Божественная Комедiя - 26

переказами, викрадено фальшиву статую,
а справжню Еней привіз в Італію, і вона
зберігалась у Римі.
82. Високий спів - «Ене'іда».
84. Та як загинув, як життя скінчив. -
Тобто як загинув Улісс. Дантова
розповідь про загибель Улісса бере
свій початок, мабуть, з
після-гомерівської легенди, яку
передавав Пліній Старший (І ст. н. є.) і
за якою Улісс, повернувшись на Ітаку,
знову виплив в Атлантичний океан,
заснував Лісабон (Уліссіп) і загинув
під час бурі коло західного берега
Африки. Данте по-своєму перероблює цю
легенду.
91. Цірцея - прекрасна чарівниця, що
обертала людей на тварин. Коли Улісс,
пливучи додому з-під Трої, після довгих
поневірянь пристав до її берега, вона
перетворила супутників його на свиней,
але потім повернула їм людський образ
і, покохавши Улісса, цілий рік тримала
його в себе (Метам. XIV, 242-440).
92-93. Гаєта - гора Цірцеї (нині
Монте-Чірчелло) недалеко від того
місця, де Еней поховав свою
годувальницю Кайету, назвавши цей край
її іменем.
94-102. Ні почуття до сина... - Мабуть, Улісс,
охоплений жадобою знань, вирушив у
фатальне плавання прямо від берега
Цірцеї, не повертаючись на Ітаку, куди
його поривала любов до своїх. Але
можливе також і інше тлумачення: навіть
любов до сина, до батька і до дружини
(Пенелопи) не змогли втримати його на
батьківщині, куди він повернувся після
перебування у Цірцеї.
104. Сардів край - Сардинія.
108-109. Геркулес... стовпи поставив... -
Античний міф розповідає, що по боках
Гадітанської (Гібралтарської) протоки
Геркулес поставив два стовпи, як межу
для мореходів; це - мис Кальпе
(Гібралтар) на європейському березі і
мис Абіла - на африканському.
110. Севілья - в пониззях Гвадалквівіру.
111. Сетта (лат. Septa, нині Сеута) -гавань
біля мису Абіла.
116. Дальші подорожі в світ сумний -
дальші області, покриті Океаном.
126. Брали вліво хід. - Тобто тримали курс
на південний захід від Геркулесових
стовпів.
127-129. Під іншим полюсом я всі вже зорі... -
тобто зорі південного небесного
полюса. Північний небесний полюс зник
за горизонтом, значить, мореходи
перетнули екватор.
130-131. Зміст: Уп'яте сяяла на небесах... -
тобто минуло п'ять місяців.
133. Гора висока... - Гора біблійного
Земного Раю, яка в християнській
міфології стала горою Чистилища. Як
курйоз відзначимо, що в примітці до
цієї терцини деякі коментатори
твердили, ніби Улісс досяг берегів
Америки. Справді ж, коли Данте жив у
Луїджані, недалеко від Генуї, він,
звичайно, міг чути, як з генуезького
порту 1291 р. Тезйо д'Ор'я з братами
Уголіно та Вадіно де Вівальді на двох
галерах вирушили шукати нових морських
шляхів до Індії та загинули безвісти, а
через кілька років син одного з них
поплив на їх розшуки і теж не
повернувся. Мабуть, саме ці події
відбилися в даному епізоді поеми.
141. Униз же ніс пішов чиїмсь велінням... -
тобто велінням незнаного Уліссові
іудейсько-християнського бога, який
заборонив живим людям доступ до
Чистилища.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМА Коло восьме. -
Восьмий схов (закінчення)
4. Коли наш зір принадив інший дух... - Це
інший лукавий порадник, граф Гвідо да
Монтефельтро, вождь романських
гібелінів, умілий полководець, який то
ворогував з папським Римом, то мирився
з ним. За два роки до смерті він
постригся в ченці францисканського
ордену кордельєрів. Помер у 1298 р.
