Latin

Пушкін Олександр. Вибране - 13

Total number of words is 3802
Total number of unique words is 2029
22.1 of words are in the 2000 most common words
33.4 of words are in the 5000 most common words
40.0 of words are in the 8000 most common words
Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
ads place
Із серцем, повним давніх мрій, Скорбота
воскресила в ній.
XLII
Вона йому не каже встати,
Очей не відведе своїх,
Холодну руку відірвати Від уст не
важиться палких... Куди вона душею лине?
В мовчанні йдуть тяжкі хвилини І Таня
стиха почала:
«Доволі, встаньте. Мить зайшла Сказати
все нелицемірно.
Чи впам’ятку, Онєгін, вам,
Як ми в алеї сам на сам Зустрілися, і так
покірно Ваш осуд вислухала я?
Настала ж і черга моя.
Була молодша я в ту пору, Здається,
краща я була,
Любила вас — та, крім докору, Що в серці
вашому знайшла?
Як говорили ви зо мною?
Вам не була вже новиною Наївна дівчинки
любов?
І нині — боже! — стигне кров, Згадавши
проповідь холодну І погляд зимний... Але
вас Я не виную: ви в той час Поводилися
благородно,
Як справжній чесний чоловік:
За це я вдячна вам повік...
XLIV
Тоді — чи правда ж? — у пустині, Вам,
вихованцеві Москви,
Була не люба я... Та нині Чому так
одмінились ви?
Чому впадаєте за мною?
Чи не тому, що між юрбою Ношу уславлене
ім’я,
Що княжий титул маю я?
Що муж скалічений у бої,
Що нас за те цінує двір?
Тому, що людський поговір, Моєю
втішений ганьбою,
Вам славу міг би голосну Створити легко
в мить одну?
XLV
Я плачу... Як своєї Тані По цей ви не
забули час,
То вірте: краще б дорікання Тепер я
прийняла від вас,
Ніж порив пристрасті шалений,
Такий образливий для мене,
Ці сльози, ці палкі листи... Колись у
грудях берегти Хоч теплий жаль могли ви
потай До мрій невинних, молодих...
А нині — що до ніг моїх Вас привело? Яка
дрібнота!
Як з вашим серцем і умом Буть почувань
дрібних рабом?
XLVI
Весь пишний цвіт моєї долі, Життя
гучного марний грім,
Мій успіх у високім колі,
Багаті учти, модний дім, —
Що в них? Віддать могла б я радо
Нікчемну розкіш маскараду, Увесь цей
блиск, і шум, і чад За кілька книг, за
дикий сад,
За тишу закутка сільського,
За ті місця, де стріла вас Я в юності
своєї час,
За цвинтар, де піднісся вбого Дубовий
хрест між верховіть: Моя там няня бідна
спить...
XLVII
А щастя видалось безмежне Так близько!..
Та любов моя Розбилася. Необережний
Зробила, може, вчинок я:
Мене в тужливому риданні Благала мати;
бідній Тані Були однакі всі шляхи.
Я вийшла заміж. Без пихи Я вас прошу
мене лишити.
Я знаю: в вашім серці єсть І гордість, і
справдешня честь.
Я вас люблю (пощо таїти?),
Та з ким я стала до вінця — Зостанусь
вірна до кінця».
XLVIII
Вона пішла. Євгеній хмурний Стоїть,
немов ударив грім;
Якої муки порив бурний Він в серці
відчува своїм!
Та враз остроги задзвеніли,
І в час, Онєгіну немилий, Татьяни
чоловік ввійшов.
Тепер, читачу любий, знов З моїм героєм
розлучімось Надовго... ба й навік... із
ним Доволі ми шляхом одним Бродили в
світі. Обіймімось,
На берег вийшовши. Ура!
Давно (чи правда ж бо?) пора!
XLIX
Хоч друг, хоч ворог ти, читачу,
Та приязно розстатись нам Я зовсім
ііерепон не бачу. Прощай. Хоч би з яким
чуттям Шукав у строфах цих недбалих Ти
шуму років одбуялих,
А чи спочинку від трудів, Малюнків
жвавих, гострих слів, Чи лиш помилок
граматичних — Дай боже, щоб у книзі цій
Для втіхи любої, для мрій,
Для серця, для боїв критичних Ти хоч би
крихту міг найти. Прощай. Прийшли ми до
мети.
