LatinEach bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
Розстріляне Відродження - 32
Total number of words is 4061
Total number of unique words is 1770
26.6 of words are in the 2000 most common words
36.9 of words are in the 5000 most common words
42.8 of words are in the 8000 most common words
— Негайно... Негайно потрібна реформа людини!.. Зараз кажу, або вже ніколи! Разом з цим пересвідчуюсь, що ніхто, опріч мене, такої реформи не зробить... Так. От тільки не знаю, з чого почати... Вихор думок, голубих, зелених, жовтих, червоних... Як їх багато! Ціла метелиця. А найбільш голубих, і вони, по-моєму, найкращі та найпри-датніші будуть на мою реформу. Треба ловити їх... Ось одна! Ось друга! Ось третя. Немов метелики, а дивіться, що з них виходить!
У хворій його уяві з'явилися, розквітнули дивовижні проекти, реформи, цілі картини. Спочатку з голубих коливань і метеликів збіглися, закрутилися якісь голубі кола з жовтогарячими центрами, забринів спів «Милость мира» Дехтярьова, перемішаний з Інтернаціоналом, брязкотом кадила та з трелями жайворонків, по тому вималювалось таке: десь у голубій РНК голубі наркоми сидять і слухають його доповідь про негайну реформу людини. Плещуть в долоні, схвалюють і вітають його, він далі показує наркомам наочно, як треба негайно реформувати людей. По черзі до його підходять: дідок в дармовисі, ко-лииіній воєнний в ґаліфе, дама, Агапія, санітар, божевільні, він накриває кожного голубим покривалом, повчає, переконує, потім робить магічний рух рукою і тоді з-під голубого покривала виходить оновлена людина, страшенно ввічлива, надзвичайно добра, ангелоподібна. Далі ці люди, багато людей і він на чолі їх, з червоними маками та з жовтими нагідками йдуть у голубу даль. По дорозі бачать — стоїть гора Фавор, Оля несе яблука святити, люди співають їй «осанна», тільки якось по-новому. По тому в голубому мареві маячить якийсь новий Єрусалим, далі голубі долини, голубі гори, знов долини, голубі дощі, зливи і нарешті голубе ніщо.
8
Очувся Малахій. Олі вже не було. Навколо ходили й
кружляли хворі
Малахій
— Ага... На підставі вищепобаченого (взяв пучку землі, поплював, розтер і помазав собі лоба) пома-заюся народним наркомом. (Гучно). Сповнилось! Слухайте всі, всі, всі... В ім'я голубої революції я помазавсь народним наркомом...
Другий
— Тихо! Я бачив, у траві верблюжі вуха ростуть.
М а л ах і й
— Хай ростуть!
— Вони ж слухають.
— Прекрасно!
— І переказують!
— Кому?
— Всім...
Малахій звів голову
— Прекрасно! Гей, верблюжі вуха! Перекажіть всім, всім, мій перший декрет.
Хворі поміж себе
— Всім, всім, всім. Малахій
— З ласки великої матері нашої революції я помазався народним наркомом. Анкета моя: ціпок і торбина сухарів; родинного стану я зрікся, пішки пройшов увесь стаж попередній, воду я пив із ста семи криниць; нарком без портфеля; зовнішні ознаки та клейноди мої: червона лента через ліве плече, ціпочок і сурма, для українців бриль і на великі свята — корона з соняшника в руці. Народний нарком Малахій. Ні, не так... Народний Малахій, в дужках нарком. Скорочено — Нармах... Ні, Нар-махнар.
Хворі
— Народний нарком. Нармахнар появився. Хтось
став навколіна
— Виведи нас звідси! Хтось захвилювався
— Він самозванець, не вірте!
Третій
— Коли ти велике начальство, — прикажи, щоб хліба святого не кришили. Хай крихти позбирають. Отож од таких і голод. Думка була весілля справляти, коли гульк — і молода, і мати весільна на баштані посохли... А замість кавунів дитячі голови посходили. Що крику, що плачу, кажуть...
Малахій
— Прикажу! Виведу! Всі бо ваші просьби, заяви у серце кладу. До речі — мій другий декрет... Всім, всім, всім... Негайно скасувати всі портфелі й теки. Коли ж урядовці спитають, куди їм складати заяви та скарги, відповідь дайте: однині всі скарги народні, заяви і просьби носіте: 1) в голові, 2) в перед-сердечних сумках — ніже ні в портфелях, ні в те-ках. Народний Малахій, нарком. Скорочено — Нармахнар. Харків. Вілла Сабурова.
Хворі
— Виведи нас, Нармахнаре! Малахій
— Виведу й поведуі Поведу туди, де зоріє небо й голубіє земля, де за обрієм співають на золотих сідалках голубі будимирі соціялістичні півні...
Хворі
— Нас не пустять!
— Не вірте йому!
— Сторожа не пустить.
— Небесні два сторожі й квочка не пустять.
Малахій
— Я вам скажу таке слово, що пустять — пароль такий, що й мур розваля... Підходьте по пароль!
Хворі
— По пароль! По пароль! По пароль!
Малахій кожному тихо
— Голубі мрії...
Хворі
повторивши той пароль, кинулись до муру
— Так виводь нас! Веди!
Малахій
— Лізьте!
Хтось із хворих
— А як піймають? Мал ахій
— Не впіймають!.. На сторожі коло вас сам нарком народний. Лізьте, кажу!
Подерлися, перелізли хворі через мур. Малахій переждав останнього. Тоді поплював на руки
— В ім'я соціяльної матері нашої революції (поліз і собі).
9 О л я
прибігла
— Стійте! Куди ви?
Малахій з муру
— Не закудикуйте! Хіба ще й досі не зрозуміли? Обійти треба кожну хату, межу і завод, щоб кожному преподати голубії мрії...
— І вам не сором перелазити через мур! Злізьте!
— Народний нарком має право перелазити через всі тини на Україні, через всі мури й паркани. Це моя прероґатива.
— Прошу й благаю вас — злізьте.
Малахій
— Гм... Вона просить (зліз з муру). Коли хто-небудь з бідних і покривджених попросить, щоб народний нарком повісився, він мусить і це негайно зробити... Бачте, Олю, народний нарком уважив вашу просьбу, тепер уважте ви мою. Пустіть мене туди.
— Куди?
— Туди, до всіх, а перш — до гегемонів.
— Побудьте ще трошки у нас, відпочиньте, а тоді й підете собі...
— Олю! Невже ви маєте мене за божевільного.
— Ну, от ще... Та ніхто, ніхто не має вас за божевільного.
Мал ахій проникливо
— Олю! У вас очі такі чисті й прозорі, що навіть тінь легенької неправди я бачу на дні їх і читаю —
божевільний.
— Та ні! То вам так здається.
— Щоб знали ви, Олю, — я не божевільний. Вийшла, як це трапляється, малюсінька помилка. Угадайте, яка?
— Не знаю... Скажіть!
— Малюлюнічка. Провожатий помилився — де б вести мене на віллу РНК, а він на Сабурову віллу одвів. От і все. А Оля повинна помилку цю залагодити, пустивши мене...
— Ні, ні! Я не можу. Попросіть професора. Він розумний і добрий, він вас огляне... І взагалі вас скоро випустять. Я чула, вас тільки на освідчення прислали... Та хіба вам погано тут? Дивіться — зелено як, квіти, повітря яке!..
— Не голубе! Ах, Олю! Од вас тепер залежить, щоб оновилася людина і земля у просторах блакитних, як лебідь на тихих ставах, музично і вільно попливла...
Десь за садом загув лунко заводський гудок. Малахій
так і скинувсь
— Чуєте?.. Туди, туди, — до гегемонів!.. І божевільним справді буду, коли спізнюсь і не поведу їх за собою...
Оля
— Ой, Боже! Гудок у заводі — дванадцять годин. Зараз на сніданок... А де ж другі... Де вони?
Малахій
— Вони вже пішли.
Оля
— Справді? Пішли снідати? Ma л ахій
— Так. На голубе снідання пішли. О л я
— Так ходімо ж і ми. Мерщій! (Пішла).
Малахій пішов був за нею. Скоро вернувся — сам. Взявся лізти знов на мур. Завагався
— Ні... Вона мене просила.
10 О л я
вернулась
— Наркоме! Малахій
— Не бійтесь! Я ж відступивсь і здавсь на вашу просьбу. Проте я маю вас переконати, Олю. Я мушу першій вам преподати голубії мрії, тим паче, що в очах у вас вони ще не зів'яли, бринять, а як коли, так їх там ціла повінь. Я з вас почну...
— А я покличу санітара.
— Олю! Я навколіна стану, ось... До ніг вклонюсь, молитиму, пустіть...
— У вас температура, наркоме. Вам треба лягти.