7-12. Як сицилійський бик... - Мідник Перші
запропонував агрі-гентському тиранові
Фаларіду (VI ст. до н. є.) купити мідного
бика, зробленого так, що коли в нього
клали страчуваного і внизу розводили
вогонь, то крик спалюваного
перетворювався на ревіння. Щоб
випробувати прилад, Фаларід умістив
туди самого винахідника.
19-20. О ти, хто в нашім роді
ломбардськім... - Гвідо да Монтефельтро
звертається до Віргілія, почувши, як
той відпустив Улісса (Одіссея) словами,
вимовленими ломбардським наріччям (П.
І, 68-69), і хоче дізнатись від нього про
долю Романьї, що межує з Ломбардією.
28. Романья - область Італії на північний
схід від Тоскани з головними містами:
Болонья, Фаенца, Імола, Форлі, Равенна,
Чезена, Ріміні.
29-30. Од гір... до стін... - Графство
Монтефельтро лежало між Урбіно і горою
Монте-Коронаро, де бере початок Тібр.
37-39. Твоя Романья вся... - В 1278 р. права на
Романью, яка раніше вважалась
імперською землею, перейшли до
папського престолу, але влада його була
лише номінальною. Більша частина
романських міст і областей була в руках
окремих феодальних родів, гібелінських
і гвель-фських, що ворогували між собою.
40-42. Равенна з 1270 р. була під владою
гвельфського роду Полен-та (герб: орел.).
З 1275 по 1310 р. там правив Гвідо да Полента
Старий, батько Франчески да Ріміні (П. V,
73-142). Йому підвладна була також Черв 'я
на Адріатиці.
43-44. А край, що зрештою... - гібелінське
місто Форлі. У 1281 р. його облягло
папське військо, що складалося з
французьких найманців та італійських
гвельфів. Гвідо да Монтефельтро, який
захищав місто, удався до воєнної
хитрості і розгромив обложників,
причому знищив велику кількість
французів.
45. В зелених лапах нині опинився. -
Незадовго до 1300 р. синьйорами Форлі
стали Орделаффі, гібелінський рід, в
гербі яких був зелений лев.
46. А пес Веруккйо... - Малатеста деї
Малатеста да Веруккйо, батько
Джанчотто і Паоло, синьйор Ріміні з 1295
по 1312 p., завзятий гвельф. Його песик,
старший син Малатестіно Одноокий, що
правив з 1312 по 1317 р. Гвідо да
Монтефельтро не раз перемагав
Малатесту.
47. Монтанья деї Парчітаті - вождь
рімінських гібелінів. У 1295 р. Малатеста,
борючись за владу, віроломно захопив
його і ув'язнив, доручивши нагляд за ним
своєму синові Малатестіно, який
незабаром, з намови батька, забив свого
полоненого.
49-51. Міста ж біля Ламоне та Сантерно... -
тобто у Фаенці на річці Ламоне, і в
Імолі на річці Сантерно владарює
Магінардо Пагані да Сузінана (Ч. XIV,
118-120), в гербі якого голубий лев на
білому полі і який безперервно міняв
своїх політичних друзів (пом. 1302 p.).
52-54. Той край, де Савйо... - В кінці XIII ст.
Чезена була незалежною комуною, але її
подеста і капітани нерідко
претендували на самовладдя, і тоді вона
їх скидала.
67. Потім кордельєром... -
Ченці-францисканді підперізувались
вірьовкою (італ. cordillo), - звідси їх
прозвання: «кордельєри».
70. Пастир головний - папа Боніфацій VIII
(на папському престолі 1294-1303 pp.).
85. Ватажок новітніх фарисеїв - тобто
папа.
86. Що воював в місцях, де Латеран... - У 1297
р. Боніфацій VIII оголосив хрестовий
похід проти могутнього римського роду
Колонна і його прибічників
колоннезців, житла яких були розміщені
недалеко від Латеранського палацу,
папської резиденції.
89-90. Які не здобували Акри... - тобто
вороги Боніфація не були ні сарацинами,
що захопили в 1291 р. місто Акру, останнє
володіння християн у Сирії, ні євреями,
які торгували в мусульманських
країнах, що християнам було заборонено.
