Latin

Ніч лагідна - 14

Total number of words is 3930
Total number of unique words is 2115
27.8 of words are in the 2000 most common words
38.4 of words are in the 5000 most common words
44.9 of words are in the 8000 most common words
Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
—    Я не згодна з тобою. Взагалі вона
повинна дуже подобатися чоловікам.
У нього стислося серце. Яким чоловікам?
Скільком чоловікам?
«...Дозвольте, я опущу штору?»
«Будь ласка. Світло й справді ріже очі».
Де вона тепер? І з ким?
—    Через кілька років вона
виглядатиме на десять років старшою
від тебе.
—    Навпаки. Якось у театрі я
спробувала намалювати її на звороті
програмки. Такі обличчя довго не
старіють.
Вночі обом спалося погано. Дік знав:
через два-три дні він сам спробує
вигнати тінь Розмері, щоб вона не
оселилася в їхньому домі назавжди, але
тепер йому ще бракувало нга це сили.
Іноді розлучитися з болем важче, ніж з
утіхою, а спогади були ще такі яскраві,
що лишалося одне — прикидатися. А
прикидатись було нелегко,
бо останнім часом Ніколь дратувала
його: за стільки років вона мала б уже
навчитись розпізнавати ознаки
напруженості, що передують нападові, і
остерігатися їх,
Протягом останніх двох тижнів вона
двічі зривалася. Вперше під час вечірки
в Тармі — проходячи повз її спальню,
він почув, як вона, захлинаючись
безглуздим сміхом, запевняє місіс
Маккіско, що до туалету ввійти не можна,
бо ключ кинуто в колодязь. Місіс
Маккіско стояла приголомшена,
розгублена, навіть злякана, і видно
було, що вона починає здогадуватися...
Дік не надав цьому випадкові
особливого значення, бо Ніколь швидко
опритомніла. Вона дзвонила навіть
потім до готелю Гос-са, щоб вибачитися,
але Маккіско вже виїхали.
Зовсім інше — паризький напад; поряд з
ним і попередній набув зловісного
значення. Можливо, він віщував новий
цикл, новий спалах хвороби. Те, чого
йому довелося зазнати не як лікареві, а
як людині, під час тривалого рецидиву
після народження Топсі, загартувало
його, навчило проводити різку грань між
Ніколь хворою й Ніколь здоровою. Але
тепер йому важче стало відрізняти, де
кінчається самозахисна безсторонність
лікаря й починається якесь нове
почуття холодної відчуженості. Коли
байдужість виховують у собі чи просто
не помічають, вона поступово
переходить у порожнечу. Дік уже вмів
звільнятися від Ніколь, виштовхувати
її зі свого серця, а свій обов’язок
виконував знехотя, без справжньої'
дбайливості і справжніх почуттів.
Кажуть, душевні рани зарубцьовуються,—
це вельми невдале порівняння з
ушкодженнями фізичними, бо в житті так
не буває. Така рана може зменшитися,
нехай навіть до розмірів уколу
шпилькою, але це завжди відкрита рана.
Слід зазнаного страждання можна
порівняти хіба що з утратою пальця чи
ока. До такого каліцтва звикаєш, про
нього згадуєш, може, тільки раз на рік —
та коли й згадаєш, то все одно зарадити
не можеш нічим.
XII
Ніколь стояла в садку, обхопивши руками
плечі. Вона звела на Діка сірі, ясні очі,
по-дитячому пильні й допитливі.
—    Я був у Канні,— сказав Дік,—
випадково зустрів там місіс Спірс. Вона
завтра їде. Хотіла приїхати
попрощатися з тобою, але я її відмовив.
—    Шкода, я була б рада. Вона мені
подобається.
—    І знаєш, кого я там ще бачив?
Бартолом’ю Тейлора.
—    Та невже!
—    Хіба цього старого тхора з кимось
сплутаєш! Він приїхав, видно, на
розвідини — наступного року сюди
з’явиться весь звіринець. Я
підозрював, що місіс Абрамс була першою
цишпоркою.
—    А пам’ятаєш, як Бебі обурювалася,
коли ми вперше вирішили приїхати сюди
на літо?
—    Головне, що їм однаковісінько, де
жити. Сиділи б собі й мерзли в Довілі.
—    Може, пустимо чутку, що у нас тут
холера?
—    Я сказав Бартолом’ю, що в цьому
кліматі деякі люди гинуть, як мухи.
Слабкі здоров’ям, сказав я, ризикують
тут не менше, ніж кулеметники в бою.
