Щира Любов - 5

А тут якраз у двері… і хто ж то? Семен
Іванович.
– Здравствуй, мій любезний приятелю,
Олексію Петровичу! – крикнув Семен
Іванович, убігши у хату, і кинувся його
обнімати. – Як, – каже, – собі поживаєш?
– Спасибі богу, – сказав напроти і
Олексій, що і зрадовався, побачивши
його, а як здумав, що без нього тут
совершилося, так у нього душа так і
покотилася, і не зна, на яку ступити, і
дума собі: «Буде ж тут усього доброго!»
– Де наша Галочка? Чи здорова вона? Вже
тепер певно вона моя! Ось, Петровичу,
привіз тобі письма і від брата, і від
дядюшки мого, старшого брата
отцевського. Тут тобі усе добре пишуть,
– так казав Семен Іванович, сердешний
веселенький, говорливий, і, не
дожидаючи над собою біди, сів на лавку,
і став доставати тії письма.
– Не турбуйтеся, Семене Івановичу! –
сказав старий. – Письма опісля
прочитаємо… А може, ви хочете побачити
Галочку?
– На, панотче, читай отсії письма, а я
побіжу знайду Галочку, що і не зна, що я
приїхав, а то б вибігла. Знайду і
приведу до тебе, а ти нас поблагослови,
як дітей своїх. Тепер ні в чім не буде
замішки. – І хотів було бігти за
Галочкою, та Олексій і спинив його
кажучи:
– Ви вже її не знайдете, вона сама до
вас вийде. Та й кликнув: «Галочко, а
вийди сюди, душко, на часинку!»
Трошки згодом Галочка і увійшла… Семен
Іванович кинувся було як стріла до неї,
як – зирк!… – вона ув очіпку… вже
молодицею! Він так і обмер, поблід, як
стіна, впав на стіл. Далі скочив – і до
неї:
– Галочко, що се ти наробила?…
– Семене Івановичу, – стала казати
вона йому, ковтаючи сльози, що від
самого серця ідуть і душать її. –
Панотець мене благословив, і я по самій
чистій своїй волі вийшла за чоловіка
чесного, доброго… Не приходиться нам
нічого споминати. Ще раз довелось мені
сказати вам: «Прощайте навіки».
Забудьте усе і не споминайте про мене…
Я вам розв'язала світ… Ви знайдете своє
щастя… а я…
Сльози так і залили її речі… Вона
мерщій убігла у кімнату, зачинилась, і
чути було, як защепнулась…
Довго Семен Іванович, припавши на стіл,
плакав, ридаючи гірко… Далі схопивсь,
обняв Олексія, поціловав його, кажучи:
– Прощай, Олексію Петровичу, на вішнії
віки! – вдарив себе рукою по голові і
вибіг з хати.
Тільки вони його і бачили, і нічого не
чули про нього ніколи…
Олексій, зоставшись один у хаті, довго
не тямив себе, так йому важко було
дивитись, як вони меж собою побачились
і як розірвались на вішнії віки!
Прочунявши трохи, зараз став молитись
богу, що чи не согрішив він тим, що
розлучив таку їх любов? «Щоб побратися
їм – ніяк того не можна було: і, щоб
закінчати усе, треба їй було вийти за
другого. Сього і сама Галочка хотіла: я
їй вибрав чоловіка доброї душі,
чесного, він Галочку не те що любитиме,
він буде її шановати, зберігатиме її.
Галочка по своїй охоті йшла за нього,
вона не цурається його, бачить, як він
вбивається об ній, вона і дякує йому… А
далі, як Семена Івановича тут не буде,
то вона його потрошку і забуде, а він,
спасибі йому, і він побережеть її, він
не буде показоватися до неї і сам, щоб
не розважати нудьги її. Саме важке, у
останнє попрощатися, минулося вже.
Тепер молитися богу і від його милості
ждати, щоб ми усі затихли собі і стали
жити без горя».
– Галочко! Вийди, душко, до мене; вже я
сам. – Так казав Олексій, стукаючи
тихенько до неї у двері. Галочка, а ще
лучче сказати, сама тінь її – так-то
вона змінилася ув один час! – вийшла,
ледве ступаючи, кинулась батенькові на
шию, гірко плакала укупі з ним і, не
здужаючи стояти, присіла на лавці.