— Навпаки, мені треба встати. Олю, хвилиночку... Ви тільки зважте, що дадуть мої проекти вам особисто. Бо хто-хто, а ви колишете завжди голубії мрії. Не пустите ж мене — доведеться, чорний очіпок надівши, однести їх на гробки.
— Гукають.
— А пустите — він вернеться.
— Хто?
— Кирюшик.
— Не вернеться.
— Згідно з проектами моїми — вернеться. Не-вкоснительно. Уночі зимою...
— Гм... А чом не весною?
— Зимою. Ви, Олю, засвітивши каганець самот-ности, прястимете нитку жіночого смутку. А колиска рип-рип, а в колисці дитя хлип-хлип, — мати Оля горювальниця пісню співатиме, оту саме, як її... (Заспівав): — Ой спи, дитя, без сповиття. Поки мати з поля прийде, та принесе три квітоньки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя — щасливая... (Нахилився до О лі) У О лі сльози?..
Оля
крізь сльози
— Ну, а далі що? Мал ахій
— Зимою вночі. Метелиця буде по всіх степах, по всіх світах: гу-гу-гу. Коні в степу тупу, тупу — то з походу революційного їхатиме він...
— Хто?
— Згідно з проектами — Кирюшик.
— Так?
— Невкоснительно. У віконця стане, тихесенько постукотить: «одчини, дружино Олю, товаришу вірний»... (До Олі) Оля?
Оля
тихо
— Одчине...
Мал ахій
— Засніжений, заметений у порога стане: — «Драстуй», — скаже. Тоді Оля у відповідь (Заспівав з відомої солдатської пісні, одмінивши трохи слова): Драстуй, драстуй, милий мій, пожалуй у хату... Тоді скаже милий: — Олю, оновлений після ре-форми людини, спокутавши гріхи свої перед тобою в походах і боях за голубосяйні мрії, я вернувсь до тебе, прости мене... Оля скаже...
О л я
замріяно
— Прощаю! Прощаю! Ма л ахій
— Тоді милий посадовить свою Олю коло колиски... Отак. (Посадив Олю на пні). То на неї любо гляне, то на милее дитя, то к серцю пригорне, то в очі загляне, то ноги цілує святі у чашечки похололі... Оля плаче?
Оля
— Ні... це я так, дурненька (замріяно). Ох, як же я нагорювалася, тебе ждучи, милий!..
Мал ахій
— Це все відбудеться згідно з моїми проектами... Я маю поспішати, Олю. Я йду.
Оля
замріяно
— Ідіть! Ідіть! Мал ахій виліз на мур. Сів
— Ходімо разом, Олю. Я появлю вас РНК яко найкращий наочний приклад моєї негайної реформи...
Близько почувся санітарів голос: Олю Манойловно! Оля
— Кличуть!.. Тікайте! Мал ахій
— Не тікаю, а йду! Жду вас, Олю, на свято онов-лення нашого українського роду, що відбудеться двадцятого серпня за новим стилем, по-старому ж — на Спаса. Подробиці: бой конфеті, серпантин і то, що у моїх декретах... (Скочив за мур, потупотів десь).
11
Санітар підбіг
— Олю Манойловно, там прийшли по Стаканчика його родичі (подивився кругом). Та де ж він?
О л я
заступила те місце, де переліз Малахій
— Не знаю. Санітар
підозріло
— Як так не знаєте? Та я черговому лікарю рапорта напишу, як і хто гуляє з хворими в кущах, а тоді — не знаю... (Оля мовчала). Ви набрехали на Кирюху: ніякої хвороби, каже він... (Оля мовчала). Де Стаканчик?.. А хворі всі де?.. Може повтікали?
Оля
очутилася
— Хворі? Вони он... -Де?
— Пішли снідати, і Стаканчик.
— Нічого подібного, там їх нема.
— Та он вони, хіба не бачите, за ріг зайшли...
Санітар побіг. Десь близько почулися тривожні голоси: Хтось випустив хворих! Хворі втекли! Оля перелізла
через мур
12
Біля канцелярії стояли, ждали кум і Любуня. Хвилювалися
Любу н я
— Аж не віриться, що зараз папонька вийдуть, що зараз повезем його додому... Боже! Що вже находилися, а що наговорилися... Невже, хрещений?
Кум
— Спокійно! Хоч і сам я ой хвилююсь... Ось приклади, хрещенице, руку ік серцю...
— Ой!..
— Та ні... До мого серця.
Любуня приклала руку до кумового серця
Кум
— Як?
— Ой же б'ється!
— Не серце, а ступа. Чуєш? Гуп-гуп-гуп-гуп. Сильне хвилююся я. (По павзі). Ще б пак не хвилюватися, коли вже зараз бачу: верба ось, Загнибо-гина гребля, шу-шу — очерет... Кум сидить, і я си-дю, кум вудить, і я вудю. У природі й біля неї тихо, ясно. Коли — дз-з-з, цім-м... Куме, комар! А кум: га-га? Ляп себе по лобі...
— У папоньки завжди після рибальства увесь лоб у ґулях.
13
Вийшов санітар
— Це ви прийшли по хворого Стаканчика? Кум
— Не тільки ми, а й дочка його ось... Санітар
— Його у нас вже нема.
— Як так нема?
— Він втік.
Кум остовпів. Любуню спазми взяли
— Ой... ой... ой... Кум
— Не кричи, бо я вже нічого не чую (до санітара). Скажіть, ви мене вдарили?
Санітар
— Я?.. Нічого подібного. Кум
— А чого ж мені в голові загуло?
Любуня
знов узяло її на спазми
— Утік... Кум
— Не кажи!
— Утік...
— Не кажи цього слова!
Любуня заплакала
— Уті-і-ік... Кум
до санітара
— Запитання!
— Будь ласка.
— Коли утік?
— П'ятнадцять хвилин тому... Та ви не турбуйтесь: зараз подзвонимо до міліції, зараз його вловлять...
— Спасибі, — тепер уже не вловлять.
— Ви так думаєте?
— Не вловлять. Як судився за півня з сусідкою, то три роки, аж поки не висудив...
— До чого ж тут півень?
— А до того, молодий чоловіче, що характер у кума такий. Раз уже почав тікати — до смерти тікатиме. Розумієте?
— Нічого не розумію.
— Як не розумієте? Він у вас тікає, а ви не розумієте! А як подам у суд і навіть на раднаркомів, що не встерегли кума, що він утік і може чортзна-що наробити... Бюрократи ви всі після цього!.. А втім, ви тепер нам не потрібний, молодий чоловіче... І взагалі лучче б ви ударили мене з дванадцятидюймої гармати в самісіньке моє серце, ніж прийшли з таким повідомленням... Ідіть, бо не можу на вас дивитися!
Санітар
— А я кажу — міліція вловить. Навідайтесь завтра (пішов).
Кум
— Сяду тепер та посумую... Засмутюся, зажурюся за кумом. Ех, куме, куме! Любив тебе, шанував, як брата рідненького, у серці носив і доносивсь — до музолів... (По павзі). А посумувавши, скажу: шабаш! Додому, Любонько, і навіть негайно!
Лю буня
— Без папоньки?
— Не тільки без папоньки, — без кума.
— Хрещений!..
— Додому!
— Хрещений!..
— Шабаш!
— Хрещений! Як же ми без папоньки на очі появимось?
— Прийдем уночі.
— Мамонька проклянуть мене... А вам до церкви як, на базар? Скрізь питатимуть, чом без кума вернувся?
— Не піду я до церкви... А втім, чого я хвилююсь, коли я постановив: прийти, захворіти і вмерти...
— Не можна без папоньки.
— Можна, — не можна, годі, кажу!
— З ким же тепер рибу ловитимете?
— Сам!
— А не можна, не можна без папоньки... Хто в дамок сяде з вами, хто про політику?
— Сам!
— Аз ким «сади мої зелененькі» заспіваєте?.. А як же на Різдво, на Великдень?..
— Сам! Сам заспіваю, сам занедужаю, сам і помру! Сам!
— Хрещений! Згадайте, як на ваші йменини ви папоньку додому вели та й заблудились на своїй же вулиці, й якби не Полкан наш, то б і не знайшли воріт...
— Не згадуй, бо хіба я кажу, що кум поганий чоловік? Кажу я так? Кажу?
— Ні.
— Музолі у серці од любови й досади. Хто ми, кум і я? Хто? Хлопчики-піонерчики, що наввипередки побігли, чи до гробу вже підходимо?.. (По павзі). Він буде по наркомосах усяких бігати, до Ве-цека скакатиме, а я буду останніх поросят продавати, щоб його завертати додому?.. Годі! Додому!
— Я не поїду, хрещений.
— Що?
— Я сама щукатиму. Знайду, приведу — щастя, не знайду...
— Загинеш!
— Не знайду — загину... Сама собі смерть заподію.
— А як твоя мамонька, а моя кума, хрещенице, та все хвора лежить і навіть помирає... од тифу?
