Latin

Життєва філософія кота Мура - 11

Общее количество слов 4168
Общее количество уникальных слов составляет 2030
29.1 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
40.7 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
48.2 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
Лоррена, чи в Берггема, або навіть у
Гаккерта, який, правда, трохи
припудровує зелень на своїх луках.
Крейслер хотів ще щось казати, та
раптом побачив у дзеркальці,
повішеному збоку біля вікна, бліде як
смерть, дивно змінене обличчя князівни
й замовк з ляку, що холодними лещатами
стис його серце.
Нарешті князівна порушила мовчанку. Не
обертаючись і все ще дивлячись надвір,
вона почала зворушливим, сумним тоном:
- Крейслере, доля чомусь хоче, щоб я
завжди здавалась вам опанованою
дивними химерами, знервованою, навіть
дурнуватою, і давала привід
відточувати на мені ваш гострий гумор.
Пора пояснити вам, чому ви, весь ваш
вигляд доводять мене до того стану,
який можна зрівняти з нервовим шалом
під час сильної гарячки. Тож вислухайте
все. Відверте визнання дасть
полегкість моєму серцю й допоможе мені
не боятися вашого вигляду й вашої
присутності. Коли я побачила вас
уперше, там у парку, то ви, вся ваша
поведінка, страшенно налякали мене, я й
сама не знала чому. То раптом у мені
прокинувся з усіма своїми жахами
якийсь невиразний спогад з часів мого
раннього дитинства, що аж потім у
дивному сні прибрав чіткіших обрисів.
При нашому дворі жив колись художник на
прізвище Етлінгер, якого князь і
княгиня високо цінували за його
чудовий хист. У нашій галереї ви
знайдете прекрасні картини його пензля
і на всіх побачите княгиню в різних
постатях у тій чи іншій історичній
сцені. Але найкраща з них, що викликала
одностайний захват знавців, висить у
кабінеті князя. Це портрет княгині в
розповні її молодості, намальований
без жодного сеансу з натури, але такий
схожий, ніби митець підглядав за нею в
дзеркало. Леонгард - так звали
художника при дворі - [424] був, кажуть,
лагідною, доброю людиною. Мені не було
ще трьох років, а я полюбила його так, як
тільки здатне любити дитяче серце,
прихилилась до нього й хотіла, щоб він
ніколи не покинув мене. Але й він
невтомно грався зі мною, малював мені
невеличкі барвисті малюнки, вирізував
різноманітні фігурки. Минув десь із
рік, і раптом його не стало. Жінка, що
була моєю першою вихователькою, крізь
сльози пояснила мені, що пан Леонгард
помер. Я була невтішна й нізащо не
хотіла більше сидіти в тій кімнаті, де
Леонгард грався зі мною. Як тільки
випадала нагода, я тікала від своєї
виховательки та придворних дам і
бігала по замку, голосно гукаючи:
«Леонгарде!» Я ніяк не могла повірити,
що він помер, усе гадала, що він десь
заховався в замку. І ось одного вечора,
коли вихователька на хвилину кудись
вийшла, я тихенько вибралася з кімнати,
щоб пошукати княгиню. Вона повинна була
сказати, де пан Леонгард, і повернути
мені його. Двері в коридор були
відчинені, я справді дісталася до
парадних сходів, піднялася нагору і
навмання ввійшла в першу ж незамкнену
кімнату. Я озирнулася й побачила ще
одні двері. Гадаючи, що вони ведуть до
покоїв княгині, я вже хотіла постукати
в них, коли це двері рвучко розчинилися
і з них вискочив чоловік у порваному
одязі і з розпатланою головою. Це був
Леонгард. Він втупив у мене очі, що
горіли страшним вогнем. Його важко було
впізнати - блідий, як мрець, щоки запали.
«Ох, пане Леонгарде, - вигукнула я, - який
у вас вигляд! Чого ви такі бліді, чого у
вас так горять очі, чого ви так дивитесь
на мене? Я боюся вас! О, будьте знов такі
добрі, як завжди, малюйте знов мені
гарні, барвисті малюнки!» Зненацька
Леонгард дико зареготав, кинувся до
мене, забряжчавши ланцюгом, яким,
мабуть, був оперезаний його стан,
опустився переді мною навпочіпки і
сказав хрипким голосом: «Ха-ха-ха,
маленька князівно... Барвисті малюнки?..
