Latin

Ніч лагідна - 05

Total number of words is 4095
Total number of unique words is 1987
29.6 of words are in the 2000 most common words
40.6 of words are in the 5000 most common words
47.4 of words are in the 8000 most common words
Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
подякувала їм осяйною усмішкою.
Спочатку всі за столом змагалися в
привітності й чемності і обмінювалися
компліментами. Коли це набридло, в хід
пішли жарти й навіть шпильки, і,
нарешті, настав час будувати всілякі
плани. Вони сміялися з речей, про які
відразу забували,— сміялися дуже
багато, а чоловіки тим часом випили три
пляшки вина. Три жінки за столиком
репрезентували, власне, всю
розмаїтість американської дійсності.
Ніколь по одній лінії — онука
американського капіталіста, який
розпочинав з нічого, а по другій —
графа Ліппе-Вайссенфельда. Мері Норт —
дочка мандрівного майстра-шпадерника і
далекий нащадок президента Тай-лера.
Розмері — дівчина із самої середини
середнього прошарку суспільства, яку
мати закинула на нерозвіда-ні висоти
Голлівуда. Єдине, що робило їх схожими й
водночас відрізняло від багатьох
американських жінок, це те, що всі три
добре почувалися в світі чоловіків і
зберігали свою особистість завдяки
чоловікам, а не всупереч їм. Кожна могла
б стати зразковою дружиною чи
зразковою куртизанкою, залежно від
обставин, але не від обставин свого
походження, а інших, куди важливіших —
залежно від того, зустріне чи не
зустріне в житті чоловіка, який їй
потрібен.
Розмері раділа цьому сніданкові в
ресторані, раділа компанії, приємній ще
й тому, що їх сиділо тільки семеро —
більше було б уже забагато. І може, саме
вона, новенька, діяла на них, як збудник,
і вони розкривалися одне перед одним,
як ніколи досі. Коли вони підвелися з-за
столу, офіціант кивком голови показав
Розмері на темний закуток, що є в
кожному французькому ресторані, і там,
при тьмяному світлі оранжевої
лампочки, вона відшукала в довіднику
номер і подзвонила на студію
«Франко-Амерікен філмз». Авжеж, вони
мають копію «Татової доньки»,—
щоправда, зараз вона на руках, але через
кілька днів можна буде влаштувати
перегляд на вулиці Ангелів, 341,— про
деталі домовляйтеся, будь ласка, з
містером Краудером.
Кабіна стояла біля виходу до вестибюля,
і, кладучи трубку, Розмері почула
притишені голоси, що-долинали з-за
вішалки з плащами за якихось три кроки.
—    ...то ти кохаєш мене?
—    Кохаю! Ох, як кохаю!
Розмері впізнала голос Ніколь і,
завагавшись, зупинилася на дверях
кабіни. Почувся голос Діка:
—    Я хочу тебе. Дуже. Ходімо в готель.
Ніколь коротко, притамовано зітхнула.
Спершу Розмері не збагнула змісту слів,
але тон вона зрозуміла, і таємнича
інтимність його озвалася тремтінням у
ній самій.
—    Хочу тебе.
—    Я буду в готелі о четвертій.
Розмері стояла, затамувавши подих, поки
голоси віддалилися. Спочатку вона
навіть здивувалась: чомусь взаємини
між Діком і Ніколь здавалися їй досі
знеособленими, власне — безтілесними.
Але раптом її охопило якесь нове
почуття, бурхливе й незнайоме. Вона не
знала, що це — захват чи відраза, знала
тільки, що невимовно вражена. Вона
почувалася страшенно самотньою,
повертаючись до залу, а водночас і
зворушеною, як ніколи, а палке, вдячне:
«Кохаю! Ох, як кохаю!» — бриніло у вухах.
Справжній зміст розмови, мимовільним
свідком якої вона стала, був їй поки що
незрозумілий, усе це ще чекало на неї у
майбутньому, але вона відчувала, що
нічого поганого тут нема, їй не було
гидко, як іноді на зйомках любовних
сцен.
Та хоч усе це і не стосувалося
безпосередньо Розмері, вона вже не
могла лишатися байдужою; мандруючи по
крамницях з Ніколь, вона думала про
призначене побачення, а та, здавалося, й
забула про нього. Розмері придивлялася
до своєї супутниці, по-новому оцінюючи
її; принадність, і знову й знову
переконувалася, що вродливішої жінки
ще не бачила. В Ніколь вабило все — і
певна твердість вдачі, і звички та
уподобання, і ота якась загадковість,
що її Розмері, мислячи міщанськими
категоріями своєї матері, пов’язувала
із ставленням Ніколь до грошей. Розмері
тратила зароблені гроші, і в Європу
вона потрапила завдяки тому, що одного
січневого ранку шість разів стрибала у
воду хвора, аж доки температура не
підскочила з 39 до 40,5 градусів, після
чого втрутилася мати й забрала її
додому.