— Мамонька як благословляли мене в дорогу, да руки мені цілували, сльозами поливали, молили, Щоб я без папоньки не верталась.
— А як твої сестри Віруня й Надюня і собі ле-жать, на малярію заслабли, ніхто води не подасть і нікому компреса на нещасний лоб накласти?
— Не можу! Тоді ще, як у церкву заскочила та молилась, тоді ще відчула, що доля нас розлучить.
— А як там без тебе всі квіти на вікнах посохли і в палісаднику посохли?
— Сон мені щоночі, хрещений: одна я немов, один на степу плету вінок з васильків та нагідок, а вони сухі немов, сухі, як ото мертвому в голови кладуть... Доля віщує, її не обійдеш, хрещений.
— І курчата без води заливаються, а квочка не зна, що далі робити, де води шукати.
— Хрещений!..
— І після цього не йдеш?
— Ні!
— Ага! Так ти хочеш показати, що в тебе папонь-кина характер... Дак знай же, знай, що й я не абищо і маю характер твердішую втричі за кумову й твою. Прощавай! (Обійшов. Посварився). Одумайся! Загинеш! (Любуня мовчала. Кум насунув капелюха). Загинеш, кажу!
ЧЕТВЕРТА ДІЯ
1
Турбувалась мадам Аполінара, щоб бува не накрила її установу міліція, а найбільше вночі побивалась
— Гляди, Агапіє, часом наскочить міліція, кажи: це мої онуки Оленька і Любонька, допіру приїхали... говіти абощо.
Агапія
на все годилася
— А Господи! Так і скажу, аби тільки подорожну ви мені до Єрусалиму виклопотали...
— Виклопочу!
— Чи скоро ж?..
— Зажди!
— Коли ж місяць жду... (Шепотіла). Ні грошей, ні Єрусалиму.
І як на зло Аполінарі в цю ніч десь недалеко зривались
тривожні свистки
2
Вискочив з якогось чуланчика знервований гість Гість
— Свистять!.. Ах, мадам Аполінаро, скільки я вам радив знайти безпечнішу кватиру, щоб подалі— далі од радянської влади...
Докірливо, сердито глянув на мадам Аполінару і побіг по східцях через задні двері. Забув застібнути підтяжки
Апо лінара
йому вслід заломила руки
— Ах, знаю, що мука, та що ж поробиш — ми тепер нелеґальні!
З
Із того ж чуланчика вийшла Любуня
— Нудно... Хай грають. Апо лінара
— Не треба, Миронько! Чуєш — свистки? Любуня
— Втечу! Апо лінара до музики
— Ну, грайте! Тільки, благаю, — піяно, піяно...
Любу ня підійшла до Агапії
— А що як папонька вдома? Агапія
— То Бог святий один знає... Любуня
— Я оце подумала, і весь світ мені почорнів. А що як папонька вдома, а я тут!.. (На музику). Голосніше!
4
Увійшли, по східцях захиталися дві дівчини з гостями
й Матильда
— Ось... Прийшли.
Перша
— Котики, ви не пожалієте.
Гість
— Не жалєю, не заву, не плачу, всьо пройдьот, как з белих яблонь дим...
Друга
— Браво! Гість
— Увяданья золотом охвачений. Аполінара
до дівчат
— Прийшли мої дітуні... А Оля ж де? Матильда
— Вина! А тоді про Олю...
Друга до гостя
— Можна грушу? Гість
— Будь ласка... Я не буду больше молодим... Чого душенька ваша хоче, те й беріть!..
Дівчата
— Ой, який добренький! Гість
злякався своєї доброти
— Тільки з умовою. Дівчата
— З якою?
— На вибір дається півхвилини (вийняв годинника). Півхвилини що завгодно. Півхвилини! Раз, два!..
Дівчата
— Шоколяди! Вина! Пундиків!
Гість
— Якої саме шоколяди? Якого вина?
Дівчата
— Червоного ссуіодкого! Ні, білого!
Гість
— Та якого ж, кажіть?
Друга дівчина
— Цукерок! Рахат-лукуму!
Гість
— Що більш вам до смаку? Друга
— Цукерки!
Гість
— Сто грамів? Двісті грдмів? Триста грамів? Півхвилини минуло.
Перша
— Так скоро? Гість
— Жізнь моя, іль ти приснілась мне... Перша
— Я ж шоколяди хотіла.
Гість
— Точно я весенней гулкой ранью проскакал на розовом коне... Ні, годі (сів на стіл).
Друга
— Постривайте ж! Ми вам теж скажемо: що завгодно, тільки півхвилинки... Ха-ха-ха. Уявляю. Півхви линки...
Апо лінара
— Ах, Мусю, Мусю! Хіба ж так можна жартувати. Гості й справді подумають — півхви линки...
Розлила вино по чарках. Гості взялись частувати
дівчат
Агапія до Любуні
— От якби тобі, доню, папоньку знайти, а мені дорогу. Може, голубонько, ти знала Вакулиху?..
— Не знаю. Не з ваших країв я, бабуню.
— Я й забула, що ти десь із степів... Коли ж на всю околицю одна Вакулиха була в Єрусалимі...
— Болить, бабуню, серце, подобно я умру...
— А вона як гарно вмерла — Вакулиха! Прийшла з Єрусалиму і на третій день померла...
Дівчата схопились з-за столу
— Мадам Аполінаро! Мамочко! Гості просять потанцювати. Можна?
Аполінара
— Тільки благаю вас, дівоньки, піяно! Піянісимо!
Музика заграла фокстрота. Майнули тіні по стінах, по стелі — гості й дівчата пішли у танок
Любуня
— Ось грають, танцюють, а мені млини чогось ввижаються, що край нашого містечка. А що як па-понька до млинів уже доходить, а я тут?
Агапія
— Немов заснула: лице таке ясне та біле, їй-бо, не брешу. А в труну їй стружок, що од гробу Господнього принесла, пахущих поклали і кипарисовий хрестик... Дай, Боже, тобі, доню, мені й усякому так умерти, як вмерла Вакулиха. (Любуня пішла в чуланчик. Агапія доказує своє). Хіба прошения написати? Товариші, отак і отак, Вакулиха вмерла, то хочу й я так. Тож не повірите, товариші, аж сниться вже. Іду, немов пливу в повітрі повз море тепле, і стежечка в червоних квітах, а десь за морем сяйво до неба, як от зоря улітку бува... А знаєте, товариші, як не вдасться до Єрусалиму, так я Вухсє... (Закуняла).
5
Оля привела Малахія. Ще з порога гукнула
— І я з гостем, та ще з яким!..
Дівчата й гості привітали Олю оплесками, вигуками «ура». Музика вдарила туша
Ма л ахій ставши на сходах
— Аж ось де визнали!.. (Велично вклонився). Вітаємо наших вірноподданих!..
Аполінара до Олі
— Це здається Мірин, Любчин... О л я
— Батько. Аполінара
— Навіщо, Олю!.. Щоб розтривожити сердешне дитя!.. Навіщо драма!
О л я
— Де вона? Аполінара
— Ша! їй голова заболіла. Спить. О л я
заглянула в кабінетик
— Миро, ти спиш?.. Спить! (Підійшла до Ма-лахія). Що дорожче, наркоме, батько чи сон?
Мал ахій
— Сон, якщо він по роботі. О л я
криво всміхнулась
— Нуда ж по роботі. Вибачте, я піду передягну-ся, а то змокла (до всіх). Дощ надворі.
6
Із розгону ввійшов іще гість
— Здорово, контрреволюціє! Аполінара
зраділа і разом занепокоїлась
— Боже мій! Дівоньки! Дивіться, хто прийшов...
Дівчата
до нового гостя
— А-а! 0-т!.. Наше «ніколи» прийшло.
Гість
подивився на годинника
— Ого! П'ятнадцять за першу. Поїзд у другій. Ще треба телеграму вдарити... Так! Пляшку пива мені, дві пляшки вина і цукерок дівчаткам — мерщій!
Аполінара
— Може б повечеряли, милий... Гість
— Ніколи! Ніколи! Де Мира? Дівчата
— Миро! Миро! До тебе «ніколи» прийшов.
Аполінара
ще гірш занепокоїлась
— Ша! Піяно, дівоньки... (До гостя благально). Може б ви сьогодні другу собі подруженьку вибрали.
Гість
— Ніколи, контрреволюціє! Я на п'ять хвилин. Аполінара
— Вона хвора.
— На що саме?
— їй голова болить.
— Дурниці!
Аполінар а
— Милий, драма буде... Гість
— Ніколи!.. Миро! Можна? (Пішов у чуланчик).
Мал ахій до Аполінари
— Хто він такий?
Аполінара
— Знакомий наш... Що веселий, а добрий...
Мал ахій
— До кого пішов?