– Се вже уостаннє, – ледве промовила
вона. – Боже, прости мене за сю годину!
Може, я спіткнулася?… Я чоловік!…
Таточку! А ви і Микола не побачите більш
моїх слізочок, а далі, далі не замітите
ніякої журби за мною!
Олексій, бачачи, що вона кріпко
змінилася після того, як побачилася з
Семеном Івановичем, приголубив її,
просив, молив, щоб вона виплакала своє
горе, що після того їй легше буде, щоб не
душила своєї журби, а потроху
зовладівала б її.
Галочка вже мовчала, не плакала і – так
би то бачиться – слухала його, та
нічого не чула, що він їй казав.
Вернувся Микола. Аж вжахнувся,
побачивши, яка стала Галочка у короткий
час!
Олексій хотів було казати, так Галочка
зопинила його і швиденько каже:
«Миколо! Отеє був тут Семен Іванович…
Ти знаєш усе… він не знав, що вже я за
тобою… Добрий! він поплакав трохи… і я
не стерпіла! Прости мене, се святі
сльози… я вже ніколи не побачу його…»
– Чи же ти винна, що кажеш, щоб я простив
тебе, – сказав їй Микола, пригорнувши
її до свого серця. – Чи є хто чистіший
тебе?
– Годі ж, годі, – сказала вона,
силкуючись всміхнутись. – Се хмарка
набігла було і вже… ніколи не
вернеться. Побачиш, що я любитиму тебе…
Поможи мені лагодити обід, панотець наш
хоче обідати.
Усе пішло на порядках, як і було сперва;
тільки Галочка щодень змінялася. Дуже
видко було, що вона силувала себе, щоб і
по господарству старатись, або робити
що, або розговоритись з ким, зазивала до
себе подруг, іногді сама ходила до них,
та се усе робила, дуже себе силкуючи: і
за роботою, і з подругами бачиться і
слуха, що вони розказують, вона усе була
у думках; а сльози, так і видно було, що
от хлинуть з очей… вона їх здержує,
перемага нудьгу свою… І таке їй
мученіє з собою ніколи було не минеться
їй: не тільки що кожний день, вона
кожний час подавалася усе більш, усе
більш, і кожний вечір вона вже була не
така, як була ранком. Микола не покидав
її, розважав її, у вічі дивився, чого б
вона забажала, усе хотілось йому, щоб
вона повеселішала, щоб забула журбу
свою. Панотець теж розговорював її, щоб
вона об чім-небудь другім думала; усе
понапрасно! От і слуха Миколу… далі
стане дивитись на нього, розглядаючи,
мов уперше бачить чоловіка; пізнає
його, згадує, хто се такни?., і тут.,
здихне тяжко та тяжко, від серця здихне,
згадавши усе… кинеться до нього і
жалібненько, та не плачучи – бо як
сказала, так і не плакала ніколи: вже і
слізочок не було, усі канули на серце –
казала йому: «Бачу усе, знаю, що ти для
мене робиш, дякую тобі за твою кріпко
добрую душу… та що ж мені робити? Не
можу зовладити з собою…»
І не посилила-таки горя свого! Скоро так
знемоглася, що не здужала і з постелі
устати…
– Миколо, сину мій!… Бачиться… вона
нас покине?… – гірко плачучи та
вбиваючись, казав Олексій.
– Хіба ж ми достойні, щоб ангел
небесний жив з нами? – сказав Микола і
швидше до болящої.