93. Мотуз - тобто чернецький пояс Гвідо.
94-95. / як Сільвестра хворий Константин...
- За легендою, до імператора
Константина, який захворів на проказу,
з'явилися вві сні апостоли Петро і
Павло і сказали, що його зцілить святий
цапа Сільвестр, який переховувався від
гонінь у печері на горі Сіратті,
поблизу Рима; тоді Константин призвав
Сільвестра, прийняв від нього хрещення
й одужав.
102. Пенестріна (нині Палестріна) -
містечко поблизу Рима, де стояв замок,
що належав колоннезцям. Боніфацію не
вдалося взяти його силою. Тоді він
пообіцяв колоннезцям повне прощення,
якщо вони віддадуть йому Пенестріну. Ті
погодились, папа зрівняв замок з
землею, але слова свого не додержав і
змусив колоннезців залишити папську
область.
105. Попередник мій - Целестін V.
112. Франціск - патрон францисканського
ордену, до якого належав Гвідо.
113. Чорний херувим - диявол.
136. Ті, хто на чварах наживав тягар. -
Тобто ті, хто, сіючи чвари і розколи
серед інших, мають для себе тягар
провини і помсти.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА Коло восьме. - Дев
'ятий схов. - Призвідники розбрату
1. Вільними від рим словами... - прозою.
8-9. У... краю Пулійському... - Пулья (лат.
Апулія); тут у значенні: Південна
Італія.
10. Від рук троян - в епоху Самнітських
воєн (343-290 pp. до н. є.), коли римляни,
нащадки легендарних троян, що
припливли з Енеєм, підкоряли Південну
Італію.
10-12. В довгому бою... - під час другої
Пунічної війни (218-202 pp. до н. є.). В 216 p.,
після перемоги під Каннами, Ганнібал
відіслав у Карфаген хлібну мірку
золотих перснів, знятих з убитих
римських вершників, як писав Тіт Лівій,
який вказував, що дехто говорить навіть
про три з половиною хлібні мірки.
14. Роберт Гвіскард - в XI ст. вигнав з
Південної Італії сарацинів і
візантійців, один із засновників
норманського владарювання на півдні
півострова і в Сицилії.
16. Чеперано - містечко на кордоні
Неаполітанського королівства і
Церковної області, біля якого в 1266 р.
пулійці, тобто піддані короля Манфреда,
зрадницьки відкрили дорогу військам
Карла І Анжуйського, що повело до
фатальної для Манфреда битви при
Беневенто (Ч. III, 103-145).
18. Тальякоццо - замок, біля якого 1268 року
Карл І Анжуйський, король Сицилії і
Апулії, розбив Конрадіна, внука короля
Манфреда. Спочатку війська Конрадіна
знищили дві третини військ Карла і
вдалися до грабувань і розбоїв. Тоді
Карл за порадою рицаря Аларда ді Валері
несподівано напав з рештою війська на
Конрадіна і розбив його. Тобто Алард, не
вдівши лати, без зброї здолав у бою.
31. Магомет (бл. 570-632 pp.) - засновник
ісламу, нової релігії, що з'явилась
після християнства і тим самим, в очах
правовірного католика, внесла у світ
новий розкол.
32-33. Алі - зять Магомета, убитий в 661 р.
ударом шаблі по голові. Його
прихильники (шиїти) утворили згодом
окрему секту. Розглядаючи Алі, як
творця розколу вже в самому ісламі,
Данте зображує його і в Пеклі з
порубаною головою.
55. Дольчіно Торніеллі з міста Новари (в
П'ємонті) - глава єретичної секти
апостольських братів, що проповідувала
братню любов і бідність, спільність
майна і жінок і скоре пришестя царства
істинної справедливості. Щоб придушити
цей ворожий феодальному ладові і
офіційній церкві рух широких
селянських мас, папа Климент V оголосив
проти нього хрестовий похід. Дольчіно
стійко відбивався в неприступних горах
від папських військ, що складалися
головним чином з жителів Вер-челлі і
Новари, але повне вичерпання припасів і
суворість зими змусили його здатися в
березні 1307 р. Після страшних катувань
його спалили на вогнищі. - Магомет бажає
успіху Дольчіно, вважаючи його таким
самим вождем розколу, як і він.