Так, аж тепер я можу малювати, скільки
захочу... Тепер я намалюю тобі малюнок, а
на ньому твою вродливу маму! Правда ж,
твоя мама вродлива? Але попроси її, хай
не здіймає з мене чарів, я не хочу
більше бути жалюгідним Леонгардом
Етлінгером... Він давно помер. Я
червоний шуліка і можу малювати тільки
тоді, коли наковтаюсь барвистого
проміння! Так, коли можу розвести фарбу
в гарячій крові... Мені треба твоєї
крові, маленька князівно!» З цими
словами він схопив мене, притяг до себе,
оголив мою шию, і мені здалося, що в руці
в нього блиснув невеличкий ніж. Я
заверещала не своїм голосом, збіглася
челядь і накинулась [425] на
божевільного. Та він з нелюдською силою
струшував її з себе. Тієї миті сходи
загули й зарипіли під чиїмись кроками,
до кімнати вскочив високий, дужий
чоловік і закричав: «Господи Ісусе, він
утік від мене! Господи Ісусе, от лихо! Ну
стривай же, пекельне поріддя!»
Тільки-но божевільний побачив того
чоловіка, як раптом сила його немов
покинула, і він, виючи, впав на підлогу-
На нього налягли ланцюг, якого приніс
із собою той чоловік, і повели геть. Він
жахливо ревів, наче спійманий звір.
Можете собі уявити, які глибокі карби
полишило в душі чотирирічної дитини те
страхітливе видовище. Мене пробували
розрадити, пояснити мені, що таке
божевілля. Я не дуже розуміла їхні
пояснення, але в серце мені закрався
якийсь глибокий, незбагненний страх, що
й досі вертається, коли я побачу
божевільного, навіть коли тільки
подумаю про той страшний стан, який
можна зрівняти з безперервними
смертельними муками. Ось на того
нещасного ви й схожі, Крейслере, наче
його рідний брат. А найдужче нагадує
мені Леонгарда ваш погляд, - інколи я б
назвала його дивним. Ось чому,
побачивши вас уперше, я втратила владу
над собою, ось чому й тепер ваша
присутність тривожить і лякає мене!
Крейслер стояв біля вікна, глибоко
вражений, неспроможний вимовити й
слова. Його віддавна переслідувала idee
fixe(1), що на нього чигає божевілля, мов
хижак, який жадібно очікує на здобич, і
колись несподівано нападе на нього;
тепер він затремтів від того самого
страху, що й князівна, коли побачила
його вперше, - від страху перед самим
собою. Він намагався відігнати від себе
моторошну думку, що це він у своїй
шаленій люті хотів убити Гедвігу.
(1) Настирлива думка (франц.).
Трохи помовчавши, князівна повела далі:
- Нещасний Леонгард потай кохав мою
матір, і те кохання, вже саме собою
шалене, врешті вилилось у буйне
божевілля.
- Отже, - мовив Крейслер тихо й дуже
ласкаво, як завжди, коли в грудях його
вщухала буря, - отже, в грудях Леонгарда
не було місця для кохання митця.
- Що ви хочете цим сказати, Крейслере? -
запитала князівна, швидко обернувшись
до нього.
- Коли я, - відповів він, лагідно
всміхаючись, - коли я на одній досить
веселій виставі почув, як дотепний
служник [426] вшановував оркестрантів
такою приємною промовою: «Ви добрі люди
й погані музиканти» - то, мов верховний
суддя, поділив людство на дві частини:
одна складається з добрих людей, але
поганих музикантів, чи, швидше, зовсім
не музикантів, а друга - із справжніх
музикантів. Та жодна з них не буде
проклята, всі зазнають блаженства,
тільки в різний спосіб. Добрі люди
легко закохуються в чиїсь гарні очі,
простягають руки до обожнюваної особи,
на обличчі в якої сяють ті очі,
захоплюють красуню в коло, яке дедалі
звужується, аж поки дійде до розміру
обручки, що її вони й надягають на
палець коханій, як pars pro toto(1), - ви трохи
знаєте латину, ясновельможна князівно,
- отже, кажу, як pars pro toto, як ланку
ланцюга, на якому жертву кохання ведуть
додому, в подружню в'язницю. Дорогою
вони на все горло кричать: «О господи»,
або: «О небо», або, якщо люблять
астрономію: «О зорі небесні», чи, коли
схильні до поганства: «О боги, вона моя,
найпрекрасніша з усіх! Збулися всі мої
найпалкіші бажання!» Зчиняючи такий
галас, добрі люди гадають, що