Аполінара
— Я й сама не знаю... Бачте, я харчую їх, себто — приходять їсти, тут і спочивають, а котра, то й з гостем... Хіба вглядиш? Клопоту з ними та клопоту... Може горілоньки з дощу або пива.
Мал ахій
— Я вам забороняю продавати любов у коробках!
— Яку любов?
— У коробках, кажу! Хіба не бачу — нагородили коробок на кохання, немов кльозетів. Де місяць? Де зорі, питаю? Де квіти? (Вийняв з кишені якусь саморобну дудку, заду див). Всім, всім, всім декрет! Однині забороняємо купувати й продавати законсервовану в дерев'яних, тим паче у фанерних, коробках любов... Ні, не так. Щоб не зламати принципів нашої економполітики, тимчасово дозволяємо купувати й продавати любов, тільки не в коробках, не законсервовану, а при місяцю, при зорях вночі, на траві, на квітах. Коли ж закортить кому вдень, то здебільшого там, де дзвонить у розгонах сонце і гудуть золоті бджілки, отак: дз-з-з... Нармахнар (подумав) Перший.
7
Убігає Любуня. За нею гість Гість
— Куди ти? Мені ж ніколи, Мирко!
Любуня
— Папоньки голос! Пустіть!.. Папонька милий мій, любий, дорогий, золотий... (Поцілувала йому руки). Насилу, насилу я вас знайшла.
8
Ускочила Оля, набігли дівчата, підійшли, хитаючись, гості
(У л я
— Це я тобі його знайшла. Агапія
— А мені приснилось, — ангол у сопілку золотую грає... Коли гульк — аж це Любоньки батенько.
Дівчата
— Справді, батько?
— Миро! Це твій батько?
Ма л ахій
— Я не батько. Я народний Мал ахій. Та НЄВуКЄ уК не читали першого декрету? Зрікся родинного стану...
Гість подивився на годинника, махнув рукою й побіг Любуня
— Папонька любий! Ви не дивіться, що я така, що я в таких нарядах...
Мал ахій
— Зрікся родинного стану, кажу.
— Простіть мене, папонько. Це я не навсправжки. Це я, щоб одшукати вас, копійку заробляла...
Агапія
— Простіть її за блуд, і Бог вам ще не такі гріхи відступить...
Оля не спускала з Малахія очей Любуня
— Зараз приїде Ванько, ми сядемо, папонько, і до вокзалу... У мене є гроші, аж п'ятдесят три рублі. Квитки я куплю з пляцкартами, ситра в дорогу, помаранчів. Ви ляжете, папонько, спочинете, любий мій, а вже сивенький...
Мал ахій обійшовши
— Кажу, нема папоньки... І кума нема! Є народний Малахій, нарком! Нармахнар! Перший!
Любуня
— Що ж мені тепер?
О л я
до Малахія
— Що ж вона тепер робитиме, гей лихо ви, пеня народна!
Малахій
— Запалюйте огнища універсального кохання на вулицях ваших городів, грійте потомлених, — в голубих моїх країнах вам за це спорудять пам'ятники...
Любуня
— Як же мені тепер?
О л я
— Попросимо, щоб він іще одну голубу брехеньку розказав, і знаєш про кого?.. Про милих, що вернуться до нас зимою вночі. Ха-ха-ха. Скільки їх, милих, вже зо мною спало, що ж, як доведеться приймати та гріти з походу, то ще задавлять... Музико! Колечко!
Любуня, як хвора, поточилася в чуланчик. Дівчата й
гості підхопили Олю
— Браво! Браво!
— Колечко!
— Оля колечко співа.
Оля
в супроводі музики заспівала: Потеряла я колечко, потеряла я любов, через етоє колечко буду плакать день і ночь. Міл уехал, меня бросіл ще й малютку на руках, як згляну я на малютку, так сльозами і заллюсь — через тебя, моя малютка, пойду в море утоплюсь.
Ма л ахій зійшов на східці
— Алло, алло!.. Перекажіть радіом всім, всім, всім на Україні сущим — людям, тополям, вербам нашим, степам і ярам і зорям на небі.
О л я
Довго русою косою Трепетала по волне, Правой рученькой махала: Прощай, міленький, прощай!
Мал ахій самотньо
— Перекажіть, що народний Малахій вже сумує, і срібна сльоза повзе з сивого уса та й капа в голубе море. Як це трагічно: на голубих мріях сумує...
Його оточили дівчата і гості. Сміялися. Танцювали. І от в цей момент крикнула Агапія: — Любина завісилась!
Аполінара
— Завісилась!
Дівчата заглянули в чуланчик
— Завісилась!
— Завісилась!.. Мирка!.. їй-богу!
Знялась тривога. Гості, дівчата кинулись врозтіч, східцями в двері
Агапія до Малахія
— Ваша донечка завісилась! Ма л ахій
— Не тривожтесь, вірноподданко, вона не завісилась, а потонула в морі... Більш точно — в голубому морі...
9
О л я
вийшла з чуланчика
— Зняла... Вона вже мертва... (До Малахія). Чуєте. Це ж ви її довели... до смерти!
Мал ахій
— Он краще ловіть молодика, бо він мочиться у море.
О л я
— Він остаточно збожеволів... Куди ж тепер, після голубих мрій? (Сама собі одповіла переконливо). Чого ж іще думаєш... Туди... Назад. На службу. (Повязалась хусткою й пішла, твердо ступаючи).
10
Ускочила Аполінара з невеличкою скринькою, в яку запихала намисто, золоті обручки, шматок шовку тощо
Аполінара
— Я вже яка, але ж не така, як оцей... (Плюнула на Малахія і побігла).
Ма л ахій
— І плювали, і били його по ланітах. То він, узявши сурму золотую, подув у ню... (вийняв дудку) і заграв всесвітньої голубої симфонії (заграв на дудку). Я — всесвітній пастух. Пасу череди мої. Пасу, пасу та й заграю...
Агапія засвітила свічечку. Малахій грав. Йому здавалося, що він справді творить якусь прекрасну голубу симфонію, не зважаючи на те, що дудка гугнявила і лунала диким дисонансом.
?Літературний ярмарок», серпень 1929, кн. 9, стор. 151-232.
ВІД УПОРЯДНИКА
У хворій його уяві з'явилися, розквітнули дивовижні проекти, реформи, цілі картини. Спочатку з голубих коливань і метеликів збіглися, закрутилися якісь голубі кола з жовтогарячими центрами, забринів спів «Милость мира» Дехтярьова, перемішаний з Інтернаціоналом, брязкотом кадила та з трелями жайворонків, по тому вималювалось таке: десь у голубій РНК голубі наркоми сидять і слухають його доповідь про негайну реформу людини. Плещуть в долоні, схвалюють і вітають його, він далі показує наркомам наочно, як треба негайно реформувати людей. По черзі до його підходять: дідок в дармовисі, ко-лииіній воєнний в ґаліфе, дама, Агапія, санітар, божевільні, він накриває кожного голубим покривалом, повчає, переконує, потім робить магічний рух рукою і тоді з-під голубого покривала виходить оновлена людина, страшенно ввічлива, надзвичайно добра, ангелоподібна. Далі ці люди, багато людей і він на чолі їх, з червоними маками та з жовтими нагідками йдуть у голубу даль. По дорозі бачать — стоїть гора Фавор, Оля несе яблука святити, люди співають їй «осанна», тільки якось по-новому. По тому в голубому мареві маячить якийсь новий Єрусалим, далі голубі долини, голубі гори, знов долини, голубі дощі, зливи і нарешті голубе ніщо.
8
Очувся Малахій. Олі вже не було. Навколо ходили й
кружляли хворі
Малахій
— Ага... На підставі вищепобаченого (взяв пучку землі, поплював, розтер і помазав собі лоба) пома-заюся народним наркомом. (Гучно). Сповнилось! Слухайте всі, всі, всі... В ім'я голубої революції я помазавсь народним наркомом...
Другий
— Тихо! Я бачив, у траві верблюжі вуха ростуть.
М а л ах і й
— Хай ростуть!
— Вони ж слухають.
— Прекрасно!
— І переказують!
— Кому?
— Всім...
Малахій звів голову
— Прекрасно! Гей, верблюжі вуха! Перекажіть всім, всім, мій перший декрет.
Хворі поміж себе
— Всім, всім, всім. Малахій
— З ласки великої матері нашої революції я помазався народним наркомом. Анкета моя: ціпок і торбина сухарів; родинного стану я зрікся, пішки пройшов увесь стаж попередній, воду я пив із ста семи криниць; нарком без портфеля; зовнішні ознаки та клейноди мої: червона лента через ліве плече, ціпочок і сурма, для українців бриль і на великі свята — корона з соняшника в руці. Народний нарком Малахій. Ні, не так... Народний Малахій, в дужках нарком. Скорочено — Нармах... Ні, Нар-махнар.