73. П'єр da Медічіна - представник роду, що
володів містом Медічі-на, на схід від
Болоньї, прославив себе як призвідник
розбрату серед впливових болонських
домів і серед романських феодалів.
75. Верчеллі - місто у П'ємонті; Маркабо,
замок у дельті По, зруйнований на
початку XIV ст.; між ними лежить долина
Ломбардії, батьківщина П'єра да
Медічіна.
76-90. П'єр да Медічіна передрікає, що
мессер Гвідо дель Кассеро і Анджолелло
да Каріньяно, найвпливовіші люди міста
Фано (на Адріа-тичному морі, на південь
від Ріміні), загинуть через віроломство
зрадно-го тирана-почвари Малатестіно
Одноокого, синьйора Ріміні. Цей
одноокий володар запросить їх нібито
для переговорів до прибережного
містечка Каттоліки, між Фано і Ріміні, і
по дорозі туди його челядь скине їх з
корабля, так що вже їм було б молитися
не слід біля грізної своїми вітрами
гори Фокари, бо вони до неї не
допливуть. Усунувши мессера Гвідо і
Анджолелло, Малатестіно захопив владу
над Фано.
96-102. А він тепер німий. - Це Кай
Скрібоній Куріон, римський сенатор і
народний трибун, що перейшов на бік
Цезаря в його боротьбі з Помпеєм (49 р. до
н. є.). Данте наслідує оповідання Лукана,
нібито Куріон, прибувши до Цезаря^в
Арімінум (Ріміні), спонукав його
негайно розпочати громадянську війну.
103-108. Пліч-о-пліч... - Це Моска деї
Ламберті (пом. 1243), якого Данте хотів
побачити в Пеклі (П. VI, 80). Його ім'я
повязане з кривавим епізодом, що
послужив, за переказами, початком
розділу флорентійської знаті на
гібелінів і гвельфів. Це він, навівши
прислів'я: «Раз почали -скінчімо!», -
схилив своїх родичів і друзів убити
Бондельмонте (див. прим. Р. XVI, 136-141).
ПО. Видав виск... - тобто, посилюючи
пекельну муку скорботною думкою про
своїх родичів.
134. Бертран де Борн, віконт
Отфорський-славнозвісний
провансальський трубадур другої
половини XII ст., який багато воював і з
рідним братом, і з сусідами і спонукав
інших до війни. Під його впливом принц
Генріх (1155-1183), старший син англійського
короля Генріха II, підняв бунт проти
свого батька, який ще за життя
коронував його (звідси титул -
«король»),
137-138. Ахітофел - в біблійній легенді,
радник царя Давида, який заохочував
його сина Авессалома повстати проти
батька.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТА
Коло восьме. - Дев 'ятий схов
(закінчення). - Десятий схов. -
Фальшівники металів
10-11. А місяць вже під наші ноги йде... -
значить, настала друга година дня.
Подорож по Пеклу, куди поети вступили
напередодні ввечері, має закінчитись
протягом доби, так що їм зупинятися
обмаль часу.
20. Мій родич - Джері дель Белло, тобто
Джері син Белло (Гарбіел-ло). Брат Белло,
Беллінчоне, доводився Данте дідом.
Джері жив у середині XIII ст. За словами
старих коментаторів, він був не тільки
призвідником багатьох чвар, але навіть
убивцею і загинув від руки якогось
Бродайо Саккетті. До 1300 р. родичі Джері
ще не помстилися за нього рідні
Саккетті, і це непокоїть Данте, який, як
син свого віку, вважав криваву помсту
правом і обов'язком члена роду.
29. Владар Отфору - Бертран де Борн.