Вона не боліла, вона не страждала, а час
від часу Догоряла, мов свічечка,
засихала, мов билиночка. Тілом хоч
зовсім опустилася, так духом була бодра
і не боячись дожидала, що їй находить…
– Тепер я помирилась з богом
милосердним! – так казала вона,
сполнивши усе по закону святому. – Я
готова… іду перед суддю праведного і
милосердного отця… Він мене не
отженеть від себе. Я сполнила самий
святіший закон його: душу свою положила
за мого друга… щоб відвернути від
нього горе!… Себе не змогла, не здужала
зберегти… Я старалась… не змогла… я
чоловік! Отець мій буде розбирати моє
хотіння… він не зоставить покірної
дочки…
Так розговорювала вона, сидячи на
постелі своїй, держачи Миколу за руку і
припавши головою до батенька… як ось…
бачить, коло неї великий світ… чує,
кличуть її як-то дуже приятно… вона мов
іде угору… зирнула униз… аж батенько
її і мужик – над її тілом…
Пояснення слів
Аєр – повітря
Аз – я
Аки – як
Алтиїї – старовинна російська
монета вартістю три копійки
Аще – якщо
Бабак – степовий гризун, має цінне
хутро, з осені до весни впадає в
сплячку; нероба, ледар
Баєвий – виготовлений з баї, м'якої
бавовняної, рідше вовняної тканини
Бакша – баштан
Баля и траси (баляндраси) – пусті
розмови, веселі розповіді про щось
незначне, несерйозне
Барда – гуща, яка залишається при
виготовленні горілки і йде на годівлю
худоби
Ватувати – різати великими шматками
Бебехи – стусани
Безконечні – вид візерунка, схожий на
спіраль
Бельбахи – внутрішні органи; тельбухи
Берлин – карета
Бецман – велика, але неповоротка і
ледача людина; здоровило, вайло
Бешиха – гостре запалення шкіри
Бих (бисть) – минулий час дієслова бути
Бібка – маленька кулька овечого,
заячого посліду; приправа у вигляді
кульки
Біржанйк – візник найманого екіпажа.
Місце стоянки екіпажа і сам екіпаж
називалися біржею
Боярин – товариш молодого,
який є головним розпорядником на
весіллі; шафер
Брат у третіх – син троюрідного дядька
чи тітки
Бришкати – поводитися чванливо;
задаватися
Брус у вати – їсти що-небудь не рідке
Бублейниця – жінка, яка пекла і
продавала бублики; галаслива перекупка
Бузувір – зла, жорстока людина;
вживається як лайливе слово
Бумажний – бавовняний
Бунчуковий товариш – почесне звання,
яким українські гетьмани
нагороджували сипів генеральної
старшини та полковників. У XVIII ст. це
звання надавалось козацькій старшині
при виході у відставку
Вал – товсті нитки з клоччя
Вєгеря – вид танцю
Великдень – християнське весняне
свято, присвячене воскресінню
міфічного засновника християнства –
Христа
Вержёся – кидається
Вийомка – конфіскація заборонених
товарів
Вильоти – відкидні рукава
старовинного одягу
Випити на потуху – випити під кінець,
на прощання
Вия – шия
Відкупщик (відкупник) – той, хто
одержує право за гроші стягати з
населення державні податки
Війя – дишло
Вогник – пухирчастий висип на обличчі
Водохреще (хрещення) – церковне свято 19
січня на пам'ять євангельської легенди
про хрещення Ісуса Христа
Водянчик (водяник) – діжка для води
Возгребіє сотворити – розібрати,
розкумекати; розрити
Возклонініє – поклоніння;
колінопреклоніння
Возмутйти її розанам и – побити її
різками
Вознепщевати на ім'я – осуджувати мене,
наговорювати на мене
Волость – у дореволюційній Росії
адміністративно-територіальна
одиниця, що входила до складу повіту
Волочити колодку – давній звичай, коли
жінки у понеділок на масниці чіпляли
нежонатим чоловікам обрубки дерева –
колодки; чоловік волочив колодку, поки
не відкупиться
Вольна – так у першій половині XIX ст. на
Слобожанщині називалися шинки, які
знаходились за межами міста і мали
право на безмитний, вільний продаж
горілки, що була в них набагато дешевша,
ніж у міських шинках
Ворон – гра, в ній імітується напад
ворона на курчат, яких захищає квочка
Восьмуха – міра, що відповідає восьмій
частині кварти
Вотщє – даремно
Всує – даремно, марно
Вухналь – спеціальний цвях, яким
прибивають підкову до кінського
копита, а також підісок до осі
Гиря – брита голова, голова взагалі;
вбога, нужденна людина
Говіти – постити і відвідувати
церковні служби, готуючись до сповіді
та причастя
Голінний – бравий, завзятий
Горлиця – давній український народний
танець
Гоцак – український народний
танець, за характером виконання
близький до гопака
Граматка – поминальна книга або
поминальний список
Гречі (грече) – добре, як слід
Гривня – мідна монета вартістю три
копійки (у деяких місцях дві з
половиною копійки)
Гриза – грижа
Губернський секретар – цивільний чин
12-го класу, прирівнювався до
підпоручика
Губи – гриби
Дамки – гра в шашки
Дати щипки – ущипнути
Двійло – товста жердина, прикріплена
до передньої частини воза або саней, що
використовується для запрягання коней
і допомагає правити ними; дишель
Денежка – чверть копійки
Дєсниця – права рука
Десяцьке – податок на десятника
(десяцького) – нижчого поліцейського
чина на селі, якого вибирали селяни
Дистанція – дільниця якогось поділу
Днєсь – сьогодні
Днище – дошка з отвором, в яку
закладали гребінь при прядінні ниток
ручним способом
Домінус – пан
Домовини – обряд домовлен-ня перед
весіллям про гостей, подарунки тощо
Дондеже – доки
До сина – дуже багато, до біса.