L
Прощай, мій вірний ідеале,
І ти, супутнику чудний,
І ти прощай, натхнення стале Труда
малого. Чар живий,
Поету щастя принесли ви:
Забув я з вами світ бурхливий, До милих
серцем говорив. Багато проминуло днів,
Відколи молода Татьяна
І мій герой у тьмянім сні Враз
появилися мені, —
І вільноплинного романа Іще не ясно
бачив даль Я крізь магічний свій
кришталь.
LI
А ті, кому я вечорами Початок повісті
читав, —
Одних нема, а ті не з нами,
Як Саді те давно сказав.
Без них портрет дорисував я З Онєгіна. А
та, що взяв я Татьяні молодій за взір...
О, скільки втрат було з тих пір! Блажен,
хто міг лишити рано Бенкети юності, до
дна Її не випивши вина,
Хто не скінчив її романа
І враз умів розстаться з ним,
Як я з Онєгіним моїм.
ДОДАТОК ДО ПРОЧИТАНОГО,
ЩО СТАНЕ В ПРИГОДІ ВЧИТЕЛЕВІ ТА УЧНЮ
До видання увійшли вибрані твори
Олександра Сергійовича Пушкіна —
Казки, поезії, роман «Євгеній Онєгін».
Додаток до прочитаного містить
біографічні, літературознавчі й
методичні матеріали, які допоможуть
читачеві ґрунтовніше ознайомитися з
життям і творчістю митця.
Наприкінці розділу є список
рекомендованої літератури для тих, хто
детальніше цікавиться творчістю
автора і захоче поглибити свої знання
щодо його біографії та творчості.
Біографія О.С. Пушкіна
Олександр Сергійович Пушкін народився
6 червня (26 травня за ст. ст.) 1799 року в
Москві. Батько його, Сергій Львович,
походив із поміщицької, колись багатої
родини. Від маєтків предків (у
Ніжегородській губернії) йому лишилося
небагато; але і те він марнотратив,
зовсім не займаючись господарством.
Служив він у Московському комісаріаті,
але службою не був заклопотаний. У
Пушкіних цікавилися літературою,
Сергій Львович був прихильником
французьких класиків і сам писав
французькі та російські вірші, які,
втім, були відомі тільки знайомим і
родичам.
Мати Пушкіна, Надія Осипівна, уроджена
Ганнібал, походила від Ган-нібала,
петровського «арапа», зображеного в
романі Пушкіна «Арап Петра Великого».
Виховання Пушкіна було безладним.
Французи-гувернери, які мінялися,
випадкові вчителі не могли мати
глибокого впливу на хлопця. Дитинство
Олександр провів у Москві, виїзджаючи
на літо в повіт Захарово, в
підмосковний маєток бабусі.
Окрім Олександра у Пушкіних були діти
— старша дочка Ольга і молодший син
Лев, щоправда, батьки не приділяли їм
багато уваги, крім того, Олександр не
був улюбленою дитиною. Його брат Лев
писав згодом про дитячі роки
Олександра: «До одинадцятирічного віку
його виховували в батьківському домі.
Пристрасть до поезії з’явилася в ньому
з першими поняттями: на восьмому році,
вміючи вже читати і писати, він складав
французькою маленькі комедії та
епіграми на своїх викладачів. Узагалі
його виховання мало містило роійської.
Він чув саму французьку; гувернер був
французом, утім людина неглупа й
освічена; бібліотека його батька
складалася лише з французьких творів.
Дитина проводила безсонні ночі і
таємно в кабінеті батька поглинала
книжки одну за одною».
У 1810 році виник проект створення
привілейованого навчального закладу —
ліцею в Царському Селі, при палаці
Олександра І. Ліцей був закритим
навчальним закладом, до нього було
прийнято лише 30 учнів. Це були діти
середніх малозабезпечених дворян, які
мали неабиякий вплив на службі.
Пушкін, маючи впливові знайомства,
вирішив відправити туди свого сина
Олександра. В червні 1811 р. Олександр зі
своїм дядьком поїхав до Петербурга і 12
серпня витримав вступний іспит. 19
жовтня було урочисто відкрито ліцей. З
цього дня почалося життя ліцеїста
Пушкіна.