38-39. Схов новий цей... став зримий. -
Десятий схов, де караються фальшівники
металів, фальшівники людей (які видають
себе за інших), фальшівники грошей і
фальшівники слів (брехуни і
наклепники). У цій пісні мова йде про
фальшівників металів; вони хворіють на
зловонну коросту.
47-48. Вальдік'яна - долина ріки К'яни в
Тоскані, де було побудовано кілька
лікарень; Тосканська Маремма і острів
Сардинія - болотисті і нездорові
місцевості.
59. Егіна - острів недалеко від Афін,
названий так по імені німфи, яку тут
кохав Юпітер. Злопамятна Юнона наслала
на острів страшенну моровицю, від якої
загинули всі звірі і птахи і майже всі
люди. Цар Еак, син Юпітера і Егіни, один
з небагатьох уцілілих, звернувся до
свого батька з благанням подарувати
йому стільки ж громадян, скільки
мурашок живе на його священному дубі.
Так виникло плем'я мірмідонів (грецьке -
мурашка) (Метам. VII, 523-657).
109-120. Я був з Ареццо... - Говорить алхімік
Гріффоліно, родом аретинець. Він сказав
недоумкуватому Альберо, чи то синові,
чи то улюбленцю єпископа Сьєни, що вміє
літати в повітрі, і той просив
Гріффоліно навчити його цього
мистецтва. Та дурний не став Дедалом, а
Гріффоліно встиг нажитись на уроках.
Розгніваний Альберо звинуватив свого
вчителя в атеїзмі, і єпископ сьєнський
спалив того на вогнищі як єретика,
тобто не за те, за що він опинився в
царстві тіней, а тому що Мінос, знаючи, в
чому Гріффоліно винен, засудив його як
алхіміка і послав у десятий схов
Лихосховів. Алхімія вважалася
дозволеним мистецтвом, але Гріффоліно,
напевно, зловживав нею для підробки
металів.
124. А другий прокажений... - алхімік
Капоккйо, що сидів «спина до спини» з
Гріффоліно. Стрікка - мабуть, Стрікка
леї Салімбені, брат Нікколо, що
прогуляв батьківську спадщину.
127-129. Нікколо - Нікколо деї Салімбені (за
іншими відомостями - деї Бонсіньйорі).
Він увів звичай смажити дичину на
вугіллі гвоздики (квіткові бруньки
гвоздикового дерева). Для цього він
сім'я вніс гвоздики найперший в грунт і
з садових див линули урожайні втішні
ріки (бо звичай цей там прищепився).
130. Товариство, до якого належали
Стрікка і Нікколо, називалось
марнотратним товариством і складалося
з дванадцяти молодих сьєнців, які
вирішили прогуляти свої багатства.
Серед них був Лано, що потрапив у Пекло
як марнотрат (II. XIII, 120).
131. Качча - Ката деї Шаленгі, уродженець
Ашано.
132. Засліплений - прізвисько Бартоломео
деї Фолькаккьєрі. 136-139. Капоккйо,
спалений у Сьєні в 1293 p., був шкільним
товаришем Данте. Він мав великий дар
наслідування - мавпування.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТА
Коло восьме. - Десятий схов (закінчення).
- Фальшівники людей, грошей і слів
1-12. В часи, коли Юнона відомщала... - Коли
Юпітер покохав Се-мелу, дочку
фіванського царя Кддма, Юнона, набравши
вигляду її годувальниці, порадила їй
упросити Юпітера з'явитися в усій його
славі, і це видовище спопелило Семелу.
Потім Юнона повернула свою помсту на
Іно, сестру Семели, яка вигодувала її
сина Вакха. Вона наслала безумство на
чоловіка Іно, орхоменського царя
Атаманта, і той, прийнявши свою дружину
і синів за левицю і левенят, розтрощив
об камінь одного з них, Леарха. З другим
немовлям, Мелікертом, збожеволіла Іно
кинулась у море.