—    Ну, цього ти вже не казав.
—    Не казав,— признався він.—Ми з
ним дуже мило побалакали. А як
церемонно ручкалися посеред бульвару!
Ото було видовисько! Зустріч Зигмунда
Фрейда з Уордом Макаллістером
Дікові не хотілося продовжувати
розмову, він волів побути на самоті, щоб
думками про працю й про майбутнє
витіснити думки про кохання й про
сьогоднішній день. Ніколь відчувала це,
але невиразно, нутром; вона
інстинктивно, мов звірятко, і трохи
ненавиділа його, і хотіла до нього
пригорнутися.
—    Кохана,— сказав Дік не дуже щиро.
Він увійшов у дім, але не зразу згадав,
що йому там потрібно. Згадавши,
підійшов до рояля, сів, і, насвистуючи,
почав підбирати на слух:
Ах, це рай, це справжній рай —
Вдвох п’ємо солодкий чай,
Я з тобою,
Ти зі мною,
Вдво-о-ох!
Раптом у заколисаній мелодією
свідомості спливла тривожна думка:
почувши цю пісеньку, Ніколь зразу ж
угадає в ній тугу за двома минулими
тижнями. Він закінчив узятим невлад
акордом і підвівся.
Він озирнувся, не знаючи, куди піти. Це
був дім, створений Ніколь і оплачений
грошима діда Ніколь. Дікові тут належав
тільки флігель та клаптик землі під
ним. За свої три тисячі на рік і те, що
капало за публікації, він одягався,
поповнював запаси пивниці й покривав
свої кишенькові витрати, а також
витрати на освіту Ла-ньє, які поки що
зводилися до утримання бонни. В
будь-якому починанні дружини Дік
завжди обумовлював свою участь. Сам він
жив досить скромно, без Ніколь
подорожував завжди третім класом, пив
найдешевші вина, беріг свій одяг, карав
себе за кожну зайву витрату і таким
чином зберігав певну фінансову
незалежність. Але це давалося все
важче, дедалі частіше доводилося
вирішувати вдвох, що можна було б
зробити з грошима Ніколь. І, звичайно,
Ніколь, прагнучи міцніше прив’язати
його до себе, закріпити свою владу над
ним, чіплялася за кожен вияв слабкості
з його боку; нелегко було протистояти
потокові речей та грошей, що весь час
його заливав. Випадок з віллою на
скелях, що народилась як фантазія, а
потім непомітно обернулася реальністю,
міг правити за типовий приклад того, як
втрачали чинність укладені колись у
Цюріху нехитрі умови їхнього шлюбу.
«Як чудово було б, якби...» — казали вони
на початку; «як чудово буде, коли...» —
казали вони тепер.
Та все це було зовсім не так чудово.
Вигадки Ніколь заважали йому
працювати; крім того, швидке зростання
її прибутків останнім часом немовби
знецінювало його працю, до того ж,
дбаючи про її здоров’я, він не один рік
прикидався переконаним домувальником;
ця роль ставала дедалі обтяжливішою в
замкнутому, нерухомому світі, де він
весь час почувався ніби під
мікроскопом. І от тепер Дік уже не
наважувався зіграти на роялі те, що
йому хотілося зіграти; це означало, що
він дійшов до краю. Він ще довго стояв у
тій великій кімнаті, дослухаючись до
тихого дзижчання електричного
годинника — дослухаючись до плину
часу.
В листопаді море почорніло, хвилі
дедалі частіше перехлюпувалися через
дамбу, докочуючись до прибережного
шосе. Зникли останні сліди літнього
життя, пляжі лежали безлюдні й сумні
під містралем та дощем. Готель Госса
закрився на ремонт і перебудову;
риштування навколо літнього казино в
Жуан-ле-Пен зростало, прибираючи дедалі
химерніших обрисів. Буваючи в Канні чи
Ніцці, Дайвери знайомилися з новими
людьми — оркестрантами, рестораторами,
ентузіастами садівництва,
суднобудівниками (Дік купив собі
старого човна), членами Зупсіісаі:
сГІпШаііуе HYPERLINK
"file:///C:\\DOCUME%7E1\\Admin\\LOCALS%7E1\\Temp\\FineReader11\\tmp67B.h
tm" \l "bookmark23" 22 . Дік і Ніколь
придивлялися до своїх слуг, більше
уваги приділяли вихованню дітей.
Ніколь швидко одужала; в грудні Дік
жодного разу не помічав напруженого
погляду, судомно стулених уст чи
безпричинної посмішки, не чув жодної
безглуздої фрази, і на різдво вони
поїхали в Швейцарські Альпи.