наслідують музикантів, але їхні
зусилля даремні, бо в музикантів
кохання виходить цілком інакше. Тим
музикантам чиїсь невидимі руки раптом
скидають з очей полуду, яка затуляла їм
погляд, вони, ходячи на грішній землі,
бачать ангельський образ, ту солодку
недовідому таємницю, яка тихо спочиває
в їхніх грудях. І тоді небесним вогнем,
який світить, гріє, але не спалює
нищівним полум'ям, спалахує безмежний
захват, невимовна втіха вищого життя,
що зароджується в глибині душі, і дух у
пристрасному бажанні простягає тисячі
вусиків і обсотує ними ту, яку він
побачив, і він володіє нею, ніколи не
володіючи, бо його пристрасть вічна,
ніколи не заспокоєна! І це вона, вона
сама, прекрасна, втілена в життя мрія,
променіючи, виливається з душі митця
піснею, картиною, віршем. Ах,
ясновельможна князівно, повірте мені,
без будь-якого сумніву повірте, що
справжні музиканти своїми тілесними
руками й пальцями, які на тих руках
виросли, тільки більш-менш пристойно
музичать, - чи то пером, чи пензлем, чи ще
чимось іншим, а до своєї коханої вони
дійсно простягають лише духовні
вусики, на яких немає ні рук, ні пальців,
що могли б галантно, як і належить під
час такої церемонії, взяти обручку й
надягти її на тоненький пальчик своєї
богині. Отже, тут можна не боятися
вульгарного мезальянсу, і [427] тому,
певне, досить байдуже, чи коханою, яка
живе в серці митця, буде княгиня, чи
дочка пекаря, аби тільки вона не була
совою. Такі музиканти, закохавшись,
натхненно створюють чудові неземні
твори й ніколи не помирають жалюгідною
смертю від сухот, ніколи не
божеволіють. Ось чому я ставлю на карб
панові Леонгардові Етлінгеру, що він
докотився до такого шаленства, коли
міг, як справжні музиканти, скільки
завгодно кохати ясновельможну княгиню
без будь-якої шкоди для себе!
(1) Частину за ціле (лат.).
Гумористичні нотки, яких часом
допускався Крейслер, князівна
пропускала повз вуха, їх заглушив
відгук струни, якої він торкнувся і яка
в жіночих грудях натягнута дужче за
інші, а тому, певне, й звучить дужче за
них.
- Кохання митця, - мовила вона,
опустившись у крісло і, ніби в задумі,
підперши голову рукою. - Кохання митця!
Бути так коханою! О, це прекрасний,
чарівний, божистий сон, тільки сон,
нездійсненний сон...
- Ви, ясновельможна князівно, - озвався
Крейслер, - ви, ясновельможна князівно,
здається, не вельми шануєте сни, а проте
лише вві сні у нас виростають барвисті,
немов у метелика, крила, і ми можемо
вилетіти з найтіснішої і найміцнішої
в'язниці й піднятися в осяйні небеса.
Адже кожна людина має природжений
потяг до літання, і я знав солідних,
дуже порядних людей, які пізно ввечері
просто наповнювали себе шампанським,
як надійним газом, щоб уночі, ставши
водночас повітряною кулею і пасажиром,
піднятись у повітря.
- Знати, що тебе так кохають...- знов
сказала князівна ще схвильованіше.
- А щодо кохання митця, - повів далі
Крейслер, коли князівна замовкла, - щодо
кохання митця, такого, як я вам
намагався змалювати, то ви маєте перед
собою, ясновельможна князівно, гіркий
приклад пана Леонгарда Етлінгера: він
був музикантом, а хотів такого кохання,
як у добрих людей, тому його ясний розум
трохи схибнувся, але саме тому я й
гадаю, що він не був справжнім
музикантом. Бо ті носять обрану даму в
серці, їм більше нічого не треба, аби
тільки прославляти її піснями, віршами,
картинами, їхнє вишукане поклоніння
можна порівняти із взірцевою
галантністю лицарів, воно навіть
невинніше за лицарське, бо музиканти не
такі кровожерні, як лицарі, що на славу
дами серця спроваджували на той світ
найдостойніших людей, коли не було під
рукою велетня чи дракона. [428]
- Ні, - вигукнула князівна, ніби
прокинувшись зі сну, - ні, не може бути,
щоб у грудях чоловіка міг запалати
такий чистий жертовний вогонь! Хіба
чоловіче кохання - не підступна зброя,
якою він користується, щоб осягти
перемогу, шо занапащає жінку, але й
самому йому не дає щастя!
