Latin

Сто років самотності - 31

Total number of words is 4086
Total number of unique words is 1917
29.6 of words are in the 2000 most common words
42.1 of words are in the 5000 most common words
48.7 of words are in the 8000 most common words
Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
Те саме вже п'ятнадцять років, – обурився полковник. – Це вже стає схоже на казку без кінця.
Адвокат, не шкодуючи барв, почав змальовувати кручені стежки бюрократії. Стілець був досить тісний для його гладких старечих сідниць.
П'ятнадцять років тому було легше, – сказав він. – Тоді існувало муніципальне об'єднання ветеранів, що складалося з представників обох партій. – Потім набрав у легені гарячого повітря й виголосив наче щойно придуману сентенцію: – Єдність породжує силу.
У цьому разі не породила, – сказав полковник, уперше усвідомивши свою самітність. – Усі мої товариші повмирали, чекаючи звістки.
Адвокат не відступав.
Закон було прийнято досить пізно, – сказав він. – Не всім так щастило, як вам, щоб стати полковником у двадцять років. Крім того, в ньому не було спеціальної статті, тому уряд мусив вносити поправки до бюджету.
Завжди та сама пісня. Щоразу, коли полковник слухав її, у ньому прокидалась глуха образа.
Це не милостиня, – сказав він. – Ми не ласки просимо. Ми йшли на смерть, щоб урятувати республіку.
Адвокат розвів руками.
Все це так, полковнику, – сказав він, – Невдячність людська не має меж.
І ця пісня була знайома полковнику. Вперше він почув її після угоди про Неєрландію, коли уряд пообіцяв оплатити переїзд і відшкодувати збитки двомстам офіцерам революції. Ставши табором навколо гігантської сейби
[23]
в Неєрландїї, один революційний батальйон, який складався переважно з підлітків, що повтікали зі школи, чекав цілих три місяці. Потім хто як міг за власні кошти добувся додому і там чекав далі. Минуло майже шістдесят років, а полковник усе чекав.
Збуджений спогадами, полковник наважився на рішучий крок. Він зіперся правою рукою на стегно – саму кістку, обплутану волокнами нервів – і промурмотів:
Отже, я вирішив.
Адвокат не зрозумів.
Тобто?
Візьму іншого адвоката.
До кабінету ввійшла качка з кількома жовтими каченятами. Адвокат підвівся, щоб вигнати їх.
Як хочете, полковнику, – відповів він, замахуючись на птахів. – Як хочете, так і буде. Якби я був чудотворець, то не жив би в цьому хліві. – Тоді заклав двері, що вели на внутрішній двір, дерев'яними Ґратами й знову сів на стілець.
Мій син працював усе життя, – сказав полковник. – Моя хата віддана в заставу. Закон про пенсії став довічною пенсією для адвокатів.
Для мене ні, – заперечив адвокат, – все до останнього сентаво я витратив на справу.
Полковника пригнітила думка, що він несправедливий.
Саме це я й хотів сказати, – поправився він і витер чоло рукавом. – Від цієї спеки іржавіють гайки в голові.
За хвилину адвокат перевернув догори дном весь кабінет, шукаючи повноваження. Сонце вже досягло середини вбогої хатини, збитої з неструганих дощок. Обшукавши всі кутки, адвокат став рачки, застогнав і витяг згорток паперів з-під піаноли.
Ось воно.
І подав полковникові аркуш паперу з печатками.
Я мушу написати моїм аҐентам, щоб анулювали копії, – додав він.
Полковник здмухнув з паперу порох і сховав аркуш у кишеню сорочки.
Порвіть його самі, – сказав адвокат.
Ні, – відповів полковник. – Це на спогад про двадцять років, – і став чекати, що адвокат шукатиме далі. Але той і гадки не мав. Він підійшов до гамака, втер піт і задивився на полковника крізь сонячні промені, в яких танцювали порошинки.
Мені потрібні всі документи, – сказав полковник.
Які це?
Розписка.
Адвокат розвів руками.
Це неможливо, полковнику.
Полковник стривожився.
Бувши скарбником революційних сил в окрузі Макондо, він подолав за шість днів тяжкий шлях, везучи фонди громадянської війни в двох валізах, нав'ючених на мула, і прибився до табору в Неєрландії, волочачи за собою ледь живого мула, за півгодини до підписання угоди. Полковник Авреліано Буендіа – головний інтендант революційних сил на Атлантичному узбережжі – оформив розписку про отримання і заніс валізи до реєстрів капітуляції.
Це неоціненний документ, – сказав полковник. – Там розписка, написана власноручно полковником Ауреліано Буендіа.
Згоден, – відказав адвокат. – Але ці папери перейшли через тисячі й тисячі рук, через тисячі й тисячі канцелярій, поки осіли бозна в якому відділі міністерства оборони.
Документи такої вартості не можуть пройти повз увагу будь-якого урядовця, – сказав полковник.