XIII
Перше ніж увійти, Дік шапочкою обтрусив
сніг із синього лижного костюма. У
великому холі після чаювання вже
повідсовували до стін столи, і підлога,
за двадцять років подзьобана, мов
віспою, цвяхами лижних черевиків,
двигтіла під ногами сотні юних
американців — учнів довколишніх
інтернатів. Вони сіпалися під веселу
мелодію «Не приводь Лулу» або шаленіли
в чарльстоні. Тут була колонія молоді
простодушної й нерозважливої —
штурмові загони багатіїв
зосереджувалися в Санкт-Моріці. Бебі
Уоррен вважала, що пішла на велику
жертву, приїхавши до Дайверів у Гстаад.
Дік зразу побачив сестер крізь
примарний розколисаний сонм
танцюристів; впадали в око їхні
яскраві, як на рекламних плакатах,
постаті в лижних костюмах —
небесно-блакитному в Ніколь,
цеглисто-червоному в Бебі. Молодий
англієць щось казав їм, але вони не
звертали на нього уваги, заворожені,
запаморочені молодіжним танцем.
Рум’яне від морозу обличчя Ніколь
освітилося, коли вона побачила Діка.
—    А де ж він?
—    Спізнився на поїзд, приїде
наступним.— Дік сів, заклавши ногу на
ногу й погойдуючи важким черевиком.—
Знаєте, на вас глянеш — і вже очей не
відведеш. Спершу мені аж дух забиває, і
тільки потім я вас упізнаю.
Бебі була висока, вродлива жінка,
вельми заклопотана тим, що їй уже
тридцять. Своїм звичаєм, вона прихопила
з Лондона двох супутників —
учорашнього кембрідж-ського студента й
підстаркуватого розпусника
вікто-ріанського зразка. В Бебі вже
виявлялися деякі нахили старої панни —
вона здригалася, коли хтось
несподівано торкався її, а такі
триваліші контакти, як поцілунки чи
обійми, відчувала не тілом, а самою лише
свідомістю. Вона майже не
підкріплювала своїх слів жестом чи
позою, зате зовсім по-старомодному
тупала ногою й закидала голову. її не
полишало солодко-щемливе передчуття
катастрофи й смерті, що мали спіткати
кого-не-будь з її знайомих, і вона
полюбляла розмірковувати про трагічну
долю Ніколь.
Молодший з її англійців опікувався
сестрами під час лижних прогулянок або
лоскотав їм нерви їздою на гірських
санках. Дік звихнув ногу, роблячи
ризикований телемарк, і.тепер
задовольнявся катанням з дитячого
горба разом із сином та дочкою або
залишався в готелі й попивав квас у
товаристві якогось російського лікаря.
—    Ти знову нудьгуєш, Діку,—
приставала до нього Ніколь.—
Познайомився б з якими-небудь
молоденькими дівчатками, потанцював би
з ними!
—    Про що б я з ними розмовляв?
Вона підвищила свій низький, майже
хрипкий голос і манірно защебетала:
—    Сказав би: «Ах, крихітко, і звідки
беруться такі чарівні створіння?» Що ж
іще кажуть у таких випадках?
—    Я не люблю молоденьких дівчат.
Вони пахнуть милом і м’ятою. Коли з
ними танцюєш, здається, ніби везеш
дитячу коляску.
Це була слизька тема, і Дік тримався
обачно — намагався навіть не дивитись
на тих дівчат, блукаючи поглядом понад
їхніми головами.
—    Послухайте, я маю багато справ,—
сказала Бебі.— По-перше, я одержала
листа з дому щодо тієї ділянки, яку в
нас називали привокзальною. Частину її
давно вже купила залізнична компанія. А
тепер та сама компанія викупила в нас і
решту ділянки, а належала вона матері.
Тепер постає питання, куди вкласти ці
гроші.
Удавши, ніби меркантильна тема
викликала в нього відразу, англієць
пішов запрошувати до танцю одну з
молодих дівчат. Бебі провела його
замилуваним поглядом американки,
змалку ураженої англофільством, а
потім уперто повела далі:
—    Ідеться про велику суму. Кожній з
нас припадає по триста тисяч. Я
особисто стежу за своїми
капіталовкладеннями, але Ніколь нічого
в цьому не тямить, і ви, здається, теж.
—    Я повинен вийти до поїзда,—
ухильно відповів Дік.
