився
Віргілій (околиця Мантуї).
59. Вітчизна Вакха - Фіви. Коли сини Едіпа
Етеокл і Полінік, ворогуючи за
володіння містом, забили один одного,
місто дісталось їхньому дядькові,
жорстокому Креонту.
62-63. Бенако - Гардське озеро біля
південних схилів гір, що височить над
замком Тіраллі і є рубежем між Італією
і Маньєю (Німеччиною, Германією).
64-66. Численні джерела на просторі між
долиною Валькамоніка (на північний
захід від Гардського озера) і замком
Гарда (на його східному березі)
обмивають схили Пеннінських Альп, а
потім вливаються в Гардське озеро.
70-72. Пескьєра - замок, побудований
веронцями в південному низинному краю
Гардського озера для захисту проти
Бергамо і Брешьї.
73-78. Біля Пескьєри з Гардського озера
витікає річка Мінчо, що впадає в По біля
містечка Говерно.
106-114. Евріпіл. - Коли греки вирушили
проти Трої, лишивши дома самих тільки
немовлят, Евріпіл і Калхант були
жерцями при війську. У містіАвліді, де
було зібрано грецький флот, вони
визначили день, сприятливий для
відплиття до троянських берегів.
116. Мікаеле Скотто - родом шотландець,
астролог при імператорі Фрідріху II. Він
пророкував імператорові, що той помре у
Флоренції. Імператор помер не у
Флоренції, а у Фйоренцуолі (Малій
Флоренції).
118-120. Гвідо-Гвідо Бонаті із Форлі,
астролог XIII ст. Граф Гвідо Монтефельтро
жорстоко поплатився за те, що повірив
всевідаючому ворожбитові.
Азденте - швець у місті Пармі, який
провіщав майбутнє, незважаючи на своє
цілковите неуцтво.
124-126. Але ходімо... - Місяць, на якому
народна уява розрізняла постать Каїна
з в'язкою хмизу, торкнувся обрію, що
віддаляв населену півкулю від водяної.
126. За Севільєю - тобто на заході Європи.
127-129. Тієї ночі місяць був уповні. - Цими
словами Віргілій хоче вказати, що сонце
вже зійшло, бо повний місяць, який
заходить при сході сонця, світив
минулої ночі, коли Данте блукав у лісі,
а тепер, через добу, заходить уже після
сходу сонця.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША
Коло восьме. - П'ятий схов. - Хабарники. -
Луккський старшина. - Чорти з гаками
7. Як у Венеції... - Венеціанський арсенал
- знаменита корабельна верф і арсенал
Венеції, споруджений у 1104 р. і значно
розширений у 1303 р. Тут був величезний
басейн з киплячою смолою для
засмолювання кораблів і човнів.
37. Лихолапи - загальна кличка чортів,
які були озброєні гаками і охороняли
п'ятий схов.
38. Старшина святої Зіти... - Свята Зіта
була особливо шанована в місті Луцці,
де вона жила (XIII ст.). її ім'я тут стоїть
замість назви міста.
Старшина - один з десяти членів ради, що
управляла Луккою.
40. Бонтуро - впливова людина в Луцці і
великий хабарник. Данте іронізує, що
Бонтуро... хабарничать не візьметься.
48. Святе Лице - візантійське розп'яття з
чорного дерева в лукк-ському соборі.
Чорти знущаються з грішника, який, з
почорнілим від смоли лицем, став схожий
з цим розп'яттям.
49. Серкйо - ріка, що протікає поблизу
Лукки, звичайне місце купання городян.
76. Лихохвіст - ім'я одного з дияволів. У
віршованому тексті всі імена чортів
дано в перекладі.
95-96. Капрона - замок, який захопила у
гвельфської Лукки гібе-лінська Піза,
але в серпні 1289 р. здала з'єднаному
війську луккських і флорентійських
гвельфів, серед яких був і молодий
Данте.
106-111. Показуючи поетам дорогу,
Лихохвіст їх обманює, бо, як вони
незабаром переконаються (П. XXIII, 133-141),
над дальшим, шостим сховом обвалилися
всі мости, а не тільки міст того
гребеня, по якому вони йшли.
113-114. Дванадцять сотень шістдесят шість
років... - Лихохвіст пояснює обвал моста
тим самим здриганням Пекла, про яке
говорив Віргілій (П. XII, 37-45 і прим.),
тобто землетрусом, що стався, за
євангельською легендою в момент смерті
Христа, в так звану «страсну п'ятницю».
