Latin

Поезії, Евген Маланюк - 7

Total number of words is 2274
Total number of unique words is 1445
23.0 of words are in the 2000 most common words
31.4 of words are in the 5000 most common words
36.8 of words are in the 8000 most common words
Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
Бога
Відвіку ширилось віками.
Там спить історія, як мощі,
І все здається: ось воскресне!
І враз наш дух, сліпий і тощий,
Підійметься на гори хресні.
І раптом зникають ф'якри, авта,
Трамваї, світла і бетони,
І встане вічність вічна правда,
І місто в вічності потоне.
24.11.1920
СТАНІСЛАВ
ВИСПЯНСЬКИЙ
1.

Nad jakas rzeka, w jakims kraju...


Над
Вавелем – вітри і дим,
А він горить і не згоряє.
Стає чужим родинний дім
Над річкою, в якомусь краю...
Даремно скаржиться в віки
Сурма
Маряцького костьолу, –
Він кличе порухом руки
Не цю, оганьблену і голу,А
Ту, високу й осяйну...
І дивний привид серце крає
Крізь трудний день, крізь змору сну
В незнаному, якомусь краю.
2.

Niech nad mogila nikt nie placze

Procz jednej mojej zony, –


Na nic mi wasze lzy sobacze ...

Над мертвим містом недосяжні зорі,
В вузьких провулках сизо від примар
І
Краків – як заклятий лепрозорій,
І тіло –
Лазар, і душа – пожар.А встане день – осінній дощ заплаче
Над хвилями земної суєти.
Десь там і сміх, і брех, і лзи собаче,
А тут в кімнаті двоє: він і
Ти.
3.

Nad jakas rzeka, w jakims miescie,

Gdzie slubowalem slub niewiescie...

Труна кімната.
Крізь вікно – могила
Костюшкова.
За нею – далечінь.
В фотелі дотліває утле тіло,
Переісточуючись в тінь.
Не скінчено поеми.
І рисунку
Не дорисовано.
Не здужає рука.
Ще б треба сили, щоб побідно й лунко
Пломінний слід прокреслити в віках.А тут кістяк, неситим жаром зжертий,
І край якийсь, що мріє крізь вікно...
Та щоб жила
Вона, та мусиш вмерти,
Зітліти і воскреснуть, як зерно.
1931
МИКОЛІ ЗЕРОВУ

Під дикий галас доброго і злого
Тих днів шорстких, коли втеряв наш дух
Співучий мелос, ще відвічний логос
Гартований болями ранив слух.
Скінчилося.
Гармати знов на плуг.
Куплети кулеметів – на еклоги , і просторінь крізь мертвий мур облоги
Свій неозорий розгортає круг.
Декретний друк вже припадає тілом.
Крамниці на вагу давно скупили
Обгорточний верлібр поліщуківІ став сонет здобутком революцій.
І логос ось зростається у муці
Із мелосом в єдиний вічний спів.
1926

На палубі, під зорями, удвох...


На палубі, під зорями, удвох.
Оркестра грає
Грі
Ґа.– 
Наше свято!
Вечірня
Висла полум'ям нонята
І глибиною неба зорить
Бог.
І бачить все – і радість, і тривогу,
І привиди минулого, і біль.
Забудь.
Забудь.
Різьбить свою дорогу
Наш пароплав в текучім сяйві хвиль.
1929

Купальська
Ніч
З ЛІТОПИСУ
1.

Пришедше на западъ солнца,


Видівше світъ вечерній,
З
Чину
Вечірні.

На западъ солнца з костуром прийшовши
І світъ вечерній видівше – осліп.
Тироль чи
Шлеськ,
Морава чи
Мазовше –
Чорства там праця і гіркий там хліб.
І серце там давно віками зжерте,
І усміх там давно зів'яв і згас.
І навіть ти, недовідома смерте,
Там – між годин – умовний маєш час.
Заплющивши заслізені повіки.
Все викликаю весни осяйні
Юнацьких літ...
І безголова
Ніке,
Як фурія, проноситься в мені.
07.03.1944
2.