Але за останні п'ятнадцять років урядовці багато разів змінювались, – уточнив адвокат. – Згадайте, що змінилося сім президентів. І що кожен президент змінив свій кабінет принаймні десять разів, і що кожен міністр змінив своїх службовців принаймні сто разів.
Але ніхто не міг забрати документів до себе додому, – сказав полковник. – Кожен новий урядовець мусив знайти їх на своєму місці. Адвокатові вже не ставало терпцю.
І нарешті, якщо ці папери вийдуть тепер з міністерства, то в списку їх поставлять на нову чергу.
Дарма, – сказав полковник.
Справа затягнеться ще на роки.
Дарма. Чекав довше, зачекаю ще.
Полковник поставив на столику в вітальні чорнильницю, поклав блокнот з лінованого паперу, ручку, чорнило й вимочку, а двері в кімнату лишив відчиненими на випадок, коли треба буде порадитися з дружиною. Вона молилась, перебираючи чотки.
Яке сьогодні число?
Двадцять сьоме жовтня.
Він писав дуже старанно, поклавши руку з ручкою на промокальний папір, спину тримав рівно, щоб легше дихати, як його вчили в школі. Духота в зачиненій вітальні ставала нестерпною. Краплина поту впала на лист. Полковник зібрав її на вимочку. Потім спробував підшкрябати слова, що розпливлись, але посадив кляксу. Однак його те не збентежило. Він написав примітку й зазначив на берегах: «набуті права». Тоді перечитав весь абзац.
Коли мене внесли до списку?
Дружина, не припиняючи молитви, почала згадувати.
Дванадцятого серпня сорок дев'ятого року.
За хвильку пішов дощ. Полковник заповнив аркуш великим, наче дитячим письмом, таким, як його навчили в народній школі у Манауре. Потім ще піваркуша – й підписався.
Перечитав листа дружині. Та після кожного речення схвально кивала головою.
Дочитавши, полковник заклеїв конверта й погасив світло.
Попроси кого-небудь, щоб тобі передрукували листа на машинці, – сказала жінка.
Ні, – відповів полковник. – Мені вже набридло просити.
З півгодини він слухав, як злива тарабанить по пальмовому листі даху. У селищі почався справжній потоп. Після сиҐналу гасити світло в хаті де-не-де почало протікати.
Давно треба було так зробити, – сказала жінка. – Завжди краще порозумітись без посередників.
Це й зараз не пізно, – відказав полковник, прислухаючись до плюскоту дошу. – Можливо, все вирішиться до того, як скінчиться термін застави на будинок.
Залишилось два роки, – сказала жінка.
Він засвітив світло, щоб знайти, де крапає зі стелі. Підставив там бляшанку, взяту від півня, й повернувся до спальні під металічний стукіт крапель по блясі.
Може, їх так зацікавить нагода заробити, що вони вирішать усе ще до січня, – сказав полковник. І сам себе переконав. – Тоді якраз мине рік після Агустінової смерті, і ми зможемо піти в кіно.
Дружина тихенько засміялася.
Знаєш, я вже й не пам'ятаю тих смішних ляльок, – сказала вона. Полковник спробував розгледіти її крізь сітку від москітів.
Коли ти була останній раз у кіно?
В тридцять першому році, – сказала вона. – Пускали «Заповіт мерця».
Була бійка?
А хто зна… Якраз на тому кадрі, коли привид намагався викрасти у дівчини намисто, линув дощ.
Шум дошу приспав їх. Полковника непокоїв якийсь біль усередині. Але він не стривожився. Він був готовий пережити ще один жовтень. Загорнувся в ковдру з вовни, на мить уловив натужне жінчине дихання – вже невиразно, пливучи у сні. Тоді заговорив – цілком свідомо.
Жінка прокинулася.
– 3 ким це ти говориш?
Ні з ким, – відказав полковник. – Я подумав, що на зборах у Макондо ми мали рацію, коли радили полковникові Буендіа не здаватись. Через це бо й пропало все.
Лило весь тиждень. Другого листопада – всупереч полковниковій волі – жінка віднесла квіти на Агустінову могилу. Повернулася з цвинтаря, і її знову схопила хвороба. Це був тяжкий тиждень. Тяжчий, ніж ті чотири тижні жовтня, коли полковник не вірив, що він їх переживе. Хвору навідав лікар і, вийшовши з кімнати, бадьоро виїукнув: «З такою ядухою я міг би пережити всіх у селищі!» Але поговорив з полковником наодинці й приписав суворий режим.
Полковникова хвороба також загострилась. Він невимовно мучився, сидячи годинами у вбиральні, аж поки на ньому виступав холодний піт. Він відчував, що гниє живцем, що гниль шматками випадає з нутра. «Це зима, – тлумачив він собі й не втрачав надії. – Мені покращає, коли перестане лити». І він справді вірив у це, був переконаний, що доживе до хвилини, коли прийде лист.
