Latin

Розстріляне Відродження - 42

Total number of words is 3916
Total number of unique words is 2145
20.3 of words are in the 2000 most common words
28.6 of words are in the 5000 most common words
33.6 of words are in the 8000 most common words
Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
Зрозуміло, що актуальне національно-політичне значення цієї праці було велике. Ця праця сприяла тому, що Українська Академія Наук в цілому стала одним з основних бастіонів Розстріляного Відродження. Історія, поруч літератури, театру, мистецтва, мала особливо велике політичне звучання. Це звучання Грушевськии, не виходячи із своїх рамок представника української науки, посилив своїми чисто публіцистичними виступами. Так він гостро виступив проти національної дискримінації української науки Москвою, протестуючи проти того, що Москва трактує Російську Академію Наук як всесоюзну та фінансує її із всесоюзного бюджету (в тому числі й коштом України), а Українську Академію Наук трактує як провінцію російської і не дає їй коштів із всесоюзного бюджету («Перспективи і вимоги української науки». «Україна», 1926, ч. І, ст. 3—15). Через три місяці він виступає із своєю славетною статтею «Ганебній пам'яті» — до 50-річчя указу Олександра II з ЗО травня 1876 року про заборону української культури (цю статтю ми подаємо нижче без скорочень). Грушевськии, посилаючись на видані в Москві книжки, на дебати на сесіях ВЦВК у Москві тощо, говорить, що затоплений дзвін царського указу про заборону української культури знову загув у комуністичній Москві. Стаття Грушевського появилась в «Україні» (ч, 4, 1926) якраз після появи двох серій памфлетів Хвильового КАМО ГРЯДЕШИ (1925) і ДУМКИ ПРОТИ ТЕЧІЇ» (1926) і справила велике враження в усьому суспільстві. Грушевськии з усією силою приєднав свій авторитетний голос до тих молодих українських сил, що відважились іти в контратаку на російський великодержавний шовінізм ЦК ВКП(б).
Свою незалежність від компартії і Москви Грушевськии продемонстрував і на 60-літньому ювілеї в Києві 1926 року (він родився 29 вересня 1866 року в родині педагога із священицько-го роду Київщини, закінчив гімназію в Тбілісі, а університет в Києві — як найліпший учень проф. Володимира Антоновича). На ювілей прийшло кілька тисяч привітань з усього світу, в тому числі й від найвидатніших світових істориків; приїхали на ювілей чимало чужинців. Актова заля університету св. Володи-мира була переповнена. Члени уряду і партії у промовах хвалились опікою партії над українською наукою і ставили руба питання — з ким тепер стоїть ювілянт — по той чи по цей бік барикад? У заключній промові Грушевський подякував промовцям і присутнім за вшанування, але жодного слова на похвалу партії не сказав. Навпаки, підкреслив: напружена праця і успіхи, яких досяг він, свідчать, що за в с я к и х умов може працювати людина, якщо вона цього прагне (Н. Василенко-По-лонська. УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК. Нарис історії, частина перша, 1918—30. Мюнхен; Інститут для вивчення історії та культури СРСР, 1955, стор. 47-48).
Коли настав поліційний погром відродження, Грушевського хотіли втягнути в дискредитацію його колеґ-академіків, що потрапили під суд у «справі СВУ». Грушевський відмовився сказати бодай одно критичне слово. Після процесу СВУ почалася скажена кампанія цькування Грушевського і його великої історичної школи та інституцій. За час від 1931 по 1934 рік були ліквідовані всі історичні заклади і вилучені та припинені всі видання, що ними керував Грушевський. Грушевський дістав наказ негайно переселитись у Москву. 7 березня 1931 року він виїхав до Москви, а 9 березня вже був арештований там органами ГПУ. 12 березня він був уже в Харкові в тюрмі, але через пару днів знов відвезений до Москви, де його звільнили, зобов'язавши регулярно ходити в ГПУ на реєстрацію. Тим часом на Україні громили рештки його учнів. В Київській опері, переповненій публікою, був улаштований «диспут», а в суті речі своєрідний суд над працями Грушевського. Хто з його учнів хотів остатися живий, мусив виступати з наклепами на свого вчителя. 1933 року на листопадовому пленумі ЦК КП(б)У Пости-шев, Косіор і Попов оголосили, що Грушевський стояв на чолі підпільного «Українського Національного Центру» та «Організації українських есерів», що Грушевський у зв'язку з переходом партії до колективізації активізував свою контрреволюційну діяльність. Але з тих «підпільних організацій» так і не вдалося Москві зробити показового процесу, подібно до «СВУ» — видно, ні Грушевський, ні його ближчі співробітники не зломились на слідстві і ніяких слідчих фальшивок не підписали.