Крейслера вельми вразив такий дивний
погляд сімнадцятирічної чи
вісімнадцятирічної князівни, і він
хотів щось заперечити, коли це
відчинилися двері і зайшов княжич
Ігнатій.
Капельмейстер зрадів, що скінчиться
їхня з князівною розмова, яку він дуже
вдало порівняв з добре зладнаним
дуетом, де кожен голос повинен лишатися
вірним своєму власному характерові.
Тим часом як князівна трималася
сумного адажіо і тільки деколи
вставляла мордент чи коротеньку трель,
сам він, першорядний buffo і чисто
комічний співак, перебивав її безліччю
коротких нот parlando(1), тож композицію в
цілому і виконання можна було назвати
шедевром, і йому найдужче хотілося б
почути князівну й себе самого десь із
ложі або з пристойного місця в партері.
(1) Речитативу (італ.).
Отже, до кімнати зайшов, схлипуючи,
заплаканий княжич Ігнатій із розбитою
чашкою в руці.
Треба пояснити, що хоч княжичеві давно
минуло двадцять років, він ніяк не міг
розлучитися з улюбленими розвагами
дитячих років. Найдужче йому були до
вподоби гарні чашки, якими він у свій
спосіб розважався: годинами розставляв
їх рядком на столі, щоразу інакше - то
жовту біля червоної, то червону біля
зеленої і т. д. Розставляючи їх, він
простодушно, щиро радів, наче весела,
задоволена дитина.
Шкоду, яка довела його до плачу, зробив
маленький мопс, що зненацька стрибнув
на стіл і скинув на підлогу найкращу
чашку.
Князівна пообіцяла, що постарається
замовити йому з Парижа чашку
найновішого взірця. Княжич заспокоївся
і радісно всміхнувся. Він, мабуть, аж
тепер помітив капельмейстера й запитав
його, чи в нього також є багато гарних
чашок. Крейслер уже знав від майстра
Абрагама, як треба було відповідати на
це запитання, отже, сказав, що, звичайно,
таких гарних чашок, як у його
вельможності, він не має, та й не може
мати, бо не може витрачати на них
стільки грошей, як його вельможність.
- От бачите, - мовив Ігнатій, дуже
задоволений, - от бачите, я княжич і можу
мати скільки завгодно гарних чашок, [429]
а ви не можете, бо ви не княжич, а тому що
я напевне княжич, то гарні чашки...
Чашки і княжичі, княжичі й чашки
переплутувалися в мові Ігнатія, дедалі
незрозумілішій, а сам він сміявся і з
великої радості підстрибував та
плескав у долоні. Гедвіга почервоніла й
опустила очі. Вона соромилася свого
недоумкуватого брата і боялася, хоч,
звичайно, дарма, що Крейс-лер почне
брати його на глузи. Але капельмейстер
був у такому настрої, що княжичева
недоумкуватість, як прояв справжнього
божевілля, викликала в нього тільки
жаль. Але це не зменшувало, а ще
збільшувало напруження. Щоб відвернути
увагу бідолахи від тих злощасних чашок,
князівна попросила його впорядкувати
невеличку підручну бібліотеку,
розміщену у вишуканій стінній шафі. Це
цілком задовольнило княжича; радісно
сміючись, він відразу почав витягати
гарно оправлені книжки, складати їх за
форматом і ставити золотими берегами
назовні так, щоб вони утворювали
суцільну блискучу смугу, чим він
неабияк тішився.
До кімнати вскочила панна Нанетта й
крикнула:
- Князь! Князь із княжичем!
- Боже мій, - злякалася князівна, - в
якому я туалеті! Ми справді
забалакалися з вами, Крейслере, не
думаючи про те, що час не стоїть на
місці. Я про все забула - про себе, про
князя й княжича.
Вона разом з Нанеттою зникла в сусідній
кімнаті. Княжич Ігнатій і далі складав
книжки, ні на що не звертаючи уваги.
Під'їхала князівська карета, і коли
Крейслер спустився вниз до парадних
сходів, обидва скороходи в лівреях
щойно зіскочили з лінійки. Цю обставину
треба пояснити докладніше.