Тепер йому самому довелося поратись по господарству. Не раз він скрипів зубами, коли просив продати наборг у сусідніх крамницях. «До другого тижня, – казав він, хоча й сам не вірив у це. – Мені мають прийти гроші після п'ятниці». Коли дружина очуняла після хвороби, вона не впізнала чоловіка.
Живий кістяк, – сказала вона.
Це я навмисне, щоб вигідніш себе продати, – відказав полковник. – Фабрика кларнетів уже замовила мої кістки.
Але насправді його підтримувала надія на лист. Виснажений, змучений безсонням, він не міг дбати водночас і за себе, й за півня. В другій половині листопада він гадав, що півень здохне, не ївши два дні, бо не було кукурудзи. Тоді він згадав про жменю квасолі, яку був повісив у липні над плитою; полускав стручки й сипнув півневі в бляшанку сухих квасолин.
Йди-но сюди, – покликала дружина.
Зажди хвилинку, – відгукнувся полковник, дивлячись, чи їсть півень. – «Коли голодний, то вовка з'їси»…
Коли він зайшов до спальні, жінка спробувала сісти на ліжку. Від її змученого тіла пахло цілющими травами. Вона через силу вимовляла слова, одне по одному:
Викинь… зараз мені… того півня.
Полковник передбачав, що ця мить настане. Він чекав на неї з того самого вечора, коли розстріляли його сина, а він вирішив зберегти півня. У нього був час подумати.
Вже не варто, – сказав він. – Через три місяці будуть бої, і ми тоді зможемо продати його за кращу ціну.
Річ не в грошах, – сказала жінка. – Коли прийдуть хлопці, скажи їм, щоб забрали його і робили з ним що хочуть.
Це заради Агустіна, – промовив полковник заздалегідь обдумані слова. – Уяви собі, як би сяяло його обличчя, коли б він прийшов до нас зі звісткою, що півень переміг!
Жінка справді подумала про свого сина.
Через цих проклятих півнів він і загинув! – скрикнула вона. – Якби третього січня він залишився вдома, не було б і лиха, – і вказала «на двері кощавим пальцем: – Я немов бачу його, як він виходить з півнем під пахвою. Я попередила, щоб він не йшов шукати щастя на півнячих боях, а він усміхнувся і сказав: «Мовчи, ввечері у нас буде грошей, хоч греблю гати».
І впала знеможена. Полковник обережно підіпхнув її на подушку. Зустрів погляд її очей, таких самісіньких, як і в нього.
Намагайся не рухатись, – сказав він так, ніби боліло у його власних грудях.
Жінка на хвилю забулась у важкому сні, заплющивши очі. А коли знову розплющила, її дихання було наче спокійніше.
І все тому, що ми в такій скруті опинилися, – сказала вона. – Гріх відривати від свого рота шматок, щоб кинути його якомусь півневі.
Полковник витер їй чоло простирадлом.
Не помремо за три місяці.
А доти що їстимемо? – запитала жінка.
Не знаю, – відповів полковник. – Але якби ми мали вмерти з голоду, то вже померли б.
А півень почував себе чудово, походжаючи біля порожньої бляшанки. Побачивши полковника, він щось засокотів, майже як людина, задерши голову назад. Полковник гірко всміхнувся йому:
Життя жорстоке, братіку.
Він вийшов на вулицю й подався тинятись бездумно по селищу під час сієсти, навіть не пробуючи замислитись над тим, що зайшов у безвихідь. Блукав глухими вулицями, поки не знесилів. Тоді повернувся додому. Жінка почула, що він зайшов, і покликала його до кімнати.
Що тобі?
Вона відповіла, ховаючи очі:
Можна продати годинник.
Полковник сам уже думав про це.
Я певна, що Альваро зразу дасть тобі сорок песо, – сказала жінка. – Згадай, як легко він купив швацьку машину. Альваро був кравець, у якого працював Агустін.
Я можу поговорити з ним завтра, – згодився полковник.
Чого там завтра, – заперечила вона. – Ти зараз віднесеш годинник, поставиш на стіл і скажеш йому: «Альваро, ось я приніс цього годинника, щоб ви в мене його купили». Він умить зрозуміє.
Полковник відчув себе нещасним.
Це однаково, що нести святі мощі, – запротестував він. – Якщо мене побачать на вулиці з оцим одороблом, про мене складуть пісню для Рафаеля Ескалона.
Однак і цього разу жінка вмовила його. Вона сама зняла годинник, загорнула в газети, ткнула чоловікові до рук і сказала:
Не вертайся додому без сорока песо.
Полковник зі згортком під пахвою попрямував до кравецької майстерні. Агустінові товариші сиділи біля дверей.
Один підвівся, поступаючись йому місцем. У полковника мішалося в голові.
Дякую, – сказав він. – Я йду тут недалечко.