Тоді ЦК ВКП(б) задумав зломити Грушевського «солідними політичними розмовами». Кілька разів викликали Грушевського 1934 року до ЦК ВКП(б), де він мав розмови з Лазарем Кагановичем. Ще у вересні 1934 року від Грушевського вимагав Каганович написати якусь деклярацію (мабуть, одобрения нової політики ЦК ВКП(б) і засудження «українських буржуазних націоналістів»). Через різних людей Грушевському передавали із ЦК ВКП(б), що коли не напише «деклярацію» — то за його життя ніхто не ручиться. «Ну що ж, так і буде» — відповів Гру-шевський. Несподівано зняли з Грушевського домашній арешт (він мав право ходити тільки в історичний архів і бібліотеку) і дали йому місце в санаторії вчених у Кисловодську, куди він і поїхав 15 жовтня 1934 року. Там зразу сталася з ним інфекція карбункулу на шиї. Дружина просила дозволу, щоб операцію зробив її знайомий лікар, що якраз був у Кисловодську, але їй відмовили, і операцію робив якийсь Хурґін, після якої Гру-шевський помер 25 листопада 1934 року. Усі дослідники цієї справи сходяться на думці, що Грушевського таким способом штучно позбавили життя. (Г. Костюк. «Останні дні життя академіка М. Грушевського. За совєтською пресою і спогадами сучасників». «Український збірник», Мюнхен, Інститут для вивчення історії і культури СРСР, 1954, ч. 1, стор. 83—94; також англійською мовою у збірнику того ж інституту «Ukrainian review», 1957, ч. 5, стор. 73—83).
Щоб приховати і геройську поведінку Грушевського під час арештів, заслання та розмов у ЦК ВКП(б), і злодійське знищення любленого і популярного серед населення України її великого історика і першого президента її держави, Москва влаштувала Грушевському похорон в Києві на кошт держави. Похороненими поки що в УРСР остались і всі історичні праці Грушевського та його учнів, хоч у Росії праці царських буржуазних істориків (Ключевського тощо) передруковуються великими тиражами.
Крім згаданої раніш великої роботи, Грушевський у Києві написав 9 і 10 томи своєї ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ, а також довів до 6 тому монументальну ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. За три роки заслання в Москві Грушевський, що починав працю щодня о 4 годині ранку, написав 7, 8 і 9 томи «Історії української літератури» (шостий том готовий лишився в Києві), готував дальші томи ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ, писав роман-біографію Івана Котляревського (Грушевський порядком відпочинку від наукової праці часом писав белетристичні твори на історичні теми, вони зібрані в книжці ПІД ЗОРЯМИ, Київ, «Рух», 1928: М. Зеров позитивно оцінив її). Загроза смерти та атмосфера моральних тортур, якими — це ясно — керував щодо Грушевського сам Сталін, ні можливі пропозиції вивести Грушевського на «всесоюзного вельможу» (як то вдалося Сталінові із Довженком) — ніщо не могло похитнути Грушевського з його позиції. Повернувшись на Україну, щоб
поділити із своїм народом його боротьбу і страждання, згинувши на барикадах великої битви за духову самостійність України, Грушевський потвердив своїми працями і діями висновок і рішення, до яких прийшов у січні 1918 року, коли писав: «Першим, що я вважаю пережитим і віджитим, ...се наша орієнтація на Московщину, на Росію, накидувана нам довго й уперто силоміць, і, кінець кінцем, як то часто буває, справді присвоєна собі частиною українського громадянства... Провідники українського життя довго стояли під владою сих гасел («спільного революційного фронту» російсько-українського. — Ю. Л.) і я сам не відрікаюсь її. Тільки коли російська керма після угоди з Україною перейшла до революційних соціялістичних кругів і вони в відношеннях до України виявили себе твердоголовими централістами і обвинителями, нездібними чого-небудь навчитися від революції, се сильно захитало такий пієтизм для спільної революції. Ну а війна більшовиків з Україною рішуче поставила хрест над сею ідеологією, розв'язала всякі моральні вузли, які ще могли в чиїх-небудь очах зв'язувати українця з московським громадянством спеціяльно. Вона, так би сказати, зняла з Московщини права «особо благоприятствуемой» нації й дала почуття права кермуватись у своїх відносинах до неї єдино добром українського народу, а не якимись інтересами спільної революції, спільної культури, спільної отчизни, чи що.