Князь Іреней не хотів відступати від
давніх звичаїв, і навіть тепер, коли вже
перед кіньми не бігли, мов зацьковані
звірі, прудконогі блазні в строкатих
куртках, серед численної челяді князя
всіх родів і рангів було й два
скороходи, гарні, пристойні чоловіки,
вже літні, тілисті, що через сидячий
спосіб життя інколи скаржилися на
нестравність шлунку. Адже князь був
надто людяний і не вимагав від жодного
зі своїх слуг, щоб той часом ставав
гончаком чи бодай веселим дворовим
собакою, та з поваги до етикету під час
парадних виїздів князя скороходам
доводилось їхати попереду на цілком
пристойній лінійці і, коли було треба,
наприклад, там, де збиралось [430] кілька
роззяв, ледь помахувати ногами, вдаючи,
ніби вони й справді біжать. То було
приємне видовище.
Отже, скороходи щойно зіскочили з
лінійки, камергери зайшли в парадні
двері, а за ними рушив князь Іреней у
супроводі показного юнака в розкішному
мундирі неаполітанської гвардії із
зірками й хрестами на грудях.
- Je vous salue, monsieur de Krosel(1), - сказав князь,
побачивши Крейслера.
(1) Вітаю вас, пане де Крезель (франц.).
Він казав «Крезель» замість
«Крейслер», бо в особливо врочистих
випадках говорив по-французькому і не
міг тоді пригадати жодного німецького
прізвища. Чужий княжич - бо панна
Нанетта, мабуть, мала на думці цього
показного юнака, коли крикнула, що
приїхав князь із княжичем, - проходячи,
недбало кивнув Крейслерові головою, а
таку манеру вітатися капельмейстер
терпіти не міг навіть у
най-вельможніших осіб. Тому він
уклонився до самої землі, й так кумедно,
що товстий гофмаршал, який взагалі
вважав Крейслера за відчайдушного
жартуна і брав за жарт усе, що той робив
чи казав, не втримався і стиха
захихотів. Молодий княжич зиркнув на
Крейслера чорними, блискучими очима,
буркнув крізь зуби: «Блазень!» - і
швидко пішов за князем, який велично, а
проте ласкаво оглядався на нього.
- Як на італійського гвардійця, - сказав
Крейслер гофмаршалові, голосно
сміючись, - той ясновельможний добродій
досить добре розмовляє по-німецькому.
Передайте йому, ваша вельможність, що я
в подяку за це можу йому відповісти
добірною неаполітанською говіркою,
причому не плутатиму її з вишуканою
римською, а тим паче із грубим
венеціанським жаргоном комедії масок
Гоцці, - одне слово, що я не осоромлюся.
Скажіть йому, ваша вельможність...
Та його вельможність уже брався
сходами, високо звівши плечі, мов
бастіони чи редути для захисту вух.
Під'їхала князівська карета, в якій
Крейслер звичайно їздив до
Зіггартсвайлера, старий єгер відчинив
дверці й запитав, чи пан капельмейстер
не зводить сісти. Тієї миті повз них
пробіг кухарчук, обливаючись слізьми й
вигукуючи:
- Ох, яке лихо! Яке лихо!
- Що сталося? - крикнув йому навздогінці
Крейслер.
- Біда сталась, - відповів кухарчук і ще
дужче заплакав. - у кухні лежить старший
кухар і хоче загнати собі в живіт
кухонного ножа з горя й відчаю, бо
ясновельможний [431] пан раптом звелів
готувати вечерю, а немає устриць для
італійського салату. Він хотів би
поїхати до міста, та пан
обер-штальмейстер не дозволяє
запрягати коней без наказу
ясновельможного пана.
- Цій біді можна зарадити, - мовив
Крейслер. - Нехай пан старший кухар
сідає в цю карету і в Зігтартсвайлері
роздобуде найкращих устриць, а я
прогуляюсь туди пішки.
На цьому слові він швидко рушив до
парку.
- Велика душа!.. Шляхетне серце!.. Добрий
пан! - зворушено вигукував йому
навздогінці старий єгер зі сльозами на
очах.
Далекі гори охопило вже полум'я
вечірньої заграви, і золотавий
відблиск її, пробиваючись крізь дерева
та крізь кущі, перебігав по лупі, ніби
його підганяв вечірній вітерець, що
раптом зашелестів у листі.
Крейслер зупинився посеред мосту,
перекинутого через широкий рукав озера
до рибальської хатини, і задививсь у
воду, на таємничій, мерехтливій гладіні
якої віддзеркалювався парк з
мальовничими купками дерев, а над ним -
Гаєрштайн, що його вершину, наче
химерна корона, увінчували білясті
руїни. Приручений лебідь, що
відгукувався на ім'я Бланш, хлюпався в
озері, гордовито згинаючи прекрасну
шию і б'ючи блискучими крильми.