З майстерні вийшов Альваро й повісив на дріт, натягнений між двома стовпами в коридорі, шматок мокрої бавовняної тканини. Це був кремезний, неповороткий молодик з вогнистими очима. Він теж запросив полковника сісти. Полковник сів, трохи підбадьорений. Обпер табуретку об одвірок і став чекати, поки Альваро залишиться сам, щоб запропонувати йому годинника. Раптом він спостеріг, що лиця навколо нього зробились якісь замкнуті.
Я не заважаю? – спитав він.
Усі заперечили. Один нахилився до полковника й мовив ледь чутно:
Лист від Агустіна.
Полковник оглянув порожню вулицю.
Що він пише?
Те, що й завжди.
Йому дали підпільну листівку. Полковник сховав її до кишені. Потім якийсь час сидів мовчки, постукуючи пальцями по згортку, коли раптом відчув, що люди звернули на це увагу. Він зніяковів.
Що це у вас, полковнику?
Він ухилився від проникливого погляду Херманових зелених очей, збрехав:
Нічого. Несу лагодити годинник до німця.
Не робіть дурниці, полковнику, – сказав Херман і спробував забрати в нього згорток. – Зачекайте, я сам його полагоджу.
Полковник відмовився. Не сказав нічого, але спохмурнів. Всі почали його умовляти.
Дайте йому, полковнику. Він знається на механіці.
Та я не хочу йому голову морочити.
Ет, яка тут морока, – заперечив Херман і взяв годинника. – Німець здере з вас десять песо й нічого не зробить.
Полковник зайшов до майстерні. Альваро шив на машині. В глибині, під гітарою, що висіла на гвіздку, дівчина пришивала Ґудзики. Над гітарою висів напис: «Про політику говорити заборонено». Полковник відчув, як обважніло його тіло. Він сів і поставив ноги на перекладинку табуретки.
Що за лайно, полковнику!
Полковник здригнувся.
Прошу без лайки, – сказав він.
Альфонсо начепив окуляри на ніс, щоб краще роздивитися полковникове взуття.
Це через ваші черевики, – пояснив він. – Ви взули черевики казна-які.
Але можна було б не лаятись, – відказав полковник і показав підошви своїх лакових черевиків. – Цим потворам уже сорок років, але лайку вони чують уперше.
Готово! – гукнув Херман, і зразу ж задзвонив годинник. Із сусіднього помешкання якась жінка загрюкала в переділку й закричала:
Покиньте гітару, ще не минув рік від Агустінової смерті.
Всі зареготали.
Це годинник.
Херман вийшов із згортком.
Годинник був справний, – сказав він. – Якщо хочете, я проведу вас додому й почеплю його рівно.
Полковник не погодився.
Скільки я тобі винен?
Не хвилюйтесь, полковнику, – відповів Херман, приєднуючись до товариства. – В січні заплатить півень.
Полковник скористався з нагоди, якої весь час шукав.
Я тобі пропоную одну річ, – сказав він.
Яку?
Дарую тобі півня, – він подивився на лиця довкола. – Дарую півня всім вам.
Херман глянув на нього збентежено.
Я вже занадто старий, – провадив полковник, силкуючись надати своєму голосу переконливості. – Це для мене завелика відповідальність. Уже кілька днів мені здається, що півень здихає.
Не хвилюйтесь, полковнику, – сказав Альфонсо. – В цю пору півні линяють. У нього корінці пір'я запалилися.
За місяць він буде в формі, – потвердив Херман.
Однаково я його не хочу, – сказав полковник. Херман пронизав його поглядом.
Подумайте, полковнику, – наполягав він. – Важливо, щоб саме ви виставили на півнячий бій Агустінового півня.
Полковник подумав.
Я розумію, – сказав він. – Тому й дотримав його аж досі. – Стиснув зуби, набираючись духу, щоб докінчити: – Зле, що чекати ще аж три місяці.
Херман зрозумів його.
Якщо тільки в цьому річ, то не турбуйтеся, – відказав він і запропонував поміч. Усі згодились.
Уже вечоріло, коли полковник увійшов до хати зі згортком під пахвою. Дружина була приголомшена.
Нічого? – запитала вона.
Нічого, – відповів полковник. – Але тепер це пусте. Хлопці самі взялися годувати півня.
Зачекайте, я вам дам парасольку, куме.
Дон Сабас відчинив шафу, вмуровану в стіну контори. Всередині шафи були звалені купою чоботи, стремена, попруги, алюмінієве відро з острогами. Вище висіло з півдесятка різних парасольок. Полковник подумав, що шафа нагадує звалище після якоїсь катастрофи.
Дякую, куме, – сказав він, обіпершись на підвіконня. – Я краще зачекаю, коли дощ перейде.
Дон Сабас, не зачинивши шафи, сів за письмовий стіл навпроти електричного вентилятора. Потім видобув з шухляди письмового столу маленький медичний шприц, загорнений у вату.