«Я вважаю таке визволення від «песього обов'язку» супроти Московщини незвичайно важним і цінним. Роздумуючи над сим моментом, я думаю, що не даремно пролилась кров тисяч розстріляних українських інтелігентів і молоді, коли вона принесла чи закріпила духове визволення нашого народу від найтяжчого й найшкідливішого ярма, яке може бути: добровільно прийнятого духового чи морального закріпощення. Я скажу різко, але справжніми словами: се духове каліцтво, холуйство раба, котрого так довго били по лиці, що не тільки забили в нім всяку людську гідність, але зробили прихильником неволі й холопства, його апологетом і панегіристом. Таким холопством вважаю ту вірність, ту служебність не за страх, а за совість, глибоку й необориму, поколіннями виховану, яку українське громадянство виявляло — в одних частях менше, в інших більше — супроти державних, культурних і національних інтересів Росії й великоруського народу». (Михайло Грушевський. «Кінець московської орієнтації», в збірці статей Грушевського НА ПОРОЗІ НОВОЇ УКРАЇНИ, Київ, 1918, стор. 10—11).
Велику сувору істину цих слів про добровільне духове рабство і визволення з нього в українській революції 1917—18 років блискуче потвердило Розстріляне відродження 20-х років. Тільки знищивши фізично коло 80% верхніх культурних кадрів (серед них і Грушевського) та коло 20% населення УРСР — змогла Москва змусити решту підкоритись і прославляти (не за совість, а за страх!) «старшого брата». Це вже не добровільне рабство! Це безприкладний в історії людства героїзм непідлег-лости. Своїми фізичними насильствами і вбивствами на Україні 1930-х років Москва тільки підкреслила своє повне духове банкрутство.
ГАНЕБНІЙ ПАМ'ЯТІ
Під таким заголовком була надрукована рівно двадцять років тому — в першім числі «Украинского вестника», що виходив у Петербурзі під час Першої Думи, моя статейка з приводу скасування славнозвісної заборони українського слова — «коротке, але прочуте», як говориться — прощальне слово сьому найганебнішому винаходові царської обруситель-ної політики супроти українства, санкціонованому «Царем-освободителем» на літньому спочинку в Емсі 18 (ЗО) травня 1876 року.1) «Временныя правила о неповременной печати», видані тоді, весною 1906 року, перед самим відкриттям Думи, касуючи попередню (предварительную) цензуру взагалі, заразом по-касували всякі виїмкові обмеження для друків на «иностранных или инородческих языках», і тим способом позбавили сили — навіть не назвавши по імені
— цей хитромудрий винахід^ спільної творчости петербурзьких і київських обрусителів 1870-х років. «Малороссийское наречие», чи «жарґон», чи «арґо», — як його величали державні мужі «благополучно царствовавших», — «временными правилами» 1905 року був цілком зрівняний з «государственным языком» в нововизначеній цензурній практиці.
Се був один з тріюмфів українського визволення в російській революції. Царська бюрократія, цілий рік крутивши в руках сей нещасливий «юзефо-вичівський закон»2), в прикрій свідомості, що з моменту, коли стало неминучим означити якийсь «хід назустріч громадянству», «закон» сей ніяк врятувати не можна, — все-таки не рішалась його скасувати.
Після того, як усі оракули, запитані в сій справі комітетом міністрів зимою 1904-5 року: Петербурзька Академія Наук, київський і харківський університети і сам верховний сторож України — київський генерал-губернатор рішуче висловились за скасування яких-небудь обмежень українського слова, — комітет міністрів признав таки у вересні 1905 року скасування акту 1876 року «несвоевременным». Тільки революційні події кінця 1905 року — селянські рухи, професійні страйки, робітниче московське повстання, натиск інтеліґентських кіл, змусивши бюрократію до капітуляції, — вирвали з її рук разом з іншим старорежимним лахміттям сей указ. Але й тут старорежимний уряд не зважився на який-небудь «благородний жест», який міг би свідчити про свідому, принципову відмову від вікової політики національного гніту і насильства. Він мовчки пожертвував ним, викинувши разом з іншим поліцейським сміттям перед відкриттям Думи, «серед загальної чистки, переведеної всеросійською бюрократією в переддень приходу нового господаря — народного представництва», як я писав в отій статті з-перед двадцяти літ.
Се було характеристичне і симптоматичне: секретна, бюрократичною таємницею оповита поява сього виродка старорежимного україноненависництва, — і такий мовчазний його похорон. Свого часу звісний консультант київської жандармерії в українських справах С. Щоголєв у своїм підручнику протиук-раїнської інквізиції висловив скромний жаль (як подобало льояльному чиновникові V кляси), що сі про-тиукраїнські розпорядження 1876 року і додаткові інструкції 1881 року «не були офіційно опубліковані — і се надавало їх появі якийсь відтінок таємничо-сти і якоїсь боязкої нерішучости»3). Дійсно, акту 1876 року своєчасно не розпубліковано, не вмотивовано, навіть його правний титул зостався незвіс-ним— що се було: «закон», «положение», «інструкція цензурному відомству», і тому його означали
всякими описовими назвами, як от «юзефовичів-ський закон» тощо. Коли закордонна опозиційна преса з тріюмфом винесла перед світ сей секретний указ, як акт нечуваного варварства і злочину супроти волі і культури — особливо вопіющий в обстанові тодішнього російського слов'янофільства: офіціозної акції на оборону слов'ян від турецького насильства, потім «визвольної війни» та лібералізму й конституціоналізму на вивіз «для балканських брату-шок»,— урядові сфери, сі «внутрішні турки», як їх називав Драгоманов, не відважились виступити на оборону своєї антиукраїнської політики і свого грубого насильства над братнім народом. І так само потиху і мовчки, не зробивши проби оправдати сей акт, чи обрахуватися з його наслідків, вони потиху кинули його, — як злодій кидає в воду свої одмички, коли дальша «практика» стає небезпечною.