16-20. Гекуба - вдова троянського царя
Пріама. Коли загинула Троя і вмер Пріам,
Гекубі, неволею закованій тяжкою (у
полоні в греків), довелось побачити
смерть своєї дочки Поліксени,
принесеної в жертву тіні Ахілла, і
знайти на морському березі труп свого
останнього синаПолідора. Пріам довірив
його фракійському цареві Поліместору,
але той забив його, щоб заволодіти
привезеним ним скарбом. Гекуба вирвала
вбивці очі, але від пережитих потрясінь
збожеволіла і завила псицею (Метам. XIII,
404-575).
25-26. Тіні голі. - Джанні Скіккі і Мірра,
фальшівники людей, тобто ті, хто
видавав себе за інших.
31. Аретинець - Гріффоліно (П. XXIX, 109-120).
37-41. Мірра (див. прим. 25), дочка Кініра,
кіпрського царя, запалала грішною
любов'ю до свого батька і, користуючись
чужим іменем і темнотою, вгамовувала
свою пристрасть. Батько, викривши
обман, хотів її вбити, але Міррі
пощастило втекти. Боги, за її проханням,
перетворили її на миррове дерево
(Метам. X, 298-524).
42-45. Як той, хто там далеко... - тобто
Джанні Скіккі деї Каваль-канті,
флорентієць. Коли помер старий Бозо ді
Вінчігверра Донаті, його племінник
Сімоне, брат іншого Бозо Донаті,
страченого разом із злодіями, і батько
Форезе, боячись, чи не залишив старий
заповіту на користь інших, звернувся по
допомогу до Джанні Скіккі. Джанні ліг у
постіль небіжчика і, наслідуючи його
голос, продиктував нотаріусові
заповіт, в якому призначав якісь гроші
на богоугодні справи, а на свою користь
- шістсот золотих флоринів і прекрасну
лошицю (пані табунів), що коштувала
величезних грошей, а решту - Сімоне. Цей
Сімоне був батьком Корсо Донаті, вождя
«чорних» у часи Данте.
47. Забігли десь, зустрічні та попутні... -
Це фальшівники грошей, роздуті
водянкою, і ті, яких мучила спрага, та
фальшівники слів (брехуни й
наклепники), що мучаться від пропасниці
і головного болю.
61-90. Лдалю-майстер жив у Казентіно
(долина верхнього Арно), в замку Ромена,
резиденції графів Гвіді да Ромена, і
чеканив для них фальшиві флорини, за що
і був, за вироком Флорентійської
республіки, спалений на вогнищі в 1281 р.
74. Монета із Хрестителем - золота
флорентійська монета, флорин ffiorino). На
лицьовому боці монети було зображено
покровителя міста - Іоанна Хрестителя,
а на зворотному - флорентійський герб,
лілію (fiore - квітка, звідки і назва
монети).
77. Тих Гвідо, Апессандро та їх брата... -
Майстер Адамо називає по імені двох
графів Гвіді да Ромена: Гвідо II і
Алессандро І. їх «брат» - один із двох
молодших братів.
78. Бранда - струмок біля Ромени, нині
висохлий.
79. Одного тінь блукає... - графа Гвідо, що
помер до 1300 р.
90. Домішок каратів з три. - Каратом
називали 1/24 унції (1 унція = 28,35 грама). На
кожну унцію золота Адамо домішував три
карати міді. До того флорентійські
монети були з чистого золота.
91. Хто ці двоє?.. - Це брехуни і
наклепники.
97. От ця шахрайка Иосифа губила... -
згадувана в Біблії дружина Потіфара,
фараонового царедворця. Даремно
намагаючись спокусити прекрасного
Иосифа, який служив у їхньому домі, вона
оббрехала його перед чоловіком, і той
ув'язнив Иосифа.
98. Сінон - грецький юнак, який брехливим
оповіданням переконав троянців ввести
в місто дерев'яного коня. У ньому були
сховані Одіссей та інші воїни (П. XXVI, 59).
128. / дзеркало, в яке дививсь Нарціс... -
тобто вода, в яку дививсь і закохався в
своє відображення Нарціс (Метам. III,
346-510).