Світогляд О. Пушкіна у той час
розширював П. Чаадаєв, який опинився в
гусарському полку в Царському Селі і
додержувався вельми ліберальних
настроїв, він вів довгі політичні
бесіди з юнаком і зіграв неабияку роль
в етичних поняттях Олександра. Згодом
поет присвятив Чаадаєву один із перших
своїх політичних віршів.
У ліцеї Пушкін займався поезією,
особливо французькою, за що він отримав
прізвисько «француз». Із російських
поетів Пушкіна приваблював Батюшков і
група письменників, які об’єдналися
навколо Карамзіна. В домі Карамзіна,
який знаходився в Царському Селі,
Олександр познайомився з Жуковським і
Вяземським, вплив яких знайшов
відображення у творчості Пушкіна
починаючи з 1815 р. Улюбленим поетом
Пушкіна був Вольтер, саме йому поет
зобов’язаний своїм раннім атеїзмом та
схильністю до сатири.
Термін перебування в ліцеї закінчився
влітку 1817 р. 9 червня відбулися випускні
іспити, на яких Пушкін читав вірш
«Невіра». Після закінчення ліцею юнака
було призначено в колегію закордонних
справ, яка згодом (у 1832 р.) перетворилася
в міністерство закордонних справ.
Через місяць після початку служби
Пушкін уже отримав відпустку до
вересня і близько двох місяців провів у
Михайлівському, псковському маєтку
матері. Потім Пушкін три роки лишався в
Петербурзі.
У березні 1819 р. Олександр Сергійович
вступає до літературного товариства
«Зелена лампа», там розповсюджуються
ліберальні ідеї та критикується
олександрівський режим. У цей період
Пушкін написав політичні вірші:
«Вольность» (1817), «До Чаадаєва» (1818),
«Казки» (1818), «Село» (1819).
Нерадикальність програми Пушкіна
створила йому погану репутацію в уряді.
Під ім’ям Пушкіна ходили цикли
епіграм, спрямованих проти Олександра
І, Аркачеєва та інших, але далеко не всі
вони належать поету. Його вірші стали
знаряддям літературної пропаганди в
руках членів таємних гуртків. Вони
отримали величезну популярність у
списках, особливо серед офіцерства, і
створили славу Пушкіну не меншу, ніж
його твори, що з’являлися у пресі. За
два роки — 181811819 pp. — Пушкін надрукував
лише шість віршів. У ці роки він писав
поему «Руслан і Людмила».
Не дуже обтяжений службою, О. Пушкін
настільки яскраво бравував своїм
положенням опозиційного
громадянського поета, що царський уряд
не міг не помітити цього. Зібралася
гроза, Олександр І вирішив
розправитися з Пушкіним і заслати його
до Сибіру або на Соловки, з’явилися
навіть чутки, що Олександра
Сергійовича було бито батогами у
таємній канцелярії. «Пушкіна потрібно
заслати... Він наповнив Росію
обурливими віршами. Уся молодь
напам’ять читає їх», — розпорядився
монарх. Завдяки клопотанню Карамзіна
вирок було пом’якшено та прийнято
рішення вислати Пушкіна в
Катеринослав. Канцелярія була
підпорядкована колегії закордонних
справ, і, таким чином, заслання мало
пристойну форму пере-адресації на
службі.
11 травня 1820 р. Олександр Сергійович
прибув у Чернігівську губернію, а потім
здійснив подорож Україною.
4 червня Олександр Сергійович їде з
генералом Раєвським на Кавказ. На
кавказьких гарячих водах (нині
П’ятигорськ) Пушкін провів два місяці
— з 5 червня до 5 серпня 1820 року.
У вересні Пушкін прибув до Кишинева.
У липні 1823 p. О.С. Пушкін переїхав на
службу до Одеси, де захоплено працює
над «Євгенієм Онєгіним» та пише біля 20
відомих нам ліричних віршів і
політичних епіграм. Після цього за
наказом генерал-губернатора прямує до
Херсона і через 7 днів знову
повертається до Одеси, але зі столиці
прийшов царський наказ негайно вислати
поета в село Михайлівське Псковської
губернії. І Олександр Сергійович,
видавши розписку про те, що виконає
вказаний йому маршрут, не заїжджаючи до
ібієва, ЗО липня попрощався з Одесою. 4
серпня 1824 р. він залишив Україну.