Церковники вважали, що Христос помер у
тридцять чотири роки, а годиною його
смерті була середина дня, і цієї віри
додержувався Дайте. Після землетрусу,
за словами Лихохвоста, минуло 1266 років
і 19 годин. Таким чином, час дії цієї
сцени - 7 година ранку страсної суботи, 9
квітня 1300 р. З цим збігаються рядки П. XX,
127-129: в ніч перед 8 квітня, коли Данте
блукав у лісі, за календарем значився
повний місяць.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА
Коло восьме. - П'ятий схов (продовження).
- Паваррець Чамполо. -
Бійка чортів
4-5. Я бачив, ворог нищив навісний... -
Замолоду Данте брав участь у поході
проти Ареццо і 11 червня 1289 р. бився як
вершник на р. Кам-пальдіно, де аретинців
було розбито.
48. В Наваррськім королівстві я родивсь.
- Це Чамполо, міністр короля Тебальда II,
великий хабарник. Тебальд II був на
престолі з 1253 до 1270 р.
65. Латинці - тобто італійці.
82-87. Галлура - один з чотирьох округів,
або «юдикатів», на які поділялась
підвладна Пізі Сардинія і якими
управляли так звані «судді». З 1275 по 1296
р. галлурським суддею був Ніно
Вісконті. Чернець Гомі-та (р. 81), його
міністр, який брав великі хабарі,
закінчив життя на шибениці.
88-89. Мікель Дзанке - міністр, що
розбагатів хабарництвом, став, з
допомогою шлюбу, правителем Логодоро.
Одну з своїх дочок він віддав за
генуезького рицаря Бранка д'Ор'я, і той
у 1275 р. зрадницьки вбив його.
133-151. Цей забавно-грубий епізод з
бісівською вартою п'ятого схову
нагадує вульгарно-фарсові інтермедії з
чортами, що поступово стали
обов'язковим елементом середньовічних
містерій - вистав на серйозні релігійні
сюжети.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ Коло восьме. -
П'ятий схов (закінчення). - Шостий схов. -
Лицеміри
3. Мінорити - ченці-францисканці, які
звичайно ходили не поряд, а один за
одним.
4-6. Байка прастара. - В середньовічних
збірниках можна було прочитати байку,
приписувану Езопові, про те, як жаба,
прив'язавши до себе ниткою довірливого
щура, пірнула з ним у воду. Коли щур,
захлинувшись, виплив на поверхню,
шуліка схопив його, а разом з ним і
прив'язану жабу і з'їв обох.
7. В італійському тексті то і issa -
близькі за значенням слова (синоніми).
8. Що в бійці тій і в баєчних рядках. -
Старий хотів нашкодити Росотопчію, як
жаба щурові, і обидва опинились у
киплячій смолі, як персонажі байки в
пазурах шуліки (П. XXII, 133-141).
26. Свинцеве скло - дзеркало.
58. Блискучі тіні - тобто лицеміри.
63. Отак в Колоньї... - в нинішньому місті
Кельні.
66. Фрідріхів (плащ)... - Розповідали, ніби
винних в ображанні особи імператора
Фрідріх II наказував одягати у важкий
свинцевий плащ і ставити на розпечену
жаровню. Свинець розтоплювався, і
засуджений згоряв живцем.
103. Брати-веселуни. - У 1261 р. в Болоньї
було засновано орден «рицарів діви
Марії», метою якого вважалось
примирення ворогуючих і захист
знедолених. Через те, що члени ордену
найбільше дбали про свої веселі утіхи,
їх прозвали братами-веселунами (fratres
gaudentes).
104-108. Каталано деї Малавольті, гвельф, і
Лодерінго дельї Андало, гібелін, були
подеста (правителями) в ряді міст. У 1266
р. флорентійські гібеліни, побоюючись
повстання гвельфів, які частково
лишилися в місті після розгрому при
Монтаперті (див. прим. П. X, 32-51),
запросили Каталано і Лодерінго на
посаду подеста для умиротворення
громадян. (Звичайно запрошували лише
одного подеста.) Але Каталано і
Лодерінго, діючи за вказівками папи,
під виглядом безсторонності
допомагали гвельфам. Дайте вважав їх
винними в тому, шо гвельфи незабаром
вигнали гібелінів і зруйнували їхні
будинки, в тому числі будинки роду
Уберті в міському окрузі Гардінго.
