Latin

Гамлет, принц датський - 7

Общее количество слов 3219
Общее количество уникальных слов составляет 1824
21.7 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
31.3 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
37.0 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
Навіть серед Шекспірових шедеврів трагедія «Гамлет» відзначається винятковою глибиною і складністю змісту, багатством проблематики. Вже протягом кількох століть вона викликає невгасимий інтерес, породивши величезну літературу, яка нині нараховує тисячі праць. Причому кожна нова епоха відкриває в «Гамлеті» нові шари змісту, проблеми й колізії, котрі не досить усвідомлювалися або й не помічалися попередніми епохами. Проте було б наївністю вважати, що все це багатство ідей і проблем Шекспір свідомо й цілеспрямовано вніс у свій твір, одягнувши їх в художні шати. Справа тут у іншому, в тому, що геніальний митець у своєму творі схопив певний драматичний вузол життя, ситуації і колізії, які потенціально містять усе те багатство ідей і проблем, що їх у ньому відкривають і витлумачують наступні покоління. Великі твори мистецтва відзначаються такою ж повнотою і невичерпністю змісту, як і саме життя, котре вони вбирають і відтворюють на образно-художньому рівні. Але художній феномен, твір мистецтва - це також його буття в сприйманні й інтерпретації читачів, і саме в цьому процесі встановлюються, усвідомлюються змістові обшири твору.
Трагедія «Гамлет» породила величезну кількість інтерпретацій, які ми тут не [545] будемо оглядати. Але незмінно в центрі уваги опинявся образ головного героя, який багатьом інтерпретаторам здавався вмістилищем усіляких суперечностей. Непомірно велике місце в «гамлетології» XVIII-XIX ст. посіло питання про причини вагань і нерішучості героя, перетворившись на центральну проблему трагедії. Виникли дві протилежні концепції її витлумачення, «суб'єктивна» і «об'єктивна»: перша з них основну причину «гамлетівської проблеми» вбачала в особистих якостях героя, в його внутрішній невідповідності завданням, що на нього звалилися, друга центр уваги переносила на складні об'єктивні обставини, з якими він зіткнувся. Сучасне шекспірознавство не вважає більше ці питання актуальними, воно переносить акцент на інші мотиви й аспекти трагедії, де й названі питання знаходять поглиблене витлумачення. Зокрема, слушно наголошується той момент, що герой трагедії стикається з історичною ситуацією, яку в той час і неможливо було розв'язати.
Важливо підкреслити принципово новаторський характер Шекспірового «Гамлета», який і своєю проблематикою, і типом героя відкривав далекі перспективи новочасної європейської літератури. Взявши старовинний сюжет про кровну помсту, Шекспір наповнив його цілком новим змістом, проблематикою, яка стане стрижневою для самосвідомості європейської інтелігенції нового часу, особливо XIX-XX ст., чим, на нашу думку, теж неабиякою мірою пояснюється феноменальний резонанс трагедії у віках. Епічний сюжет-фабула перетворюється у Шекспіра на сюжет-ситуацію, який уже засновується не на вчинку героя, а самий цей вчинок, убивство узурпатора Клавдія, перенесено в кінець твору і зображено як випадковість, ніяк не виділену в стрімкому потоці подій. Воднораз сюжет про датського принца перетворюється на трагедію свідомості мислячої людини, яка осягає істину життя, перед якою дедалі глибше розкривається фальш і ницість світу, що її оточує. В цьому й полягає принципове новаторство Шекспірової трагедії, яка піднімає конфлікти й колізії, що стануть визначальними в літературі пізніших епох. У «Гамлеті» виникає цілком незвичайна для тогочасної літератури ситуація, «де діяльний за натурою герой тому не здійснює очікуваного вчинку, що добре знає свій світ. Це трагедія свідомості, усвідомлення («Так розум полохливими нас робить»). Але в якій мірі нам відомий увесь той досвід, що ліг в її основу, - те, що змушує героя вигукнути, що сам час став супроти його долі? Очевидно, цей досвід набагато ширший, ніж розповідь Привида, набагато значніший, ніж обставини смерті батька й заміжжя матері» (Пинский Л. Шекспир. Основные начала драматургии. - М., 1971. - С. 129).
Можна сказати, що Гамлет - це герой-гуманіст, герой-інтелектуал, який не може звести свого завдання до акту особистої помсти, хоч він і ненавидить Клавдія, в якому для нього концентрується все зло й мерзота навколишнього світу. Вислухавши розповідь Привида, Гамлет клянеться: «З табличок пам'яті моєї Зітру дотла всі записи пусті, Всю мудрість книжну і усе минуле», - з тим, щоб виконати обов'язок месника. Але насправді стерти «всю мудрість книжну» він не може і залишається інтелігентом-гуманістом, який розширяє і ускладнює своє завдання, перетворює його на глобальну проблему боротьби зі злом. Своє завдання він зрештою висловлює у знаменитій формулі: «Звихнувся час... О доле зла моя! Чому його направить мушу я?» Та разом з тим Гамлет усвідомлює, [646] наскільки складне й непомірно велике це завдання: адже сам час став супроти його долі. Тут «час» - сама історія, рух якої пішов у неочікуваному напрямі. В кінцевому підсумку всім цим і породжуються роздуми й вагання героя, які нерідко приймалися за слабкість і нерішучість, його знаменита меланхолія, гіркі парадокси й трагічні прозріння неспокійної і безстрашної думки. Часто предметом Гамлетових роздумів стають питання, які набудуть специфічної, навіть болісної актуальності для інтелігентської свідомості XIX-XX ст., як-от зв'язок між рефлексією і дією, між гуманністю і насиллям, питання суперечливості й мінливості людської природи, відносності моральних понять тощо.
У зв'язку з усім цим слід торкнутися такого питання. Часто, говорячи про велику культуру Відродження, ми не задумуємося над її соціальним еквівалентом, над тим, хто був основним її творцем і носієм. Ця ж функція випала на долю інтелігенції доби Відродження, яка була світською інтелігенцією, на противагу середньовічній, клерикальній. За словами акад. М. Й. Конрада, «Відродження трималося па інтелігенції доби, а вона, ця інтелігенція, була, безсумнівно, міжнародною», її ж поява «була необхідною для руху людської думки, суспільного життя, культури, науки» (Конрад Н. Запад и Восток. -- М., 1972. -С. 233, 247). Ця інтелігенція була творцем і носієм ідеології ренесансного гуманізму, про яку йшлося вище.
Безперечно, Гамлет належить до тих великих образів світової літератури, які не допускають спрощеного соціологічного підходу. За своїм, так би мовити, соціальним статусом Гамлет є принцом, а за своєю духовно-культурною сутністю-представником ренесансної інтелігенції та її ідеології. Але вже на стадії глибокої і непоправної кризи названої ідеології, яка була явищем великого трагедійного змісту (і викликала розквіт жанру трагедії, чим і ознаменувалося згасання літератури Відродження). Розглядаючи Шекспірового «Гамлета» в культурно-історичному аспекті, з повним правом можна сказати, що це той літературний твір, у якому духовна криза ренесансної інтелігенції здобула безпосереднє і водночас найглибше і найповніше втілення.
Не вдаючись у характеристику системи образів трагедії, коротко скажемо про окремі з них. Насамперед слід вказати на самотність головного героя: він оточений чужим і ворожим світом, біля нього немає нікого, крім вірного, але споглядально настроєного Гораціо. Правда, в трагедії не раз говориться про любов народу до принца, але Гамлет так і не зміг вдатися до цієї потенціальної сили (очевидно, якби він це зробив, то вже був би інший Гамлет, образ зовсім іншого змісту). Цю силу, до речі, приводить у дію своїми ламентаціями Лаерт, який а бездумною легкістю здійснює те, що так важко дається головному герою - родову помсту. Тими антагоністами, які репрезентують і розкривають нице придворне середовище, виступають у трагедії Полоній і Розенкранц з Гільденстерном; про останніх Гете влучно сказав: їх двоє, і вони абсолютно схожі, отже, їх багато, «вони - суспільство». Особливо виразно й по-своєму багатогранно змальований образ Полонія. Це зразковий придворний і разом з тим людина суто практичного розуму, який проявляється відповідно до характеру й вимог середовища. Специфічний практицизм Полонія розкривається і в тому, що за своїм сином, який їде у Францію, він улаштовує взірцевий поліцейський [647] нагляд, допомагає королю влаштувати такий же нагляд за Гамлетом, - характерний штрих із сучасності Шекспіра, доби розквіту абсолютистського ладу. Позбавлений моральних принципів, Полоній запопадливо служить королю Клавдію, розраховуючи, звичайно, на щедру винагороду. Його послужливість заходить так далеко, що він готовий поставити на карту й честь своєї дочки Офелії, використати її як «приманку» для Гамлета, зробити з неї інформатора.
Окремо слід сказати про образ Офелії, один з найпоетичніших у Шекспіра. Але таким він не є з самого початку, з ним відбувається своєрідна метаморфоза, яка з особливою переконливістю засвідчує геніальність Шекспіра-поета. Спершу Офелія здається невиразною, позбавленою індивідуальності, вона - слухняна маріонетка в руках свого батька-інтригана, в ній є якась штучність, що дещо нагадує механічних дівчат-ляльок Гофмана. Високою поетичністю цей образ наповнюється в сценах божевілля, коли Офелія з'являється у вінку з польових квітів та з народними піснями на устах; тут її образ «оживає», набуває природності і зворушливості.
Як зазначалося, науково-критична література про Шекспірового «Гамлета» величезна, майже неосяжна. Така ж і сценічна історія трагедії, оскільки вона належить до тих творів Шекспіра, які незмінно користуються найбільшою популярністю в театрі. В Росії ім'я Шекспіра вперше прозвучало саме з цим твором, коли 1748 р. О. П. Сумароков, засновуючись на французькому прозовому перекладі Деламаса, виступив зі своєю вільною переробкою «Гамлета». Першим повним російським перекладом трагедії, зробленим для театральних постановок, був переклад М. О. Полевого (1837). За ним була здійснена в московському Малому театрі постановка «Гамлета», де в ролі головного героя блискуче виступив П. С. Мочалов. Відгуком на цю подію культурного життя була стаття В. Г. Бєлінського «Гамлет», драма Шекспіра. Мочалов у ролі Гамлета» (1838), яка стала першим видатним здобутком вітчизняного шекспірознавства. У другій половині XIX й на початку XX ст. з'явилося ще кілька російських перекладів трагедії; взагалі найбільше перекладів «Гамлета» зроблено саме на російську мову. Серед них слід виділити переклади М. Л. Лозинського і Б. Л. Пастернака, які з'явилися вже в радянський час. Яскрава також російська сценічна історія цієї Шекспірової трагедії, в ролі Гамлета виступали М. Т. Іванов-Козельський, О. П. Ленський, О. І. Южин, В. І. Качалов та інші визначні актори.
На Україні ознайомлення з «Гамлетом» розпочалося за російськими перекладами й постановками російських театрів десь з 30-х років минулого століття. Перші українські переклади трагедії належать до 60-х років XIX ст. 1865 р. у львівському журналі «Нива» з'явився переклад першої дії «Гамлета», зроблений П. Свєнціцьким. Недавно встановлено, що на початку 1860-х років В. А. Косовцев переклав «Гамлета» і «Коріолана», але ці переклади не були опубліковані й поки що не знайдені (Пилипчук Р. Про письменника основ'янина Віта Косовцева.//Рад. літературознавство. -1983. -№ З. - С. 56-57). На початку 1870-х років «Гамлета» переклав Ю. Федькович, але це був вільний переклад, зроблений не з оригіналу, а з німецького посередника. Як зазначив І. Франко до видання цього перекладу, що з'явилося 1907 p., його якість «загалом дуже невисока» (цит.: Шаповалова М. Шекспір в українській літературі. - Львів, [648] 1976. - С. 50). В 1870-х pp. «Гамлета» переклав також М. П. Старицький, замінивши п'ятистопний ямб оригіналу на хорей; переклад вийшов друком 1882 р. За ним 1878 р. трагедія була поставлена в аматорському гуртку київської «Громади», музику до спектаклю написав М. В. Лисенко. Десь між 1882 і 1886 pp. «Гамлет» був перекладений П. О. Кулішем, опублікований цей переклад 1899 р. за редакцією і з передмовою І. Я. Франка. Як відомо, Франко критично ставився до перекладацької діяльності Куліша, але цьому перекладу дав схвальну оцінку, назвав його найбільш вдалим із Кулішевих відтворень тринадцяти Шекспірових драм і зазначив, що в ньому перекладач «держався оригіналу далеко докладніше, ніж його попередники».
Своїми передмовами до драм Шекспіра, в тому числі й до «Гамлета», Франко закладав основи українського наукового шекспірознавства. Передмова до «Гамлета» належить до найцікавіших серед них, у ній дається глибокий аналіз ідейного змісту трагедії, який пов'язується з духовним життям епохи. Франко характеризував «Гамлета» як «найбільш особисту драму Шекспіра», але не в розумінні вузько біографічному, а в тому, що вона найглибше відбила духовну драму автора, породжену кризою ренесансного гуманізму.
Інтерес до трагедії «Гамлет» знову зростає в українській радянській культурі. З'являються переклади, які відзначаються високим художнім рівнем, відповідають вимогам сучасного перекладацького мистецтва. Трагедія входить до репертуару театрів республіки, з її сценічних утілень слід назвати виставу Харківського українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (1956, режисер Б. Норд) і Львівського українського драматичного театру ім. М. Заньковецької (1957, режисер Б. Тягно). До мотивів і образів Шекспірового «Гамлета» звертаються українські радянські поети М. Рильський, М. Бажан, Л. Первомайський, С. Голованівський, Б. Олійник та інші, виявляючи їхній вселюдський і водночас актуальний зміст.
Дмитро НАЛИВАЙКО
 
 
Примітки
С. 6. Ельсінор (точніше Хельсінгер) - місто в Данії, на березі протоки між о. Зеландією і Скандінавським півостровом; біля нього в 70-80 pp. XVI ст. був побудований замок Кронберг.
С. 8. Гораціо, ти книжник: мов до нього. - Тут «книжник» - знавець латині; привидів заклинали на латині, мові богослужіння.
Чекає слів. - За повір'ям, привиди не говорили першими, лише давали відповіді.
С. 9. Коли здолав пихатого Норвежця - тобто норвезького короля.
С. 10. Коли загинуть мав могутній Юлій... - ідеться про Юлія Цезаря (див. трагедію «Юлій Цезар»).
...світило вод, Шановане в Нептуновому царстві... - місяць, який впливає на припливи й відпливи в океанах і відкритих морях.
[649]
На тьму хворіло, мов під суд страшний. - Парафраз із Євангелія (від Матвія, XXIV, 29), де пророкується, що в день страшного суду потьмяніють сонце й місяць.
С. 11. Хай згубить Мене, та я дорогу перейду. - Існувало повір'я, що перейти дорогу привиду - накликати на себе згубу.
Завсіди мандрівна душа спішить В свої пороги. - Вважалося, що привиди мешкають в одній із першостихій чи першоелементів (у повітрі, землі, вогні чи воді).
С. 11-12. ...перед тими днями, Коли справляється Різдво Христове, Співець світанку піє всеньку ніч; Ніякий, кажуть, дух тоді блукати Не зважиться... - Існує версія, що цю легенду Шекспір запозичив у Ф. де Таона, автора нормандсько-французького бестіарія XII ст. До нього Шекспір звертався не раз, але найширше - саме у «Гамлеті».
С. 14. Скинь барви ночі, Гамлете ласкавий, І дружнім оком глянь на короля. - Це перші слова королеви в п'єсі, а вони у Шекспіра, як правило, багатозначні, ними часто задається «партія персонажа», лад його почуттів і лінія поведінки.
С. 15. Віттенберг. - За часів Шекспіра Віттенберзький університет, заснований 1502 р. в Німеччині, став відомим у Європі центром освіти й культури. У Віттенберзі розігрувалася дія трагедії К. Марло «Доктор Фауст» (1588).
С. 16. Гіперіон - одне з імен бога сонця Геліоса. За іншими грецькими міфами - батько Геліоса.
Сатир - лісовий дух у давніх греків, напівлюдина-напівцап. У поетичній мові нового часу став символом лінощів і хтивості.
Ніобея (Ніоба, гр. міф.) - цариця Фів; коли бог Аполлон вразив стрілами її синів, а богиня Артеміда - дочок, вона обернулася на скелю, з якої точаться сльози.
Кровозмісне ложе - за стародавнім, а також римським законами шлюби із вдовами братів заборонялися.
С. 24. Пиятика ославила вже нас На всі народи заходу і сходу. - У тогочасній Європі датчани мали репутацію п'яниць.
С. 26. Немейський лев (гр. міф.) - жахливий лев з Немейської долини па Пелопоннесі, якого не вражала ніяка зброя; Геракл задушив його, загнавши в печеру.
С. 28. Лазар - біблійний персонаж, що вмер від прокази і був воскрешений Христом.
С. ЗО. ...Патріком клянусь! - Святий Патрік - небесний захисник Ірландії за католицькими уявленнями; йому ж нібито відкритий доступ у чистилище, де перебуває, як вважає Гамлет, душа його батька. Цим, очевидно, й зумовлена наведена клятва героя.
[650]
С. 36. Розенкранц, Гільденстерн. - «Британська енциклопедія» (стаття «Denmark») зазначає, що в XV ст. родини Розенкранців і Гільденстернів належали до найвідоміших у Данії.
С. 38. ...похід лаштує проти Польщі... - Саксон Граматик у хроніці, з якої запозичено сюжет трагедії, говорить, що в XI ст. норвезькі королі часто робили походи на поморських слов'ян. Поморських слов'ян Шекспір замінив на Польщу, добре знану в тогочасній Західній Європі.
С. 41. ...ви торговець рибою. - В цьому вислові Гамлета, його полісемії, дослідники знаходять кілька натяків. «Торгувати рибою» в ті часи могло означати: 1) займатися розпустою; 2) торгувати товаром, який швидко псується і потребує особливо старанного зберігання; 3) торгувати «живим товаром», бути звідником; 4) вивідувати таємниці.
С. 45. ...останні новацтва наробили їм шкоди. - Випад Шекспіра проти прийнятого 1598 р. закону, за яким у Лондоні було дозволено залишитися двом театрам, інші трупи стали мандрівними.
Але завелось кубло дітвори... - дитяча трупа, переважно з півчих королівської капели, яка мала великий успіх у Лондоні па рубежі XVII ст. і становила серйозну конкуренцію для театрів.
...навіть Геркулеса з його ношею подужали. - На вивісці театру «Глобус» був зображений Геркулес з небесною сферою на плечах. Тут ідеться про те, що дитяча трупа потіснила й театр «Глобус».
С. 46. Росцій - Квінт Росцій Галл (пом. бл. 62 до н. е.), давньоримський актор.
Сенека - Луцій Анней Сенека (пом. 65 p.), давньоримський філософ і трагедійний драматург.
Плавт - Тіт Макцій Плавт (пом. бл. 184 р. до н. е.), знаменитий давньоримський комедіограф.
С. 47. О Єфаю, судіє ізраїльський... - За біблійною легендою, Єфай, який приніс у жертву свою дочку. В ренесансній Англії існувала балада про Єфая, звідки Гамлет наводить чотири рядки.
Ба, моя панно, моя молода крале! - За часів Шекспіра жіночі ролі виконували юнаки, доки не втрачали дзвінкості голосу. Цим пояснюється подальше побажання Гамлета «панні». Вперше жінка з'явилася на сцені бл. 1660 р.
С. 48. Пірр (інше ім'я Неопталем) - син ахейського героя Ахілла, після взяття Трої вбив її царя-старого Пріама.
Гірканський звір. - Гірканія, в давнину країна на південь від Каспійського моря, славилась тиграми.
С. 49. Гекуба - троянська цариця, Пріамова дружина.
С. 57 Термагант - казковий сарацинський велетень в середньовічних виставах.
[651]
C. 60. Капітолій - один з 7 пагорбів, на Яких стояв давній Рим; тут був Капітолійський храм Юпітера, відбувалися засідання сенату.
С. 61. ...коника-стрибунця, якому епітафія: «Плач без кінця, забуто стрибунця!» - Одна з фігур вуличного театру, лялька коня, прикріплена до тулуба актора. Була заборонена під тиском пуритан, з приводу чого з'явилася балада, приспів з якої цитує Гамлет.
Це пролог чи напис на каблучці? - За тих часів існував звичай карбувати на каблучках віршовані вислови.
Церера (рим. міф.) - богиня полів.
С. 64. З вас добрий хор, принце. - В театрі часів Шекспіра хор - пояснювач дії, що не грав на сцені.
«І кряче ворон, кличучи до помсти» - неточна цитата із дошекспірівської п'єси «Справжня трагедія про Річарда III».
Геката - у давніх греків богиня підземного царства, повелителька духів і відьом.
С. 65. ...лісом пір'я на голові... - За часів Шекспіра актори носили плюмажі з довгим пір'ям та черевики з штучними трояндами.
Дамоне, друже без химер... - Гамлет цитує уривок із балади про Дамона і Фінтія (пор. баладу Ф. Шіллера «Зарука»).
С. 68. Нероновій душі ввійти в ці груди. - Римський імператор Нерон (37-68) убив свою матір Агріппіну.
С. 80. Ховайся, лисичко, поки не впіймали. - Слова з дитячої пісеньки.