Не зупинитися.
Жене бо
Безмежний вітер пустотиІ апокаліптичне небо
Мовчить над долом самоти.
Блакить порожня – тільки простір
Для бомбоносних літаків.
Мандруй, мандруй в земній корості
І гнів перетворяй у спів,
І уникай сліпої долі
Що необорна, як стіна.
В зловісній порожнечі волі
Без меж ширяє сатана.
Лиш злом озброєний блукає
В державі зла.
І між руїн
Добро беззахисне зникає,
І мати гине, й гине син.
08.03.1944
3.

Він чи не він?
Не зрозуміти.
Постать
Імлиться і двоїться умлівіч.
Розмова – раз ускладнена, раз проста
І після цукру – на хвилину – бич.А спостерігши, що – не легка річ,
Без відпочинку буде нерви хльостать,
Аж поки пересвідчиться, що доста.
Тоді він знову – добродушний сич.
1 спробує ізнов.
І змінить тон.
І навіть зручно звогчить зимні очі:
Мовляв – діяч, мандрованнй масон,
Понадто – вчений, меценат, кни
Ґбчій...
І ось уже доляри, фунти, крони,
І досяжні всі візи й всі кордони.
08.03.1944
4.

Здавалося, іти нагору гірш,
Ніж підгору тепер ступати.
Злуда!
Бо муку, а не радість родить вірш
І подвиги довершує нам –
Юда....
Земних страждань трисвітла глибина.
Ясний прозор джерельної купелі –
Ось вечір, що рокує чужина
Мандрівникові людської пустелі.
І вогнищем осяяний намет
По спеці цілоденної роботи,
Акріди на вечерю й дикий мед – – –
Вся вбога радість скудної
Суботи.
11.03.1944
5.

Троянди тоді не квітли,
Не співали в гаях солов'ї
І на небі кометні мітли
Не писали пророцтва свої.
Та й пророцтв би тих не читали –
Не до пророцтв було:
Вулицями вили шакали,
Чатувало безоке зло.
Всюдисуще й гидке – несито
Прогризало тишу тонку
Й вибухала смерть екразитом
У пекучо-пломіннім вінку.
10.06.1944
6.

Краєвид – мов витинка з картону.
Тло – бліда, страшна, порожня синь.
Цю тривогу згубно-безборонну –
Не збагнуть нащадки поколінь.
Цю тривогу нудно-солодкаву
Передсмак нехибного кінця
Не уявлять ті, що взріють славу
В пізнім сяйві смертного вінця.
Як віддати?
Слів біблійних треба,
Що в них пал пустині клекотить:
Це лунке, пусте, порожнє небо,
Цю безбожну неживу блакить.
10.06.1944
7.

Сучасники, о вбожество мізерій.
Де взяти слів із жовчи і вогня
І на якім вогнетривкім папері
Віддать нащадкам ад сліпого дня?
Тоді весна рождала чорні будні
В плачах дощів, в прудких судомах бур,
А літо люто грало в сурми судні
І голим жахом дихала лазур.
І так тривав червлений палом червень,
І душно гас, і загорався знов,
І на трояндах, як на свіжім стерні,
Під диким сонцем запікалась кров.
І вили гуни.
І текли татари.
Й – поки тряслась беззахисна земля –
Безбожне небо повний келих кари
Зливало на оселі і поля.
Сучасники!
Хто розбудить зуміє
Глухих і невидючих?
Де ж візьму
Старозавітний пломінь
Єремії
Щоб пропалить вже неминучу тьму?19.06.1944

Варшава
8.

І аще сатана сатану ізженет...


Матф. 12.26

Призиваю поміч
Гасподню
На убоге моє ремесло –
Ось безодня кличе безодню
І зло порождає зло.
І зло бушує, як повінь,
І зло поглинає світ...
Поможи мені лезом любови
Виконати заповіт.
28.06.1944
(
Річниця
Сараєва)
ПРОЛОГ

У душній хаті тихо гасла мати,
А іволга кричала за вікном.