Надворі він вдихнув мокрі сніжинки-,
вже невидимі на
тлі потемнілого неба. Троє дітлахів
промчали повз нього на санчатах,
застережливо кричачи якоюсь
незрозумілою мовою; за мить їхній крик
долинув уже з-за повороту, а десь поряд
закалатали дзвоники кінних саней, що
піднімалися в темряві вгору. На
святково ілюмінованій станції
панувало веселе пожвавлення, хлопці й
дівчата чекали прибуття своїх
товаришів; Дік перейнявся ритмом
веселощів і зустрів Франца
Грегоровіуса з таким виглядом, ніби
урвав для цієї зустрічі півгодини з
нескінченної низки розваг. Але Франца
привела сюди якась мета, і ніякі
настрої Діка не могли його від цієї
мети відвернути. «Я спробую вибратися
на день до Цюріха,— написав йому Дік.—
А може, ви не полінуєтеся приїхати до
Лозанни?» Франц не полінувався
приїхати навіть до Гстаада.
Францові було вже сорок. Зрілість
здорової людини вдало сполучалася в
ньому з професійною уважливістю, але
найкраще він почувався в трохи
задушливому затишку свого кабінету, де
міг зневажати надломлених багатіїв,
яких він навчав жити заново. Репутація
його вчених предків відкривала перед
ним широкі можливості, але він,
очевидно, навмисне обрав скромніше
становище в житті, про що свідчив,
зокрема, і вибір дружини. В готелі Бебі
Уоррен піддала його побіжному оглядові
і, не виявивши в ньому чеснот, які вона
цінувала, тих особливостей поводження
й манер, за якими впізнають одне одного
представники привілейованих класів,
віднесла його до знайомих другого
гатунку. Ніколь його побоювалася. Дік
же ставився до нього, як завжди
ставився до друзів — із беззастережною
приязню.
Ввечері вони спустилися в селище на
невеличких санях, які значать тут те ж,
що й гондоли у Венеції. Метою їхньої
поїздки був старий готель із харчевнею,
швейцарською харчевнею з дерев’яними
лункими стінами, з годинниками,
барилами, кухлями й оленячими рогами.
Численні гості за довгими столами
перемішалися й об’єднались в одну
велику компанію; всі їли Гоп-сіие —
щось на зразок грінок із сиром
по-валлійському, тільки вже зовсім
нестравне — і запивали глінтвейном.
— Тут приємно посидіти,— сказав
молодий англієць, і Дік з ним погодився.
Захмелілий від міцного, пахучого вина,
він повеселішав — неначе все на світі
знову стало на свої місця завдяки
шпакуватим ветеранам золотих
дев’яностих років, що горлали коло
піаніно давні пісні,
І молодим голосам, які вторували їм, і
яскравим плямам костюмів, що
розпливалися в хмарах тютюнового диму.
На мить йому примрілося, ніби він на
кораблі й берег уже близько; дівочі
обличчя довкола світилися надією на
несподіванки, що їх обіцяли ці веселощі
й ця ніч. Дік озирнувся — чи тут та
дівчина, що впала йому в око, і йому
здалося, що вона сидить за сусіднім
столом. Але він одразу ж забув про неї й
почав сипати жартами, намагаючись
розважити своїх супутників.
—    Мені тр£ба поговорити з вами,—
сказав Франц по-англійському.— На жаль,
у мене обмаль часу, я приїхав тільки на
два дні.
—    Я відразу здогадався, що ви щось
замишляєте.
—    У мене є задум, чудовий задум.—
Він поклав долоню на коліно Діка.—
Задум, який дозволить нам здійснити всі
наші мрії.
—    Який саме?
—    Діку, ми з вами могли б придбати
власну клініку. Клініку Брауна на
Цугському озері. Вона не нова, але
обладнана по-сучасному, треба тільки
дещо перебудувати. Браун хворий і хоче
виїхати до Австрії, певно, щоб там
померти. Така нагода трапляється
тільки раз у житті. А ми з вами — яка б
це була пара! Тільки не кажіть нічого,
дайте мені договорити.
В очах Бебі зблиснули жовті вогники;
Дік зрозумів, що вона прислухається.