У Михайлівському Пушкін продовжив
роботу над романом «Євгеній Онєгін»
(було написано 4 розділи та докорінно
змінено план роману), закінчив роботу
над поемою «Цигани», розпочату в Одесі.
Останнім великим твором, написаним у
Михайлівському, була жартівлива поема
«Граф Нулін» (13 грудня 1825 p.).
14 грудня 1825 р. під час повстання
декабристів Пушкін, який залишився
осторонь від змови і розправи,
сподівався на зміну своєї долі.
Жуковський писав йому: «Ти ні до чого не
причетний — це правда? Але в паперах
кожного з тих, хто діяв, є вірші твої. Це
худий спосіб потоваришувати з урядом».
Уряд Миколи І шукав можливість
обеззброїти Пушкіна. Для цього в
Михайлівське був посланий таємний
політичний агент, аби з’ясувати: що
говорить Пушкін про уряд, чи не
закликає він селян до збурення. Але
нічого кримінального той агент не
вивідав і тоді уряд вирішив інакше. У
вересні Пушкін з фельд’єгерем був
відправлений до Москви на побачення з
Миколою І.
8 вересня 1826 р. він прибув до Москви і в
цей же день був представлений Миколі І.
У результаті цього побачення Пушкін
отримав свободу пересування, але твори
його надходили на перегляд за дозволом
на публікацію самому Миколі І, а
посередником призначався шеф
жандармів Бенкендорф.
У листопаді 1826 р. Пушкін повернувся з
Москви в Михайлівське, отримавши
завдання від Миколи І написати записку
про народне виховання. Виконання цієї
вимоги носило характер політичного
іспиту Пушкіна. Він написав записку
ухильно, прагнучи задовольнити вимоги
Миколи І і в той же час не суперечити
собі. На записку була накладена
резолюція і Бенкендорф повідомив
Пушкіну, що він не витримав
випробування.
Після публічного читання «Бориса
Годунова» Пушкіну було повідомлено, що
він позбавляється права на друк своїх
творів і вони подаються на розгляд
Миколі І через Бенкендорфа. Політика
уряду стосовно до Пушкіна диктувалася
прагненням привернути його на свій бік
і спожити як глашатая казенних ідей.
У 1829 р. Олександр Сергійович приїзджає
з Петербурга до Москви і сватається до
Наталії Миколаївни Гончарової, але
дістає відмову. Тоді він їде на Кавказ,
усупереч забороні Миколи І, аби взяти
участь у Турецькій війні та побачитися
з друзями. Свою поїздку на Кавказ
Пушкін описує в «Подорожі в Арзрум».
У квітні 1830 року Пушкін робить нову
пропозицію Наталії Гончаровій і цього
разу вона її приймає. В сім’ї
Гончарових у Пушкіна вимагали офіційне
посвідчення від Бенкендорфа про те, що
він не знаходиться під поліцейським
наглядом та відомості про його
матеріальне становище. 1 вересня 1830 р.
Пушкін посварився з матір’ю
Гончарової, і таким чином питання про
шлюб залишилося відкритим.
У цей час Пушкін мешкав у Болдіно, де
дуже плідно працював. Він написав
близько чотирьохсот віршів; 8, 9 і 10
глави «Євгенія Онєгіна» (але остання
згоріла); близько 30 віршів, 5 повістей,
декілька драматичних п’єс, а також
багато критичних і публіцистичних
статей, працює над маленькими
трагедіями.
Після повернення з Болдіна О. Пушкін
заклав маєток і одружився. Весілля
відбулося 18 лютого 1831 року в Москві, але
згодом Пушкіни жили в Петербурзі, іноді
— в Царському Селі, де Пушкін за
допомогою Жуковського намагався
налагодити стосунки з урядом.
Тоді ж, у 1831 p., поет порушував питання
про дозвіл видавати політичний журнал
і отримав його в липні 1832 p., але не
скористався ним.
Наприкінці грудня 1833 р. Микола І
призначив О.С. Пушкіна камер-юнкером
при дворі. Поет сприйняв це як образу,
що призвело ще до одного конфлікту з
царем.
У цей час у Пушкіна були матеріальні
труднощі, посада при дворі не давала
спокійно працювати, а перевидання його
творів не приносило великих прибутків.
До того ж у травні 1832 р. у Пушкіних
народилася дочка Марія, а в липні 1833 р.
— син Олександр, пізніше, у 1835 р.
народиться син Григорій і в 1836 р. —
дочка Наталія.
У 1835 р. молодий офіцер Дантес почав
залицятися до Наталії Миколаївни.
З’явилися мерзенні плітки, Пушкін
отримав анонімного листа з натяком на
зраду його дружини з Миколою І. Пушкін
запідозрив в авторстві цього листа
Геккерна (прийомного батька Дантеса) і
викликав на дуель Дантеса. Але
втручання Жуковського запобігло дуелі.
За наполяганням Пушкіна Дантес
одружився з однією із сестер дружини.
Узимку 1837 р. сварка з Дантесом
повторилася і призвела до дуелі.
27 січня О.С. Пушкін був смертельно
поранений і через два дні помер.
О.С. Пушкін українською мовою
Переклади творів О.С. Пушкіна
українською мовою мають свою історію.
Ще за життя поета у 1830 р. у «Віснику
Європи» був надрукований переклад О.
Боровиковського шотландської пісні
Пушкіна «Ворон до ворона летить».
Цікаво, що у Пушкіна переробка
шотландської пісні забарвлена в
російський колорит, а у
Боровиковського в національний
український, він замінив пушкінського
богатиря — козаком, хазяйку —
козачкою. Цим шляхом пішли й інші
перекладачі творів Пушкіна, з яких
особливо характерний Семен Руданський.
Ось відомий початок «Пісні про віщого
Олега»:
У Пушкіна:
Как ньіне ебираетея вещий Олег От
мстить неразумньїм хазарам:
Их села и нивьі, за буйньїй набег,
Обрек ои мечам и пожарам.
С дружиной своей, в цареградской броне,
Князь по полю едет на верном коне.
У Руданського:
Не у гості, а на кості Ходили хазари.
Та не пиво-ж і їм буде,
А кров та пожари!
Вже зібрався Олег віщий На вражу
недолю,
їде конем білогривим По чистому полю.
Блищить броня царгородська,
Шолом аж палає,
А кінь його білогривий Соколом ступає.
Олег їде чистим полем,
Грає білогривий...
Як бачимо, у Руданського більша
кількість рядків, інший розмір та інший
колорит. Це, власне, не переклад, а
варіація в пісенно-народному стилі.
Такий жанр художньої творчості
абсолютно дозволений і дає часом
результати, кращі за дослівний
переклад.
Пантелеймон Куліш теж високо цінував
О.С. Пушкіна, але частіше не перекладав
його, а давав свої варіації на
пушкінські тексти. Пушкінське «Я помню
чудное мгновенье, передо мной явилась
тьі...» Куліш передає у своїй варіації:
«Я згадую той день і час
благословенний, як дух твій молодий
мене з землі підняв».
Великий український поет Іван Франко
здавна цікавився Пушкіним, високо
цінував його і перекладав його твори
українською мовою. Вже хворий,
наприкінці свого життя, він працював
над перекладами «Маленьких трагедій»
Пушкіна, поспішаючи закінчити їх, доки
рука тримала перо. Це був високий
подвиг, що говорить про велику любов
«українського каменяра» до
«російського генія».
Царський уряд, як відомо, заборонив
українську мову, літературу, культуру.
Навіть саме слово «Україна» було
заборонено. Крізь вушко голки царської
цензури не могла пролізти навіть
«Казка про рибака і рибку» в
українському перекладі. І українські
націоналісти були цілком солідарні з
царським режимом. Вони вважали, що
Пушкіна не потрібно перекладати
українською, що його будь-хто прочитає
і в оригіналі. Відвертіші стверджували
«Навіщо нам твори цього москаля,
представника народа-гноби-теля».
Але твори видатного поета продовжували
перекладати. І один із
най-талановитіших перекладачів — М.Т.
Рильський.
М.Т. Рильський — перекладач творів О.С.
Пушкіна
М.Т. Рильський прагнув наблизити
пушкінську спадщину до широких мас
нашого народу, які думають і говорять
українською мовою. Це був прекрасний
спосіб піднести українську мовну
культуру на вищий щабель розвитку. М.
Рильський наголошував: «Коли я називаю
своїми літературними вчителями
Шевченка, Пушкіна і Міцкевича, то не для
того, щоб похвалитися, а для
ствердження факту. Пушкінська ясність,
пушкінська простота завжди
непереможно вабили мене...» (Рильський
М. Зібр. тв., т. 18, с. 42). Його переклади О.С.
Пушкіна збагачують українську мову,
українську поезію, літературу взагалі.
Своєю титанічною перекладацькою
працею, могутнім обдаруванням М.
Рильський збагатив скарбницю
українського художнього слова
колосальною кількістю творів як
класичної літератури, так і його
сучасників. Вражає перелік різних за
жанрами та змістом поетичних і
прозових творів
з літератур багатьох народів світу, які
переклав український митець.
М. Рильський вважав роботу в царині
художнього перекладу суспільно
значущою і разом із тим неодноразово
виокремлював її специфічні
особливості. Окреслюючи значення
художнього перекладу як невід’ємної
складової культурного обміну між
народами, обопільної взаємодії їхніх
культур, поет збагатив теорію, практику
перекладацької справи взірцевими
науковими дослідженнями. Зокрема, за М.
Рильським, художній переклад — поняття
історичне, його коріння сягає в далеку
минувшину, оскільки століттями
художній переклад ґрунтувався на
творчих здобутках відомих і
маловідомих подвижників вітчизняної
та зарубіжної словесності,
переосмисленні завдань на різних
етапах розвитку національної мови і
культури та розвою філологічної науки.
З-поміж ознак перекладацького стилю
поет першочергове значення надавав
точності у передаванні змісту і форми
оригіналу, досягненню єдності форми та
змісту, пам’ятаючи одночасно про
примат змісту над формою.
М. Рильський наголошував: «...бажано,
навіть потрібно, щоб між автором
оригіналу і перекладачем була
внутрішня спорідненість, щоб
перекладач не був ремісником, який
перекладає все, що йому замовляють
перекласти, щоб тут доконче був момент
творчого підходу» («Мистецтво
перекладу». К, 1975, с. 26).
Слід підкреслити плідну працю митця
щодо розробки таких основоположних
питань перекладацької справи як,
скажімо, роль стилістичних компонентів
твору, роль фонетики, алітерації,
римування, синтаксису у віршах,
відтворення фразеології однієї мови
засобами мови іншої, критеріїв
об’єктивної оцінки якості перекладу
на основі перекладознавчого аналізу
тощо.
Загалом внесок М. Рильського у теорію і
практику перекладу, зокрема творів О.С.
Пушкіна, його конкретні, вмотивовані
судження та оцінки якості окремих
творів, а головне — його перекладацька
спадщина є, безперечно, вагомим
надбанням української культури,
становить великий інтерес і сьогодні.
Поема «Руслан і Людмила»
«Руслан і Людмила» — перша поема О.
Пушкіна, який іноді згадував, що почав
писати її ще в ліцеї, але, мабуть, до
того часу відносяться лише
найзагальніші задуми, навряд чи текст.
Автор ставив завданням створити
«богатирську» казкову поему у дусі
відомого йому за французькими
перекладами «Шаленого Роланда» Л.
Аріосто. Він напихався також Вольтером
(«Орлеанська діва») і російськими
літературними казками («Ілля
Муро-мець» М. Карамзіна або особливо
«Альоша Попович» М. Радищева).
Безпосереднім стимулом до початку
роботи над поемою став вихід у лютому
1818 р. перших томів карамзінської
«Історії Держави Російської», звідки
запозичено багато подробиць та імена
всіх трьох суперників Руслана (Рог-дай,
Ратмир і Фарлаф).
Поема вразила сучасників і зараз
захоплює читачів багатством та
різноманітністю змісту (хоч і не дуже
глибокого), дивовижною жвавістю і
яскравістю картин, навіть
найфантастичніших, блиском і
поетичністю мови. Ми зустрічаємо то
живі, майже «реалістично» побачені
поетом образи фантастичного змісту
(наприклад, опис гігантської живої
голови), то історично правильну картину
староруського побуту (весільний бенкет
у князя Володимира), хоча вся поема
абсолютно не претендує на відтворення
історичного колориту.
У мові своєї першої поеми,
використовуючи всі досягнення
попередників (Дмитрієва, Жуковського,
Батюшкова), Пушкін йде далі за них. Він
'вводить у свій текст слова, вирази і
образи народного просторіччя, які
категорично уникалися світською,
салоновою поезією його попередників і
вважалися грубими, непоетичними. Вже в
«Руслані і Людмилі» Пушкін поклав
початок тому синтезу різних мовних
стилів, який став його заслугою в
створенні російської літературної
мови.
Поема почала друкуватися в «Сині
вітчизни» весною 1820 р. в уривках, перше
окреме видання вийшло в травні того ж
року (якраз у дні заслання Пушкіна ка
південь) і викликала обурені відгуки
багатьох критиків, які угледіли в ній
«аморальність» і «непристойності».
Особливу позицію зайняв П. Катенін,
який дорікав Пушкіну, навпаки, в
недостатній народності і зайвому
«згладжуванні» російських казок у дусі
французьких салонових повістей.
Значна ж частина читачів прийняла
поему захоплено, з її появи почалася
всеросійська слава Пушкіна. Відомо, що
В. Жуковський після виходу поеми
подарував поету свій портрет з написом
«Переможцеві-учневі від переможеного
вчителя».
Казки О.С. Пушкіна
Хоча О.С. Пушкін нічого і не писав
спеціально для дітей, його твори
(зокрема, казки) вже за життя поета були
популярними серед малих і дорослих
читачів. Казки поет писав у зрілий
період своєї творчості, хоча цікавився
ними все життя. З захопленням слухав
Пушкін казки своєї няні Орини
Родіонівни, вивчав, збирав і записував
фольклор різних народів, а потім
талановито використовував його у своїх
творах. Так, у повісті «Капітанська
дочка» Пушкін використовує багато
приказок, прислів’їв, а також казку про
орла і ворона, в якій народ відцає
перевагу героїчній смерті перед
рабським животінням. Поета приваблює
не тільки реалістична основа народної
творчості, а й її соціальний та
моральний зміст, життєрадісність,
«веселе лукавство розуму народу»,
багатство думок, проста, яскрава мова.
Спілкування з Ориною Родіонівною,
сімейні перекази, народні пісні і
легенди вплинули на творчість О.С.
Пушкіна і були постійним джерелом його
натхнення. Не тільки в дитинстві слухав
він нянині казки. Уже ставши відомим
поетом і будучи в засланні в
Михайлівському, він писав в одному з
листів брату: «Увечері слухаю казки і
винагороджую тим недолік проклятого
свого виховання. Що за принадність ці
казки! Кожна є поема!» Знав Пушкін і
казки інших народів (як фольклорні, так
і літературні). З роками приступив він і
до створення власних казок. їх усього
сім: «Наречений» (1825), «Казка про попа і
наймита його Балду» (1830), «Казка про
Ведмедиху» (1830, залишилася
незакінченою), «Казка про царя Салтана,
про сина його славного і могутнього
богатиря князя Гвідона Сал-тановича і
прекрасну царівну Лебедь» (1831), «Казка
про рибалку і рибку» (1833), «Казка про
мертву царівну і про сімох богатирів»
(1833), «Казка про золотого півника» (1834).
В основу більшості своїх казок поет
поклав народну творчість. Так, для
«Казки про царя Салтана...» він
використовує народну казку
«Косоручка», для «Казки про рибака та
рибку» — «Жадібна баба», а для «Казки
про мертву царівну...» — «Чарівне
дзеркало». Проте казки О.С. Пушкіна — це
не поетичний переказ народної
творчості. П. Бажов писав, що в чаруючих
красою і розумом казках Пушкіна ми
бачимо «чудесний сплав, де народна
творчість невід’ємна від особистої
творчості поета».
Незважаючи на талановитість
Пушкіна-казкаря, багато сучасників
поета (Є. Баратинський, М. Гоголь, І.
Тургенєв та ін.) зустріли його казки
негативно. Критики вважали, що Пушкін
наслідує народну творчість, що за
художніми якостями його казки стоять
нижче, ніж інші твори.
Прекрасними за витончелістю, чудовими
за змістом казками Пушкіна
захоплювався М. Горький. Вони вражали
його глибиною думки, людяністю,
ліризмом, чарівністю вірша, виразністю
мови.
У казках Пушкіна все змальовано просто,
в дусі народних понять про мораль, в
дусі народних симпатій і антипатій, їм
властивий гуманізм, пошана до простих
людей, прагнення до волі й щастя,
оптимізм, але в них відчувається кошмар
сучасності, хвилювання за майбутнє
людей. Більшість казок Пушкіна має
сатиричний характер, і сатира в них ще
більш соціально загострена, ніж у
народних. Наприклад, «Казка про попа і
наймита його Балду» — це гостра сатира
на попів. Жадібний піп шукає дешевого
служника, який вмів би «і коні
доглядати, і шить, і варить, і
майструвати». Проте піп не тільки
скупий, а й дурний, бо понадіявся на
російське «авось». До того ж він ще й
боягуз: тремтячи від страху, боячись
розплати, він посилає Балду до чортів
збирати оброк.
Сатирично змальовує О.С. Пушкін наря
Дадона у «Казці про золотого півника».
Дадон обмежений, дурний і лінивий, він
царствує «лежма на боку». Його не
можуть розбудити навіть тоді, коли
державі загрожує небезпека. Цар і
You have read 1 text from Ukrainian literature.
Next - Пушкін Олександр. Вибране - 14
  • Parts
  • Пушкін Олександр. Вибране - 01
    Total number of words is 3891
    Total number of unique words is 2224
    24.9 of words are in the 2000 most common words
    36.5 of words are in the 5000 most common words
    43.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 02
    Total number of words is 3935
    Total number of unique words is 2200
    23.9 of words are in the 2000 most common words
    35.5 of words are in the 5000 most common words
    42.7 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 03
    Total number of words is 3943
    Total number of unique words is 2030
    23.5 of words are in the 2000 most common words
    35.4 of words are in the 5000 most common words
    43.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 04
    Total number of words is 3853
    Total number of unique words is 1960
    25.1 of words are in the 2000 most common words
    36.8 of words are in the 5000 most common words
    43.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 05
    Total number of words is 3928
    Total number of unique words is 2300
    20.9 of words are in the 2000 most common words
    31.4 of words are in the 5000 most common words
    37.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 06
    Total number of words is 3986
    Total number of unique words is 2340
    21.5 of words are in the 2000 most common words
    32.0 of words are in the 5000 most common words
    38.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 07
    Total number of words is 3894
    Total number of unique words is 2291
    21.5 of words are in the 2000 most common words
    32.1 of words are in the 5000 most common words
    38.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 08
    Total number of words is 3881
    Total number of unique words is 2234
    23.0 of words are in the 2000 most common words
    34.0 of words are in the 5000 most common words
    40.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 09
    Total number of words is 3956
    Total number of unique words is 2158
    25.5 of words are in the 2000 most common words
    37.0 of words are in the 5000 most common words
    44.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 10
    Total number of words is 3867
    Total number of unique words is 2287
    22.8 of words are in the 2000 most common words
    33.4 of words are in the 5000 most common words
    41.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 11
    Total number of words is 3858
    Total number of unique words is 2210
    24.2 of words are in the 2000 most common words
    35.0 of words are in the 5000 most common words
    41.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 12
    Total number of words is 3929
    Total number of unique words is 2200
    24.1 of words are in the 2000 most common words
    34.5 of words are in the 5000 most common words
    41.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 13
    Total number of words is 3802
    Total number of unique words is 2029
    22.1 of words are in the 2000 most common words
    33.4 of words are in the 5000 most common words
    40.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Пушкін Олександр. Вибране - 14
    Total number of words is 2516
    Total number of unique words is 1528
    17.4 of words are in the 2000 most common words
    27.6 of words are in the 5000 most common words
    32.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.