- Бланше! Бланше! - гукнув Крейслер,
простягаючи до нього руки. - Заспівай
свою лебедину пісню, не вір, що після
цього тобі доведеться померти! Тільки,
співаючи, пригорнися до моїх грудей,
тоді твої найпрекрасніші звуки стануть
моїми і тоді лише я загину від палкої
туги, а ти й далі житимеш, і далі
кохатимеш, і далі гойдатимешся на
хвилях!
Крейслер і сам не знав, що його так
глибоко схвилювало. Він сперся на
поруччя й несамохіть заплющив очі. Тієї
миті він почув Юліїн спів, і невимовно
солодка туга стиснула йому серце.
На небі з'явились темні хмари й кинули
широкі тіні на гори й ліс, немов чорні
покривала. На сході глухо загримів
грім, дужче зашелестів вечірній вітер,
гучніше задзюрчали струмки. Часом,
немов далекий голос органа, долинали
акорди еолової арфи. Нічне птаство
злякано знялося вгору і з пронизливим
криком загубилось у гущавині.
Крейслер отямився від задуми й побачив
у воді своє темне віддзеркалення. Йому
здалося, наче з глибини на нього
дивиться божевільний художник
Етлінгер. [432]
- Агов! - гукнув він униз. - Агов, це ти,
мій двійнику, мій добрий товаришу?
Слухай-но, голубе, як на художника, що
трохи схибнувся, що в своїй надмірній
гордині захотів замість оливи
скористатися князівською кров'ю, ти
досить пристойний на вигляд. Я навіть
ладен повірити, любий Етлін-гере, що ти
просто дурив ясновельможну родину
своїми божевільними витівками. Чим
довше я на тебе дивлюся, тим виразніше
бачу твої вишукані манери, і якщо ти
хочеш, я переконаю княгиню Марію, що,
коли судити з твоєї постави у воді, ти
був значною особою і вона може не
вагаючись віддати тобі своє серце. Та
коли ти, друже, захочеш, щоб княгиня й
тепер була така, як на твоєму портреті,
то тобі доведеться наслідувати приклад
одного князя-дилетанта: він, щоб бути
схожим на свої портрети, підмальовував
їх під себе. Отже, за те, що тебе колись
безпідставно відправили в пекло, я
розповім тобі тутешні новини. Знай же,
шановний мешканцю божевільні, що рана,
якої ти завдав сердешній дитині,
чарівній князівні Гедвізі, ще й досі не
загоїлась як слід і через той біль вона
часом робить дурниці. Невже ти так
тяжко, так боляче вразив її серце, що
воно й досі кривавиться, коли князівна
бачить твій привид, як кривавиться
труп, коли до нього наблизиться вбивця?
Не став мені, друже, на карб, що вона
вважає мене привидом, тобто твоїм
привидом. Та коли в мене з'явилося
бажання довести їй, що я не якийсь там
плюгавий потойбічний гість, а
капельмейстер Крейслер, мені став на
заваді княжич Ігнатій, який очевидячки
хворіє на параною, на fatuitas, stoliditas(1),
тобто, згідно з Клюге, на дуже приємний
різновид ідіотизму. Не криви мене,
голубе, коли я поважно розмовляю з
тобою! Знов кривиш! Якби я не боявся
нежиті, то скочив би у воду й добре
полатав тобі боки. Іди під три чорти,
негіднику, зі своїми гримасами!
(1) Придуркуватість, тупоумство (лат.).
І Крейслер швидко пішов далі.
Уже цілком стемніло, в чорних хмарах
спалахували блискавки, гуркотів грім і
падали перші, великі краплі дощу. Але з
вікна рибальської хатини струменіло
ясне світло, і Крейслер квапливо
подався туди.
Неподалік від дверей, у широкій смузі
світла Крейслер побачив свою власну
подобу, свого двійника, що йшов поряд із
ним. Не тямлячи себе з ляку, він ускочив
у хатину і безсило опустився в крісло,
блідий як смерть.[433]
Майстер Абрагам, що сидів біля
невеличкого столика, на якому гасова
лампа кидала навколо себе сліпуче
світло, й читав грубезний фоліант,
злякано схопився з місця, підійшов до
Крейслера й вигукнув:
- Ради бога, Йоганнесе, що з вами? Звідки
ви взялися так пізно й що вас так
налякало?