В нас, тодішніх українців, се викликало гостре почуття втіхи, коли ми побачили, як боязко і соромливо тікає «начальство» з своїх антиукраїнських позицій. Крім конкретних здобутків ми мали і певне задоволення в сій моральній конфузії насильників. Я писав тоді в згаданій статейці: «Відступаючи, бюрократія мовчки кинула до ями один з найгрізніших витворів своєї державної мудрости: не стало духу навіть голосно заявити про його скасування!
Очевидно його негідність була занадто ясна навіть для неї самої, аби про нього говорити, і ми певні, що з того брудного місця, де він опинився, його не попробують витягти навіть неперебірливі руки бюрократичних спасителів вітчини».
Сі міркування були справедливими тільки в часті. Бюрократія дійсно не мала відваги відновити скасовані заборони, навіть серед усіх пізніших обгострень реакції. Але пам'ять про нього, як про закопаний скарб, як про затоплений дзвін, похоронений в бурхливім потоку революції, — бентежила її уяву. Коли революційні хвилі затихали, до неї долітав підводний
гук сього дзвону і будив сум і жаль за сими абсолютними заборонами 1876 року, котрі вона даремно силкувалась заступити мережею частинних адміністра-ційних, судових, поліційних, цензурних причіпок, обрахованих на загальмування українського руху і українського письменства. І, нарешті, її надії спочили на перспективах можливої війни з Австрією, на позазаконний воєнний стан, коли можна було вільно розправитися з українським рухом, з українським словом і всіма причетними до них. Проголошення війни було вперед прийнято за знак для фактичного відновлення практики 1876 року. Українські часописи були заборонені відразу. Для всіх інших видань відновлено вимогу «общерусскаго правописания», і припинено їх вихід за те, що вони не виконали сеї вимоги, а слідом на підставі фактичного невиходу повідбирано всякі дозволи на видання і т. д.
Се потривало більш як два роки і в зв'язку з усякими іншими вислідами воєнного стану, особливо з розгромом українства, заподіяним російською окупацією Галичини, встигло наробити серйозних спустошень в українському житті. Кінець кінцем і воно пройшло, і нове життя піднялось на руїнах війни. Але затоплений дзвін 1876 року видимо досі дзвонить і його гук, у хвилях революційного затишку, бентежить слух патріотів панрусизму. І се понуджує нас присвятити кілька слів ганебній пам'яті «юзефо-вичівського закону» в п'ятдесяту річницю його породу во граді Емсі ЗО травня 1876 року.
Від часу, коли Україна зв'язалася з Москвою, і за політичним зв'язком прийшов культурний (то значить, в тодішніх формах — церковний: перехід київської митрополії в залежність від московського патріярхату), так українське культурне життя^стало підпадати різним катаклізмам від московських мішань, московського контролю, московської цензури. Почалось від контролю патріярха над православними, догматичними поглядами київських богословів, а скінчилось — в редакції геніяльного
московського насильника Петра Вел. — забороною яких-небудь язикових відмін в українських виданнях, що майже на ціле століття загальмувала всякий друкарський рух, книжну справу і літературну працю на Україні. А коли, нарешті, світська книга якось визволилася з-під букви сеї заборони, українська думка, українське слово — і включно до українського акценту в вимові, мусили пробиватися через сітку всяких заборон, обмежень і запідозрювань, які неймовірно гальмували розвій українського культурного життя і відстрашували обивательську масу від будь-якої при-четности до нього. Заборона 1876 року, що протривала без двох місяців цілих тридцять літ та вивела з лав українського активу цілий ряд поколінь, — була тільки найбільш яскравим і голосним явищем, — але подібних перепон, часом менш абсолютних і менш тривких, українське культурне життя за часи свого зв'язку з Москвою знало безліч! І вони в загальній сумі утворили таку «натуральну» для багатьох ситуацію, де українська культура, що давніш ішла попереду Московщини в зв'язках з культурним світом, в культурних домаганнях і досягненнях, зійшла на провінціяльний додаток до «світової» російської культури. Додаткові сьому, на гадку одних, не треба було потурати, щоб він не відганяв сил від єдиної російської культури; на гадку інших, більш ліберальних, — його можна було терпіти і навіть культивувати, в інтересах різнородности і багатства тої російської культури, як її провінціялізм. Але майже нікому або таки й нікому поза свідомою українською інтеліґенцією не здавалось можливим, тим менше — бажаним, щоб українська культура, слово, творчість стали рівнорядними з великоруськими, або краще сказати — зайняли таке місце в житті України і сповняли для неї такі ж функції, які для Великорусі сповняє культура великоруська, інакше звана російською чи руською. Отже, коли тепер на такому становищі серйозно стали не тільки «невідповідальні українські гуртки», як колись за царських часів, а
керівники Української Республіки, члени Всесоюзного Центрального Комітету, — се наповнило тривогою, як бачимо, дуже і дуже багатьох ревнителів руської культури і руської державности. Почулися їх голоси не тільки в обивательських розмовах, в викриках білої еміґрантської преси, але й у всесоюзних дебатах.