—    Це буде наше спільне діло. І воно
вас не дуже обтяжить— ви матимете
власну базу, лабораторію, дослідний
центр. Вам зовсім не треба буде жити там
цілий рік. Півроку, найкращі місяці,— в
клініці, а на зиму виїздіть собі до
Америки чи Франції й пишіть книжки на
основі найсвіжіших клінічних
спостережень.— Він трохи притишив
голос.— До речі, близькість клініки з
її атмосферою й відповідним режимом
була б дуже корисною вашій родині.—
Вираз обличчя Діка застеріг його, і
Франц відразу облишив цю тему, немовби
поставив крапку, швидко облизнувши
губу.— Ми поділили б обов’язки: я був
би головним адміністратором, а ви були
б теоретиком, провідним консультантом
і таке інше. Я знаю собі ціну, знаю, що
мені бракує хисту, а ви його маєте. Але
мене вважають здібним клініцистом, і я
знаюся на нових методах лікування. Я ж,
бувало, місяцями фактично керував
клінікою. Професор вважає цей план
чудовим, цілком схвалює його. Тим
більше, мовляв, що сам він сподівається
жити вічно й працювати до останньої
хвилини.
Перше ніж висловити свої міркування,
Дік дав волю фантазії; картина була, що
й казати, принадна.
—    Ну, а фінансовий бік? — спитав він.
Франц увесь сіпнувся: підборіддя,
брови, зморшки на чолі підскочили,
пальці, лікті, плечі, м’язи ніг
напружилися, напнувши штани, серце
підкотилося під горло, а голос зазвучав
так, ніби виникав він десь між язиком і
піднебінням.
—    Отож-бо! Гроші! — гірко вигукнув
він.— Грошей у мене мало. Браун
продасть клініку за двісті тисяч — у
перерахунку на долари. Крім того,
модерні-за-ція,— він невпевнено
посмакував нове слово,— обійдеться в
двадцять тисяч доларів. Але ця клініка
— золоте дно. Запевняю вас — я
переглянув їхні бухгалтерські звіти.
Вклавши в неї двісті двадцять тисяч
доларів, ми можемо розраховувати на
твердий прибуток у розмірі...
Бебі аж палала з цікавості, було б
просто нечемно не залучити її до
розмови.
—    Вам знайоме це правило, Бебі,—
звернувся до неї Дік,— якщо європеєць
хоче конче зустрітися £ американцем, то
це означає, що мова йтиме про гроші!
—    Не розумію,— невинно відповіла
вона.
—    Оцей молодий приват-доцент
вважає, що ми з ним повинні
організувати великий бізнес, цебто
відкрити заклад для душевнохворих
янкі.
Франц звів стривожений погляд на Бебі,
а Дік тим часом провадив далі:
—    Але хто ми такі, Франце? У вас за
душею тільки ім’я, а в мене — два
підручники. Чи вистачить цього, щоб
принадити пацієнтів? І потім, я теж не
маю таких грошей — навіть десятої
частини.— І коли Франц недовірливо
всміхнувся, додав: — слово честі, не
маю. Ніколь і Бебі багаті, як крези, але
мені ще не вдалося накласти руку на
їхнє багатство.
Тепер усі слухали їхню розмову,
можливо, і та дівчина за сусіднім
столом, подумав Дік. Ця думка потішила
його. Він вирішив: нехай Бебі
поговорить за нього; ми часто надаємо
жінкам слово в тих випадках, коли вони
нічого вирішити не можуть. Бебі
обернулася раптом у свого діда,
заговорила холодно і розважливо:
—    А як на мене, вам варто
обміркувати цю пропозицію, Діку. Я не
чула, правда, що казав доктор
Грегоро-віус, але мені особисто
здається...
Дівчина за сусіднім столом нахилилася
в хмарі диму й підняла щось з підлоги.
Обличчя Ніколь — він бачив його просто
перед собою,— її врода, зворушлива й
за-зивна, викликала в ньому, як завжди,
бажання прихистити й приголубити її.
—    Обміркуйте це, Діку,— схвильовано
наполягав Франц.— Не можна писати
книжки з психіатрії, не маючи сталої
клінічної бази. Юнг, Блейлер, Фрейд,
Форель, Адлер — усі вони черпають
матеріали для своїх праць, щоденно
спостерігаючи випадки нервових
захворювань.
—    Дік спостерігає мене,—
засміялася Ніколь.— Одного цього
випадку йому, напевно, задосить.
—    То зовсім інше,— обережно
відказав Франц.
А Бебі вже думала: якби Ніколь жила при
клініці, за неї можна було б не
турбуватися.
—    Нам треба все як слід
обміркувати,— сказала вона.
її зухвалість потішила Діка, але він
вирішив присадити її.
—    Дякую за щедрість, за вашу
готовність купити мені клініку, Бебі,—
промовив він лагідно.— Але вирішувати
все-таки буду я сам.