Полковник задумано дивився крізь дощ на свинцево-сірі дерева мигдалю. Вулиця наче вимерла.
Злива з цього вікна якась інакша, – промовив він. – Така, наче ллє десь в іншому селищі.
Злива – то злива, з якого місця не дивись, – заперечив дон Сабас. Він поставив шприц кип'ятитися на письмовому столі, вкритому склом. – Це чортяче селище.
Полковник здвигнув плечима. Він вийшов насеред контори; приміщення було обличковане зеленою плиткою, меблі оббиті яскравими тканинами. В глибині безладно накидані лантухи з-під солі, бурдюки з-під меду, сідла. Дон Сабас дивився на нього бездумним поглядом.
Бувши вами, я б так не думав, – сказав полковник. Тоді сів, схрестив ноги й кинув спокійний погляд на чоловіка, схиленого над письмовим столом. Маленький чоловічок, огрядний, але слаботілий, дивився на полковника з удаваним співчуттям.
Покажіться лікарю, куме, – сказав дон Сабас. – Після похорону ви погано виглядаєте.
Полковник звів голову й відказав:
Я чудово себе почуваю.
Дон Сабас чекав, поки закипить шприц.
Якби-то я міг так сказати, – пожалівся він. – Ви щасливий, бо можете їсти що завгодно, хоч мідні стремена.
І подивився на свої волохаті, в рудому ластовинні, руки. Крім шлюбної обручки, він носив на пальці ще перстень з чорним каменем.
Це так, – згодився полковник.
Крізь двері, які з'єднували контору з рештою будинку, дон Сабас покликав дружину. Потім нудно почав розписувати свій режим харчування. Витяг з кишені сорочки пляшечку й витрусив на стіл білу таблетку завбільшки з квасолину.
Тяжка кара носити це скрізь із собою, – сказав він. – Таке відчуття, наче носиш у кишені свою смерть.
Полковник підійшов до столу й уважно розглядав таблетку на долоні, аж поки дон Сабас запропонував покуштувати її.
Це щоб солодити каву, – пояснив він. – Цукор, але без цукру.
Аякже, – сказав полковник, смокчучи ті смутні солодощі. – Це однаково, що дзвонити без дзвонів.
Коли дружина зробила йому ін'єкцію, дон Сабас обіперся ліктями на стіл, стис голову руками. Полковник не знав, куди подітися. Жінка вимкнула електричний вентилятор, поставила його на сейф, потім підійшла до шафи.
Парасолька мені завжди нагадує про смерть.
Полковник не відповів. Він вийшов з хати о четвертій з
наміром дочекатись пошти, але злива загнала його до контори дона Сабаса. Ще йшов дощ, коли почулися гудки катерів.
Всі кажуть, що смерть – це жінка, – провадила дружина дона Сабаса. Вона була дебела, вища за чоловіка, з волосатою бородавкою на верхній губі. Мова її нагадувала дзижчання електричного вентилятора. – Але я не думаю, що це так, – докінчила вона, зачинила шафу й обернулась, шукаючи полковникового погляду: – Я гадаю, що смерть
це тварина з копитами.
Можливо, – згодився полковник. – Інколи трапляються вельми дивні речі.
Він уявив собі, як поштар у гумовому плащі перескакує на катер. Уже минув місяць, як полковник змінив адвоката. Отож він мав право сподіватися на відповідь. Жінка дона Сабаса все говорила про смерть, аж поки помітила з виразу полковникового обличчя, що думки його витають десь далеко.
Куме, – сказала вона, – у вас, мабуть, якась прикрість.
Полковник отямився.
Так, кумо, – злукавив він. – Я подумав, що вже п'ята, а півневі не зробили впорскування.
Жінка остовпіла.
Впорскування півневі? Та хіба то людина? – скрикнула вона. – Це ж блюзнірство!
Дон Сабас не стерпів, звів обличчя, налите кров'ю.
Замовкни хоч на мить, – наказав він дружині. – Уже півгодини верзеш казна-що, набридаєш кумові.
Воронь боже, – запротестував полковник.
Жінка грюкнула дверима.
Дон Сабас витер шию хусткою, що пахла лавандою. Полковник одійшов до вікна. Дощ припускав. Через збезлюднілу площу переходила чиясь курка на цибатих жовтих лапках.
Ви й справді робите впорскування півневі?
Авжеж, – сказав полковник. – За тиждень почнеться тренування.
Це безглуздя, – сказав дон Сабас. – Такі речі не для вас.
Щира правда, – сказав полковник. – Та хіба через те слід скрутити півневі шию?
Це божевілля, – повторив дон Сабас, обертаючись до вікна. Він дихав гучно, наче ковальський міх.
Полковникові боляче було дивитись у змучені кумові очі.
Послухайте моєї ради, куме, – сказав дон Сабас. – Продайте цього півня поки не пізно.
Це ніколи не пізно, – відказав полковник.