Хворі
— Народний нарком. Нармахнар появився. Хтось
став навколіна
— Виведи нас звідси! Хтось захвилювався
— Він самозванець, не вірте!
Третій
— Коли ти велике начальство, — прикажи, щоб хліба святого не кришили. Хай крихти позбирають. Отож од таких і голод. Думка була весілля справляти, коли гульк — і молода, і мати весільна на баштані посохли... А замість кавунів дитячі голови посходили. Що крику, що плачу, кажуть...
Малахій
— Прикажу! Виведу! Всі бо ваші просьби, заяви у серце кладу. До речі — мій другий декрет... Всім, всім, всім... Негайно скасувати всі портфелі й теки. Коли ж урядовці спитають, куди їм складати заяви та скарги, відповідь дайте: однині всі скарги народні, заяви і просьби носіте: 1) в голові, 2) в перед-сердечних сумках — ніже ні в портфелях, ні в те-ках. Народний Малахій, нарком. Скорочено — Нармахнар. Харків. Вілла Сабурова.
Хворі
— Виведи нас, Нармахнаре! Малахій
— Виведу й поведуі Поведу туди, де зоріє небо й голубіє земля, де за обрієм співають на золотих сідалках голубі будимирі соціялістичні півні...
Хворі
— Нас не пустять!
— Не вірте йому!
— Сторожа не пустить.
— Небесні два сторожі й квочка не пустять.
Малахій
— Я вам скажу таке слово, що пустять — пароль такий, що й мур розваля... Підходьте по пароль!
Хворі
— По пароль! По пароль! По пароль!
Малахій кожному тихо
— Голубі мрії...
Хворі
повторивши той пароль, кинулись до муру
— Так виводь нас! Веди!
Малахій
— Лізьте!
Хтось із хворих
— А як піймають? Мал ахій
— Не впіймають!.. На сторожі коло вас сам нарком народний. Лізьте, кажу!
Подерлися, перелізли хворі через мур. Малахій переждав останнього. Тоді поплював на руки
— В ім'я соціяльної матері нашої революції (поліз і собі).
9 О л я
прибігла
— Стійте! Куди ви?
Малахій з муру
— Не закудикуйте! Хіба ще й досі не зрозуміли? Обійти треба кожну хату, межу і завод, щоб кожному преподати голубії мрії...
— І вам не сором перелазити через мур! Злізьте!
— Народний нарком має право перелазити через всі тини на Україні, через всі мури й паркани. Це моя прероґатива.
— Прошу й благаю вас — злізьте.
Малахій
— Гм... Вона просить (зліз з муру). Коли хто-небудь з бідних і покривджених попросить, щоб народний нарком повісився, він мусить і це негайно зробити... Бачте, Олю, народний нарком уважив вашу просьбу, тепер уважте ви мою. Пустіть мене туди.
— Куди?
— Туди, до всіх, а перш — до гегемонів.
— Побудьте ще трошки у нас, відпочиньте, а тоді й підете собі...
— Олю! Невже ви маєте мене за божевільного.
— Ну, от ще... Та ніхто, ніхто не має вас за божевільного.
Мал ахій проникливо
— Олю! У вас очі такі чисті й прозорі, що навіть тінь легенької неправди я бачу на дні їх і читаю —
божевільний.
— Та ні! То вам так здається.
— Щоб знали ви, Олю, — я не божевільний. Вийшла, як це трапляється, малюсінька помилка. Угадайте, яка?
— Не знаю... Скажіть!
— Малюлюнічка. Провожатий помилився — де б вести мене на віллу РНК, а він на Сабурову віллу одвів. От і все. А Оля повинна помилку цю залагодити, пустивши мене...
— Ні, ні! Я не можу. Попросіть професора. Він розумний і добрий, він вас огляне... І взагалі вас скоро випустять. Я чула, вас тільки на освідчення прислали... Та хіба вам погано тут? Дивіться — зелено як, квіти, повітря яке!..
— Не голубе! Ах, Олю! Од вас тепер залежить, щоб оновилася людина і земля у просторах блакитних, як лебідь на тихих ставах, музично і вільно попливла...
Десь за садом загув лунко заводський гудок. Малахій
так і скинувсь
— Чуєте?.. Туди, туди, — до гегемонів!.. І божевільним справді буду, коли спізнюсь і не поведу їх за собою...
Оля
— Ой, Боже! Гудок у заводі — дванадцять годин. Зараз на сніданок... А де ж другі... Де вони?
Малахій
— Вони вже пішли.
Оля
— Справді? Пішли снідати? Ma л ахій
— Так. На голубе снідання пішли. О л я
— Так ходімо ж і ми. Мерщій! (Пішла).
Малахій пішов був за нею. Скоро вернувся — сам. Взявся лізти знов на мур. Завагався
— Ні... Вона мене просила.
10 О л я
вернулась
— Наркоме! Малахій
— Не бійтесь! Я ж відступивсь і здавсь на вашу просьбу. Проте я маю вас переконати, Олю. Я мушу першій вам преподати голубії мрії, тим паче, що в очах у вас вони ще не зів'яли, бринять, а як коли, так їх там ціла повінь. Я з вас почну...
— А я покличу санітара.
— Олю! Я навколіна стану, ось... До ніг вклонюсь, молитиму, пустіть...
— У вас температура, наркоме. Вам треба лягти.
— Навпаки, мені треба встати. Олю, хвилиночку... Ви тільки зважте, що дадуть мої проекти вам особисто. Бо хто-хто, а ви колишете завжди голубії мрії. Не пустите ж мене — доведеться, чорний очіпок надівши, однести їх на гробки.
— Гукають.
— А пустите — він вернеться.
— Хто?
— Кирюшик.
— Не вернеться.
— Згідно з проектами моїми — вернеться. Не-вкоснительно. Уночі зимою...
— Гм... А чом не весною?
— Зимою. Ви, Олю, засвітивши каганець самот-ности, прястимете нитку жіночого смутку. А колиска рип-рип, а в колисці дитя хлип-хлип, — мати Оля горювальниця пісню співатиме, оту саме, як її... (Заспівав): — Ой спи, дитя, без сповиття. Поки мати з поля прийде, та принесе три квітоньки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя — щасливая... (Нахилився до О лі) У О лі сльози?..
Оля
крізь сльози
— Ну, а далі що? Мал ахій
— Зимою вночі. Метелиця буде по всіх степах, по всіх світах: гу-гу-гу. Коні в степу тупу, тупу — то з походу революційного їхатиме він...
— Хто?
— Згідно з проектами — Кирюшик.
— Так?
— Невкоснительно. У віконця стане, тихесенько постукотить: «одчини, дружино Олю, товаришу вірний»... (До Олі) Оля?
Оля
тихо
— Одчине...
Мал ахій
— Засніжений, заметений у порога стане: — «Драстуй», — скаже. Тоді Оля у відповідь (Заспівав з відомої солдатської пісні, одмінивши трохи слова): Драстуй, драстуй, милий мій, пожалуй у хату... Тоді скаже милий: — Олю, оновлений після ре-форми людини, спокутавши гріхи свої перед тобою в походах і боях за голубосяйні мрії, я вернувсь до тебе, прости мене... Оля скаже...
О л я
замріяно
— Прощаю! Прощаю! Ма л ахій
— Тоді милий посадовить свою Олю коло колиски... Отак. (Посадив Олю на пні). То на неї любо гляне, то на милее дитя, то к серцю пригорне, то в очі загляне, то ноги цілує святі у чашечки похололі... Оля плаче?
Оля
— Ні... це я так, дурненька (замріяно). Ох, як же я нагорювалася, тебе ждучи, милий!..
Мал ахій
— Це все відбудеться згідно з моїми проектами... Я маю поспішати, Олю. Я йду.
Оля
замріяно
— Ідіть! Ідіть! Мал ахій виліз на мур. Сів
— Ходімо разом, Олю. Я появлю вас РНК яко найкращий наочний приклад моєї негайної реформи...
Близько почувся санітарів голос: Олю Манойловно! Оля
— Кличуть!.. Тікайте! Мал ахій
— Не тікаю, а йду! Жду вас, Олю, на свято онов-лення нашого українського роду, що відбудеться двадцятого серпня за новим стилем, по-старому ж — на Спаса. Подробиці: бой конфеті, серпантин і то, що у моїх декретах... (Скочив за мур, потупотів десь).
11
Санітар підбіг
— Олю Манойловно, там прийшли по Стаканчика його родичі (подивився кругом). Та де ж він?
О л я
заступила те місце, де переліз Малахій
— Не знаю. Санітар
підозріло
— Як так не знаєте? Та я черговому лікарю рапорта напишу, як і хто гуляє з хворими в кущах, а тоді — не знаю... (Оля мовчала). Ви набрехали на Кирюху: ніякої хвороби, каже він... (Оля мовчала). Де Стаканчик?.. А хворі всі де?.. Може повтікали?