Зрозумівши свою нетактовність, Бебі
швиденько відступилася.
—    Ну, звичайно.
—    Це питання таке важливе, що зразу
його не вирішиш. Зокрема, я не уявляю
себе й Ніколь у ролі постійних
мешканців Цюріха.— Він обернувся до
Франца, вгадавши наперед, що той скаже:
— Так-так, знаю. В Цюріху є і газ, і
водогін, і електрика — я там прожив три
роки.
—    Я не квапитиму вас із
відповіддю,— сказав Франц.— Але я
певен, що...
Сто пар п’ятифунтових черевиків
затупотіли до виходу, і Дік із своїми
супутниками подався слідом за
натовпом. Надворі, в холодному світлі
місяця, він знову побачив ту дівчину —
вона прив’язувала свої санки до довгої
валки інших. Вони знайшли свої сани,
вмостилися на них, і під сухий виляск
батогів коні шарпнули посторонки,
розітнули грудьми нічне повітря. Повз
них пробігали й стрибали в інші сани
темні постаті, наймолодші спихали одне
одного в пухнастий сніг, щодуху гналися
за кіньми і, засапані, падали в сани або
гукали, щоб їх не кидали. Довкола
розкинулися тихі, сонні поля;
кавалькада линула крізь обшир високий
та безмежний. Коли зникло світло осель,
люди принишкли — немов первісний
інстинкт примушував їх наслухати, чи не
виють вовки в снігових розлогах.
У Саанені вони всім гуртом рушили на
бенкет у ратуші й змішалися з натовпом
пастухів, покоївок, крамарів, лижних
інструкторів, гідів, туристів, селян.
Опинившись знову в теплому, замкнутому
просторі після, пантеїстичного,
первісного відчуття безмежності, вони
відчули себе так, ніби знов прийняли
пишний безглуздий рицарський титул,
лункий, як брязкіт кавалерійських
острог, як тупіт футбольних бутсів на
бетонній підлозі роздягальні. В залі
заспівали тірольську пісню, і знайомі
переливи голосів ураз позбавили цю
сцену романтичного забарвлення,
повернули Діка до дійсності. Спочатку
він пояснив це собі тим, що викинув з
голови ту дівчину, але потім у пам’яті
зринули слова Бебі: «Нам треба все це
добре обміркувати...» — і те
недомовлене, що ховалося за ними: «Ви
наша власність, і рано чи пізно вам
доведеться визнати це. Просто
безглуздо вдавати незалежного».
Дік давно вже навчився стримувати себе,
не затаювати надовго злість проти
когось — відколи
студентом-першокурсником у Нью-Хейвені
прочитав науково-популярну брошурку
«Розумова гігієна». Але цього разу Бебі
обурила його своєю цинічною зухвалістю
багатійки, і йому важко було цього
обурення позбутися. Не одне століття,
мабуть, спливе, перше ніж отакі
амазонки збагнуть — і то не тільки на
словах,— що єдине справді дошкульне
місце чоловіка — це його гордість,
тендітна, як яєчна шкаралуща. Професія
доктора Дайвера, яка полягала в
склеюванні потовчених душевних
шкаралущ, навчила його обережно
поводитися з людьми. І все-таки:
—    Всі ми стали занадто гречні,—
сказав він, коли сани везли їх
второваною дорогою назад до Гстаада.
—    Що ж, це добре,— озвалася Бебі.
—    Нічого доброго в цьому немає,—
відказав він, звертаючись до безликої в
пітьмі купи хутра.— Надмірна гречність
дорівнює визнанню, що всі люди —
страшенно вразливі істоти, що без
рукавичок їх навіть торкатися не можна.
А як же тоді з повагою до людини?
Звичайно, нелегко обізвати людину
боягузом чи брехуном, та якщо все життя
щадити людські почуття й потурати
людському марнославству, то врешті
можна втратити будь-яке уявлення про
те, що ж саме в людині справді
заслуговує на повагу.
—    Мені здається, американці надто
багато уваги приділяють манерам,—
зауважив старший англієць.
—    Атож,— відповів Дік.— Мій батько
успадкував манери тієї епохи, коли
спершу стріляли, а потім просили
пробачення. Людина зі зброєю... а втім,
ви, європейці, ще на початку
вісімнадцятого сторіччя перестали
носити зброю в мирний час...
—    Так уже й перестали...
—    Авжеж.
—    Дік, у вас завжди були такі чудові
манери,— примирливо мовила Бебі.
Жінки трохи стривожено дивилися на
нього з-поміж цілого звіринця хутр.