Розуміється, мало хто говорить про відновлення колишніх заборон, про перечеркнет революцією, двадцять літ тому, обмеження українського слова— про затоплений дзвін 1876 року! І за старих царських часів у російських кругах не було добрим тоном підтримувати чи оправдувати сі обмеження. Ліберальні круги знали, що «эту грязную работу» придавлювання українського життя в інтересах великоросійського сповняє адміністрація, жандармерія, поліція, «министерство народного просвещения, святейший синод, управление по делам печати» і багато різних інших «почтенных и полупочтенных» установ. Тому нетактовним вважалось підчеркувати великоруську національну точку погляду, «відкривати національне лице» великоруське — як се почали робити збиточники «вехисты», Струве з компанією. За краще, тактовніше, а в результатах видатніше вважалося налягати на непотрібність обгострювання національного питання, на другорядне значення його супроти далеко важнішого завдання — втягування мас в круг загальнолюдських інтересів, розуміється — дорогою єдино можливої великоруської культури. І тепер, навіть у білій пресі, що проливає сльози над українізацією, над недопустимою слабодушністю комуністів, які серйозно здійснюють се гасло українізації, замість тільки дурити ним хохлів, — навіть там мало хто договорюється до відживлення старих заборон.
Але закріпити на вічні часи те підрядне становище, на яке звели українську культуру царські заборони, — ту дистанцію, яку вони витворили між державною великоруською культурою і культурами провінціяльни-ми, і в першій лінії — найбільш претенціозною і небезпечною між ними — культурою українською.
Забезпечити за великоруською культурою абсолютну гегемонію. Дати великоруській мові, літературі, історії і т. д. під різними аспектами ролю обов'язкових і пануючих предметів у шкільнім навчанні. Зіставити місцеві культури при «домашнім ужитку», а за великоруською культурою — значення «окна до Европи»: тої форми, в котрій світова творчість має доходити до знання, свідомости і вжитку «менших народів» (зайвість перекладів на українську й инші мови, коли всі сі провінціяльні народи можуть користуватися перекладами російськими; зайвість українських форм для таких вищих культурних явищ, як скажім опера; можливе обмеження українського театру місцевою побутовщиною — тим часом як світовий репертуар мав би зістава-тися фактично привілегією театру російського і т. д.). Одночасно використати всі матеріяльні лишки провінцій на розвій всесоюзних, себто фактично велико-руських установ. їх розростом і одночасними обмеженнями культурних установ провінціяльних звернути всю культурну творчість, поскільки вона підіймається над рівнем масового мінімуму, в течію великоруської культури. Се, як бачимо, являється ще й тепер цілком конкретним завданням адептів великоруської великодержавности, чи імперіялізму, їх же ім'я леґіон!
Чи треба підчеркувати — що все се ті самі мотиви, які свого часу диктували обмеження і заборони царського уряду?
Чи треба виясняти, що відновлення в рамцях Радянського Союзу такої боротьби, котра б питання про обсяг і зміст національних культур зводила до реального відношення сил національностей — було б рівнозначне з компрометацією ідеї Союзу?
Що відмовлення, скажім, українському народові в перспективах чи можливостях всеї повноти культури, значило б дискредитувати ідею соціялістичного будівництва, в котрім національний колектив не міг би, значить, осягнути таких результатів, які він осягає звичайно засобами звичайного буржуазного хазяйства, неорганізованого і анархічного?
Що прийняти великоруську культуру за обов'язкову основу національних культур Радянського Союзу, а сі національні культури звести до ролі провінціяльних додатків було б рівнозначне з позбавленням сього Союзу універсального характеру, з відреченням від орієнтації на світове поширення, з замкненням навіки в рамках колишньої Росії, бо тільки в ній великоруська культура по інерції старого панування могла б задержати таке всесоюзне значення?