Оля
очутилася
— Хворі? Вони он... -Де?
— Пішли снідати, і Стаканчик.
— Нічого подібного, там їх нема.
— Та он вони, хіба не бачите, за ріг зайшли...
Санітар побіг. Десь близько почулися тривожні голоси: Хтось випустив хворих! Хворі втекли! Оля перелізла
через мур
12
Біля канцелярії стояли, ждали кум і Любуня. Хвилювалися
Любу н я
— Аж не віриться, що зараз папонька вийдуть, що зараз повезем його додому... Боже! Що вже находилися, а що наговорилися... Невже, хрещений?
Кум
— Спокійно! Хоч і сам я ой хвилююсь... Ось приклади, хрещенице, руку ік серцю...
— Ой!..
— Та ні... До мого серця.
Любуня приклала руку до кумового серця
Кум
— Як?
— Ой же б'ється!
— Не серце, а ступа. Чуєш? Гуп-гуп-гуп-гуп. Сильне хвилююся я. (По павзі). Ще б пак не хвилюватися, коли вже зараз бачу: верба ось, Загнибо-гина гребля, шу-шу — очерет... Кум сидить, і я си-дю, кум вудить, і я вудю. У природі й біля неї тихо, ясно. Коли — дз-з-з, цім-м... Куме, комар! А кум: га-га? Ляп себе по лобі...
— У папоньки завжди після рибальства увесь лоб у ґулях.
13
Вийшов санітар
— Це ви прийшли по хворого Стаканчика? Кум
— Не тільки ми, а й дочка його ось... Санітар
— Його у нас вже нема.
— Як так нема?
— Він втік.
Кум остовпів. Любуню спазми взяли
— Ой... ой... ой... Кум
— Не кричи, бо я вже нічого не чую (до санітара). Скажіть, ви мене вдарили?
Санітар
— Я?.. Нічого подібного. Кум
— А чого ж мені в голові загуло?
Любуня
знов узяло її на спазми
— Утік... Кум
— Не кажи!
— Утік...
— Не кажи цього слова!
Любуня заплакала
— Уті-і-ік... Кум
до санітара
— Запитання!
— Будь ласка.
— Коли утік?
— П'ятнадцять хвилин тому... Та ви не турбуйтесь: зараз подзвонимо до міліції, зараз його вловлять...
— Спасибі, — тепер уже не вловлять.
— Ви так думаєте?
— Не вловлять. Як судився за півня з сусідкою, то три роки, аж поки не висудив...
— До чого ж тут півень?
— А до того, молодий чоловіче, що характер у кума такий. Раз уже почав тікати — до смерти тікатиме. Розумієте?
— Нічого не розумію.
— Як не розумієте? Він у вас тікає, а ви не розумієте! А як подам у суд і навіть на раднаркомів, що не встерегли кума, що він утік і може чортзна-що наробити... Бюрократи ви всі після цього!.. А втім, ви тепер нам не потрібний, молодий чоловіче... І взагалі лучче б ви ударили мене з дванадцятидюймої гармати в самісіньке моє серце, ніж прийшли з таким повідомленням... Ідіть, бо не можу на вас дивитися!
Санітар
— А я кажу — міліція вловить. Навідайтесь завтра (пішов).
Кум
— Сяду тепер та посумую... Засмутюся, зажурюся за кумом. Ех, куме, куме! Любив тебе, шанував, як брата рідненького, у серці носив і доносивсь — до музолів... (По павзі). А посумувавши, скажу: шабаш! Додому, Любонько, і навіть негайно!
Лю буня
— Без папоньки?
— Не тільки без папоньки, — без кума.
— Хрещений!..
— Додому!
— Хрещений!..
— Шабаш!
— Хрещений! Як же ми без папоньки на очі появимось?
— Прийдем уночі.
— Мамонька проклянуть мене... А вам до церкви як, на базар? Скрізь питатимуть, чом без кума вернувся?
— Не піду я до церкви... А втім, чого я хвилююсь, коли я постановив: прийти, захворіти і вмерти...
— Не можна без папоньки.
— Можна, — не можна, годі, кажу!
— З ким же тепер рибу ловитимете?
— Сам!
— А не можна, не можна без папоньки... Хто в дамок сяде з вами, хто про політику?
— Сам!
— Аз ким «сади мої зелененькі» заспіваєте?.. А як же на Різдво, на Великдень?..
— Сам! Сам заспіваю, сам занедужаю, сам і помру! Сам!
— Хрещений! Згадайте, як на ваші йменини ви папоньку додому вели та й заблудились на своїй же вулиці, й якби не Полкан наш, то б і не знайшли воріт...
— Не згадуй, бо хіба я кажу, що кум поганий чоловік? Кажу я так? Кажу?
— Ні.
— Музолі у серці од любови й досади. Хто ми, кум і я? Хто? Хлопчики-піонерчики, що наввипередки побігли, чи до гробу вже підходимо?.. (По павзі). Він буде по наркомосах усяких бігати, до Ве-цека скакатиме, а я буду останніх поросят продавати, щоб його завертати додому?.. Годі! Додому!
— Я не поїду, хрещений.
— Що?
— Я сама щукатиму. Знайду, приведу — щастя, не знайду...
— Загинеш!
— Не знайду — загину... Сама собі смерть заподію.
— А як твоя мамонька, а моя кума, хрещенице, та все хвора лежить і навіть помирає... од тифу?
— Мамонька як благословляли мене в дорогу, да руки мені цілували, сльозами поливали, молили, Щоб я без папоньки не верталась.
— А як твої сестри Віруня й Надюня і собі ле-жать, на малярію заслабли, ніхто води не подасть і нікому компреса на нещасний лоб накласти?
— Не можу! Тоді ще, як у церкву заскочила та молилась, тоді ще відчула, що доля нас розлучить.
— А як там без тебе всі квіти на вікнах посохли і в палісаднику посохли?
— Сон мені щоночі, хрещений: одна я немов, один на степу плету вінок з васильків та нагідок, а вони сухі немов, сухі, як ото мертвому в голови кладуть... Доля віщує, її не обійдеш, хрещений.
— І курчата без води заливаються, а квочка не зна, що далі робити, де води шукати.
— Хрещений!..
— І після цього не йдеш?
— Ні!
— Ага! Так ти хочеш показати, що в тебе папонь-кина характер... Дак знай же, знай, що й я не абищо і маю характер твердішую втричі за кумову й твою. Прощавай! (Обійшов. Посварився). Одумайся! Загинеш! (Любуня мовчала. Кум насунув капелюха). Загинеш, кажу!
ЧЕТВЕРТА ДІЯ
1
Турбувалась мадам Аполінара, щоб бува не накрила її установу міліція, а найбільше вночі побивалась
— Гляди, Агапіє, часом наскочить міліція, кажи: це мої онуки Оленька і Любонька, допіру приїхали... говіти абощо.
Агапія
на все годилася
— А Господи! Так і скажу, аби тільки подорожну ви мені до Єрусалиму виклопотали...
— Виклопочу!
— Чи скоро ж?..
— Зажди!
— Коли ж місяць жду... (Шепотіла). Ні грошей, ні Єрусалиму.
І як на зло Аполінарі в цю ніч десь недалеко зривались
тривожні свистки
2
Вискочив з якогось чуланчика знервований гість Гість
— Свистять!.. Ах, мадам Аполінаро, скільки я вам радив знайти безпечнішу кватиру, щоб подалі— далі од радянської влади...
Докірливо, сердито глянув на мадам Аполінару і побіг по східцях через задні двері. Забув застібнути підтяжки
Апо лінара
йому вслід заломила руки
— Ах, знаю, що мука, та що ж поробиш — ми тепер нелеґальні!
З
Із того ж чуланчика вийшла Любуня
— Нудно... Хай грають. Апо лінара
— Не треба, Миронько! Чуєш — свистки? Любуня
— Втечу! Апо лінара до музики
— Ну, грайте! Тільки, благаю, — піяно, піяно...
Любу ня підійшла до Агапії
— А що як папонька вдома? Агапія
— То Бог святий один знає... Любуня
— Я оце подумала, і весь світ мені почорнів. А що як папонька вдома, а я тут!.. (На музику). Голосніше!
4
Увійшли, по східцях захиталися дві дівчини з гостями
й Матильда
— Ось... Прийшли.
Перша
— Котики, ви не пожалієте.
Гість
— Не жалєю, не заву, не плачу, всьо пройдьот, как з белих яблонь дим...
Друга
— Браво! Гість
— Увяданья золотом охвачений. Аполінара
до дівчат
— Прийшли мої дітуні... А Оля ж де? Матильда
— Вина! А тоді про Олю...
Друга до гостя
— Можна грушу? Гість
— Будь ласка... Я не буду больше молодим... Чого душенька ваша хоче, те й беріть!..