Не будьте нерозважним, – наполягав дон Сабас, – ви зразу вб'єте двох зайців. По-перше, збудетесь клопоту, по друге – покладете в гаманець дев'ятсот песо.
Дев'ятсот песо?! – вигукнув полковник.
Дев'ятсот песо.
Вражений полковник не зразу усвідомив названу суму.
Ви гадаєте, що за півня дадуть такі гроші?
Я не гадаю, – відповів дон Сабас. – Я цілком певен.
Відколи полковник возив гроші, призначені для революції, він навіть не чув про таку велику суму.
Виходячи з контори дона Сабаса, полковник аж скорчився від болю в животі, однак тепер він знав: це не від погоди. На пошті він підійшов прямо до поштаря.
Я чекаю на термінового листа. Авіа.
Поштар переглянув листи в шухлядках. Однак, скінчивши розкладати їх по відповідних літерах, не сказав нічого. Тільки струсив порох з долонь і значуще подивився на полковника.
Сьогодні мені неодмінно мав прийти лист.
Поштар здвигнув плечима.
Єдине, що приходить неодмінно, це смерть, полковнику.
Дружина зварила кукурудзяну кашу. Полковник їв мовчки, подовгу тримаючи повну ложку, задумуючись. Жінка, сидячи навпроти нього, відчувала, наче в хаті щось змінилося.
Що з тобою? – запитала вона.
Я думаю про службовця, від якого залежить пенсія, – збрехав полковник. – Мине п'ятдесят років, ми спочиватимемо в землі, а цей бідолаха в смертельному страхові чекатиме кожної п'ятниці своєї пенсії.
Поганий знак, – зауважила жінка. – Я хотіла сказати, що ти вже починаєш коритись долі, – й знов узялась до каші. Але за хвилину побачила, що чоловік усе про щось думає. – Не думай нічого, їж кашу.
Дуже смачна каша, – сказав полковник. – Звідки вона?
Від півня, – відповіла жінка. – Хлопці принесли йому стільки кукурудзи, що він вирішив поділити її з нами. Отаке життя.
Отаке, – зітхнув полковник. – Життя – це найкраще, що можна вигадати.
Він глянув на півня, прив'язаного до ніжки плити, і цього разу півень здався йому якимсь інакшим. Жінка також подивилась не півня.
Сьогодні довелося гнати хлопців дрючком, – сказала вона. – ГІритягли стару курку, щоб злучити з півнем.
Це не нове, – сказав полковник. – Таке було в селищах з полковником Ауреліано Буендіа. Йому для цього приводили дівчат.
Дотеп розвеселив жінку. Півень крикнув горловим голосом, що відбився луною в сінях, наче приглушений людський.
Інколи мені здається, що він заговорить, – сказала жінка.
Полковник знову глянув на півня й погодився:
О, він голосистий. – Він уже вирахував, поки їв кашу. – Цей півень забезпечить нас їжею на три роки.
Омана нікого не наситить, – сказала жінка.
Не наситить, але прогодує, – відказав полковник. – Це щось на кшталт чудових таблеток нашого кума Сабаса.
Тієї ночі він спав погано, марно намагався забути про цифри, що настирливо крутились у нього в голові. Вранці на сніданок дружина подала дві тарілки кукурудзяної каші. Вона їла мовчки, понуривши голову. Полковникові теж передався її поганий настрій.
Що з тобою?
Нічого, – сказала жінка.
Він подумав, що настала і її черга казати неправду. Спробував розважити її, але жінка лишалась похмура.
Що ж тут дивного, – сказала вона. – Я думаю про те, що вже минуло два місяці після похорону, а я ще не висловила співчуття небіжчиковій матері.
Того вечора жінка пішла до матері небіжчика. Полковник провів її до самого будинку, а потім пішов до кінотеатру, принаджений музикою гучномовців. Сидячи біля дверей своєї оселі, падре Анхел стежив за входом, щоб дізнатися, хто пішов у кіно, нехтуючи його дванадцять попереджень. Сліпуче світло, пронизлива музика, крики дітей різко контрастували з навколишньою тишею. Один з хлопчаків націлився на полковника дерев'яною рушницею.
Як там півень, полковнику? – спитав він тоном знавця. Полковник підніс руки:
Отакенний уже півень.
Величезна яскрава реклама закривала весь фасад кінотеатру.
«Діва ночі». На рекламі жінка в танцювальному костюмі, нога оголена аж до стегна. Полковник блукав по околицях, поки побачив далекі спалахи блискавок і почув перекоти грому. Тоді пішов по жінку.
В хаті небіжчика її не було. Не було й дома. Полковник подумав, що вже ось-ось буде сиҐнал гасити світло, але годинник стояв. Полковник чекав, прислухаючись до громовиці, що насувалася. Він уже збирався знову вийти, коли дружина зайшла до хати.