Дрібушки – дрібно заплетені коси; вид
руху в українських народних танцях
Дружка – дівчина, яка на запрошення
молодої бере участь у весільному
обряді
Дулівка – наливка, настояна на
грушах-дулях
Єгди – коли
Єдиус – жіноча прикраса у вигляді
монети; дукач ъ
Єлико – оскільки, скільки
Єсте – теперішній час від дієслова
бути
Жарнївки – круглі білі камінчики,
нанизані на нитку, носилися на шиї у
вигляді прикраси
Житія – збірник описів життя Людей,
яких церква визнає святими
Жлукто – посудина, видовбана з
стовбура дерева, в якій золили білизну
– парили, заливши її спеціально для
цього приготовленим розчином золи
Жупан – стародавній верхній чоловічий
одяг, оздоблений хутром та позументом,
поширений серед заможного козацтва та
польської шляхти; верхній жіночий одяг
переважно з дорогих тканин
Закавраш (закарваш) – одворот на кінці
рукава; обшлаг
Закаляти – забруднити, замазати
чим-небудь
Залізняк – ливарник або торговець
залізними речами
Занєжє – тому що
Запаска – жіночий одяг у вигляді
шматка тканини певного розміру,
переважно вовняної, що
використовується замість спідниці для
обгортання стану поверх сорочки
Заплішити – укріплювати що-небудь,
забиваючи клинець (заплішку)
Запола – поділ жіночої сорочки
Заполоч – кольорові бавовняні нитки
для вишивання
Засідатель – виборний представник
населення, який бере участь у розгляді
судової справи
Затого – скоро, от-от
Заушниця – запалення завушних залоз
Збитень – гарячий напій, який
готувався з води, меду, прянощів
Збіржа – стоянка візників
(збіржаників)
Збудь – вік – старезний
Зді – тут, сюди
Зело – сильно, дуже; літера
церковнослов'янського і староруського
алфавітів на позначення звука «з»
Зінське щеня – невеликий гризун, що
живе під землею, має недорозвинені очі,
сховані під шкірою, і зуби,
пристосовані для риття землі; сліпець
Зовиця – сестра чоловіка Золотий
(злотий) – на Правобережній Україні
місцева назва монети вартістю 15
копійок.