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРША
Криниця гігантів. - Немврод. - Ефіальт. -
Антей
1-3. Язик Віргілія, що завдав Данте
страждання, від чого сором у нього ріс,
зцілив його душевну рану втіхою.
4-6. Ахілла спис, успадкований ним від
його батька Пелея, завдавав ран, що
могли бути зцілені лише повторним
ударом того самого списа (грецька
міфологія).
7. Залишили ми ті злощасні ями -
Лихосхови.
16-18. Коли під натиском... -
Старофранцузька «Пісня про Ролан-да»
розповідає, що, коли Карл Великий
повертався з походу з Іспанії, на його
ар'єргард в Ронсевальській долині
напали сарацинські полчища. Кличучи на
допомогу, його племінник Орланд
(Роланд) з такою силою засурмив у ріг, що
в нього лопнули жили на скронях. Карл
почув його далеко за горами, але
вертатись було вже пізно.
41. Монтереджоне - замок у Сьєнській
області, який стоїть на пагорбі. Мури
його були увінчані чотирнадцятьма
вежами.
43-45. Гіганти (грецька міфологія) - які
намагалися приступом взяти небо.
Юпітер скинув їх своїми блискавками.
46. Угадував я... - Це Немврод з біблійної
легенди, який царював на землі Сенаар,
потомок Хама, великий мисливець. Він
задумав побудувати вежу до неба
(«Вавилонська вежа»), що привело до
змішання мов. Данте визначив йому долю
богоборців-гігантів.
59. Як шишка близ Петра... - соснова шишка,
відлита з бронзи, висотою близько
чотирьох метрів, знята з мавзолею
Адріана, за часів Данте стояла перед
собором святого Петра в Римі.
63. Три фризи. - Фризи, германське плем'я,
що жило на узбережжі Північного моря,
вважалися в середні віки найвищим на
зріст народом на землі.
67. «Рафель маї амек ізабі альмі!» - Було
багато спроб надати цим словам
Немврода того чи іншого значення. Але
рядки 79-81 ясно вказують, що Немврод
говорить мовою, зрозумілою лише йому
одному, і сам не розуміє чужої мови.
71-75. За ріг берися... - В Біблії Немврод
названий Звіроловом. Звук його рога і
чув Данте по дорозі до криниці.
94. Ефіальт - гігант, який разом із своїм
братом Отом намагався приступом взяти
небо.
98. Бріарей - гігант, син Урана (Неба) і
Геї (Землі), вражений блискавкою
Юпітера. Віргілій зображує його в
«Енеїлі» (Ен. X, 565-568) сторуким і
п'ятдесятиголовим велетнем.
113-121. Антей - син Нептуна і Геї, що жив у
печері в Баградській долині, поблизу
Зами, де потім (202 р. до н. є.) Сціпіон
переміг Ганнібала.Він годувався м'ясом
спійманих ним левів. Дотик до матері
Землі наділяв його новою силою, але
Геркулес переміг його, піднявши і
задавивши на смерть. У Флегрейській
битві проти богів (П. XIV, 58 і прим.) Антей
не брав участі, тому що народився
пізніше. Щоб задобрити його, Віргілій
говорить, що коли б він у війні проти
владик мав провід, то його
брати-гіганти, сини Землі, здобули б над
богами перемогу.
124. Тітій, який образив Латону, загинув
від блискавки Юпітера чи від стріл
Аполлона і Діани.
Тіфон (або Тіфей) намагався перемогти
Юпітера, але його скинуто в Пекло і
накрито горою Етною, звідки, лежачи
зв'язаним, він вивергає полум'я (Метам. V,
346-358).
136. Гарізенда - похила вежа в Болоньї,
побудована в 1110 р. Коли хмари біжать
назустріч її нахилу, то тому, хто на неї
дивиться знизу, здається, що вежа падає
на нього.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
Коло дев 'яте. - Коціт. - Обманщики тих, що
довірились їм. -
Перший пояс (Каїна). - Зрадники рідних. -
Другий пояс (Антенора). -
Зрадники батьківщини і однодумців
11. Амфіон, ставши царем у Фівах, оточив
муром нижнє місто, причому камені, під
звуки його ліри, самі спускалися з гори
й лягали один на один (грецька
міфологія).