Крейслер насилу заспокоївся і сказав
глухим голосом:
- Не інакше, як нас двоє - я і мій двійник,
що вискочив з озера й переслідував мене
аж сюди. Зжальтеся наді мною, майстре,
візьміть свій ціпок з кинджалом і
заколіть того негідника. Повірте мені,
він божевільний і може довести до
загибелі нас обох. То він наслав бурю. В
повітрі літають духи і своїми хоралами
крають людям серце! Майстре, майстре,
приманіть сюди лебедя, нехай заспіває,
в моїх грудях пісня завмерла, бо той
двійник поклав на них свою білу,
холодну, мертву руку, та коли лебідь
заспіває, йому доведеться зняти руку і
знов пірнути в озеро...
Майстер Абрагам не дав Крейслерові
говорити далі, а почав лагідно
заспокоювати його, присилував випити
кілька чарок вогнистого італійського
вина, що було в нього під рукою, і
поступово випитав, що все-таки сталося.
Та не встиг Крейслер усього розповісти,
як майстер Абрагам, зареготавши,
вигукнув:
- От хто вже невиправний фантазер і
затятий духовида! Тим органістом, що
грав у парку моторошні хорали, був
просто нічний вітер, який у своєму
нестримному леті видобував звуки зі
струн еолової арфи. Так, так, Крейслере,
ви забули, що край парку між двома
павільйонами напнута еолова арфа(1). А
щодо вашого двійника, який біг поряд з
вами у світлі моєї гасової лампи, то я
зараз вам доведу, що коли вийду за
двері, відразу з'явиться і мій двійник,
і взагалі будь-кому, хто ввійде до мене,
доведеться терпіти поряд із собою
такого chevalier d'honneur(2) свого «я».
(1) Абат Гаттоні з Мілана звелів натягти
від однієї до другої вежі п'ятнадцять
металевих струн, так настроєних, шо
вони відтворювали діатонічну гаму. Від
найменшої атмосферної зміни ті струни
починали бриніти, сильніше чи тихіше,
залежно від сили тієї зміни. Ту еолову
арфу називали «гігантською» або «арфою
погоди». (Прим, автора).
(2) Почесного охоронця (франц.).
Майстер Абрагам вийшов за поріг, і
відразу в смузі світла поряд із ним
з'явився другий майстер Абрагам.
Крейслер помітив, що зображення кидає
сховане вгнуте дзеркало, і розсердився,
як кожен, хто повірив у диво, а [434] воно
виявилось фокусом. Людина воліє
найгірший переляк, ніж природне
пояснення того, що їй здалось
примарним; вона не вдовольняється цим
світом, а хоче щось побачити з іншого,
того, якому не треба тілесної оболонки,
щоб його було видно.
- Я ніяк не можу, - сказав Крейслер, - я
ніяк не можу збагнути, майстре
Абрагаме, вашого замилування до таких
штук. Ви, наче майстерний кухар, готуєте
диво з усіляких гострих спецій і
гадаєте, що таким неподобством зможете
розворушити людей, уява яких
притупилась, мов шлунок у пересиченого
гультяя. Нема більшого несмаку, як,
показавши людині таку прокляту штуку,
від якої в неї аж дух забиває, відразу
пояснювати їй, що все це сталося
природним способом.
- Природним, природним! - перекривив
його майстер Абрагам. - Як людина
недурна, ви давно повинні були
збагнути, що в світі нічого не
відбувається природним способом,
нічогісінько! Чи ви, шановний
капельмейстере, гадаєте, що коли ми з
допомогою приступних нам засобів
досягаємо певного наслідку, то
першопричина того наслідку лежить у
нас перед очима, а не схована в
найпотаємніших сховках природи? Проте
ви звичайно ставились до моїх штук з
пошаною, хоч найдовершенішої з них вам
не довелось побачити.
- Ви маєте на увазі Невидиму дівчину? -
запитав Крейслер.
- Принаймні, - повів далі майстер, - саме
ця штука - хоч це, мабуть, щось трохи
більше, ніж штука, - переконало б вас, що
часто звичайна механіка, яка найлегше
піддається розрахункам, зіткнувшись із
найтаємнішим дивом природи, може
викликати ефект, який так і лишиться
нез'ясовним у буквальному значенні
цього слова.
- Гм, - озвався Крейслер, - якщо ви робили
все згідно з відомою теорією звуку,
якщо зуміли спритно сховати апарат і
мали під рукою кмітливу, хитру істоту...
- О К'яро! - вигукнув майстер Абрагам, і в
очах у нього блиснули сльози. - О К'яро,
моя люба, ласкава дитино!