Молодий англієць нічого не зрозумів —
це був один із тих хлопців, що
полюбляють лазити по карнизах та
підвіконнях, уявляючи себе моряком на
вітрильнику,— і всю дорогу назад, до
готелю, розводився про безглуздий
боксерський матч між ним та його
иайліпшим другом. Виходило, що вони
цілу годину наставляли один одному
синці, ні на мить не забуваючи про свою
дружбу та любов. Дік розвеселився:
—    Отже, щоразу, як він вас гатив
кулаком, ви переймалися ще більшою
приязню до нього?
—    Так. Ще більшою повагою.
—    Я не розумію тільки, з чого це
почалося. Ви з вашим найліпшим
приятелем сваритеся через дрібничку...
—    Якщо ви не розумієте, то чого
пояснювати,— холодно відказав молодий
англієць.
«Що ж, відповідь типова; звикай до неї,
якщо хочеш говорити людям те, що
думаєш»,— сказав собі Дік.
Йому стало соромно — цей хлопець ще не
навчився мислити логічно, і не треба
було дражнити його за те, що він із
нісенітниці робить притчу.
Дух карнавальних веселощів ще не ослаб,
і весь гурт подався до ресторану, де
бармен-тунісець вигадливо маніпулював
освітленням у залі, створюючи
світловий контрапункт, де лейтмотивом
було місячне сяйво за вікном,
віддзеркалене від крижаної поверхні
ковзанки. Виблиск криги зробив своє:
глянувши на ту дівчину, Дік остаточно
переконався, що вона якась нежива і
нецікава. Куди приємніше було
спостерігати в напівтемряві, як жарини
сигарет то зеленіють, то робляться
срібними, коли спалахують гірлянди
червоних ліхтариків, і як біла смуга
лягає на танцювальний майданчик, коли
відчиняються двері бару.
—    А тепер скажіть мені, Франце,—
промовив він,— чи можна, просидівши ніч
у пивниці, розраховувати на те,
що наступного ранку пацієнти вам
довірятимуть? Та вони ж відразу
побачать, що ви не лікар, а раб свого
шлунка!
—    Я йду спати,— оголосила Ніколь.
Дік провів її до ліфта.
—    Я б теж пішов, але мені ще треба
довести Фран-цові, що я ніякий не
клініцист.
Ніколь увійшла до кабіни.
—    Бебі дуже практична жінка,—
задумливо сказала вона.
—    Якщо хочеш знати, твоя Бебі...
Двері ліфта стулилися, і Дік подумки
договорив під рівне гудіння
підйомника:«Твоя Бебі — міщанка і
егоїстка».
Але через два дні, їдучи з Францом
саньми на залізничну станцію, Дік
сказав, що зважив усе і схильний
прийняти його пропозицію.
—    Ми, видно, попали в зачароване
коло,— признався він.— Темп життя, який
ми обрали, вимагає дедалі більшого
напруження, і Ніколь цього не витримає.
А нашій літній ідилії на Рів’єрі
однаково прийшов край — наступного
року туди, очевидно, з’їдеться весь
бомонд.
Вони проїздили повз гірські ковзанки,
над якими лунали віденські вальси й на
тлі блідо-блакитного неба м'айоріли
прапори різних шкіл.
—    Що ж, сподіваюсь, що ми впораємося,
Франце. Ні з ким іншим я б на це не
наважився.
Прощай, Гстааде! Прощайте, рум’яні
обличчя, холодні, свіжі квіти, сніжинки
в темряві. Прощай, Гстааде, прощай!
XIV
Дікові снилася війна; о п’ятій він
прокинувся й підійшов до вікна, що
виходило на Цугське озеро. Сон
починався похмуро-врочисто: сині
мундири крокували через темну площу за
оркестром, що грав другу частину
«Любові до трьох апельсинів»
Прокоф’єва. Потім були пожежні машини
— недобра прикмета, і, нарешті,
моторошний бунт поранених на
санітарному пункті. Дік увімкнув нічну
лампочку й докладно занотував увесь
цей сон, завершивши запис
напівглузливою фразою: «Тилова
контузія».
Він сидів край ліжка, і йому здавалося,
що довкола нього порожнеча — порожня
кімната, порожній будинок,
порожня ніч. У сусідній спальні Ніколь
пробурмотіла щось жалібне вві сні, і
йому стало шкода її в її підсвідомій
самотності. Для нього час то застигав,
то раптом зривався на шалений біг, і
роки починали мигтіти, моз
перемотувана кінострічка, але для
Ніколь роки спливали за годинником, за
календарем, за днями народження, які
чимраз болючіше нагадували про
недовговічність її вроди.