Мабуть сього нема потреби виясняти. Але мабуть не зайве буде ще раз підчеркнути, що всякі такі потяги в бік старої великоруської великодержавности стихійно мусять викликати обгострення українського націоналізму, яке непотрібно утруднятиме всякий раз соціялістичне будівництво України. Діялектика історичного процесу в тім полягає, що всяка аномалія, витворюючися, самим своїм процесом викликає до життя контраномалію, яка для зрівноваження життя починає надмірно розвивати протилежні явища, настрої і орієнтації. Всякий раз як починає відзиватися затоплений дзвін колишніх обмежень, насильних звод-жень національних культур на підрядне становище супроти великодержавної, втискань їх в узькі ракці «хатнього вжитку», побутовости, популярности масового мінімуму і т. д. та відсування від вищих форм культурного життя, — зараз і неминуче починають відживати старі інстинкти національної самоохорони. Робоча енергія від витворчої діяльности перекидається на оборону. Чергові завдання плянового будівництва жертвуються далекосяглим, реальним і нереальним маневрам, продиктованим бажанням випередити стратегічні ходи противника, уневажнити їх, наперед захопити позиції, котрі в процесі боротьби можуть бути страчені. В противагу імперіялізмові нації-гегемона починають всякими способами роздуватися великодержавні потяги націй другорядних, що засуджуються нею на ролю будівельного матеріялу, культурного погною, на ролю провінцій і колоній. Так званий український шовінізм, підогріваний національний романтизм, національне реакціонерство, містицизм
і т. д. — на що так часто нарікають противники українства, старі й нові, в величезній більшості своїй був власне таким продуктом репресій і зазіхань на нього, всяких таких обставин, які гальмували і спиняли нормальний розвій українського життя. Щоб перебороти сі перешкоди, щоб розмахати, грубо висловлюючись, енерґію культурного життя, щоб затримати обивательську масу — всюди схильну сунутись по похилій площі найменшого сопротивления та усуватися з ділянок загрожених, де треба обстоювати свої позиції і жертвувати для них своїми шкурними інтересами, — люди, які брали до серця питання й інтереси української культури, свідомо і несвідомо звертались не тільки до засобів раціоналістичних арґументів: від логіки й реального інтересу, але також і до засобів емоціональних: підогрівання національних настроїв і почувань, перебільшування їх засобами уяви, фантазії, ідеалізованими образами минувшости. Так було і так буде скрізь, де національність почуває себе загро-женою, покривдженою, обмеженою!
Розуміється, все се явища нездорові з погляду природного і нормального, соціяльного чи національного життя. Але корінь їх лежить в зазіханнях на національне життя і в його природній самообороні. Твердий, розумний, широко закроєний національний курс, взятий комуністичною партією і Радянським Союзом, в інтересах тіснішого союзу села з містом, не-втралізує повищі національні емоції українського громадянства краще, ніж могли це зробити «Чудацькі думки» Драгоманова чи інші хоч які талановиті писання. І, навпаки, примара великоруського імпе-ріялізму, що висунулася в виступах Ларіна-Єнукідзе й інших на останній московській сесії Всесоюзного Центрального Комітету, загрозила обгостренням національної ідеології всупереч всім раціям соція-лістичного будівництва. Се правильно відчули відповідальні керівники Радянської України, енергійно виступивши проти яких-небудь обмежень українського національного розвитку.4) І їх сильний виступ знайшов найбільш співчутливий відгомін якраз в укра-їнських кругах, не схильних до націоналістичних перебільшувань — тому власне, що всякий натиск на повноту української культури або порушення перспективи вповні сприятливих для неї відносин в рамках Радянського Союзу загрожує якраз повищенням націоналістичних течій і закаламученням нормального українського національного будівництва. Щоб запобігти українським націоналістичним перебільшенням, треба мати уважне око на обидва фронти: і на українські шовіністичні витівки і на імперіялістичні зазіхання великоруські, польські, чеські і всякі інші. Така боротьба на два фронти була уділом всіх, хто стояв за широкий, здоровий, нормальний розвиток українського народу — і зістається заповітом нам від великих апостолів Нової України: Шевченка, Драго-манова, Франка — їх же пам'ять нині совершаем.
Примітки автора: !) «Позорной памяти». «Украинкий вестник», ч. 1, 21 травня 1906 р.; передруковане в збірці ОСВОБОЖДЕНИЕ РОССИИ И УКРАИНСКИЙ ВОПРОС. Київ, 1907.
2) Мих. Юзефович, полтавський поміщик, помічник попечителя київської шкільної округи, що передав Костомарова в 1847 p., в українських колах вважався властивим автором сього акта 1876 p., і тому вони звали його іменем Юзефовича.
