Latin

Ніч лагідна - 15

Total number of words is 3990
Total number of unique words is 2067
27.5 of words are in the 2000 most common words
37.9 of words are in the 5000 most common words
44.6 of words are in the 8000 most common words
Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
в травні, темнішали в червні, робилися
чорними у вересні, а на весну знову
встигали побіліти. Одужавши після
першого нападу хвороби, вона так багато
сподівалася від життя, була сповнена
таких райдужних надій, а виявилося, що в
неї є лише Дік та діти, яких вона
ростила без справжньої любові, мов
узятих на виховання сиріт. їй
здебільшого подобалися люди бунтівної
вдачі, але спілкування з ними тільки
шкодило їй, порушувало її спокій; вона
дошукувалася в них джерел
життєздатності, джерел, що живили їхню
незалежність, чи творчу уяву, чи
впертість та наполегливість, але
дошукувалася даремно, бо секрети
їхньої сили таїлися в давно забутих
боріннях дитинства. А їх самих цікавило
в Ніколь тільки зовнішнє — врода,
оманлива гармонія, під якою ховалася її
хвороба. І вона була самотня, володіючи
Діком, який не хотів, щоб ним володіли.
Дік не раз намагався послабити свою
владу над нею, але завжди марно. Вони
часто бували щасливі разом, багато
чудових безсонних ночей провели вони,
кохаючись і розмовляючи, але завжди
він, одвертаючись од неї, замикався в
собі, а вона лишалася ні з чим —
трималася за це Ніщо, дивилася на нього,
називала його різними іменами, але
знала: це тільки надія, надія на те, що
він незабаром знову повернеться до неї.
Дік скрутив подушку в твердий валик,
підсунув її під потилицю, як роблять
японці, щоб уповільнити кровообіг, і
знову заснув. Ніколь встала, коли він
уже голився, і він чув, як вона ходить по
кімнатах, віддаючи короткі накази
дітям та слугам. Ланьє прийшов
подивитись, як батько голиться,—
відколи вони оселилися при клініці, він
з особливою повагою й любов’ю ставився
до батька і з перебільшеною байдужістю
— майже до всіх інших дорослих;
пацієнти видавалися йому або диваками,
або нудними й нестерпно чемними
істотами — ходячими ляльками, а не
людьми. Він був гарний, кмітливий
хлопець, і Дік віддавав йому багато
часу; їхні стосунки нагадували
стосунки між добрим, але вимогливим
офіцером і шанобливим солдатом.
—    Чому, коли ти голишся, в тебе
завжди лишається трохи піни на маківці?
— спитав Ланьє.
Дік обережно розтулив намилені губи.
—    Уяви собі — не знаю. Мене це
самого дивує. Напевно, піна потрапляє
на вказівний палець, коли я підрівнюю
бачки, але як вона потім опиняється на
маківці — не збагну.
—    Я завтра простежу із самого
початку.
—    До сніданку більше запитань не
буде?
—    Та хіба це запитання?
—    Аякже. Я тобі його зараховую.
Через півгодини Дік вийшов з дому й
попрямував до адміністративного
корпусу. Йому вже сповнилося тридцять
вісім, він ще не носив бороди, але тепер
лікар угадувався в ньому легше, ніж на
Рів’єрі. Вже півтора року він жив і
працював у клініці, безперечно, одній з
найкращих у Європі. Як і заклад Домлера,
це була клініка нового типу — не один
темний, похмурий будинок, а окремі
котеджі, що хоч і були мальовничо
розкидані, але утворювали насправді
продумане ціле. Дік і Ніколь
покладалися на власний смак у питаннях
планування та перебудови — все тут
справді тішило око, і кожен психіатр, що
бодай проїздом опинявся в Цюріху,
неодмінно навідувався сюди. Якби ще
додати будиночок для спортивного
інвентаря, клініку важко було б
відрізнити від заміського клубу.
Корпуси «Шипшина» й «Буки», укріплені й
майстерно замасковані темниці, були
відгороджені від головного будинку
зеленими гайками. Далі лежали городи,
на яких працювали і пацієнти. Три
майстерні для лікування працею
містилися під одним дахом, і з них
доктор Дайвер розпочинав свій ранковий
обхід. У сонячній столярні стояв
приємний запах тирси, запах
давноминулого дерев’яного віку; тут
завжди стругали, пиляли, майстрували
кілька мовчазних чоловіків, які тільки
поважно дивились на нього, коли він
підходив. Дік, який сам непогано знався
на столярстві, зупинявся на хвилинку й
заводив розмову про якість
інструментів — тоном спокійним,
уважливим, щиро зацікавленим.