І крик той був, як крик життя, зловісний,
І радісний, і – водночас – недобрий:
І подив, і лукавство в нім бреніли...
Між тим ішов коловорот буття:
Рибалки повертались в душогубках З ранішного полову.
Пригрівало.
Тепліла синь синюшної води
І ранок виростав все вище й вище.
Вже дід, сокиру взявши, оглядав
Яку б вербу зрубать на нові ночви,
Параска рвала на городі зелень
На борщ.
Бабуня смажила курча.
І дзвінко цокотів жіночий голос:
То
Климчиха сварилась з чоловіком – П'яницею плохим та безсловесним
(У рік пізніш вона його забила
У змові з полюбовником).
Забігла
На мить позичить щось у нашій кухні
Хрещенна мати, що звалась
Поліна,
Носила чорне і, хоч літня панна,
Ще мріяла про мужа.
Запитала
Й побігла знов – – –
А мама ніби спала
Й не спала.
Віддих був такий нерівний.
Лиш часом розкривались мутні очі,
Вона зривалась з ліжка й нетерпляче
Загадувала хліб пекти, з городу
Принести щось.
І намагалась рвучко
Розпалювать в печі...
І притомніла,
І дозволяла знову положить
Себе на постіль.
Часом, подивившись
Навколо, плакала – скупі й пекучі,
Немов сухі, були її сльозинки.
Вона була свідома, що кінець
Вже на порозі, що сини і тато,
І дім цей щедрий, і город розлогий –
Ціле родинне затишне гніздо –
Осиротіють: стануть безборонні
Й беззахисні на сили
Зла.А
Зло
Вже гуртувалось хмарою довкола
І ждало тільки знаку, щоб заллять
Наш тихий рай – – –
Так умирала мати
І іволга кричала за вікном.
08.03.1944
“СXІДНЯЧКА”

Ворушаться уста, немов за склом.
І звуки
Не досягають.
Чом в цю порожнечу зла,
За пасмуги границь, за рубежі розлуки –
Ти серце звуглене даремно принесла?І ніби все такі ж палкі вишневі очі,
І стан, оспіваний
Шевченком, і хода.
І, все ж, щось зрушене, немов би хтось наврочив,
І, все ж, щось зранене...
І так тремтять уста,
Що ось, здається, мить – і вибухне сльозами
Цей трепет мовчання, ця мука повноти...
Але ти – камінь знов.
І знов – ікона.
Саме
Тому, що ти – одна, тому, що ти є ти.
Дівча з
Донбасу.

Квітень, 1944.
Варшава.

АТАВІСТИЧНЕ

Десь жовтий степ, плодюча осінь,
Дзичить гарячий синій воздух...
Вони оттак жили б і досі
Розважно-мудро, ясно й просто.
На баштанах – медові дині,
На настах – блаженні бджоли,
У холодку, в солодкій тіні –
Біблійні многотрудні чола.
Повільно тягнеться розмова
Мов срібна нитка павутини.
Пахучу золоту полову
Жують воли під низьким тином.
Вже пополуднували.
Знову
Машина виє на току...
Яких же ще тобі спокус?
Яких уяв, якого слова?* * *...
Камінних стін тераси димні.
Закурених поверхів чад.
Ревучий рух – в єдинім гимні
Трамваїв, авт, вогнів, свічад.
Тут вулиці – скаженним виром
Тут небо – злякане земним
І до незримого кумира
Фабричним тиміямом дим.А стихне вечір у знемозі,
Ліхтар розріже темноту,
І з темноти на кожнім розі
Загальні нареченні ждуть.
Обличчя кожне хочеш стерти
І проклинаєш кожен крок,
Де родяться під подих смерти.
Де стережуть
Нудьга й
Порок.
1925
ГІРКА
ВЕСНА

Ich hab' main
Herz


In
Heidelberg verloren...


Студентська пісня.
1.
Так трудно родиться весна –
Дощами, смутками, туманом...
Мов яд нездійсненого сна
Ця ніч, від сліз і квітів п'яна.
Мов склянка мертвої води
Цей день тверезий і гріховний.
Немає сил.
Зажди, зажди –
Ще будуть тижні сонцем повні.
Засяє синню сіра вись,
Ріка розтопиться блакиттю.
Зроби зусилля: помолись
Назустріч згубі й лихоліттю.
2.
Тут немає руїн.
Тут війна оминула –
Може, гори закрили й сховали життя.
Старий
ГайдельберҐ снить про веселе минуле,
Що пролинуло без вороття.
От і ми повторяємо юність і радість,
От і ми заблукали й блукаєм у нім.
І ці ночі і дні, офіровані зраді,
Не живем, не впиваєм, а – сним.
3.
І день потьмарився, і радість щезла,
Хоч над
Некаром сяє ранній май.
Ритмічно ось занурюються весла,
Співає хвиля...
Та весни – нема,
Спурхнула, наполохана пташина,
В незнаний вирій.
Марно викликать.
Пливе ріка, байдужа і незмінна.
Пливуть віки, байдужі, як ріка.
08.05.1948
З
ВАГОНУ

Лани й чужі жнива.
І краєвиди,
Мов з шкільного підручника, чужі...
Ти пам'ятаєш образ тьмянновидий
Марії: серце й навкруги ножі?І кожен порух прорізає лезом,
І кожен біль кровоточить.
І от
Поглинює тебе блакитний безум
Ностальгії.
Блакить тамтих висот,
Розгін вітрів, вітрилобілі хмари
І переплив пшениць через балки,
І смак медовий хліба.
Де ті чари?
Щоб одігнати привиди палкі,
Щоб загасить, втопить у мжичці сірій,
Затамувати вічний кровотокІ полетіти в безнадійний вирій,
Та не як птах, а як сухий листок.
23.08.1948

ОДНОГО ДНЯ

Димний день.
Продзичала підземка зловісно і лунко.

Коло днів замикається ще раз розладом наснаг.
І от берег ізнову...
І знову гірким поцілунком
Починається може остання, остання весна.
Тихий присмерк очей ? – золотіє в них лагідний вечір,
Материнське є щось у завчасній оцій сивизні.
Та як юно тремтять ці крихкі, як у дівчини, плечі
І уста – ніби вперше розхилені взустріч весні!І ось дим прорізає несміливий промінь.
І чудом –
День спалахує сяйвом, і сяйвом стає сивизна. ...
І зникає цей город страшний, як нечиста облуда ...
І в очах молодистих з'являється вічна весна.
25.10.1950
НАД
АТЛАНТИКОМ

Осінь палає холодним вогнем,
Осінь чужа і зайва.
Часом лиш вітер знайомий дихне –
Роздмухать осіннє сяйво.
Вітер знайомий, мов зовсім свій,
Рідний, херсонський сказати б.
І увижається день степовий,
Сад і
Синюха, і мати.
Батько засмучений, мудрий дід,
Любі брати мої...
Де ви?
Осінь і осінь.
І гасне слід.
Над хвилями тільки – меви.
1951

Ти ніч оспівуєш...

Ти ніч оспівуєш, як я
Колись оспівував в тім віці –
Праматір вічного буття.А день гримить з каміння й криці,
А день палає й палить все,
Що ще живе і ніжне, й любе,
І світові навбач несе
Несите пекло самозгуби.
І неминучість бачить зір
В нещадній ясності загину.
Ти ж в тайних літерах сузір
Шукаєш відповіді, сину.
31.08.1951
ПОДЄБРАДЦІ

Колегам

Багато бачили.
Багато перейшли ми
Столиць і літ, і вулиць, і подій.
Куди ж ведеш нас, віку невмолимий,
Сліпий водій, чи зрячий лиходій?
Ось миготять колони і тераси
І арки замикаються в аккорд –
Вацлава
Пляц, чи пишна
Фрідріхштрассе,
Веселий
РінҐ чи
Пляс де ля
Конкорд.
І дочекались.
І по
Першій –
Друга
Пройшла як смерч, і зжерла континент,
Та не було, щоб крізь обличчя друга
В розмові зимно визирнув а
Ґент.
Нас оминули заздрощі і зрада,
Бо в кожнім з нас, як сяєво між злуд, –
Над луком
Лаби замок
Подєбрада,
Креслірки гамір, молодість і труд.
І хай тепер сліпий каньйон
Бродвею,
І виходи
Атлантик стереже, –
Ніхто й ніщо нас не розлучить з
Нею,
Ніхто й ніщо наш дух не встереже.
І навіть час – в своїй безсилий злості:
Ось стрінемось, як після злого сну,
Й, здається, знов на калиновім мості
Стрічаєм двадцять котрусь там весну.
21.08.1954

ВОЛИНСЬКЕ
О. Стефановичеві

Минулої війни окопи
Не проорать, не заорать.
Земля, мов історичний попіл:
Кохав ратай, палила рать.
І вічно спрагнена, несита
Багряних рос, багряних злив,
Вирощує лиш тоще жито
На сірій площі бідних нив.
Ще крок – і від мела
Полісся
Вже не скоцюрблена сосна,
А шум волинського узлісся,
Широкий лан, лунка весна.
І вже
Колодяжне,
Любитів (
Які наймення і згадки!)
Де дні, як чаші недопиті,
А ночі – чорні і палкі.
Тут
Леся віддихала трудно
Ходив
Франко – оттут, оттут!
Де сон і глуша непробудна,
І в них загрузлий добробут....
Та ось від
Крем'янця, від Дубна
Зростає незвичайний гук:
То – Карашевич гласом трубним.
То голосом землі – Самчук.
Аж пуща зашумить волинська
Й на оксамит та златоглав
В сап'янцях легких
Лятуринська
Виходить годувати пав.
Ворожить про весну колишню,
Любов вціловує в слова
І випускає сокіл-пісню З гаптованого рукава.
12.12.1941
НЬЮЙОРКСЬКІ СТЕНОГРАМИ
М. Мухинові

І от життя веде криву
На злих координатах авеню і стрітів.
1.В безсоняшних щілинах
Мангаттану,
В каньйоні божевільного
Бродвею
Ніколи – синява і сонце– шум дерев– і подих простору.
Ти, дню важкий,
Ти йдеш так мляво,
Все спотикаючись на перешкодах – – заснуть – заснуть.
А старість усміхається єхидно.
І наляга велика втома дня.О ноче, що надходиш невблаганно!...
А там,
Далеко – далеко,
Через океани, моря і гори,
За руїнами вбогої
Европи – – В лісах зеленої
Шумави – – 
Сольвейг!її далекий спів,
Що ледве вгадується.
Ледь бринить.
2.Я знаю, що надходить час – скоритьсяІ примириться.
Тяжко це й незвично.
Ще не проржавіла в мені іскриста криця,
Ще не змішалося в мені дочасне й вічне.
Ще в серці зморенім горить мета.
3....
Коли спадає смерк.
Запалюють вогні, –
В старих провулках
Бруклину брудного З-за рогу
Раптом:– 
Постать у крилатці,
Крават, як ворон, вп'явсь в охрипле горло,
Налляті алькоголем тьмаві очі,
Скуйовджене волосся – – –
То – безумний Ед Ґар
Вихаркує мені зітлілим перегаром
Одне – єдине слово:
Nevermore.
І тане в електричнім смерку,
І зникає.
1952 – 1953
ПІД НОВИЙ РІК

Так вип'єм за тверезість і прозор,
За зимний розум і голодне серце.
За логіку, як лік проти музики,
За математику – протиотруту
Від всіх химер.– 
За наш останній гарт!
You have read 1 text from Ukrainian literature.
  • Parts
  • Поезії, Евген Маланюк - 1
    Total number of words is 3841
    Total number of unique words is 2183
    17.4 of words are in the 2000 most common words
    27.9 of words are in the 5000 most common words
    34.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Поезії, Евген Маланюк - 2
    Total number of words is 3821
    Total number of unique words is 2280
    17.6 of words are in the 2000 most common words
    28.0 of words are in the 5000 most common words
    33.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Поезії, Евген Маланюк - 3
    Total number of words is 3834
    Total number of unique words is 2329
    17.6 of words are in the 2000 most common words
    27.3 of words are in the 5000 most common words
    33.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Поезії, Евген Маланюк - 4
    Total number of words is 3843
    Total number of unique words is 2302
    19.4 of words are in the 2000 most common words
    29.1 of words are in the 5000 most common words
    34.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Поезії, Евген Маланюк - 5
    Total number of words is 3825
    Total number of unique words is 2302
    19.2 of words are in the 2000 most common words
    28.9 of words are in the 5000 most common words
    34.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Поезії, Евген Маланюк - 6
    Total number of words is 3767
    Total number of unique words is 2212
    19.6 of words are in the 2000 most common words
    29.4 of words are in the 5000 most common words
    35.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Поезії, Евген Маланюк - 7
    Total number of words is 2274
    Total number of unique words is 1445
    23.0 of words are in the 2000 most common words
    31.4 of words are in the 5000 most common words
    36.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.