Ідїжє – де
Іжє – які, що
Іордан – назва церковного свята (19
січня) на пам"ять євангельської легенди
про хрещення Ісуса Христа; місце на
річці, де в цей день святять воду
Кабака – тютюн Кабатйрка – табакерка
Кавалерія – тут: орден К а в'я р –
солона риб'яча ікра Калавур – варта,
сторожа Каламайка – цупка, густа
льняна тканина
Каламар – чорнильниця
Калган – трав'яниста рослина, корінь
якої використовують для лікування
шлункових хвороб або кладуть у горілку,
щоб зробити її запашною
Карватка – кухоль
Кармазин – старовинне дороге
темно-червоне сукно
Картацький – картатий, із
чотирикутними візерунками, малюнками
(про тканину, одяг)
Кварта – міра трохи більша за літр;
кухоль
Ке (для одн.), кет є (для мн.) – і
уживається як присудкове слово в
значенні: дай, подай; як вигук
спонукання до дії: ану, анумо; як вигук
спонукання в значенні: глянь, дивись
Кибал а – старовинний жіночий головний
убір, що має форму півмісяця
Кинути руду – пустити кров
Китайка – первісно – густа шовкова
тканина, яку завозили з Китаю, потім –
бавовняна тканина, яку виробляли в
Росії
Кладі – вантаж
Клечальна неділя – неділя на зелені
свята, коли хату, двір прикрашали
клечанням – зеленими гілками Книш –
вид білого хліба з загорнутими
всередину краями
Кобилка – грудна кістка в птахів
Ковінька – палиця з загнутим кінцем
Коєгождо – кожний
Козир-дівка – смілива, спритна, гостра
на язик дівчина
Колезький асесор – в дореволюційній
Росії – цивільний чин восьмого класу
за табелем про ранги
Колико – скільки-небудь
Колода – дерев'яні кайдани на руки,
ноги, шию, які в старовину одягали
заарештованому
Комісар – в XVIII – на початку ХХ ст. в
Росії урядовець, що виконував
поліційні функції; пристав
Компот – перекручене капот, жіночий
хатній одяг; халат
Копа – п'ятдесят копійок
Кораблик – очіпок з дорогої, часто
золототканої тканини на твердій
основі, формою нагадує кораблик, човен
Коренити – ущипливо, дошкульно
докоряти, сильно лаяти
Корогва – прикріплене до довгого
держака полотнище з зображенням Христа
або інших святих, яке несуть під час
хресного ходу
Костити – дуже лаяти
Кострубонько (кбструб) – весняна
танкова гра дівчат; в
східнослов'янській міфології –
втілення весни, родючості
Коцарювати – виготовляти та продавати
килими (коци)
Красна бумажка – десять карбованців
Крёймах – гладенький, переважно
заокруглений камінець, який діти
використовують для гри
Крилас – у церкві підвищене місце для
хору, читців праворуч і ліворуч від
середніх дверей вівтаря
Куликати – пити (горілку, вино тощо)
Куна – залізна скоба, прибита в церкві,
в яку вкладали руку жінки, караючи її за
порушення правил пристойності
Кунпанія – компанія
Кунтуш – верхній розпашний чоловічий і
жіночий одяг заможного українського
населення XVI – XVIII ст.
Купно – разом
Кухва – бочка; глек
Лабети – міцні великі руки; лапи;
пастка
Лебєдаха – бідолаха
Лепорт – рапорт
Лепський – гарний
Липина – тріски
Личман – пастух овець
Ліпо єсть – годиться, варто
Лоск – тут: безладдя
Лоском лежати – бути неприбраним,
неупораним
Лотоки – канали на водяному млині,
греблі, якими тече вода
Лунь – хижий птах родини яструбиних із
сірувато-білим пір'ям у самців
Люстриновий – пошитий з люстрину –
вовняної чи напів-вовняної тканини з
глянцем
Люшня – дерев'яна деталь, яка з'єднує
вісь воза з полудрабком
Лядвії – стегна
Ляхівка – вид вишитої або вимережаної
прошви на чоловічих та жіночих
сорочках
Мазниця – посуд для дьогтю
Макортеть – макітра
Макотрус – час збирання маку.
Мандрйка – виріб із сиру та тіста, що
має форму коржика; сирник
Мандрьоха – бродяга, повія
Мари – ноші для перенесення мерців
Маслосвятіє (маслосвяття) – церковний
обряд помазання єлеєм тяжкохворого чи
вмираючого
Масниця – давньослов'янське свято
проводів зими, пристосоване
християнською церквою до тижня перед
великим постом і пов'язане зі звичаєм
веселитися та готувати певні страви
(млинці, вареники з сиром тощо)
Машталір – візник
Меделян – собака меделянської породи
Мєск – мул; виродок
Метелиця – народний танець,
виконуваний у швидкому темпі
Миколу звалити – дуже смішити
Милодан – коханий
Мильний – темно-сірий
Миньки (минь) – прісноводна хижа риба
родини тріскових
Мойка – кустарне підприємство, на
якому промивалась овеча вовна
Моревий – пошитий з дорогої шовкової
тканини з полиском
Моркву скромадити – сварити когось
Мотовило – пристосування для
змотування пряжі
Мочула – рогожа з волокна молодої липи
Мя – мене
М'ясниці – певний період часу після
зимового посту, коли за законом
православної церкви дозволяється
вживати м'ясну їжу, одружуватися тощо
Наголо – тут: зовсім, цілком; поголовно
Найомщик – підставний рекрут, найманий
за кого-небудь.