Поряд була палітурна майстерня,
призначена для най-рухливіших
пацієнтів, які, проте, не завжди мали
найбільші шанси на одужання. В третій
майстерні вишивали бісером, ткали й
карбували на міді. Хворі, що працю* вали
' тут, часом полегшено зітхали — немов
остаточно вирішивши відкинути
нерозв’язну задачу, але їхні зітхання
означали тільки початок нового
перебігу думок, які шикувалися не в
пряму лінію, як у людей нормальних, а в
замкнуте коло. Коло за колом і знову
коло — і так безнастанно. Але яскраві
барви матеріалів, з якими
вони'працювали, створювали у
випадкових відвідувачів короткочасне
враження, що тут усе гаразд, як у
дитячому садку. Ці пацієнти зустрічали
доктора Дайве-ра радісними усмішками.
Взагалі вони любили його більше, ніж
доктора Грегоровіуса. Ті, хто встиг
спізнати інше життя, інший світ,
віддавали перевагу Дікові. Але були й
такі, що звинувачували його в
недостатній уважливості, в нещирості й
хизуванні. Власне, це мало відрізнялося
від того, як ставилися до Діка
нормальні люди, тільки тут усі почуття
були загострені й викривлені.
Одна англійка заговорила з ним на тему,
яку вважала своєю монополією.
—    Чи буде в нас сьогодні музика?
—    Не знаю,— відповів він.— Я ще не
бачив доктора Ладіслау. А як вам
сподобався вчорашній концерт місіс
Закс і містера Лонгстріта?
—    Так собі.
—    По-моєму, вони грали чудово —
особливо Шопена.
■— А по-моєму, так собі.
—    Коли ж, нарешті, ми почуємо вашу
гру?
Вона знизала плечима, потішена, як
завжди, цим запитанням.
—    Колись почуєте. Але я граю так
собі.
Всі знали, що вона зовсім не вміє
грати,— дві її сестри були
талановитими музикантами, а вона не
здолала навіть вивчити ноти.
З майстерні Дік пішов до «Шипшини» й
«Буків». Зовні ці будиночки виглядали
так само затишно, як і інші. Ніколь сама
проектувала опорядження приміщень,
шукала найкращого способу замаскувати
грати, засуви й болти, якими були міцно
пригвинчені меблі. Вона вкладала в це
чимало якщо не винахідливості, то
вигадки — ідеї підказувала їй сама
проблема,— і невтаємниченому ніколи б
не спало на думку, що філігранні
металеві візерунки на вікнах надійно
замінюють кайдани, що модні на вигляд
крісла з гнутих металевих трубок
міцніші від їхніх масивних прототипів
з минулих епох: навіть вази для квітів
кріпилися в залізних затискачах, і
будь-яка оздоба, будь-який пристрій
були так само необхідні на своєму
місці, як опори в каркасі хмарочоса. В
кожній кімнаті Ніколь зуміла
використати все, що можна. А коли її
хвалили, вона, відмахуючись, називала
себе май-стром-слюсарем.
Тим, у кого стрілка в компасі не була
розмагнічена, багато що видалося б тут
незрозумілим. У чоловічому відділенні
«Шипшини» був хворий-ексгібіціоніст,
розмови з яким часом потішали Діка. Цей
дивний миршавий чоловічок вважав, що
якби йому дозволили безборонно пройти
голим від Тріумфальної арки до площі
Згоди, багато проблем зникло б — і Дік
схилявся до думки, що він, можливо, має
слушність.
Найцікавіша його пацієнтка перебувала
в головному корпусі. Це' була
тридцятирічна американка, художниця,
яка тривалий час жила в Парижі, а до
клініки прибула півроку тому. В її
історії хвороби було багато неясного.
Якийсь кузен, приїхавши до Парижа,
застав її в стані тяжкого нервового
розладу, і після марних спроб лікування
в одному із заміських закладів, що
спеціалізувався головним чином на
туристах-алкоголіках та наркоманах,
привіз її до Швейцарії. Коли її
приймали до клініки, це була напрочуд
гарненька жінка, але за шість місяців
вона перетворилася на суцільну гнійну
болячку, Аналізи крові нічого не
прояснили, і врешті-решт був
поставлений досить-таки невиразний
діагноз: нервова екзема. Останні два
місяці вона лежала заструпле-на,
немов'ув’язнена в «залізній діві»
HYPERLINK
"file:///C:\\DOCUME%7E1\\Admin\\LOCALS%7E1\\Temp\\FineReader11\\tmp67B.h
tm" \l "bookmark24" 23 . Але в проміжках між
частими галюцинаціями думка її
працювала чітко, навіть блискуче.
Найбільше нею опікувався Дік. Під час
гострого нападу тільки він і міг
уплинути на неї. Кілька тижнів тому,
після однієї з її багатьох безсонних
ночей, Францові вдалося гіпнозом
приспати її на кілька годин, але то був
лише один єдиний раз. Дік не вірив у
лікувальні властивості гіпнозу й рідко
ним послугувався, знаючи, що далеко не
завжди може настроїтися на відповідний
стан,— якось він спробував
загіпнотизувати Ніколь, але та тільки
зневажливо висміяла його.
Коли він увійшов до палати номер
двадцять, жінка, що лежала там, його не
побачила — в неї зовсім запухли очі.
Вона заговорила гучним, глибоким,
приємним голосом:
—    Скільки ще це триватиме? Невже
вічно?
—    Потерпіть іще трохи. Доктор
Ладіслау сказав мені, що великі ділянки
шкіри вже очистилися.
—    Якби я знала, за що мені ця кара,
то, може б, упокорилася.
—    Нащо вдаватися в містику; ми
вважаємо, що це просто нервове
захворювання. Воно пов’язане з тим
самим механізмом, від дії якого людина
червоніє. Ви легко червоніли замолоду?
Вона лежала обличчям догори.
—    Відколи в мене прорізалися зуби
мудрості, мені не було чого червоніти.
—    Так-таки жодного грішка, жодної
помилки?
—    Мені нема чим собі дорікнути.
—    Я вам заздрю.
Вона замислилася на хвилину; її голос
долинув крізь бинти глухо, немов з-під
землі:
—    Я поділяю долю всіх тих сучасних
жінок, які наважилися стати на битву з
чоловіками.
—    І на ваш превеликий подив
виявилося, що правила тут такі самі, як
і в будь-якій війні, що це битва як
битва,— підхопив він.
—    Битва як битва,— вона вдумалася в
значення цих слів.— Або перемагаєш
слабшого, або здобуваєш пірро-ву
перемогу, або ж виходиш зламаний і
скалічений — і від тебе лишається
тільки примарне відлуння між
зруйнованих стін.
—    Ви не зламані й не скалічені,—
сказав він.— Невже ви гадаєте, що
побували в справжній битві?
—    Подивіться на мене! — люто
крикнула вона.
—    Так, ви страждаєте, та хіба мало
жінок страждало й до того, як вони
вирішили зрівнятися з чоловіками? — Це
вже скидалося на суперечку, і Дік
поспішив змінити тон: — У всякому разі,
не треба сприймати окрему невдачу як
цілковиту поразку.
—    Гарна фраза,-—гірко всміхнулася
вона, і від цих слів, що прорвалися
крізь струпи болю, у Діка стислося
серце.
—    Нам дуже хотілося б докопатися
причин, що при* вели вас сюди,—почав
він, але вона його перебила:
—    Моє перебування тут символічне. Я
гадала, ви зрозумієте, що саме воно
символізує.
—    Ви хворі,— вихопилось у нього.
—    Я була близька до відкриття. Що
мало відкритися мені?
—    Ще тяжча недуга.
—    І тільки?
—    І тільки.— Йому гидко було
брехати, але в даному разі цю величезну
проблему можна було звузити лише до
брехні.— Вам відкрився б тільки ще
більший морок і безлад. Я не читатиму
вам лекцій, ми надто добре знаємо, які
тяжкі муки ви терпите. Але тільки
повернувшись думкою до буденних речей,
до буденних справ, хоч би якими
дріб’язковими й нікчемними вони
здавалися, ви можете відновити
рівновагу. А тоді — будь ласка,
міркуйте собі знову про...
Він затнувся, не бажаючи говорити того,
чим мав би закінчити: «...про межі
свідомості». Ці межі, дослідником яких
є кожен справжній 'митець, назавжди
стали для неї забороненою зоною. Надто
тендітна і вразлива, позначена печаттю
виродження, вона, можливо, кінець
кінцем зуміє знайти заспокоєння в
якому-небудь тихому містицизмі. А
пізнання меж — для тих, хто має домішку
здорової селянської крові, хто має
широкі стегна й великі ступні, хто
будь-які випробування тіла й духу може
прийняти так, як приймає хліб і сіль.
«...не для вас,— мало не промовив він
уголос.— Ви надто слабкі для такої
ризикованої гри».
І все-таки вона, в страхітливій величі
свого болю, викликала в Діка
нездоланний, майже фізичний потяг, йому
хотілося взяти її на руки й пригорнути
до себе, як віл не раз пригортав Ніколь,
"він з ніжністю думав навіть про її
помилки, бо вони були невід’ємною
частиною її єства. Помаранчеве світло,
що соталося крізь опущені штори,
нерухоме, як мумія, тіло на ліжку, пляма
обличчя, голос, що волав з безодні
страждань, не знаходячи живого
відгуку...
Коли він підвівся, сльози, мов потік
лави, ринули в її пов’язку.
—    В цьому має бути якийсь сенс,—
прошепотіла вона.— Таке не може
спіткати людину безпричинно.
Дік нахилився й поцілував її в чоло.
•— Нам усім треба бути
розважливими,—сказав він.
Вийшовши, він послав до неї
доглядальницю. Він мав. відвідати ще
кількох хворих, і на черзі була тепер
п’ятнадцятирічна американка, вихована
за принципом, що дитині все дозволено;
його щойно повідомили, що вона
обстригла собі волосся манікюрними
ножницями. Випадок був майже
безнадійний — спадковий невроз,
обтяже-ний неправильним вихованням. її
батько, людина цілком нормальна й
сумлінна, намагався всіляко боронити
своє нервове потомство від життєвих
знегод, а домігся тільки того, що діти
виросли зовсім непристосованими до
будь-яких несподіванок, що їх на
кожному кроці підкидає нам життя.
Наперед знаючи, що його слова будуть
для неї пустим звуком, Дік сказав їй
тільки:
—    Гелен, будь ласка, не роби більше
нічого, не порадившися з медсестрою.
Обіцяєш?
Але чого варта обіцянка душевнохворої
людини?
Потім Дік зайшов до хирлявого
емігранта-кавказця, надійно сповитого
в щось, схоже на гамак, який раз у раз
занурювали в теплу ванну. У сусідній
палаті перебували три дочки
португальського генерала, хворі на
майже непомітно прогресуючий парез.
Останнім у цьому обході був хворий
психіатр. Кілька хвилин Дік запевняв
його, що він одужує, явно одужує, а той
жадібно слухав, не зводячи очей з його
обличчя, бо надія, яку він черпав з
голосу доктора Дайвера, була останньою
ниточкою, що зв’язувала його з
реальним світом.
Після обходу Дік звільнив з роботи
ледачого санітара,— а там надійшов час
другого сніданку.
XV
Спільні трапези з хворими завжди
гнітили Діка. Певна річ, мешканці
«Шипшини» та «Буків» участі в них не
брали, і на перший погляд могло
видатися, ніби за столом зібралося
звичайнісіньке товариство, якби не
меланхолійна атмосфера, що панувала в
їдальні. Присутні тут лікарі
підтримували розмову, але пацієнти їли
мовчки, втупившись очима в тарілку,—
так, наче встигли на цей час втомитися
чи погано почувалися на людях.
Після сніданку Дік повернувся додому.
Ніколь сиділа у вітальні. Коли він
увійшов, вона якось дивно глянула на
нього й простягла йому папірець.
—    Прочитай це.
Дік розгорнув папірець. Це був лист від
пацієнтки, яка недавно і, як
попереджали її лікарі, передчасно
виписалася з клініки. В листі вона
недвозначно звинувачувала доктора
Дайвера в тому, що він звів її дочку, яка
перебувала в клініці при ній під час
загострення хвороби. Безперечно, місіс
Дайвер, говорилося на закінчення, буде
цікаво про це довідатися й зрозуміти,
«що являє собою її чоловік».
Дік ще раз перечитав лист. Хоч він був
написаний чіткою й лаконічною мовою,
ясно було, що двторка його —
ненормальна. Тільки один раз Дік і
дівчина, про яку йшлося — маленька
кокетлива брюнетка,— були разом не на
людях — на прохання дівчини він підвіз
її на своїй машині до Цюріха, а ввечері
привіз назад. На прощання він поцілував
її, майже поблажливо, не надаючи цьому
поцілункові ніякого значення. Вона
робила потім спроби продовжити флірт,
але він лишився байдужим. Після цього, а
може, і через це, дівчина перейнялася
неприязню до нього й незабаром забрала
матір із лікарні.
—    Це лист божевільної,— сказав
він.— Я на ту дівчину не звертав уваги.
Вона мені не подобалася.
—    Так, я намагалася переконати себе
в цьому,—сказала Ніколь.
—    Невже ти хоч на мить повірила?..
—    Я весь час переконувала себе...
Дік сів коло неї й докірливо промовив:
—    Це ж безглуздо. Лист написала
душевнохвора.
—    Я сама була душевнохворою.
Він підвівся й заговорив іншим, владним
тоном:
—    Ну годі, облиш ці дурниці, Ніколь.
Клич дітей — і їдьмо.
Дік вів машину понад озером, шосе
оббігало кожну бухточку, сонячне
проміння й відблиски води
заломлювалися на вітровому склі і
зникали, коли машина пірнала в зелені
тунелі під кронами дерев. Це був
власний автомобіль Діка, «рено», такий
маленький, що пасажири просто височіли
в ньому — крім дітей, які сиділи позаду;
їхня мадмуазель стирчала над ними, мов
щогла. Вони давно вже вивчили кожен
кілометр цього шляху,— знали, де
запахне глицею, а де здійметься чорна
хмара диму над димарем. Полудневе сонце
— кругле обличчя з примруженими очима
— нещадно пекло дитячі брилики.
Ніколь мовчала; Діка непокоїв її
погляд-—застиглий, втуплений в одну
точку. Він часто почував себе самотнім
біля неї, і не раз вона втомлювала його
потоками інтимних звірянь, що
призначалися виключно для його вух: «У
мене буває таке,— а іноді я почуваю
себе так...» Але сьогодні він хотів би,
щоб вона торохтіла без упину й бодай на
мить дозволила йому зазирнути в її
думки. Найгірше було, коли вона отак
замикалася в собі.
У Цузі мадмуазель вийшла, а Дайвери, які
хотіли потрапити на Агірський ярмарок,
поїхали далі, повз цілий звіринець
величезних парових котків, що
звільняли їм дорогу. На стоянці Дік
зупинив машину і вийшов. Ніколь, однак,
не рухалась і тільки дивилася на нього.
—    Виходь, люба,— сказав він.
її уста раптом розтулилися в страшній,
зловісній посмішці. Хоч у нього й
похололо на серці, він удав, ніби нічого
не помітив, і повторив:
—    Виходь, бо діти не можуть вийти.
—    О, я вийду,-— сказала вона,
вихопивши ці слова з якогось сюжету, що
снувався в її голові в уже
незбагненному для нього напрямку.—
Будь певен, я вийду...
—    То виходь.
Вона вийшла, відвернувшись, але та
посмішка, глумлива й відчужена, не
сходила з її обличчя. Лише коли Ланьє
вп’яте чи вшосте звернувся до неї, вона
зрозуміла, що дивиться лялькову
виставу, й спромоглась якось
зосередити на ній увагу.
Дік спробував обміркувати становище.
Двоїстість його ставлення до неї — як
чоловіка й як психіатра — паралізувала
його енергію. За ці шість років Ніколь
уже кілька разів присипляла його
пильність, збивала з правильного шляху,
то викликаючи в ньому жалість, то
обеззброюючи грою уяви, яскравої й
калейдоскопічної; і аж потім,
отямившись після власного нервового
напруження, він усвідомлював, що вона
виявлялася сильнішою за нього.
Діти засперечалися, той чи не той це
Полішинель, якого вони бачили минулого
року в Канні, а коли суперечку було
владнано, всі четверо рушили далі між
ярмарковими спорудами. Високі чепці,
оксамитові керсетки, яскраві збористі
спідниці мешканок різних кантонів
немовби блякли на тлі розмальованих
блакитними й оранжевими фарбами яток і
фургонів. Десь гугнявила катеринка й
гупав бубон.
Раптом Ніколь кинулася бігти; це
сталося так несподівано, що Дік
спохопився тільки тоді, коли її жовта
сукня вже миготіла в натовпі попереду
— вохряний сті-бок на шві між дійсністю
й кошмаром. Він кинувся за нею; вона
тікала потайки, і він потайки доганяв
її. Задуха спекотного дня обернулася
пронизливим жахом; він не відразу
згадав про дітей, а згадавши, крутнувся
назад, знайшов їх, схопив за руки і
заметався між ятками.
—    Масіате! — гукнув він молодій
жінці, що сиділа за білим лотерейним
барабаном.— Езі-се ^ие ]е рейх Іаіззег
сез реіііз ауес уоиз (іеих тіпиіез?
С’езі ігез иг§епі — уоиз сіоппегаі
сііх ігапсз.
Маіз оиі К
Він підштовхнув дітей до ятки.
—    Аіогз — ГЄ5ІЄ2 ауес сеііе £епіі11е
(іаше.
—    Оиі, Оіск HYPERLINK
"file:///C:\\DOCUME%7E1\\Admin\\LOCALS%7E1\\Temp\\FineReader11\\tmp67B.h
tm" \l "bookmark25" 24 .
Він знову побіг, але навмання — Ніколь
уже ніде не було видно. На його шляху
була карусель, він почав оббігати її і
зрозумів, що кружляє разом з нею, тільки
тоді, коли помітив, що бачить весь час
одного й того самого коня. Він
проштовхався крізь натовп біля
буфетної стойки, потім побачив намет
ворожки і, згадавши потяг Ніколь до
всього надприродного, шарпнув запону й
зазирнув досередини. Низький голос
полинув йому назустріч:
—    Ьа зерііеше ііііе сГипе зерііеше
ііііе пее зиг Іез гіуєз сій №1... Епігех,
МопзіеигА
Він випустив запону й побіг далі, до
озера, де край містечка розваг повільно
крутилося на тлі неба невеличке
«чортове колесо». Там він знайшов її.
Вона сиділа в кріслі, що саме
переходило найвищу точку; коли крісло
опустилося, він побачив, що Ніколь
конвульсивно регоче. Дік позадкував
від бар’єра в натовп; поки колесо
робило новий оберт, люди помітили, що
сміх її — істеричний.
—    Ке£агсІЄ2-тоі ?а!
—    Ке§агс1е2 сіопс сеііе Ап§1аізе!
HYPERLINK
"file:///C:\\DOCUME%7E1\\Admin\\LOCALS%7E1\\Temp\\FineReader11\\tmp67B.h
tm" \l "bookmark26" 25
Крісло знов опустилося вниз, але
обертання колеса притишувалося, і
музика грала повільніше. З десяток
людей оточили крісло, коли колесо
зупинилося; безглуздий сміх Ніколь
викликав у них не менш безглузді
посмішки. Та коли Ніколь побачила Діка,
сміх завмер у неї на устах — вона
спробувала метнутись убік і втекти, але
він упіймав її за руку й повів за собою.
—    Чим пояснити цей вибрик?
—    Ти чудово знаєш чим.
—    Ні, не знаю.
—    Тільки не вдавай і відпусти мою
руку. Я не така дурна, як ти думаєш.
Гадаєш, я не бачила, як оте дівчисько
тобі підморгувало — оте маленьке,
чорняве. Як це підло — вона ж зовсім
дитина, їй, мабуть, і шістнадцяти немає.
Думаєш, я не бачила?
—    Посидьмо тут хвильку, тобі треба
заспокоїтися.
Вони сіли за столик, в очах її чорніла
безодня підозри,
і вона раз у раз проводила рукою перед
обличчям, наче щось заважало їй бачити.
—    Я хочу випити, замов мені коньяку.
—    Коньяку тобі не можна, якщо хочеш,
можу взяти пива.
—    Чому це не можна коньяку?
—    Не можна — і край. А тепер
послухай: ніякої дівчини не було, це
галюцинація, ти знаєш таке слово?
—    Ти завжди кажеш «галюцинація»,
коли я бачу те, що ти хотів би від мене
приховати.
У нього вже виникло почуття провини, як
буває після кошмарного сну: тебе
звинувачували в злочині, й ти вже ладен
був зізнатися, та ось прокинувся й
розумієш, що ніякого злочину не робив,
але почуття провини лишається. Він
одвів очі.
—    Я полишив дітей на якусь циганку.
Треба їх забрати.
—    Слухай, кого ти із себе удаєш? — не
вгавала вона.— Свенгалі? HYPERLINK
"file:///C:\\DOCUME%7E1\\Admin\\LOCALS%7E1\\Temp\\FineReader11\\tmp67B.h
tm" \l "bookmark27" 26
Ще чверть години тому це була сім’я.
Тепер, коли вона сиділа, затиснута в
куток його плечем — мимо його волі
невблаганно твердим,— він думав про те,
що всі вони, дорослі й діти,— жертви
нещасливого випадку.
—    Зараз ми поїдемо додому.
—    Додому! — Від розпачу голос її
зірвався на високій ноті.— Щоб сидіти й
відчувати, як ми гниємо, й знаходити
зотлілий прах дітей у кожній скриньці?
Яка гидота!
Майже з полегкістю він побачив, що цей
зойк знесилив її, і тієї самої миті
Ніколь відчула своїми оголеними
нервами його відчуженість. Обличчя її
полагіднішало, і вона благально
попросила:
—    Допоможи мені, Діку, допоможи
мені!
Хвиля страждання затопила його.
Жахливо, що така прекрасна вежа не може
стояти без підпори, а підпорою мусить
бути він. У певному розумінні це було
правильно — чоловік і є підпора й ідея,
основа й логарифм. Але Дік і Ніколь
стали, по суті, рівні і єдині; він і вона
не доповнювали й не продовжували одне
одного; вона була водночас і Діком,
увійшла в його плоть і кров. Він не міг
збоку спостерігати, як розпадається її
особа,— це був розпад і його власного
«я». Його інтуїція підказувала йому:
тільки ніжність і співчуття! Але
зробити він міг тільки те, що диктувала
сучасна методика: сьогодні ж він
викличе з Цюріха медичну сестру й
віддасть Ніколь під її опіку.
—    Адже ти можеш мені допомогти.
Знову ця безпорадна, дитяча
наполегливість... Він рвучко підвівся.
—    Ти допомагав мені раніше, то невже
тепер не можеш?
—    Я можу тільки те,, що робив тоді.
—    Невже нема людини, яка могла б
мені допомогти?
—    Є, напевно. Передусім ти сама.
Ходім, треба знайти дітей.
Лотерейних яток з білими барабанами
виявилося дуже багато; на його
запитання скрізь відповідали
здивованими поглядами, і Дік
занепокоївся. Ніколь спостерігала все
це спідлоба, стоячи осторонь; їй зараз
не потрібні були діти, вона відчувала
до них тільки неприязнь, як до часточки
того впорядкованого реального світу,
який вона прагнула обернути на хаос.
Нарешті Дік знайшов їх в оточенні
сільських дітлахів і жінок, що
захоплено витріщалися на них, мов на
гарні й недоступні дорогі речі.
—    Мегсі, Мопзіеиг, аЬ Мопзіеиг езі
ігор депегеих. С’еіаіі ип ріаізіг,
М’зіеиг, Масіате. Аи гєуоіг, тез реіііз
*.
1 Дякую, мосьє, ах, мосьє, ви надто щедрі.
Для мене це була приємність, мосьє,
мадам. До побачення, дітки (франц.).
Вони рушили назад, наче ошпарені
нещастям, тягар взаємної недовіри й
боязні перевантажив машину, гірке
розчарування стулило в рівні лінії
дитячі уста. Смуток забарвив усе в свій
незвичний, темний, страхітливий колір.
Коли вони під’їжджали до Цуга, Ніколь
із судорожним зусиллям пробелькотіла
те, що вже казала колись,— мовляв,
жовтий будиночок поблизу шосе
виглядає, мов малюнок, на якому ще не
висохла фарба; але це була тільки
жалюгідна спроба вхопитися за канат, що
надто швидко вислизав з рук.
Дік спробував відпочивати за кермом —
найважче було попереду, він знав, що,
мабуть, просидить цілу ніч з Ніколь,
відновлюючи для неї світ. Недаремно
слово «шизофренія» означає
«розщеплення свідомості» — Ніколь
була то людиною, якій нічого пояснювати
не треба, то людиною, якій нічого не
можна пояснити. До неї слід було
застосувати твердість, беззастережну
наполегливість, держати широко
розчиненими двері в реальне життя і
всіляко утруднювати втечу від нього.
Але хворий розум хитрий та
винахідливий; він мов річка перед
греблею — як не прорве, то проточить
собі нове русло. Самому тут не
впоратись. Проте цього разу, вважав він,
Ніколь мусить вилікуватися сама; він не
поспішатиме, хай вона згадає способи,
якими її лікували досі, й збунтується
проти них. А тим часом, стомлено думав
він, доведеться повернутися до режиму,
скасованого понад рік тому.
Щоб скоротити відстань, він завернув з
шосе на гірську дорогу, та коли підйом
скінчився й він дав газ, машина раптом
крутнула ліворуч, потім праворуч,
перехилилася на двох колесах, знову
вирівнялася — це Дік, оглушений
нестямним криком Ніколь, притис
божевільну руку, що вчепилася в кермо,—
потім крутнула ще раз і зірвалася з
дороги; крізь низькі кущі помчала вниз,
знов мало не перекинулася, і, наїхавши
на дерево, зупинилася майже під прямим
кутом.
Діти верещали, Ніколь теж верещала,
лаючись і намагаючись роздряпати
Дікові обличчя. Він заламав їй руку за
спину, думаючи тільки про одне — чи
вдержиться машина в такому положенні.
Потім обережно переліз через борт і
витяг обох дітей; переконавшись, що
машина не зірветься, він постояв
хвильку, відсапуючись, тремтячи всім
тілом, і аж тоді спромігся видихнути:
— Ах, ти!..
You have read 1 text from Ukrainian literature.
Next - Ніч лагідна - 16
  • Parts
  • Ніч лагідна - 01
    Total number of words is 3920
    Total number of unique words is 2061
    26.6 of words are in the 2000 most common words
    36.6 of words are in the 5000 most common words
    42.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 02
    Total number of words is 4004
    Total number of unique words is 2139
    27.0 of words are in the 2000 most common words
    39.1 of words are in the 5000 most common words
    45.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 03
    Total number of words is 3966
    Total number of unique words is 2007
    28.6 of words are in the 2000 most common words
    39.5 of words are in the 5000 most common words
    46.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 04
    Total number of words is 4000
    Total number of unique words is 1854
    31.3 of words are in the 2000 most common words
    43.0 of words are in the 5000 most common words
    49.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 05
    Total number of words is 4095
    Total number of unique words is 1987
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.6 of words are in the 5000 most common words
    47.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 06
    Total number of words is 4061
    Total number of unique words is 2015
    28.5 of words are in the 2000 most common words
    40.4 of words are in the 5000 most common words
    47.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 07
    Total number of words is 4040
    Total number of unique words is 2026
    30.3 of words are in the 2000 most common words
    42.5 of words are in the 5000 most common words
    48.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 08
    Total number of words is 3999
    Total number of unique words is 1948
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    39.6 of words are in the 5000 most common words
    46.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 09
    Total number of words is 4069
    Total number of unique words is 2058
    27.8 of words are in the 2000 most common words
    39.5 of words are in the 5000 most common words
    46.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 10
    Total number of words is 4133
    Total number of unique words is 1926
    30.8 of words are in the 2000 most common words
    42.4 of words are in the 5000 most common words
    50.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 11
    Total number of words is 4061
    Total number of unique words is 1953
    30.3 of words are in the 2000 most common words
    42.6 of words are in the 5000 most common words
    50.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 12
    Total number of words is 3987
    Total number of unique words is 2098
    27.9 of words are in the 2000 most common words
    39.3 of words are in the 5000 most common words
    46.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 13
    Total number of words is 4079
    Total number of unique words is 2008
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.9 of words are in the 5000 most common words
    47.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 14
    Total number of words is 3930
    Total number of unique words is 2115
    27.8 of words are in the 2000 most common words
    38.4 of words are in the 5000 most common words
    44.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 15
    Total number of words is 3990
    Total number of unique words is 2067
    27.5 of words are in the 2000 most common words
    37.9 of words are in the 5000 most common words
    44.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 16
    Total number of words is 4001
    Total number of unique words is 2102
    27.5 of words are in the 2000 most common words
    38.5 of words are in the 5000 most common words
    45.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 17
    Total number of words is 4015
    Total number of unique words is 1960
    29.7 of words are in the 2000 most common words
    42.1 of words are in the 5000 most common words
    48.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 18
    Total number of words is 3951
    Total number of unique words is 1866
    29.7 of words are in the 2000 most common words
    41.6 of words are in the 5000 most common words
    48.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 19
    Total number of words is 4018
    Total number of unique words is 1964
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    41.0 of words are in the 5000 most common words
    47.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 20
    Total number of words is 3983
    Total number of unique words is 1932
    30.0 of words are in the 2000 most common words
    41.1 of words are in the 5000 most common words
    47.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 21
    Total number of words is 3927
    Total number of unique words is 1950
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    39.9 of words are in the 5000 most common words
    46.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 22
    Total number of words is 4085
    Total number of unique words is 1971
    29.5 of words are in the 2000 most common words
    41.8 of words are in the 5000 most common words
    48.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 23
    Total number of words is 4037
    Total number of unique words is 2000
    31.3 of words are in the 2000 most common words
    43.0 of words are in the 5000 most common words
    49.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 24
    Total number of words is 4007
    Total number of unique words is 1949
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.8 of words are in the 5000 most common words
    47.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 25
    Total number of words is 3891
    Total number of unique words is 1976
    26.1 of words are in the 2000 most common words
    37.1 of words are in the 5000 most common words
    44.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 26
    Total number of words is 832
    Total number of unique words is 550
    26.4 of words are in the 2000 most common words
    32.8 of words are in the 5000 most common words
    39.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.