16. Коли ми опинилися на дні... - Дном
криниці, що її охороняють гіганти,
служить крижане озеро Коціт, в якому
карають зрадників, що обманули тих, хто
їм довірився. Це - останнє коло Пекла,
поділене, без видимих меж, на чотири
концентричних пояси. Перший пояс
зветься Каїна, за ім'ям біблійного
братовбивці. Тут карають зрадників
рідних. Вони по шию занурені в лід,
обличчям донизу.
20. Не йди по головах... - по двох братах,
графах Мангона, або, може, взагалі по
караних тут грішниках.
27. Танаїс - грецька назва ріки Дону.
28. Тамберник (Таберник) - назва гори.
Старі коментатори вказують, що вона
стоїть у Славонїї. Може, це Фрушка Гора
поблизу міста Товарника.
29. П'єтрапана (нині Панія) - найвища гора
в Апуанських Альпах, між ріками Серкйо
і Магра, в Тоскані.
41. Побачив я дві тіні... - тобто тих
«злощасних братів», один з яких тільки
що покликав Данте. Це, як повідомляє їх
сусіда, - брати Алес-сандро і Наполеоне
дельї Альберті, графи Мангона,' сини
Альберто, які володіли в кінці ХНІ ст.
замками в долині ріки Бізанціо
(Бізанцьо), що впадає в Арно. Взаємна
ворожнеча довела їх до того, що вони
вбили один одного.
52. А інший... - Це Камічон де Пацці.
61. Ні той, кому пробив... - як розповідає
роман про Ланчелота (П. V, 128), король
Артур, дізнавшись про зраду свого сина
Мордрека, проколов його списом
наскрізь так, що через рану проникало
сонячне проміння, і сама тінь його
стала проколотою. Помираючи, Мордрек
встиг смертельно поранити Артура.
63. Фокачча деї Канчельєрі - пістойєць,
зрадницьки вбив двох своїх родичів.
65-66. Сассоль Маскероні, флорентієць,
забив свого племінника, щоб заволодіти
спадщиною. Вбивцю катали в бочці,
утиканій гвіздками, і стратили. Про це
говорили по всій Тоскані.
68. Камічон де Пацці - зрадницьки забив
свого родича, об'їжджаючи з ним верхи їх
спільні володіння.
69. Карлін - Карлінопа Пацці, родич
Камічона. Коли в 1302 р. флорентійські
«чорні» облягли замок П'янтравіньє, де
ще тримались вигнані з Флоренції
«білі», Карліно за гроші віддав замок
до рук «чорних», і багато хто з «білих»
був убитий, в тому числі два його
родичі.
70. Я тисячі тих бачив... - Тут починається
другий пояс дев'ятого кола - Антенора, -
де караються зрадники батьківщини і
однодумців. Вони, як і грішники Каїни,
вмерзли в лід по шию, і обличчя їх також
обернені вниз, але ще більше спотворені
холодом. Цей пояс названо за ім'ям
троянського вождя Антенора, якого
післягомерівська легенда змальовувала
зрадником.
73-74. Чим більше наближалися... - тобто до
середини Пекла, центру всесвіту.
78-81. Торкнувся враз я одного виска. - Це
Бокка дельї Абаті. В бою біля
Монтаперті Бокка, зрадник-гвельф,
відрубав руку прапороносцеві
флорентійської кінноти, що привело до
замішання в рядах гвельфів і до їх
розгрому.
94. Я хочу навпаки. - Зрадники хочуть, шоб
пам'ять про них зникла серед живих. Інші
грішники просять Данте згадати про них
на землі (П. VI, 88-90; XIII, 76-78; XV, 119-120; XVI, 85).
116. Двера злий - Бозо да Двера. В 1265 р.
гібелінська ліга доручила йому
заступити біля Парми дорогу