Дівчата
— Ой, який добренький! Гість
злякався своєї доброти
— Тільки з умовою. Дівчата
— З якою?
— На вибір дається півхвилини (вийняв годинника). Півхвилини що завгодно. Півхвилини! Раз, два!..
Дівчата
— Шоколяди! Вина! Пундиків!
Гість
— Якої саме шоколяди? Якого вина?
Дівчата
— Червоного ссуіодкого! Ні, білого!
Гість
— Та якого ж, кажіть?
Друга дівчина
— Цукерок! Рахат-лукуму!
Гість
— Що більш вам до смаку? Друга
— Цукерки!
Гість
— Сто грамів? Двісті грдмів? Триста грамів? Півхвилини минуло.
Перша
— Так скоро? Гість
— Жізнь моя, іль ти приснілась мне... Перша
— Я ж шоколяди хотіла.
Гість
— Точно я весенней гулкой ранью проскакал на розовом коне... Ні, годі (сів на стіл).
Друга
— Постривайте ж! Ми вам теж скажемо: що завгодно, тільки півхвилинки... Ха-ха-ха. Уявляю. Півхви линки...
Апо лінара
— Ах, Мусю, Мусю! Хіба ж так можна жартувати. Гості й справді подумають — півхви линки...
Розлила вино по чарках. Гості взялись частувати
дівчат
Агапія до Любуні
— От якби тобі, доню, папоньку знайти, а мені дорогу. Може, голубонько, ти знала Вакулиху?..
— Не знаю. Не з ваших країв я, бабуню.
— Я й забула, що ти десь із степів... Коли ж на всю околицю одна Вакулиха була в Єрусалимі...
— Болить, бабуню, серце, подобно я умру...
— А вона як гарно вмерла — Вакулиха! Прийшла з Єрусалиму і на третій день померла...
Дівчата схопились з-за столу
— Мадам Аполінаро! Мамочко! Гості просять потанцювати. Можна?
Аполінара
— Тільки благаю вас, дівоньки, піяно! Піянісимо!
Музика заграла фокстрота. Майнули тіні по стінах, по стелі — гості й дівчата пішли у танок
Любуня
— Ось грають, танцюють, а мені млини чогось ввижаються, що край нашого містечка. А що як па-понька до млинів уже доходить, а я тут?
Агапія
— Немов заснула: лице таке ясне та біле, їй-бо, не брешу. А в труну їй стружок, що од гробу Господнього принесла, пахущих поклали і кипарисовий хрестик... Дай, Боже, тобі, доню, мені й усякому так умерти, як вмерла Вакулиха. (Любуня пішла в чуланчик. Агапія доказує своє). Хіба прошения написати? Товариші, отак і отак, Вакулиха вмерла, то хочу й я так. Тож не повірите, товариші, аж сниться вже. Іду, немов пливу в повітрі повз море тепле, і стежечка в червоних квітах, а десь за морем сяйво до неба, як от зоря улітку бува... А знаєте, товариші, як не вдасться до Єрусалиму, так я Вухсє... (Закуняла).
5
Оля привела Малахія. Ще з порога гукнула
— І я з гостем, та ще з яким!..
Дівчата й гості привітали Олю оплесками, вигуками «ура». Музика вдарила туша
Ма л ахій ставши на сходах
— Аж ось де визнали!.. (Велично вклонився). Вітаємо наших вірноподданих!..
Аполінара до Олі
— Це здається Мірин, Любчин... О л я
— Батько. Аполінара
— Навіщо, Олю!.. Щоб розтривожити сердешне дитя!.. Навіщо драма!
О л я
— Де вона? Аполінара
— Ша! їй голова заболіла. Спить. О л я
заглянула в кабінетик
— Миро, ти спиш?.. Спить! (Підійшла до Ма-лахія). Що дорожче, наркоме, батько чи сон?
Мал ахій
— Сон, якщо він по роботі. О л я
криво всміхнулась
— Нуда ж по роботі. Вибачте, я піду передягну-ся, а то змокла (до всіх). Дощ надворі.
6
Із розгону ввійшов іще гість
— Здорово, контрреволюціє! Аполінара
зраділа і разом занепокоїлась
— Боже мій! Дівоньки! Дивіться, хто прийшов...
Дівчата
до нового гостя
— А-а! 0-т!.. Наше «ніколи» прийшло.
Гість
подивився на годинника
— Ого! П'ятнадцять за першу. Поїзд у другій. Ще треба телеграму вдарити... Так! Пляшку пива мені, дві пляшки вина і цукерок дівчаткам — мерщій!
Аполінара
— Може б повечеряли, милий... Гість
— Ніколи! Ніколи! Де Мира? Дівчата
— Миро! Миро! До тебе «ніколи» прийшов.
Аполінара
ще гірш занепокоїлась
— Ша! Піяно, дівоньки... (До гостя благально). Може б ви сьогодні другу собі подруженьку вибрали.
Гість
— Ніколи, контрреволюціє! Я на п'ять хвилин. Аполінара
— Вона хвора.
— На що саме?
— їй голова болить.
— Дурниці!
Аполінар а
— Милий, драма буде... Гість
— Ніколи!.. Миро! Можна? (Пішов у чуланчик).
Мал ахій до Аполінари
— Хто він такий?
Аполінара
— Знакомий наш... Що веселий, а добрий...
Мал ахій
— До кого пішов?
Аполінара
— Я й сама не знаю... Бачте, я харчую їх, себто — приходять їсти, тут і спочивають, а котра, то й з гостем... Хіба вглядиш? Клопоту з ними та клопоту... Може горілоньки з дощу або пива.
Мал ахій
— Я вам забороняю продавати любов у коробках!
— Яку любов?
— У коробках, кажу! Хіба не бачу — нагородили коробок на кохання, немов кльозетів. Де місяць? Де зорі, питаю? Де квіти? (Вийняв з кишені якусь саморобну дудку, заду див). Всім, всім, всім декрет! Однині забороняємо купувати й продавати законсервовану в дерев'яних, тим паче у фанерних, коробках любов... Ні, не так. Щоб не зламати принципів нашої економполітики, тимчасово дозволяємо купувати й продавати любов, тільки не в коробках, не законсервовану, а при місяцю, при зорях вночі, на траві, на квітах. Коли ж закортить кому вдень, то здебільшого там, де дзвонить у розгонах сонце і гудуть золоті бджілки, отак: дз-з-з... Нармахнар (подумав) Перший.
7
Убігає Любуня. За нею гість Гість
— Куди ти? Мені ж ніколи, Мирко!
Любуня
— Папоньки голос! Пустіть!.. Папонька милий мій, любий, дорогий, золотий... (Поцілувала йому руки). Насилу, насилу я вас знайшла.
8
Ускочила Оля, набігли дівчата, підійшли, хитаючись, гості
(У л я
— Це я тобі його знайшла. Агапія
— А мені приснилось, — ангол у сопілку золотую грає... Коли гульк — аж це Любоньки батенько.
Дівчата
— Справді, батько?
— Миро! Це твій батько?
Ма л ахій
— Я не батько. Я народний Мал ахій. Та НЄВуКЄ уК не читали першого декрету? Зрікся родинного стану...
Гість подивився на годинника, махнув рукою й побіг Любуня
— Папонька любий! Ви не дивіться, що я така, що я в таких нарядах...
Мал ахій
— Зрікся родинного стану, кажу.
— Простіть мене, папонько. Це я не навсправжки. Це я, щоб одшукати вас, копійку заробляла...
Агапія
— Простіть її за блуд, і Бог вам ще не такі гріхи відступить...
Оля не спускала з Малахія очей Любуня
— Зараз приїде Ванько, ми сядемо, папонько, і до вокзалу... У мене є гроші, аж п'ятдесят три рублі. Квитки я куплю з пляцкартами, ситра в дорогу, помаранчів. Ви ляжете, папонько, спочинете, любий мій, а вже сивенький...
Мал ахій обійшовши
— Кажу, нема папоньки... І кума нема! Є народний Малахій, нарком! Нармахнар! Перший!
Любуня
— Що ж мені тепер?
О л я
до Малахія
— Що ж вона тепер робитиме, гей лихо ви, пеня народна!
Малахій
— Запалюйте огнища універсального кохання на вулицях ваших городів, грійте потомлених, — в голубих моїх країнах вам за це спорудять пам'ятники...
Любуня
— Як же мені тепер?
О л я
— Попросимо, щоб він іще одну голубу брехеньку розказав, і знаєш про кого?.. Про милих, що вернуться до нас зимою вночі. Ха-ха-ха. Скільки їх, милих, вже зо мною спало, що ж, як доведеться приймати та гріти з походу, то ще задавлять... Музико! Колечко!
Любуня, як хвора, поточилася в чуланчик. Дівчата й
гості підхопили Олю
— Браво! Браво!
— Колечко!