3> УКРАИНСКОЕ ДВИЖЕНИЕ, КАК СОВРЕМЕННЫЙ ЭТАП ЮЖНОРУССКОГО СЕПАРАТИЗМА, стор. 64.
4) Чітко і сильно зазначив цю позицію нар. ком. юстиції УРСР Мик. О. Скрипник у своїй статті «До теорії боротьби двох культур», що з'явилася в харківськім «Комуністі» з 3 і 4 червня, коли нинішня стаття вже пішла до друку. Він пише з приводу різних ухилів у бік теорії «українського наріччя»: «Ми не припустимо повертати колесо історії на десятки років назад, до часів, коли Що-голєви й інші україножери й москвофіли говорили про «українське нарєчіє», про права на існування «полтавського нарєчія» тощо. На сьому Жовтень поставив велетенську крапку».
«Україна». Науковий двомісячник українознавства. Орган історичної секції Всеукраїнської Академії Наук. Київ, 1926, стор. 46-51.
 
Юрій Лавріненко
ЛІТЕРАТУРА ВІТАЇЗМУ 1917-1933
За Києвом проявилось нечуване диво... враз стало видно далеко на всі кінці світу.
Микола Гоголь. Страшна помста
Поезія і політика
Чи Гоголь, говорячи, як несподівано «розвиднилось» за Києвом, мав на увазі мистецький акт свого твору, а чи геніяль-ний сорочинський фантаст і провидця «побачив» у далині київський 1917-й рік і диво видноти «Соняшних клярнетів»? Можна б уявити його слова в рецензії на цю першу книжку поезій Павла Тичини...
You have read 1 text from Ukrainian literature.
Next - Розстріляне Відродження - 43
  • Parts
  • Розстріляне Відродження - 01
    Total number of words is 3614
    Total number of unique words is 2143
    21.0 of words are in the 2000 most common words
    31.8 of words are in the 5000 most common words
    37.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 02
    Total number of words is 4059
    Total number of unique words is 1953
    26.1 of words are in the 2000 most common words
    38.3 of words are in the 5000 most common words
    44.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 03
    Total number of words is 4307
    Total number of unique words is 2341
    22.9 of words are in the 2000 most common words
    33.8 of words are in the 5000 most common words
    39.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 04
    Total number of words is 4153
    Total number of unique words is 2393
    20.2 of words are in the 2000 most common words
    30.5 of words are in the 5000 most common words
    37.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 05
    Total number of words is 3980
    Total number of unique words is 2371
    19.2 of words are in the 2000 most common words
    30.3 of words are in the 5000 most common words
    36.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 06
    Total number of words is 3949
    Total number of unique words is 2150
    23.4 of words are in the 2000 most common words
    34.7 of words are in the 5000 most common words
    41.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 07
    Total number of words is 4114
    Total number of unique words is 2202
    25.4 of words are in the 2000 most common words
    37.4 of words are in the 5000 most common words
    43.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 08
    Total number of words is 4215
    Total number of unique words is 2360
    21.5 of words are in the 2000 most common words
    32.8 of words are in the 5000 most common words
    39.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 09
    Total number of words is 3979
    Total number of unique words is 2251
    22.7 of words are in the 2000 most common words
    34.4 of words are in the 5000 most common words
    40.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 10
    Total number of words is 4178
    Total number of unique words is 2322
    22.4 of words are in the 2000 most common words
    33.5 of words are in the 5000 most common words
    39.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 11
    Total number of words is 3885
    Total number of unique words is 2281
    21.0 of words are in the 2000 most common words
    30.5 of words are in the 5000 most common words
    36.7 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 12
    Total number of words is 4238
    Total number of unique words is 2575
    15.6 of words are in the 2000 most common words
    25.0 of words are in the 5000 most common words
    30.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 13
    Total number of words is 4293
    Total number of unique words is 2461
    21.0 of words are in the 2000 most common words
    31.5 of words are in the 5000 most common words
    38.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 14
    Total number of words is 4043
    Total number of unique words is 2237
    20.7 of words are in the 2000 most common words
    31.8 of words are in the 5000 most common words
    38.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 15
    Total number of words is 3977
    Total number of unique words is 2183
    20.1 of words are in the 2000 most common words
    30.8 of words are in the 5000 most common words
    36.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 16
    Total number of words is 4374
    Total number of unique words is 2050
    26.1 of words are in the 2000 most common words
    36.7 of words are in the 5000 most common words
    43.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 17
    Total number of words is 4293
    Total number of unique words is 2085
    26.0 of words are in the 2000 most common words
    37.4 of words are in the 5000 most common words
    44.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 18
    Total number of words is 4287
    Total number of unique words is 2376
    23.6 of words are in the 2000 most common words
    34.2 of words are in the 5000 most common words
    40.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 19
    Total number of words is 4426
    Total number of unique words is 2236
    25.7 of words are in the 2000 most common words
    36.6 of words are in the 5000 most common words
    42.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 20
    Total number of words is 4192
    Total number of unique words is 2201
    25.4 of words are in the 2000 most common words
    35.8 of words are in the 5000 most common words
    42.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 21
    Total number of words is 4324