116-117. Упевнив фарисеїв сонм сліпий... -
Іудейський первосвященик Каіафа, ім'я
якого зв'язано з євангельською
легендою про смерть Христа.
121. Тесть Каіафи - первосвященик Анна, в
дім якого було приведено Христа після
засудження його до страти.
122. Радники - рада первосвящеників і
фарисеїв.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА Коло восьме. -
Сьомий схов. - Злодії
2. Водолій - сузір'я, в якому сонце
перебуває останню третину січня і дві
третини лютого.
5. Мов білий брат... - іній.
55. Ми маємо зійти на довші сходи. - Вони
мають піднятися від центру Землі до
вершини гори Чистилища.
56. Не досить нам лишити ці місця... -
тобто піти від грішників - ще не досить.
Треба самому досягнути внутрішньої
досконалості.
85-87. У цій терцині перелічуються п'ять
родів незвичайних змій, що, за
оповіданням Лукана («Фарсалія», IX, 700-726),
нібито водяться в Лівійській пустелі.
93. Геліотропи - темно-зелена яшма з
червоними бризками. Ці камені нібито
лікували укушених зміями і робили
людину невидимою.
107-111. Фенікс. - Чудесний птах Фенікс,
доживши до п'ятисот літ, в'є гніздо,
устилає його нардом і миррою і помирає.
З його праху народжується новий Фенікс.
125. Ванні Фуччі - позашлюбний син (тому
він мул, тобто покруч, ублюдок) знатного
пістойця Фуччі деї Ладзарі. Вій -
активний прибічник «чорних» гвельфів.
1293 р. брав участь у пограбуванні
ризниці Пістойського собору.
Обвинуватили його приятеля, зовсім
безвинного. Тоді Фуччі, що встиг
сховатися, виказав своїх поплічників, і
їх стратили.
126. Звір - таке було прізвисько Ванні
Фуччі.
143. В Пістойї спершу влада *чорних»
згине... - У травні 1301 р. партія «білих»
вигнала з Пістойї партію «чорних».
144. Та свій Флоренція поновить лад. - В
кінці 1301 р. партія «чорних» розгромила
у Флоренції партію «білих». Серед
вигнаних (січень 1302 р.) був і сам Дайте.
145-150. Марс пару з долу... - (вогненну пару,
блискавку) - так названо Мороелло
Маласпіна, володіння якого було в
долині Магри. Він очолював сили
«чорних», що виступили в 1302 р. проти
Пістойї, останнього оплоту «білих», яку
й було здобуто в 1306 р.
Пророкування Ванні Фуччі подано в
термінах середньовічньої
метеорології. В повітрі точиться
боротьба водяної пари з вогняною. Коли
водяна пара скупчується навколо
вогняної і стискає П, вогняна пара з
силою виривається назовні, створюючи
блискавку і викликаючи грім. Марс, бог
війни (Мороелло), налітає з долини
Магри, повитий парою, як подертий
клоччям хмар (тобто оточений ворогами),
і рине на Піхтове поле(середньовічні
автори неточно застосовували цю назву
до Пістойської області); бій вогненної
пари з хмарами буде кривавий , і «білих»
буде розгромлено.
151. Кажу це, щоб тобі завдати болю. - Тому,
що Данте - «білий».
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТА
Коло восьме. - Сьомий схов (закінчення). -
Как. - П'ять флорентійців
12. Твоє закореніло сім'я в мі. - Існувало
повір'я, що Пістойю заснували в І ст. до
н. є. люди «люті й жорстокі», прибічники
Катіліни (бл. 108- 62 р. до н. є.).
15. Ні навіть той, хто впав... - тобто
Капаней (П. XIV, 46-72).
17-33. Центавр - на ім'я Как, син Вулкана. У
Віргілія (Ен. VIII, 193-267) це -
напівлюдина-напівзвір, що вивергає дим
і полум'я, кровожерний убивця. Дайте
перетворює його на центавра. Как, що жив
у печері Авентінського пагорба, вкрав у
Геркулеса чотирьох биків і чотирьох
телиць з Геріонового стада і, щоб
заплутати сліди, втягнув їх за хвоста у
свою печеру. Геркулес виявив покражу і
вбив його.
19. Є, мабуть, у Мареммі... - узбережжя
Тірренського моря, що ділиться на
Тосканську і Римську Маремму. В першій
з них був монастир, і ченці кинули його,
бо там водилося багато гадюк.