Намітка – покривало з тонкого
серпанку, яким зав'язували поверх
очіпка голову заміжньої жінки
На руку ковінька – цього тільки й треба
Невпустйтельно – з небезпекою
втратити
Неглі – ніж, щоб, однак
Недоїмка – не сплачена вчасно частина
податку чи якогось збору;
заборгованість
Не до шмиг и – не до ладу
Нехвалйт – перекручено від інвалід.
Носатка – посудина з носиком, що своєю
формою нагадує чайник
Обаваніє – очарування, заклинання,
заговорювання
Обачє – крім
Обозний – виборна службова особа, що
обіймала одну з найвищих
адміністративно-військових посад на
Україні в XVII – XVIII ст.
Обпатрювати – дбати про чистоту,
охайність
Оброть – вуздечка без вудил для
прив'язування коня
Овамо – у той бік
Одиорал – генерал
Окселентувати – вторувати,
підспівувати
Оле – горе; ох
Оттолі – звідки
Очіпок – старовинний головний убір
заміжньої жінки у формі шапочки, часто
з поздовжнім розрізом ззаду, який
зашнуровують, стягуючи сховане під ним
волосся
Паки – знову, ще
Палатський – дрібний чиновник
казенної або судової палати
Палестина – тут: батьківщина, рідні,
домашні місця
Палявий – перекручено від польовий,
стройовий
Панахида – церковна служба по
померлому
Пан у ша – в'язка тютюнового листя
Парлація – прочуханка
Парло – пара в лазні; прочуханка; биття
Парсуна – обличчя; портрет
Пасерб – пасинок
Патика – поганий кінь
Патрувати (пантрувати) – доглядати,
дбати про когось
Паче – більше
Пеня – напасть, біда, даремне
обвинувачення
Перезва – у дореволюційні часи –
частина українського весільного
обряду, звичай, за яким родичі молодої
після першої шлюбної ночі йшли чи їхали
з відповідними обрядовими піснями на
частування до хати молодого
Перші п'ятінки – 8 серпня за церковним
календарем, на святу Параскеву
Петрівка – піст перед церковним святом
на честь святих Петра і Павла (13 липня)
– Петровим днем
Пєщ – піч
Пилипівка – різдвяний піст
Пинхва – груба витівка, під час якої
вдувають через паперову трубку дим
тліючої вати в ніс сонного; каверза
Писання – твір церковного змісту
Письмоводитель – службовець,
обов'язком якого було ведення
канцелярських справ; діловод
Півчварта – три з половиною
Підбрехач – другий сват, який під час
сватання допомагає першому свату
Підіск – залізна пластина під вісь
Підтичка – тут: латка
Підтовкачка – той, хто зазивав
відвідувачів до корчми і підштовхував
їх, щоб горілка, яку воші пили,
виливалася назад у діжку
Підстароста – помічник старости
Пінна – хлібна горілка
Пінязі – гроші
Пістряк – прищ
Пічкур – грубник, той, що палить у печах
Плахта – жіночий одяг типу спідниці,
зроблений із двох зшитих до половини
полотнищ переважно вовняної картатої
тканини
Повитчик – служитель канцелярії, який
відав діловодством у суді
Повірений – тут: особа, уповноважена
іншою особою чи установою діяти за їх
дорученням і від їхнього імені
Подушне – у дореволюційній Росії
податок державі, подать поміщикові,
стягувані з кожної душі податного
стану
Поєднати – тут: умовити
Поєлику – оскільки
Поїзд – тут: весільна чи похоронна
процесія
Покрова – назва релігійного свята, що
відзначається православною церквою 1
жовтня за ст. ст.
Полотняна стіна – ширма
Понеже – тому що, оскільки
Порощати – швидко і голосно говорити,
кричати
Посад – місце для наречених за
весільним столом
Потуха – розвага
Права середа – двадцять п'ятий день
після великодня, так званий
рахмаиський Великдень
Превелебний – титул єпископа; гідний
великої пошани (вживається при
ввічливо-шанобливому звертанні до
когось)
Пречиста – назва двох церковних свят (15
серпня – день смерті богородица і 8
вересня – день народження богородиці)
Привод – місце, де рекрути проходили
комісію
Пригребиця – погрібник
Приданки – весільні гості з ' боку
нареченої, які йдуть із нею в дім
нареченого
Приказ – орган центрального
управління в Росії в XVI – XVIII ст.