Крейслер ще ніколи не бачив старого
таким схвильованим, бо майстер не любив
удаватися в журбу і тугу, а звичайно
відганяв від себе ці почуття іронією
або жартом.
- Що це за К'яра? - запитав капельмейстер.
- Мабуть, вийшло по-дурному, -
всміхнувшись, відповів майстер, -
мабуть, вийшло по-дурному, що мені
сьогодні Довелось постати перед вами
старим плаксивим йолопом; але [435]
сузір'я хочуть, щоб я нарешті розповів
Вы прочитали 1 текст из Украинский литературы.
Следующий - Життєва філософія кота Мура - 12
  • Части
  • Життєва філософія кота Мура - 01
    Общее количество слов 4204
    Общее количество уникальных слов составляет 2084
    27.8 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    40.0 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.0 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 02
    Общее количество слов 4329
    Общее количество уникальных слов составляет 2074
    28.2 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    40.7 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.6 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 03
    Общее количество слов 4169
    Общее количество уникальных слов составляет 2070
    28.3 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    40.1 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    46.3 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 04
    Общее количество слов 4228
    Общее количество уникальных слов составляет 2064
    28.3 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    39.7 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    46.2 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 05
    Общее количество слов 4270
    Общее количество уникальных слов составляет 1994
    28.9 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    40.1 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.5 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 06
    Общее количество слов 4354
    Общее количество уникальных слов составляет 2044
    30.3 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    42.6 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    49.9 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 07
    Общее количество слов 4383
    Общее количество уникальных слов составляет 2048
    30.3 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.9 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    48.6 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 08
    Общее количество слов 4275
    Общее количество уникальных слов составляет 1926
    29.5 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.6 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    48.5 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 09
    Общее количество слов 4187
    Общее количество уникальных слов составляет 1966
    29.2 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    42.8 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    49.5 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 10
    Общее количество слов 4216
    Общее количество уникальных слов составляет 2043
    29.5 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    39.8 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    46.0 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 11
    Общее количество слов 4168
    Общее количество уникальных слов составляет 2030
    29.1 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    40.7 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    48.2 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 12
    Общее количество слов 4316
    Общее количество уникальных слов составляет 2064
    30.5 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    43.7 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    50.9 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 13
    Общее количество слов 4305
    Общее количество уникальных слов составляет 1987
    29.5 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.0 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    48.9 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 14
    Общее количество слов 4268
    Общее количество уникальных слов составляет 2016
    30.2 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    42.5 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    50.1 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 15
    Общее количество слов 4208
    Общее количество уникальных слов составляет 1978
    29.7 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.9 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    49.3 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 16
    Общее количество слов 4305
    Общее количество уникальных слов составляет 1846
    30.4 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.4 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    48.6 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 17
    Общее количество слов 4253
    Общее количество уникальных слов составляет 2081
    28.8 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.0 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.3 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 18
    Общее количество слов 4222
    Общее количество уникальных слов составляет 2050
    27.9 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    39.1 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    46.1 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 19
    Общее количество слов 4223
    Общее количество уникальных слов составляет 2076
    27.1 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    38.1 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    45.2 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 20
    Общее количество слов 4360
    Общее количество уникальных слов составляет 1961
    29.5 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.0 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.8 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 21
    Общее количество слов 4274
    Общее количество уникальных слов составляет 1822
    32.4 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    45.1 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    52.3 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 22
    Общее количество слов 4286
    Общее количество уникальных слов составляет 1957
    30.8 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    42.9 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    49.8 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 23
    Общее количество слов 4200
    Общее количество уникальных слов составляет 2023
    28.5 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    40.3 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.4 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 24
    Общее количество слов 4249
    Общее количество уникальных слов составляет 2045
    28.8 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.1 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.8 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 25
    Общее количество слов 4348
    Общее количество уникальных слов составляет 2002
    29.2 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    40.7 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.3 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 26
    Общее количество слов 4202
    Общее количество уникальных слов составляет 1898
    30.5 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    42.1 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    47.5 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 27
    Общее количество слов 4264
    Общее количество уникальных слов составляет 2044
    29.9 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.9 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    49.1 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 28
    Общее количество слов 4284
    Общее количество уникальных слов составляет 2042
    28.2 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    39.4 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    46.0 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Життєва філософія кота Мура - 29
    Общее количество слов 3367
    Общее количество уникальных слов составляет 1883
    22.5 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    32.3 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    37.8 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов