Latin

Трикутний Капелюх - 08

Total number of words is 3821
Total number of unique words is 2193
22.7 of words are in the 2000 most common words
33.8 of words are in the 5000 most common words
40.1 of words are in the 8000 most common words
Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
старі баби рахують на пальцях,— такий
був нажаханий. Холоднии піт котився по
тілу.
Запала моторошна тиша. Нарешті хлопець
вигукнув, ввертаючись до хазяїна:
Дебет — 285. Кредит — 200.
Тобто...— додав Гарсія де Паредес,—
Двісті вісімдесят п’ять мертвих і
двісті приречених! Разом — чотириста
вісімдесят п’ять жертв!!!
Слова ці він промовив таким глибоким,
загробним голосом, що французи
перезирнулися стривожено.
Тим часом аптекар підвів ще один
рахунок.
Та ми ж герої!—вигукнув він.— Ми
осушили сімдесят пляшок, чи сто п’ять з
половиною лібр вина, а якщо поділити це
на двадцять одного, бо пили ми всі
добряче, (
це вийде по п’ять лібр вина на голову.
Отож кажу, що ми герої!
Тріснули двері в аптеці, і хлопець
здригнувся:
Вони йдуть!..
Котра година? — зовсім спокійно
запитав аптекар.
Одинадцята. Та хіба ви не чуете, що вони
йдуть?
Нехай! Уже час.
Час!.. Чому? — бурмотіли французи,
намагаючись підвестися.
Та вони так упилися, що не могли
відірватися від стільців.
Хай ідуть! Хай!..— вигукували п’яними
голосами, насилу добуваючи шаблі з
піхов, не в змозі підвестися.-^ Хай
входять негідники! Ми їх привітаємо!
Задзеленчали внизу, в аптеці, банки та
пляшечки — їх трощили падронці,— а
сходами котилося одностайне страшне —
«Смерть офранцуженому!»
III
І, зачувши це, скочив, наче підкинутий
пружиною, Гарсія де Паредес, обіперся
об стіл, щоб не впасти назад, на стілець.
З незбагненним тріумфом обвів гостей
поглядом, на губах його заграла
безсмертна усмішка переможця.
Прекрасний стояв він перед ними,
трепетне, як перед смертю, натхнення
осяяло його обличчя; він промовив:
Французи!..— Слева падали,, мов удари
похоронного дзвону,— урочисто, чітко.—
Якби котромусь із вас або й усім гуртом
трапилася щаслива нагода помститися ва
смерть двохсот вісімдесяти п’яти
співвітчизників і врятувати життя ще
двомстам, якби ціною власного життя ви
змогли втихомирити праведний гнів
ваших прадідів, покарати катів двохсот
вісімдесяти п’яти героїв і врятувати
від смерті двісті товаришів, двісті
братів, додавши тим самим армії ще
двісті борців за національну
незалежність, то хіба замислились би ви
бодай на мить — жертвувати чи ні своїм
мізерним життям? Обійнявши, як Самсон,
колону, що тримає храм, хіба не обрали б
ви смерть, аби тільки знищити ворогів
бога?
Про що він? — питали один одного
французи.
Сеньйоре.., Вбивці вже в передпокої! —
вигукнув Селедоніо.
Хай зайдуть!..— підйіс голос Гарсія де
Паредес.-* Відчини їм двері до зали... Хай
прийдуть усі... хай подивляться, як
умирає нащадок воїна, що відзначився в
битві при Павії!
Французи, нажахані, отупілі, прикуті до
стільців нездоланною сонливістю,
гадали, ніби то сама смерть, про яку
говорив іспанець, має от-от увійти до
кімнати вслід за бунтівниками. Вони
щосили намагалися підняти шаблі, які
лежали на столі, та не могли навіть
затиснути ослаблими пальцями руків’я:
здавалося, що зброя вросла в стіл під
дією непереборної сили тяжіння.
Більш ніж п’ятдесят чоловіків і жінок,
озброєних киями, кинджалами, пістолями,
заповнили залу. Очі їхні вивергали
вогонь, пронизливий лемент краяв
повітря.
Смерть усім! — кричали жінки, першими
кидаючись на французів.
Зупиніться! — гукнув Гарсія де Паредес.
Уся його постава, обличчя, гучний голос
у поєднанні з дивною непорушністю і
мовчанням французів навіювали на-людей
жах. Вони не чекали такої спокійної й
похмурої зустрічі.
Нема потреби бряжчати кинджалами...—
ослаблим голосом говорив аптекар.— Я
зробив більше, ніж усі ви, для
незалежності батьківщини,.. Я
прикинувся офранцуженим!.. І от бачите!..
Двадцять ворожих офіцерів... двадцять!
Не чіпайте їх... вони отруєні!..
Одностайний скрик жаху й захвату
вирвався з грудей іспанців. Вони
підійшли ближче й побачили, що багато
гостей уже вмерло: голови впали їм на
груди, руки були простягнені по столу
до шабель, пальці стискували руків’я.
Слава Гарсії де Паредесу! — вигукнули
іспанці, оточуючи напівмертвого героя.
Селедоніо...-г- прошепотів фармацевт.—
Опій скінчився... Збігай по опій до Ла
Коруньї...
І впав на коліна.
Лише тоді зрозуміли падронці, що
аптекар теж отруївся.
Страшна, хоч і велична картина! Кілька
жінок сиділи на підлозі, підтримуючи
спідницями та руками вмираючого
патріота. Вони благословляли Гарсію де
Паредеса й пестили його так само палко,
як раніш вимагали його смерті. Чоловіки
забрали зі столу всі світильники,
схилили коліна й щедро освітлювали цей
порив людяності
та патріотизму... Двадцять французів —
мертві або при-, смертні — повиті були
густим мороком. Лише час від часу
котрийсь з них тяжко валився на
підлогу. І на кожне їхнє падіння, на
кожне зітхання Гарсія де Паредес
відповідав осяйною переможною
усмішкою. Незабаром дух його відлетів.
Умер він, отримавши благословення
священика, оплаканий співвітчизниками.
АЛЬКАЛЬД-ВУГЛЯР
І
Іншим разом я розповім про події, що
передували вступові французів у
маврітанське місто Гуадіс. Ви
дізнаєтесь також, як розгнівані
городяни витягли з будинку й покарали
смертю корехідора Франсіско Трухільйо,
звинуваченого в тому, що він не
насмілився вчинити більш дійовий опір
наполеонівському війську,
протиставивши йому лише триста жителів
Гуадіса, озброєних рушницями, шаблями,
ножами та пращами...
Сьогодні ж я хочу розказати вам про
події, які відбулися після того.
Генерал-губернатором Гранади був на
той час його ясновельможність сеньйор
граф Гораціо Се- бастіані], як називали
його офранцужені, а губернатором
округи Гуадіса — генерал Годіно.
Обов’язки командира Двадцятого
драгунського кавалерійського полку
виконував мосьє Корвіно, якому випала
«висока» честь окупувати місто 16
лютого 1810 року.
Два місяці минуло з того ганебного дня.
Війська Наполеона володарювали в
Гуадісі так вправно, що на землі, яка
традиційно була осередком заколотів та
партизанщини, запанував спокій — ніби
озерце, полите олією, серед хвиль
розбурханого моря. Хіба що час від часу
на балконах міської ради вішали
якогось надто запального патріота, і
ніхто вже не дивувався таємничому
зникненню того чи того солдата з
війська окупантів: усі знали про звичку
гуадісців, та й багатьох інших
іспанців, топити в колодязях своїх
постояльців. Простолюд уже починав
потрохи ламати мову на французький
манір, і навіть діти вміли вже
вимовляти «дідон» 2, звертаючись до
завойовників. Отже, все виразно
вказувало на те, що аси-
міляція іспанців з французами
просунулася далеко, так далеко, що
сповнювала декого по той бік Піренеїв
надією на швидке злиття обох народів.
Уже танцювали наші бабусі... (тобто
бабусі онуків офранцужених, а не мої,
дяка богові), вже, кажу, танцювали з
офіцерами-пе- реможцями під Маренго,
Аустерліцом та Ваграмом і траплялося,
що якась легковажна красуня в
завуженій сукні та з високим гребенем
над мантільєю (а це було тоді криком
моди) позирала поблажливо на того чи
іншого гренадера, драгуна або й гусара
з далеких країв. Уже судові чиновники
оформлювали документи на офіційних
паперах часів королювання Фернандо VII з
припискою:* «Дійсне при владі короля
нашого сеньйора Д. Хосе Наполеона І»
Уже сини Вольтера і Руссо зволили
навіть слухати месу в неділю та в
церковні свята, бо ж генерали та вищі
чини ходили на месу — правда, як щирі
атеїсти, вони слухали месу, сидячи в
кріслах за вівтарем і палячи величезні
люльки... (історичне). Вже ченці
Сан-Августіна, Сан-Дієго, Санто-Домінго
і Сан-Фран- ціско спожили усі освячені
облатки, вже покинули вони під тиском
сили свої монастирі, які віднині
служили галлам казармами. Вже, нарешті,
в старовинному королівському дворі
давніх ворогів Христа, які панували в
Гуадісі волею аллаха та його прорбка
Магомета, усе веселилось та раділо під
страхом смертної кари.
II
Отже, за таких обставин гуадіська бойня
мала закритися через нестачу худоби.
Корів, волів, теличок, баранів, овець,
кіз... всю худобу в окрузі зжерли оті
іноземці, а ще й усю шинку, корейку,
індиків, курчат, курей, голубів, кролів
у місті. Чи то бачене, щоб люди їли
стільки м’ясива в будь-який час!?
Місцеве населення внаслідок свого
напівафрикансь- кого походження було
помірне в їжі і харчувалося сирими,
вареними чи смаженими овочами... Але
Завойовник потребував м’яса, свіжого
м’яса, і багато, і негайно!.*
В такій скрутній ситуації французький
генерал при гадав, що до округи Гуадіса
належать кілька населених пунктів,
більшу частину яких треба було ще
завоювати.
Необхідно,— оголосив він своїм
військам,— щоб імператорські орли 1
панували всюди! Розсиптеся по
містечках, селищах, хуторах — звичайно,
на території, що перебуває під моєю
владою; принесіть їм радісну звістку
про вступ на іспанський престол його
величності Хосе Першого; візьміть на
себе там владу від його імені та
приженіть мені стільки худоби, скільки
знайдете в їхніх хлівах та загонах.
Слава імператору!
І, згідно з цим наказом, в напрямку Гора,
в напрямку володінь маркіза Сенета, в
напрямку селищ, розкиданих по
північних схилах Сієрра-Невади,
виступили десять чи дванадцять
французьких колод — від ста до двохсот
чоловік в кожній.
Серед тих байдужих до досягнень
цивілізації гірських селищ, про які ми
зібралися розповісти, взявшися
сьогодні за перо,— серед селищ, які
животіли біля підніжжя величезного,
завжди засніженого Мулясену,
вирізняється, та й раніш вирізнялося,
на двадцять ліг в окрузі прадавнє
містечко Лапеса, що уславилося у війні
з маврами. Вирізняється Лапеса
нестримним арабським темпераментом
своїх жителів, їхніми майже дикими
звичаями та іншими особливостями, про
які читач дізнається з нашої розповіді.
Зруйнований замок Лапеси пам’ятає
ім’я відважного губернатора
Бернардіно де Вільальта, гідного
противника прихильників Абена Умейї2.
Настало 15 квітня згадуваного вже 1810
року.
Сміховинне й гідне подиву видовище
являла собою Лапеса в цей день —
химерне і величне, недоладне і
привабливе. Усі вулиці Лапеси
перетнули мури з стовбурів могутніх
дубів та інших дерев, які городяни
притягли з сусідньої гори. Не дуже
легко буде подолати такі стоси!
Оскільки більша частина лапесців —
вуглярі, а решта — дроворуби та
пастухи, вищезгадана операція
проведена була з гідною подиву
швидкістю та вправністю.
Над шляхом, що вів до Гуадіса, баштою
підіймалася міцна дерев’яна стіна, а
нагорі цієї башти лапесці вста- яовили
(дивуйтеся, люди!) справді жахливу
гармату, ви- готовлену їхніми власними
руками, нам ять про неї ніколи не вмре.
Гармата була зроблена з величезного
дубового стовбура, випаленого
всередині та перев’язаного міцними
мотузками і скрученим удвов дротом.
Начинили її по самі вінця не знаю вже
скількома лібрами пороху і незліченною
кількістю куль, каміння, шматків
іржавого заліза та іншими снарядами на
зразок вищезгаданих...
Також мали лапесці в своєму
розпорядженні всю холодну і
вогнепальну зброю, яку тільки можна
було знайти в місті чи в горах,— тобто з
десяток рушниць, понад двадцять
мушкетонів та мушкетів, по одному
сікачу, кинджалу чи ножу на чоловіка,
три чи чотири десятки сокир, кілька
кременівок або фузій, величезні купи
каміння солідного калібру, всілякі
пращі та рогатки, щоб жбурляти оті
каменюки, і цілий ліс кийків та дрючків
на будь-який смак.
Щодо гарнізону, то всі сучасники тих
подій сходяться на думці, що він
нараховував десь із двісті чоловік,
хоча так назвати їх можна лише з
надмірного людинолюбства, бо ті
чоловіки схожі були більше на
орангутангів, ніж на людей. Перший
серед них був генерал цього війська,
алькальд Лапеси Мануель Атієнса — йай
славиться ім’я його!
Він уособлював місцеву верховну владу.
Мав Атієнса сорок п’ять чи п’ятдесят
років, був високий, як кипарис,
кістлявий, вузлуватий (точніше не
назвеш) , мов ясен, і міцний, як дуб, хоча,
правду кажучи, за довгі роки роботи
вуглярем він так обсмалився і зчорнів,
що став схожий на дуб, витесаний з брили
вугілля. Нігті в нього були наче
кам’яні, зуби — з залізного дерева, а
руки — то гартована на сонці темно-синя
бронза. Волосся, скуйовджене, мов
нечесана куделя, було цупке й рудувате,
як на загривку дикого кабана. З-під
розстебнутої сорочки від плеча до
плеча, від шиї до черева вимальовувався
могутній торс, обтягнутий
зморшкуватою, наче кінською, задубілою
від жару шкірою. Справді, щетина на
випнутих грудях була обсмалена, так
само як і густі брови... Бо сеньйор
алькальд був вугляр (або гірський
хуторянин, як вони себе звали) і все
життя провів серед полум’я, наче
грішна душа в чистилищі.
Мануель Атієнса, безперечно, бачив, та
ніхто не міг би ствердити, на що він
дивиться. Сторожкість людини
неосвіченої, мавпяча підозріливість,
обачливість, притаманна зрілому
вікові, підказували, йому, що не треба
дивитися в очі співрозмовникові — хай
не здогадується той про вади в освіті
чи знаннях його милості. Але вже якщо
алькальд втупить погляд у того, з ким
говорить, то так хитро, ніби обмацує,
так підозріло, що чоловікові здається,
ніби оті зіниці йому в саме нутро
зазирають, або наче його милість має ще
очі й за вухами, як у ящірок. Рот у
алькальда був, як у старого бульдога,
смужка чола зовсім закрита волоссям,
обличчя блищало, мов вичинена
кордовська шкіра, а голос, гучний, мов
постріл, скидався на різкий, короткий
удар сокири по дереву.
Про вбрання алькальда нема що говорити,
бо воно було таке, як і в усіх заможних
людей з гірських селищ, а саме: постоли
з невичиненої шкіри бика і грубого
сукна, перев’язані мотузками, панчохи
з вовни, короткі сукняні штани дуже
темного кольору, куртка з того ж таки
сукна, блакитний жилет, по якому пущені
були жовті гілочки, замість пояса —
шкіряний патронташ, на голові —
величезний капелюх, під крисами якого,
обшитими плюшем, дуже зручно спочивав
символ влади... До речі, про владу: додам
на завершення, що жезл алькальда лежав
у нього на плечі й дві чорні китиці ще
здалеку сповіщали про те, що перед вами
охороцець порядку, як кажемо ми
сьогодні.
Такий був алькальд Лапеси, і на взірець
алькальда — всі його підлеглі. Якщо
опис мій здасться вам перебільшеним, то
майте на увазі, що порода лапесців не
виродилася і не змінилася за роки, що
проминули з того часу. їдьте туди і
дивуйтеся, як і я, що в Іспанії ще й в
середині XIX сторіччя живі всі чудеса
полудневої Африки!
III
Нарешті фортифікаційні роботи були
завершені, озброєння розподілене між
оборонцями.
Атієнса послав Хасінто до себе додому
по прадавній барабан, у який били під
час процесій та бою биків або коли
оголошували постанови.
Хасінто — він був, між іншим,
альгвасилом і вмер альгвасилом у цьому
ж таки, 1859 році,—з’явився, вибиваючи на
барабані загальний вбір.
Шикуйся! — командує синдик \ чоловік
дуже досвідчений у військовій справі,
бо він служив у сеньйора короля Карлоса
IV кухарем роти єгерів...
Двісті лапесців беруть зброю і
шикуються проти міської ради.
Атієнса затискує в правиці старовинну
довгу чорну шпагу з широкою гардою і
великою перекладиною, підвішує до
патронташа важкий кавалерійський
пістолет’ у ліву руку бере жезл
алькальда — точнісінько так, як маршал
Франції бере свій маршальський жезл,—
і в супроводі блискучого генерального
штабу, до якого входять альгвасил,
оповісник, він-таки посильний, та писар
(або «нижчепідписаний», як називає
писаря жінка, чим вона дуже пишається і
хизується) — робить огляд свого
грізного війська. Вояки вітають його
зброєю, підкидають угору шапки та
капелюхи.
Слава сеньйорові алькальду! — гукають
майбутпі герої.
Атієнса відповідає:
Якого там чорта алькальду! Слава
господу! Хай живе Лапеса! Хай живе
незалежність Іспанії!
Змінивши таким чином військове
вітання, його милість наказує Хасінто
бити довгий барабанний дріб; він кличе
до себе оповісника і його устами
виголошує промову — вона не записана.
Оповісник повторює кожне слово вождя:
«Зі — слів — дядька — Піорно — нам —
стало — відомо,— що — ворог — нашої —
батьківщини — вирушив — сьогодні — до
— Лацеси,— щоб — завоювати — нас — і —
пограбувати; — з благословення —
сеньйора — священика — і — з допомогою
— нашої — покровительки — святої —
діви — дель — Росаріо,— ми — будемо —
захищатися,— як справжні — іспанці,— й
— покажемо — Гуадісо- ві,— що,— коли
він — здіався — французам,— то —
жителі — Лапеси — зуміють — померти,—
як — померли — мадрідці — Другого —
травня, або ж — перемогти,— як —
перемогли — жителі — Байлена — два —
роки — тому; — і — в силу — цього —
алькальд — заявляє,— що — той,— хто —
не — загине,— захищаючи — свій — дім,—
буде — оголошений — поганим —
іспанцем,— зрадником — батьківщини,—
і — його — повісять — на — дубі — в
горах. І,— не вміючи — писати,— його —
милість — ставить хрест — замість —
підпису,— як — звичайно,— що — за-«
свідчує — писар...
Слава господу! Слава святій діві! Хай
живе Іспанія! Хай живе Фернандо Сьомий!
Смерть Пепе-пляшці! Смерть французам!
Смерть Годіно! Смерть зрадникам!»
Ота суміш військового наказу і
прокурорської промови справила
величезне враження на лапесців.
Мануель Атієнса склав з пальців хрест і
поцілував його, дійшовши до «підпису»;
писар засвідчив «підпис» кивком
голови; оповісник похвалив алькальда
за те, що він виголосив таку гарну
промову; Хасінто розсипав барабанний
дріб, і комічний пролог справжньої
трагедії завершився вигуками «Слава!»,
танцями та патріотичними гімнами.
< — Усім зайняти свої місця! — вигукнув
синдик.
Частина війська видряпалася на
дерев’яну фортецю; інші з довгим
запальним шнуром залізли на гармату;
хто найкраще володів пращею — піднявся
на арабську фортецю; стрільці вийшли на
розвідку на Гуадіський шлях, а алькальд
зайняв позицію на висоті, яка панувала
над усім майбутнім полем битви. Біля
нього був Хасінто, щоб подати знак
барабанним боєм відкрити вогонь.
Тим часом священик ще раз благословив
своїх відважних парафіян і відпустив
їм гріхи, а потім заходився разом з
коновалом, паламарем та гробарем
готувати перев’язки, миро та ноші для
перенесення поранених і вбитих.
Майже всі жінки молилися в церкві. Було
вирішено відвести дітей вранці в гори
Сієрра-Невади, щоб не наражати їх на
небезпеку і щоб вони з часом могли
відбити інше іноземне нашестя.
IV
О третій годині дня хмара пилюки на
шляху показала лапесцям, що близько
ворог.
Постріли передових дозорів
підтвердили його наближення.Лапесці
не могли встояти на місці від
нетерплячки. За наказом алькальда на
старовинній фортеці маврів, на
дубовому бруствері замайоріли два чи
три прапори, вроблені з чорних хусток.
Дзвони вдарили на сполох; жінки
здійняли лемент, хлопці пронизливо
свистіли, кілька каменюк упали на
дорогу, і все ближче та частіше чулися
постріли.
Ось уже стрільці відійшли до селища,
щоб зарядити рушниці, ось уже перші
каски, кіраси та багнети загарбників
заіскрилися на відстані пострілу з
мушкетів.
Скільки їх? — запитав Мануель Атієнса
того, хто стояв попереду.
Душ із двісті,— почулася відповідь.
Отже, в нас сили рівні,—
презирливо-гордовито вигукнув вугляр,
не беручи до уваги, що двісті кепсько
озброєних селюків не рівня двомстам
ветеранам, загартованим у боях і
прекрасно озброєним.
Але ж у них кіннота...— зауважив хтось
із стрільців.
Кажу ще раз — сили рівні! — твердо
відказав Мануель Атієнса.— Ану,
Хасінто, вдар у барабан... Вперед, за
Іспанію! Хвала святій діві!
Хасінто подав довгожданий сигнал, і
хмара каменюк та куль накрила
французів, змусила їх зупинитися.
За мить французи відповіли щільним
вогнем і вивели з ладу п’ятеро^
лапесців.
Припинити вогонь! — наказав алькальд.—
Вони ще далеко, а у нас мало пороху. Хай
ближче підійдуть... Пам’ятайте, гармата
вступить у бій в останню мить. І поки я
не кину капелюха, не запалюйте гнота. А
ви, сеньйори, чи не замовкли б!
Займіться краще пораненими.
Французи знову рушили!
Дарма!.. Спокійно!
Вже ціляться!
Лягай!
Другий залп розбився об дубові
стовбури. Кроків двадцять відділяло
вже французів від обложеного війська.
Піхота розступилася, стала по обидва
боки дороги, пропускаючи кінноту.
Вогонь! — пролунав, як постріл, голос
алькальда. Він підкинув вгору капелюха
і гордо випростався під кулями на весь
зріст.
І почалося щось невимовно страхітливе.
Французи та іспанці водночас дали 8алп,
засипаючи землю трупами. Кіннотники
скористалися з моменту і підкотилися
під самісіньку стіну з дубових
стовбурів, маючи намір, без сумніву,
проскочити її на своїх баских, гарячих
конях; сотні каменюк сипалися на коней
та вершників, а ті, своєю чергою,
кидалися рубати направо та наліво. І
серед цього людського виру, згуби,
вихору, сум’яття громовицею вдарив
раптом гарматний постріл, несучи
смерть як обложникам, так і обложеним.
Від пострілу гармату розірвало; вона
вивергнула картеч в усіх напрямках —
уперед, назад, в усі боки. Дубовий ствол
гармати розлетівся на тисячі трісок —
вони Свистіли, розтинаючи повітря. Від
вибуху величезної кількості пороху
могутні стовбури, на які гармата
спиралась, розкотилися і почавили як
іспанців, так і французів. В цьому хаосі
змішалося все: дим, порох, рик, зойки,
іржання, полум’я, кров, пошматовані
трупи. Дощем сипалися кулі, каміння,
одірвані шматки тіл. Усе, що можна було
кидати, чим можна бити, пішло в хід. Коні
ставали дибки, били копитами. Градом
сипалися удари київ. Лапесці, які ще
трималися на ногах, били наосліп —
своїх, чужих; стріляли з пістолетів,
кололи кинджалами, били камінням,
знизу, згори, з усіх боків, наче кінець
світу настав. Серед тієї бурі, серед
того пекла пролунали водночас сигнал
французької сурми до відступу та
барабан лапесців, що бив тривогу. А над
усім отим нуртовищем, перекриваючи
гуркіт, невтримно котився заклик
могутнього вугляра, непереможного
алькальда, неприступного Атієнси:
Нема їм пощади, хлопці! Щоб жодного не
залишилося! Вже мало їх мусить бути!
І справді, їх було мало, таж правда й те,
що іспанців залишилося ще менше. Дубова
гармата завдала більше втрат лапесцям,
аніж французам.
Але оскільки французи не знали, які ще
несподіванки тримають у запасі
дияволи-лапесці, оскільки не знали
також числа оборонців і були добре
настрахані, то думали вони лише про те,
як би врятувати свою шкуру. 1 французи
відступили, і відступ їх дуже нагадував
втечу: розрізнено, в безладді бігли
вони, переслідувані селюками, у яких
залишилося тільки каміння для пращ т&
кілька набоїв. Французька кіннота
чавила с-вою піхоту* солдати вже не
корилися наказам офіцерів.Побиті,
поранені, обпалені порохом, чорні від
крові, поту й пилюки, полишивши сотню
своїх у Лапесі та на шляху, вступили до
Гуадіса о восьмій вечора покорителі
Єгипту, Італії, Німеччини, переможені
цього разу слабкими силами пастухів та
вуглярів.
V
Кривава драма, про яку мц розповіли, не
могла завершитися щасливо.
Уяви собі, читачу, який вражений був
генерал Годіно, як розлютувався він,
дізнавшись про те, що сталося в Лапесі.
Каменя на камені там не полишу! —
скипів мсти- рий галл...
г І через чотири дні в напрямку селища,
яким правив , Атібнса, виступили дві
тисячі чотириста до зубів озбров- дих
карателів, під командуванням
полковника. В їхньому обозі було
стільки припасів і таке спорядження,
наче йшлося про облогу міцної фортеці.
Оте численне військо побачило Лапесу о
дев’ятій годині ранку.
Нікого не здибали французи дорогою;
жоден постріл, жоден камінь їх не
поцілив. Пустка, німа тиша оповили
скривавлене селище.
Зруйнований мур з дубових колод так і
стояв розбитий, не калатали дзвони,
б’ючи на сполох... Грізною пересторогою
того, що пізніше чекало завойовників у
Росії, мала б стати для них Лапеса.
Лапеса обезлюдніла точнісінько так
само, як Москва, коли ввійшов туди
Наполеон Великий.
Вовки, наситившись м’ясом, пішли в ліси
та гори.
Лише кілька нещасних дівчат, які
спустилися з гір у свої покинуті
домівки, щоб узяти якусь поживу для
біженців, забилися в кутки церкви в
надії, що там їх не посміють зачепити
прославлені завойовники...
Та горенько! Де там! Замість міцних,
сильних чоловіків, яких належало
звоювати, примхлива доля підсунула
французам на поталу тендітних дівчат,
прирекла невинність на знущання,
цнотливість на безчестя і жалобу.
Відвернімо очі від того паскудства,
стільки разів повтореного славними
завойовниками Європи під час їхнього
кривавого панування в Іспанії!
Прокляття й ганьба тим, хто зловживав
перемогою! Хай завжди горить земля під
ногами загарбників!
Вдоволені, бундючні поверталися в
Гуадіс герої, ведучи з собою немічного,
кволого діда, якого знайшли в хижі, та
нідлітка, який доглядав старого: то
були єдині полонені, взяті під час
цього гучного походу. Тим часом одна
згорьована втікачка принесла в гори
звістку про те, що трапилося в селищі.
Звістка ця кинула в дорогу доведених до
шалу батьків, братів та наречених.
Лавиною скотилися вони з гір.
І спалахнув жорстокий бій урозсип (так,
приблизно, можна його назвати) між
сотнею поселян, які лишилися в
розпорядженні Атієнси, і двома
тисячами чотирмастами французьких
карателів.
Кинувши виклик і зав’язавши бій,
лапесці почали відступати, за звичаєм
маврів, щоб утягти ворога в непрохідні
гірські хащі.
І ворог дав заманити себе в пастку!
Правда, його грізна зброя майже знищила
жменьку відважних, та правда й те, що
французи платили за кожного з них
десятьма своїми смертями!
Стрімкі скелі, зелені урвища, хащі і
провалля були всіяні трупами
французів...
Наполеонівські війська спіткала тут
одна з тих маловідомих поразок, яких
стільки зазнали вони в Іспанії. Поразки
ці не знаходили відбиття в офіційних
повідом-« леннях про великі битви,
проте в кінці війни за незалежність
вони склали величезну цифру в
півмільйона вбитих чи пропалих
безвісти на нашому півострові солдатів
імперії.
Завершимо нашу розповідь.
Атієнса — або Атенсіа *, як вимовляє
своє прізвище сам сеньйор алькальд,
додаючи собі тим сили,— непереможний
вугляр, який дав дві битви військам
Бонапарта протягом чотирьох днів,
стоїть на височенній скелі, оточений
французами, відрізаний від усього
світу, вкрай зморений. Він загнав у
мушкет останній набій і стоїть з
перев’язаною ще я битви п’ятнадцятого
числа головою, поранений у груди,
скривавлений, заткнувши за пояс жезл —
символ своєї влади,— як то роблять
погоничі з батогом, і голосно, дико
регоче у відповідь на вимоги
1 Атенсіа — співзвучне 8 «аіепсіоп» —
увага, передбачливість* французів
здатися, й регіт той луною котиться
поздибле* ній землі гірського пасма,
відлунюється в проваллях.
Сотні куль свистять навколо нього, та
вугляр — легкий, гнучкий, прудкий, мов
тигр,— для куль недосяжний: він то
пригнеться, то відскочить убік, то
заклякне на місці, то скулиться, а то
підстрибне вгору, перебіжить з місця на
місце, однаково страшний як у захисті,
такі в стрімкому нападі.
Останній постріл: Атієнса описує
півколо своєю грізною зброєю, наче хоче
посікти гору кулями; в цю мить куля
влучає йому в живіт. У відповідь —
страхітливий рик. Алькальд знає, що має
вмерти; глянувши гнівно на непотрібний
уже мушкет, шваркає ним об камінь,
You have read 1 text from Ukrainian literature.
Next - Трикутний Капелюх - 09
  • Parts
  • Трикутний Капелюх - 01
    Total number of words is 3392
    Total number of unique words is 2017
    16.5 of words are in the 2000 most common words
    26.1 of words are in the 5000 most common words
    32.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 02
    Total number of words is 3700
    Total number of unique words is 2154
    21.4 of words are in the 2000 most common words
    30.9 of words are in the 5000 most common words
    37.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 03
    Total number of words is 4074
    Total number of unique words is 2039
    28.1 of words are in the 2000 most common words
    38.9 of words are in the 5000 most common words
    44.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 04
    Total number of words is 3964
    Total number of unique words is 1885
    31.7 of words are in the 2000 most common words
    42.7 of words are in the 5000 most common words
    48.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 05
    Total number of words is 4073
    Total number of unique words is 1899
    30.6 of words are in the 2000 most common words
    41.9 of words are in the 5000 most common words
    49.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 06
    Total number of words is 3992
    Total number of unique words is 1852
    28.1 of words are in the 2000 most common words
    38.5 of words are in the 5000 most common words
    45.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 07
    Total number of words is 3966
    Total number of unique words is 1944
    30.1 of words are in the 2000 most common words
    42.1 of words are in the 5000 most common words
    47.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 08
    Total number of words is 3821
    Total number of unique words is 2193
    22.7 of words are in the 2000 most common words
    33.8 of words are in the 5000 most common words
    40.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 09
    Total number of words is 4071
    Total number of unique words is 2084
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    39.4 of words are in the 5000 most common words
    45.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 10
    Total number of words is 4066
    Total number of unique words is 2127
    26.7 of words are in the 2000 most common words
    38.1 of words are in the 5000 most common words
    44.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 11
    Total number of words is 4120
    Total number of unique words is 2070
    29.5 of words are in the 2000 most common words
    39.9 of words are in the 5000 most common words
    47.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 12
    Total number of words is 4014
    Total number of unique words is 2018
    28.4 of words are in the 2000 most common words
    39.5 of words are in the 5000 most common words
    45.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Трикутний Капелюх - 13
    Total number of words is 2458
    Total number of unique words is 1530
    25.5 of words are in the 2000 most common words
    35.3 of words are in the 5000 most common words
    41.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.