С. 81. Черв'як - справжній імператор над усіма їствами й напоями. - В оригіналі гра слів: англ. worms (черв'яки) вимовляється так само, як назва німецького міста Вормс, де в XVI ст. збирався імперський сейм на чолі з імператором Священної Римської імперії.
...пошукайте в іншім місці самі - тобто в пеклі.
С. 82. Якщо, Англійцю, в тебе я в пошані, - А надає ваги їй міць моя, Бо в тебе ще багріє й нині шрам Від датського меча і нам данину Ще й досі платиш... - Тут Шекспір передає ситуацію, яка існувала за історичного Амлета, в IX ст., коли Англія, після датського завоювання, перебувала у залежності від датських королів.
С. 85. Чи я милого твого Нині б не вгадала? - В одяг прочанина тоді нерідко рядилися закохані (згадаймо Ромео на балу в Капулетті).
С. 86. Кажуть, що сова - дочка пекаря. - За середньовічною легендою, дочка пекаря від кавалка тіста, з якого її мати мала спекти хліб для Христа, відділила частину. За цю скупість була обернена на сову.
На Валентина я прийду... - На Валентинів день (14 лютого), коли, за повір'ям, починають паруватися птахи, дівчата й парубки ворожили, обираючи собі судженого чи суджену.
[652]
С. 87. Швейцарці де? - Із швейцарців, уже за часів Шекспіра, при монарших дворах Західної Європи формувалася варта.
С. 91. Без панцера, герба й меча над прахом - тобто без атрибутів лицарських похорон, які клалися на труну.
С. 97. Там, де верба нависла над струмком... - Коли Вільямові Шекспіру було 15 років, дівчина із села Тіддінгтон поблизу Стретфорда втопилася в річці Ейвон - у тому місці, де над водою нависли верби.
Що грубі пастухи йменують бридко... - Пастухи називали орхідеї «повзучими вдовами».
С. 98. Хіба таку можна ховати по-християнськи, що самовільно шукає собі спасіння? - Християнська церква забороняла хоронити по обряду самовбивць.
Тут без «самонападу» не обійтися. - 1-й гробокоп каже «самонапад» замість «самозахист» (юридичний термін).
А він хіба ж був пан? - Далі в діалозі гробокопів обігрується відомий вислів: «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто тоді був дворянином?», який став своєрідним паролем під час селянського повстання 1381 р.
С. 104. А їй вінки, як нареченій, дано... - За давнім англійським звичаєм, на труну молодих дівчат клали вінки.
Пеліон - гора в Греції, згадується зокрема в міфах про гігантів, які намагалися згромадити на Пеліон сусідню гору Оссу, щоб штурмувати Олімп.
С. 105. Чи пити оцет? З'їсти крокодила? - Випади Шекспіра проти модної в ті часи афектації почуттів. Франти пили оцет, щоб здаватися блідими від кохання, і в ім'я любові присягалися з'їсти муляж крокодила, яким прикрашали вікна аптек.
С. 116. Я швидше римлянин, аніж датчанин. - У давньому Римі кодекс честі вимагав, щоб переможений заподіяв собі смерть.
[653]
Дмитро НАЛИВАЙКО
Вы прочитали 1 текст из Украинский литературы.
  • Части
  • Гамлет, принц датський - 1
    Общее количество слов 4327
    Общее количество уникальных слов составляет 1992
    27.2 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    39.9 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    46.5 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Гамлет, принц датський - 2
    Общее количество слов 4469
    Общее количество уникальных слов составляет 1923
    29.6 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    41.5 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    48.2 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Гамлет, принц датський - 3
    Общее количество слов 4471
    Общее количество уникальных слов составляет 2073
    27.0 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    39.7 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    45.6 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Гамлет, принц датський - 4
    Общее количество слов 4336
    Общее количество уникальных слов составляет 1923
    28.1 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    38.6 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    45.6 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Гамлет, принц датський - 5
    Общее количество слов 4451
    Общее количество уникальных слов составляет 1946
    28.2 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    39.8 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    45.5 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Гамлет, принц датський - 6
    Общее количество слов 4145
    Общее количество уникальных слов составляет 2027
    26.7 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    38.2 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    44.1 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов
  • Гамлет, принц датський - 7
    Общее количество слов 3219
    Общее количество уникальных слов составляет 1824
    21.7 слов входит в 2000 наиболее распространенных слов
    31.3 слов входит в 5000 наиболее распространенных слов
    37.0 слов входит в 8000 наиболее распространенных слов
    Каждый столб представляет процент слов на 1000 наиболее распространенных слов