    Total number of unique words is 2087
    28.0 of words are in the 2000 most common words
    38.1 of words are in the 5000 most common words
    43.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 22
    Total number of words is 4242
    Total number of unique words is 2096
    24.4 of words are in the 2000 most common words
    35.1 of words are in the 5000 most common words
    40.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 23
    Total number of words is 3908
    Total number of unique words is 2000
    25.5 of words are in the 2000 most common words
    36.2 of words are in the 5000 most common words
    41.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 24
    Total number of words is 4113
    Total number of unique words is 2331
    20.9 of words are in the 2000 most common words
    31.5 of words are in the 5000 most common words
    37.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 25
    Total number of words is 4219
    Total number of unique words is 2276
    27.6 of words are in the 2000 most common words
    38.6 of words are in the 5000 most common words
    45.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 26
    Total number of words is 4272
    Total number of unique words is 2239
    24.1 of words are in the 2000 most common words
    34.7 of words are in the 5000 most common words
    41.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 27
    Total number of words is 4409
    Total number of unique words is 2167
    25.6 of words are in the 2000 most common words
    36.5 of words are in the 5000 most common words
    42.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 28
    Total number of words is 4200
    Total number of unique words is 2074
    24.2 of words are in the 2000 most common words
    34.6 of words are in the 5000 most common words
    40.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 29
    Total number of words is 4206
    Total number of unique words is 2270
    22.2 of words are in the 2000 most common words
    32.3 of words are in the 5000 most common words
    38.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 30
    Total number of words is 4006
    Total number of unique words is 1679
    28.3 of words are in the 2000 most common words
    39.5 of words are in the 5000 most common words
    45.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 31
    Total number of words is 4170
    Total number of unique words is 1644
    31.0 of words are in the 2000 most common words
    40.1 of words are in the 5000 most common words
    45.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 32
    Total number of words is 4061
    Total number of unique words is 1770
    26.6 of words are in the 2000 most common words
    36.9 of words are in the 5000 most common words
    42.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 33
    Total number of words is 3977
    Total number of unique words is 1736
    27.6 of words are in the 2000 most common words
    38.1 of words are in the 5000 most common words
    43.7 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 34
    Total number of words is 4157
    Total number of unique words is 2174
    24.2 of words are in the 2000 most common words
    34.6 of words are in the 5000 most common words
    41.7 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 35
    Total number of words is 4187
    Total number of unique words is 1999
    23.2 of words are in the 2000 most common words
    31.7 of words are in the 5000 most common words
    36.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 36
    Total number of words is 4197
    Total number of unique words is 1977
    22.9 of words are in the 2000 most common words
    31.3 of words are in the 5000 most common words
    37.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 37
    Total number of words is 4225
    Total number of unique words is 2337
    21.3 of words are in the 2000 most common words
    29.3 of words are in the 5000 most common words
    35.7 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 38
    Total number of words is 4101
    Total number of unique words is 2138
    24.1 of words are in the 2000 most common words
    33.8 of words are in the 5000 most common words
    39.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 39
    Total number of words is 3921
    Total number of unique words is 2183
    19.0 of words are in the 2000 most common words
    28.8 of words are in the 5000 most common words
    35.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 40
    Total number of words is 3919
    Total number of unique words is 2224
    18.4 of words are in the 2000 most common words
    28.1 of words are in the 5000 most common words
    32.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 41
    Total number of words is 4003
    Total number of unique words is 2085
    20.1 of words are in the 2000 most common words
    28.6 of words are in the 5000 most common words
    34.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 42
    Total number of words is 3916
    Total number of unique words is 2145
    20.3 of words are in the 2000 most common words
    28.6 of words are in the 5000 most common words
    33.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 43
    Total number of words is 3919
    Total number of unique words is 2222
    20.6 of words are in the 2000 most common words
    29.8 of words are in the 5000 most common words
    35.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 44
    Total number of words is 3954
    Total number of unique words is 2162
    19.2 of words are in the 2000 most common words
    27.8 of words are in the 5000 most common words
    33.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 45
    Total number of words is 4051
    Total number of unique words is 2383
    18.6 of words are in the 2000 most common words
    27.4 of words are in the 5000 most common words
    33.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Розстріляне Відродження - 46
    Total number of words is 310
    Total number of unique words is 249
    25.5 of words are in the 2000 most common words
    38.0 of words are in the 5000 most common words
    41.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.