Полковник відніс півня до спальні. Жінка перевдяглась і пішла напитись води до вітальні, поки полковник заводив годинника. Він чекав сиҐналу гасити світло, щоб перевести стрілки.
Де ти була? – спитав полковник.
Там, – відповіла дружина. Вона поставила склянку на поличку, дивлячись на чоловіка, і вернулась до спальні. – Хто ж знав, що так рано дощ лине.
Полковник не відповів нічого. Коли пролунав сиҐнал гасити світло, він навів стрілки на одинадцять, запнув вікно і відніс стілець на місце. Жінка молилась, перебираючи зерна чоток.
Ти мені не відповіла, – нагадав полковник.
На що?
Де ти була?
Я залишилась там побалакати, – сказала вона. – Я так давно не виходила на вулицю.
Полковник повісив гамак. Замкнув двері й обкурив кімнату. Потім поставив лампу додолу і ліг.
Я розумію тебе, – сказав він сумно. – Найгірше – що злидні змушують людей казати неправду.
Вона тяжко зітхнула й призналася:
Була у падре Анхела. Просила позичити гроші під заставу шлюбних обручок.
І що він сказав тобі?
Що гріх торгувати священними речами. – Жінка все говорила – вже з-під сітки від москітів. – Два дні тому я спробувала продати годинник, – розповідала вона. – Нікого він не цікавить, бо тепер продають у кредит сучасні годинники зі світними циферблатами. Можна бачити в темряві, котра година.
Полковник упевнився, що сорока років спільного життя, спільного голоду, спільних страждань було недосить для того, щоб пізнати дружину. Він відчув, що й кохання їхнє постарілося.
Не хочуть і картини, – сказала вона. – Майже всі мають таку. Була аж у турків.
Полковник насупився.
Значить, тепер усі знають, що ми вмираємо з голоду.
Я втомилася, – сказала жінка. – Що ви, чоловіки, тямите в хатніх справах?! Скільки разів я кип'ятила каміння, щоб сусіди не знали, що в нас уже багато днів нема оллі1!
Полковник уразився.
Це ганьба, – сказав він.
Жінка вибралася з-під сітки від москітів і підійшла до гамака.
Годі, не хочу я більше терпіти ніяких шляхетних витребеньків у цій хаті, – сказала вона. Голос її наливався гнівом. – Вже мені уїлися ця смиренність та гідність.
Жоден м'яз не ворухнувся на полковниковому обличчі.
You have read 1 text from Ukrainian literature.
Next - Сто років самотності - 32
  • Parts
  • Сто років самотності - 01
    Total number of words is 4250
    Total number of unique words is 2085
    24.2 of words are in the 2000 most common words
    35.3 of words are in the 5000 most common words
    40.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 02
    Total number of words is 4305
    Total number of unique words is 2369
    24.2 of words are in the 2000 most common words
    35.0 of words are in the 5000 most common words
    41.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 03
    Total number of words is 4519
    Total number of unique words is 2238
    28.5 of words are in the 2000 most common words
    40.0 of words are in the 5000 most common words
    46.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 04
    Total number of words is 4489
    Total number of unique words is 2179
    27.6 of words are in the 2000 most common words
    38.5 of words are in the 5000 most common words
    45.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 05
    Total number of words is 4339
    Total number of unique words is 2241
    27.2 of words are in the 2000 most common words
    38.0 of words are in the 5000 most common words
    45.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 06
    Total number of words is 4258
    Total number of unique words is 2255
    25.5 of words are in the 2000 most common words
    37.8 of words are in the 5000 most common words
    44.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 07
    Total number of words is 4322
    Total number of unique words is 2221
    25.5 of words are in the 2000 most common words
    37.4 of words are in the 5000 most common words
    44.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 08
    Total number of words is 4038
    Total number of unique words is 2125
    24.5 of words are in the 2000 most common words
    37.0 of words are in the 5000 most common words
    44.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 09
    Total number of words is 4384
    Total number of unique words is 2262
    25.2 of words are in the 2000 most common words
    35.4 of words are in the 5000 most common words
    43.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 10
    Total number of words is 4300
    Total number of unique words is 2141
    26.3 of words are in the 2000 most common words
    38.0 of words are in the 5000 most common words
    45.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 11
    Total number of words is 4156
    Total number of unique words is 2070
    25.8 of words are in the 2000 most common words
    37.8 of words are in the 5000 most common words
    44.7 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 12
    Total number of words is 4158
    Total number of unique words is 2102
    27.4 of words are in the 2000 most common words
    38.8 of words are in the 5000 most common words
    45.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 13
    Total number of words is 4261
    Total number of unique words is 2093
    27.2 of words are in the 2000 most common words
    40.0 of words are in the 5000 most common words
    47.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 14
    Total number of words is 4347
    Total number of unique words is 2098
    27.7 of words are in the 2000 most common words
    40.4 of words are in the 5000 most common words
    47.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 15
    Total number of words is 3893
    Total number of unique words is 2060
    26.0 of words are in the 2000 most common words
    37.6 of words are in the 5000 most common words
    44.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 16
    Total number of words is 4218
    Total number of unique words is 2291
    24.5 of words are in the 2000 most common words
    35.9 of words are in the 5000 most common words
    42.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 17
    Total number of words is 4272
    Total number of unique words is 2277
    25.4 of words are in the 2000 most common words
    36.5 of words are in the 5000 most common words
    42.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 18
    Total number of words is 4350
    Total number of unique words is 2229
    27.5 of words are in the 2000 most common words