Приказ ний – той, хто служив у приказі
Прикинути – тут: відмовитися від
замовляння
Прикладки прикладати – вигадувати
що-небудь на кого-небудь; насміхатися
Притча – пригода, подія
Причет – служителі культу при
православній церкві; особи, які
супроводжують кого-небудь; почет
Проброїтися – провинитися, нашкодити
Проводи – звичай поминати на могилах
померлих протягом післявеликоднього
тижня
Проекура – білий хлібець особливої
форми, що використовується у
православному богослужінні
Просто рещи – просто кажучи
Протопопівна – дечка протоієрея (чин
священика)
Пущення – останній день вживання
скоромної їжі перед великоднім постом
П'ятиалтинний – монета вартістю 15 коп.
П'ятінка – п'ятниця
Ралець – подарунок; бенкет.
Рацея – довга й нудна промова з
повчанням, напученням
Рєбронт (роброн) – старовинна жіноча
сукня з криноліном
Рєвізія – – у кріпосницькій Росії
перепис населення, що повинно було
платити подушну подать і відбувати
рекрутську повинність
Рёнське – рейнське, назва вина
Ридван – дорожн а карета для далеких
подорожей, запряжена 6 – 12 кіньми
Родзинки – сушені ягоди винограду
Розгрішеніє (розгрїшення) – відпущення
кому-небудь його гріхів
Рубанець – тут: різка
Рундук – ґанок
Рябець – шуліка
Садукеї – у стародавній Іудеї –
представники релігійнс-політич-ної
течії
Саж – хлів, призначений для відгодівлі
птиці, свиней
Сапатий – хворий на сап – заразну
хворобу однокопитних
Свитник – той, хто шиє свити –
старовинний довгополий верхній одяг з
домотканого грубого сукна
Свість – своячка
Світилка – дівчина, яка на весіллі
виконує спеціальний обряд – тримає
свічку і меч
Сволок – балка, яка підтримує стелю в
будівлі
Сєд'миця – тиждень
Сєкуція – екзекуція
Середохрестя – четвертий тиждень
великого посту
Серпанок – головний убір заміжньої
жінки з прозорої легкої тканини, що має
вигляд шарфа
Сиділець – шинкар, крамар
Сикурс – підмога
Сйній камінець – галун
Синтаксис – третій клас тодішніх
семінарій
Сиріч – тобто, інакше кажучи
Сита – мед, розведений водою, або
медовий відвар на воді
Сицевий – такий
Сімо – сюди, тут
Скиндячки – стрічки, бинди
Скіпщина – оренда землі, яку оплачують
не грошима, а частиною свого врожаю
Скликанчик – закличний дзвін
Сколотини – побічний рідкий продукт,
що одержують при збиванні масла;
маслянка
Скоромник – той, хто вживає у пісні дні
скоромну їжу, не постить
Скраклі – українська народна
спортивна гра, яка полягає в тому, що
гравці вибивають палицею з відведеного
місця невеличкі циліндричні цурпалки;
крокет
Скубенти – тут: дрижаки
Скусний – майстерний, вправний
Сластьбн – пампушка з пшеничного
борошна, смажена в олії, обсипана
цукром або полита медом
Смажнії вуста – гарячі червоні вуста
Соньмище – зборище
Соняшниця – народна назва гострого
шлункового захворювання *
Сорокоуст – у православній церкві –
молитви по покійникові, які читаються
протягом сорока днів після смерті;
сороковий день після чиєї-небудь
смерті
Сорочини (сороковини) – сороковий день
після чиєїсь смерті; поминки в цей день
Сотник (сотенний) – на Україні в XVI – XVIII
ст. особа, яка очолювала сотню, спочатку
обиралась козаками, а потім
призначалась гетьманом або царем
Соцький – у дореволюційній Росії й на
Україні нижчий поліцейський чин на
селі, якого обирали на сільській сходці
Спас – назва кожного з трьох церковних
свят, що відзначаються православною
церквою з 1 по 15 серпня за ст. ст.
Спасівка – піст, що припадає на 1 – 15
серпня за ст. ст.