— Оля колечко співа.
Оля
в супроводі музики заспівала: Потеряла я колечко, потеряла я любов, через етоє колечко буду плакать день і ночь. Міл уехал, меня бросіл ще й малютку на руках, як згляну я на малютку, так сльозами і заллюсь — через тебя, моя малютка, пойду в море утоплюсь.
Ма л ахій зійшов на східці
— Алло, алло!.. Перекажіть радіом всім, всім, всім на Україні сущим — людям, тополям, вербам нашим, степам і ярам і зорям на небі.
О л я
Довго русою косою Трепетала по волне, Правой рученькой махала: Прощай, міленький, прощай!
Мал ахій самотньо
— Перекажіть, що народний Малахій вже сумує, і срібна сльоза повзе з сивого уса та й капа в голубе море. Як це трагічно: на голубих мріях сумує...
Його оточили дівчата і гості. Сміялися. Танцювали. І от в цей момент крикнула Агапія: — Любина завісилась!
Аполінара
— Завісилась!
Дівчата заглянули в чуланчик
— Завісилась!
— Завісилась!.. Мирка!.. їй-богу!
Знялась тривога. Гості, дівчата кинулись врозтіч, східцями в двері
Агапія до Малахія
— Ваша донечка завісилась! Ма л ахій
— Не тривожтесь, вірноподданко, вона не завісилась, а потонула в морі... Більш точно — в голубому морі...
9
О л я
вийшла з чуланчика
— Зняла... Вона вже мертва... (До Малахія). Чуєте. Це ж ви її довели... до смерти!
Мал ахій
— Он краще ловіть молодика, бо він мочиться у море.
О л я
— Він остаточно збожеволів... Куди ж тепер, після голубих мрій? (Сама собі одповіла переконливо). Чого ж іще думаєш... Туди... Назад. На службу. (Повязалась хусткою й пішла, твердо ступаючи).
10
Ускочила Аполінара з невеличкою скринькою, в яку запихала намисто, золоті обручки, шматок шовку тощо
Аполінара
— Я вже яка, але ж не така, як оцей... (Плюнула на Малахія і побігла).
Ма л ахій
— І плювали, і били його по ланітах. То він, узявши сурму золотую, подув у ню... (вийняв дудку) і заграв всесвітньої голубої симфонії (заграв на дудку). Я — всесвітній пастух. Пасу череди мої. Пасу, пасу та й заграю...
Агапія засвітила свічечку. Малахій грав. Йому здавалося, що він справді творить якусь прекрасну голубу симфонію, не зважаючи на те, що дудка гугнявила і лунала диким дисонансом.
?Літературний ярмарок», серпень 1929, кн. 9, стор. 151-232.
ВІД УПОРЯДНИКА
You have read 1 text from Ukrainian literature.
Next - Розстріляне Відродження - 33
- Parts
- Розстріляне Відродження - 01Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3614Total number of unique words is 214321.0 of words are in the 2000 most common words31.8 of words are in the 5000 most common words37.5 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 02Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4059Total number of unique words is 195326.1 of words are in the 2000 most common words38.3 of words are in the 5000 most common words44.2 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 03Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4307Total number of unique words is 234122.9 of words are in the 2000 most common words33.8 of words are in the 5000 most common words39.4 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 04Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4153Total number of unique words is 239320.2 of words are in the 2000 most common words30.5 of words are in the 5000 most common words37.3 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 05Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3980Total number of unique words is 237119.2 of words are in the 2000 most common words30.3 of words are in the 5000 most common words36.3 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 06Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3949Total number of unique words is 215023.4 of words are in the 2000 most common words34.7 of words are in the 5000 most common words41.0 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 07Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4114Total number of unique words is 220225.4 of words are in the 2000 most common words37.4 of words are in the 5000 most common words43.4 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 08Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4215Total number of unique words is 236021.5 of words are in the 2000 most common words32.8 of words are in the 5000 most common words39.9 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 09Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3979Total number of unique words is 225122.7 of words are in the 2000 most common words34.4 of words are in the 5000 most common words40.4 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 10Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4178Total number of unique words is 232222.4 of words are in the 2000 most common words33.5 of words are in the 5000 most common words39.9 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 11Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3885Total number of unique words is 228121.0 of words are in the 2000 most common words30.5 of words are in the 5000 most common words36.7 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 12Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4238Total number of unique words is 257515.6 of words are in the 2000 most common words25.0 of words are in the 5000 most common words30.5 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 13Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4293Total number of unique words is 246121.0 of words are in the 2000 most common words31.5 of words are in the 5000 most common words38.3 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 14Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4043Total number of unique words is 223720.7 of words are in the 2000 most common words31.8 of words are in the 5000 most common words38.5 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 15Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3977Total number of unique words is 218320.1 of words are in the 2000 most common words30.8 of words are in the 5000 most common words36.2 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 16Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4374Total number of unique words is 205026.1 of words are in the 2000 most common words36.7 of words are in the 5000 most common words43.4 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 17Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4293Total number of unique words is 208526.0 of words are in the 2000 most common words37.4 of words are in the 5000 most common words44.1 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 18Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4287Total number of unique words is 237623.6 of words are in the 2000 most common words34.2 of words are in the 5000 most common words40.6 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 19Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4426Total number of unique words is 223625.7 of words are in the 2000 most common words36.6 of words are in the 5000 most common words42.6 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 20Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4192Total number of unique words is 220125.4 of words are in the 2000 most common words35.8 of words are in the 5000 most common words42.6 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 21Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4324Total number of unique words is 208728.0 of words are in the 2000 most common words38.1 of words are in the 5000 most common words43.4 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 22Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4242Total number of unique words is 209624.4 of words are in the 2000 most common words35.1 of words are in the 5000 most common words40.8 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 23Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3908Total number of unique words is 200025.5 of words are in the 2000 most common words36.2 of words are in the 5000 most common words41.9 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 24Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4113Total number of unique words is 233120.9 of words are in the 2000 most common words31.5 of words are in the 5000 most common words37.3 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 25Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4219Total number of unique words is 227627.6 of words are in the 2000 most common words38.6 of words are in the 5000 most common words45.3 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 26Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4272Total number of unique words is 223924.1 of words are in the 2000 most common words34.7 of words are in the 5000 most common words41.3 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 27Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4409Total number of unique words is 216725.6 of words are in the 2000 most common words36.5 of words are in the 5000 most common words42.0 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 28Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4200Total number of unique words is 207424.2 of words are in the 2000 most common words34.6 of words are in the 5000 most common words40.8 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 29Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4206Total number of unique words is 227022.2 of words are in the 2000 most common words32.3 of words are in the 5000 most common words38.1 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 30Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4006Total number of unique words is 167928.3 of words are in the 2000 most common words39.5 of words are in the 5000 most common words45.6 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 31Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4170Total number of unique words is 164431.0 of words are in the 2000 most common words40.1 of words are in the 5000 most common words45.3 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 32Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4061Total number of unique words is 177026.6 of words are in the 2000 most common words36.9 of words are in the 5000 most common words42.8 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 33Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3977Total number of unique words is 173627.6 of words are in the 2000 most common words38.1 of words are in the 5000 most common words43.7 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 34Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4157Total number of unique words is 217424.2 of words are in the 2000 most common words34.6 of words are in the 5000 most common words41.7 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 35Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4187Total number of unique words is 199923.2 of words are in the 2000 most common words31.7 of words are in the 5000 most common words36.8 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 36Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4197Total number of unique words is 197722.9 of words are in the 2000 most common words31.3 of words are in the 5000 most common words37.0 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 37Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4225Total number of unique words is 233721.3 of words are in the 2000 most common words29.3 of words are in the 5000 most common words35.7 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 38Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4101Total number of unique words is 213824.1 of words are in the 2000 most common words33.8 of words are in the 5000 most common words39.8 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 39Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3921Total number of unique words is 218319.0 of words are in the 2000 most common words28.8 of words are in the 5000 most common words35.0 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 40Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3919Total number of unique words is 222418.4 of words are in the 2000 most common words28.1 of words are in the 5000 most common words32.9 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 41Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4003Total number of unique words is 208520.1 of words are in the 2000 most common words28.6 of words are in the 5000 most common words34.4 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 42Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3916Total number of unique words is 214520.3 of words are in the 2000 most common words28.6 of words are in the 5000 most common words33.6 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 43Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3919Total number of unique words is 222220.6 of words are in the 2000 most common words29.8 of words are in the 5000 most common words35.0 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 44Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 3954Total number of unique words is 216219.2 of words are in the 2000 most common words27.8 of words are in the 5000 most common words33.4 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 45Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 4051Total number of unique words is 238318.6 of words are in the 2000 most common words27.4 of words are in the 5000 most common words33.3 of words are in the 8000 most common words
- Розстріляне Відродження - 46Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.Total number of words is 310Total number of unique words is 24925.5 of words are in the 2000 most common words38.0 of words are in the 5000 most common words41.5 of words are in the 8000 most common words