Ось і ці півтора року на Цугському
озері були для неї змарнованим часом;
пори року різнилися тільки тим, що
обличчя шляхових робітників червоніли
You have read 1 text from Ukrainian literature.
Next - Ніч лагідна - 15
  • Parts
  • Ніч лагідна - 01
    Total number of words is 3920
    Total number of unique words is 2061
    26.6 of words are in the 2000 most common words
    36.6 of words are in the 5000 most common words
    42.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 02
    Total number of words is 4004
    Total number of unique words is 2139
    27.0 of words are in the 2000 most common words
    39.1 of words are in the 5000 most common words
    45.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 03
    Total number of words is 3966
    Total number of unique words is 2007
    28.6 of words are in the 2000 most common words
    39.5 of words are in the 5000 most common words
    46.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 04
    Total number of words is 4000
    Total number of unique words is 1854
    31.3 of words are in the 2000 most common words
    43.0 of words are in the 5000 most common words
    49.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 05
    Total number of words is 4095
    Total number of unique words is 1987
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.6 of words are in the 5000 most common words
    47.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 06
    Total number of words is 4061
    Total number of unique words is 2015
    28.5 of words are in the 2000 most common words
    40.4 of words are in the 5000 most common words
    47.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 07
    Total number of words is 4040
    Total number of unique words is 2026
    30.3 of words are in the 2000 most common words
    42.5 of words are in the 5000 most common words
    48.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 08
    Total number of words is 3999
    Total number of unique words is 1948
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    39.6 of words are in the 5000 most common words
    46.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 09
    Total number of words is 4069
    Total number of unique words is 2058
    27.8 of words are in the 2000 most common words
    39.5 of words are in the 5000 most common words
    46.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 10
    Total number of words is 4133
    Total number of unique words is 1926
    30.8 of words are in the 2000 most common words
    42.4 of words are in the 5000 most common words
    50.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 11
    Total number of words is 4061
    Total number of unique words is 1953
    30.3 of words are in the 2000 most common words
    42.6 of words are in the 5000 most common words
    50.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 12
    Total number of words is 3987
    Total number of unique words is 2098
    27.9 of words are in the 2000 most common words
    39.3 of words are in the 5000 most common words
    46.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 13
    Total number of words is 4079
    Total number of unique words is 2008
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.9 of words are in the 5000 most common words
    47.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 14
    Total number of words is 3930
    Total number of unique words is 2115
    27.8 of words are in the 2000 most common words
    38.4 of words are in the 5000 most common words
    44.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 15
    Total number of words is 3990
    Total number of unique words is 2067
    27.5 of words are in the 2000 most common words
    37.9 of words are in the 5000 most common words
    44.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 16
    Total number of words is 4001
    Total number of unique words is 2102
    27.5 of words are in the 2000 most common words
    38.5 of words are in the 5000 most common words
    45.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 17
    Total number of words is 4015
    Total number of unique words is 1960
    29.7 of words are in the 2000 most common words
    42.1 of words are in the 5000 most common words
    48.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 18
    Total number of words is 3951
    Total number of unique words is 1866
    29.7 of words are in the 2000 most common words
    41.6 of words are in the 5000 most common words
    48.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 19
    Total number of words is 4018
    Total number of unique words is 1964
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    41.0 of words are in the 5000 most common words
    47.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 20
    Total number of words is 3983
    Total number of unique words is 1932
    30.0 of words are in the 2000 most common words
    41.1 of words are in the 5000 most common words
    47.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 21
    Total number of words is 3927
    Total number of unique words is 1950
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    39.9 of words are in the 5000 most common words
    46.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 22
    Total number of words is 4085
    Total number of unique words is 1971
    29.5 of words are in the 2000 most common words
    41.8 of words are in the 5000 most common words
    48.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 23
    Total number of words is 4037
    Total number of unique words is 2000
    31.3 of words are in the 2000 most common words
    43.0 of words are in the 5000 most common words
    49.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 24
    Total number of words is 4007
    Total number of unique words is 1949
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.8 of words are in the 5000 most common words
    47.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 25
    Total number of words is 3891
    Total number of unique words is 1976
    26.1 of words are in the 2000 most common words
    37.1 of words are in the 5000 most common words
    44.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 26
    Total number of words is 832
    Total number of unique words is 550
    26.4 of words are in the 2000 most common words
    32.8 of words are in the 5000 most common words
    39.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.