    39.0 of words are in the 5000 most common words
    45.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 19
    Total number of words is 3926
    Total number of unique words is 1965
    28.0 of words are in the 2000 most common words
    40.4 of words are in the 5000 most common words
    48.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 20
    Total number of words is 4513
    Total number of unique words is 2085
    26.6 of words are in the 2000 most common words
    38.3 of words are in the 5000 most common words
    45.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 21
    Total number of words is 4394
    Total number of unique words is 2191
    25.3 of words are in the 2000 most common words
    35.9 of words are in the 5000 most common words
    42.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 22
    Total number of words is 4040
    Total number of unique words is 2068
    26.9 of words are in the 2000 most common words
    39.2 of words are in the 5000 most common words
    45.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 23
    Total number of words is 4490
    Total number of unique words is 2285
    25.0 of words are in the 2000 most common words
    36.2 of words are in the 5000 most common words
    42.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 24
    Total number of words is 3880
    Total number of unique words is 2105
    25.4 of words are in the 2000 most common words
    36.2 of words are in the 5000 most common words
    43.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 25
    Total number of words is 4037
    Total number of unique words is 2064
    26.2 of words are in the 2000 most common words
    38.1 of words are in the 5000 most common words
    45.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 26
    Total number of words is 4407
    Total number of unique words is 2224
    25.7 of words are in the 2000 most common words
    37.4 of words are in the 5000 most common words
    44.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 27
    Total number of words is 4178
    Total number of unique words is 2217
    21.6 of words are in the 2000 most common words
    32.2 of words are in the 5000 most common words
    39.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 28
    Total number of words is 4078
    Total number of unique words is 2191
    24.7 of words are in the 2000 most common words
    35.6 of words are in the 5000 most common words
    42.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 29
    Total number of words is 4363
    Total number of unique words is 2281
    25.9 of words are in the 2000 most common words
    38.4 of words are in the 5000 most common words
    44.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 30
    Total number of words is 4212
    Total number of unique words is 2004
    27.9 of words are in the 2000 most common words
    40.0 of words are in the 5000 most common words
    47.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 31
    Total number of words is 4086
    Total number of unique words is 1917
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    42.1 of words are in the 5000 most common words
    48.7 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 32
    Total number of words is 4229
    Total number of unique words is 1917
    28.9 of words are in the 2000 most common words
    41.4 of words are in the 5000 most common words
    48.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 33
    Total number of words is 4487
    Total number of unique words is 2023
    28.7 of words are in the 2000 most common words
    39.9 of words are in the 5000 most common words
    46.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 34
    Total number of words is 4401
    Total number of unique words is 2026
    29.4 of words are in the 2000 most common words
    41.5 of words are in the 5000 most common words
    48.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 35
    Total number of words is 4447
    Total number of unique words is 1952
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    42.2 of words are in the 5000 most common words
    49.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 36
    Total number of words is 4550
    Total number of unique words is 2171
    26.0 of words are in the 2000 most common words
    37.7 of words are in the 5000 most common words
    44.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 37
    Total number of words is 4585
    Total number of unique words is 2080
    29.3 of words are in the 2000 most common words
    42.2 of words are in the 5000 most common words
    49.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 38
    Total number of words is 4508
    Total number of unique words is 1809
    33.4 of words are in the 2000 most common words
    45.5 of words are in the 5000 most common words
    53.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 39
    Total number of words is 4219
    Total number of unique words is 1911
    31.5 of words are in the 2000 most common words
    44.5 of words are in the 5000 most common words
    52.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 40
    Total number of words is 4397
    Total number of unique words is 2085
    29.9 of words are in the 2000 most common words
    43.1 of words are in the 5000 most common words
    50.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 41
    Total number of words is 4413
    Total number of unique words is 1994
    30.3 of words are in the 2000 most common words
    42.3 of words are in the 5000 most common words
    49.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 42
    Total number of words is 4372
    Total number of unique words is 2075
    28.8 of words are in the 2000 most common words
    40.4 of words are in the 5000 most common words
    47.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 43
    Total number of words is 4281
    Total number of unique words is 2252
    25.9 of words are in the 2000 most common words
    37.3 of words are in the 5000 most common words
    43.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Сто років самотності - 44
    Total number of words is 675
    Total number of unique words is 527
    23.2 of words are in the 2000 most common words
    32.1 of words are in the 5000 most common words
    39.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.