28. Давно не ходить із братами він... - бо
скривдив їх при поділі стада.
33. Геркулесові удари були такі сильні,
що Как помер від першого ж їх десятка.
35. Й три духи підійшли... - Як з'ясується
далі, це Аньєлло (Аньєль) Брунеллескі,
Бозо Донаті і Пуччо деї Галігаї.
Незабаром з'явиться ще двоє:Чанфа
Донаті і Франческо Кавальканті. Всі
вони - представники знатних
флорентійських родин. (До речі, на 79
персонажів, виведених у «Пеклі», 43
припадають, за обчисленнями
дослідників, на Тоскану, з них 32 -
громадяни Флоренції.)
50. Шестиногий змій. - Це перетворення
Чанфа Донаті (р. 43), якого очікували троє
інших. Він обхоплює Аньєлло
Брунеллескі і зливається з ним в одну
потвору.
82. Змієня - це Франческо Кавальканті.
Він жалить Бозо і міняється з ним
зовнішнім виглядом: Франческо
перетворюється на людину, а Бозо - на
змію.
85-86. В те місце, котре нам служило... -
тобто в пуп.
94-96. Тож хай мовчить Лукан... - Лукан
розповідає («Фарсалія»), як у
Лівійській пустелі воїни Катона гинули
від отруйних змій. Сабелл,ужалений
«сепсом», розтав, як віск, а Насідій від
укусу «престера» так роздувся, що на
ньому тріснув панцир, і труп його
розрісся на потворне громаддя.
97-99. Кадм, засновник Фів і творець
грецького письма, був обернений на змія
(Метам. IV, 563-602). Німфу Аретузу, яку
переслідував річковий бог Алфей, Діана
перетворила на підземний струмок
(Метам. V, 572-641).
140. До іншого - тобто до Шкутильги Пуччо.
142. Між сьомого сміття - між злодіями, що
заповнювали сьомий схов.
151. А другий - той, за ким скорблять в
Гавіллі. - Другий, що перетворився знову
на людину, був Франческо Кавальканті,
якого вбили жителі передмістя Гавілли
в долині Арно, за що його родичі вчинили
над ними криваву розправу. Тому за ним
скорблять в Гавіллі, як іронічно
зазначає Данте.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА Коло восьме. -
Восьмий схов. - Лукаві порадники
9. Прато - невеличке містечко на
північний захід від Флоренції.
Невдоволене її владою, воно, як і всі,
хоче бачити її нещасливою.
25-28. Тобто: коли тому, хто осяває світ
своїм промінням (тобто сонцю), настає
пора скрить лице, і муха, яка літає
вдень, дає місце для вечірнього комара,
- отже, ввечері.
34-39. Мов той, за кого... - За біблійною
легендою, пророк Ілля, на очах у пророка
Єлисея, вознісся на небо на вогненній
колісниці, запряженій вогненними
кіньми. Єлисей названий тут: «Той, за
кого учинили мсту ведмеді», бо за тією ж
легендою, ведмеді розтерзали
хлопчиків, які знущалися з нього.
54. Мов Етеокл... із братом... - Коли
ворогуючі брати Етеокл і Полінік убили
один одного і тіла їх було покладено на
спільне вогнище, полум'я роздвоїлось.
56. Улісс (тобто Одіссей) і Діомед - герої
Троянської війни, які разом діяли і в
боях і в хитромудрих пригодах.
56-57. їх ремесло... вело до гніву. - Тобто
вони творили діла, що викликали
небесний гнів.
59-60. Сильце з конем. - На пропозицію
хитромудрого Улісса, Трою було
завойовано з допомогою дерев'яного
коня, в якому заховалися грецькі воїни
і якого троянці, проламавши мур,
затягли до міста. Із зруйнованої Трої
вийшов Еней, родоначальник римлян (Ен.
II, 13-267).
61-62. Деїдамія - дочка скірського царя
Лікомеда, дружина Ахілла, який
переховувався в домі її батька,
одягнений у жіноче вбрання. Улісс і
Діомед, схитрувавши, виявили його і
забрали на війну проти Трої, де він і
загинув. Безутішна Деїдамія перебуває
в Лімбі.
63. Палладій - статуя Афіни-Паллади, що
охороняла Трою, викрадена Уліссом і
Діомедом (Ен. II, 162-170). За римськими