За допомогою Ніколь Розмері придбала
собі дві сукні, два капелюшки й чотири
пари туфель. Ніколь же купувала за
списком, що займав дві повних сторінки;
купувала вона й те, що впадало в око у
вітринах. Речі, які подобалися, але їй
були зайві, вона купувала, щоб дарувати
друзям. Серед тих речей були
різноколірні намиста, пляжні надувні
подушки, штучні квіти, розкладне ліжко,
сумки, шалі, папужки-нерозлучники,
меблі для лялькового будиночка і три
метри якоїсь модної тканини кольору
морських рачків. Купила вона й десяток
купальників, гумового крокодила,
дорожні шахи з оздобленої золотом
слонової кістки, великі лляні носовики
для Ейба і дві замшеві куртки від
Гермеса — одну зеленаво-блакитну,
другу — яскраво-руду. Вона купувала не
так, як великосвітська куртизанка, для
якої білизна чи коштовності — це,
власне, і професійне оснащення, і
капіталовкладення — ні, тут було щось
зовсім інше. Щоб Ніколь жила, як їй
хочеться, багато людей віддавало своє
вміння і свою працю. Для неї мчали
поїзди, оперізуючи кругле черево
континенту від Чікаго й до Каліфорнії;
диміли фабрики жувальної гумки,
кілометр по кілометру подовжувалися
конвейєрні лінії в цехах; робітники
замішували в кадубах зубну пасту і
точили з мідних казанів еліксир для
полоскання рота; в серпні дівчата з
ранку до вечора консервували помідори,
а перед різдвом збивалися з ніг за
прилавками магазинів стандартних цін;
метиси зрошували потом бразільські
кавові плантації, а в мрійливих
винахідників спритно викрадали
патентні права на нові трактори. Всі ці
люди були тільки жменькою з-поміж
безлічі, що платили Ніколь свою данину
— то була ціла система, що працювала в
,невпинному гуркоті й двигтінні,
забарвлюючи в гарячковий колір навіть
такі вчинки Ніколь, як оці оптові
закупівлі,— колір, ніби відсвіт
полум’я на обличчі пожежника, який не
відступає перед грізним валом вогню.
Ніколь була наочним прикладом напрочуд
простих законів — вона несла в самій
собі свою неминучу загибель, та
водночас і випромінювала таку
чарівливість і грацію, що Розмері не
могла не наслідувати її.
Була вже майже четверта година. Стоячи
посеред крамниці з папужкою на плечі,
Ніколь розговорилася, що траплялося з
нею нечасто.
—    А якби того дня вам не довелося
стрибати в холодну воду? Я чомусь не
перестаю дивуватися з таких-от речей.
Перед самою війною ми приїхали в
Берлін, мені було тринадцять, невдовзі
мама померла. Мою сестру запросили на
двірцевий бал, і в її записничку три
танці були записані за справжніми
принцами — все це було влаштовано
через одного камергера. За півгодини до
виходу в неї заболіло в боці й почався
жар. Лікар визначив апендицит і сказав,
що треба негайно оперувати. Але мати не
звикла відступатися від своїх планів, і
Бебі пішла на бал і протанцювала там до
другої ночі з льодовим компресом,
прикріпленим під бальною сукнею. А о
сьомій ранку її оперували.
Отже, треба бути непохитним; навіть
найсимпатичні-ші люди нещадні щодо
самих себе. Годинник уже показував
четверту, і Розмері гриз'ла думка, що
Дік у готелі жде Ніколь. Час би вже
їхати, чому вона примушує його чекати?
«їдьте, вже їдьте!» — подумки квапила
вона, а потім зненацька подумала: «А
якщо не хочете ви, давайте поїду я!» Та
Ніколь увійшла до ще однієї крамниці,
де купила букетики до сукні для себе й
Розмері, а один звеліла відіслати Мері
Норт. Аж тоді вона, певно, згадала, бо
погляд її раптом зробився неуважливим,
і вона зупинила таксі.
—    До побачення. Ми приємно провели
час, правда ж?
—    Дуже приємно,— відповіла Розмері.
Вона й не думала, що це буде так важко;
все в ній збурилося, коли таксі з Ніколь
рушило з місця.
XIII
Дік пройшов звивистим окопом і рушив
далі по дошках, якими було вимощено
його дно. Проходячи повз перископ, він
подивився в нього, потім став на
стрілецьку приступку і визирнув за
бруствер. Перед ним, під сірим
задимленим небом, лежав Бомон-Амель,
ліворуч височіла, мов пам'ятник
трагедії, гора Тьєпваль.
Дік підніс до очей польовий бінокль,
горло його стис-лося.
Через хвилину він пішов окопом далі й
за наступним вигином побачив своїх
супутників — вони чекали на нього.
Схвильований, він хотів поділитися з
іншими, щоб і вони усе відчули й
зрозуміли,— хоч сам він, на відміну від
Ейба Норта, не брав участі у бойових
діях.
—    Того літа за кожну п’ядь цієї
землі віддано двадцять людських
життів,— сказав він Розмері.
Вона слухняно обвела поглядом зелену,
досить убогу рівнину, порослу
хирлявими шестирічними деревцями. Якби
Дік сказав, що і по них зараз
стрілятимуть із гармат, вона б і цьому
повірила. Кохання її досягло вже тієї
межі, за якою починаються біль та
розпач. Вона не знала, що робити,— а
матері поряд не було.
—    Відтоді перемерло безліч людей,
та й ми незабаром повмираємо,—
втішливо мовив Ейб.
Розмері зачаровано дивилася на Діка,
чекаючи, що він казатиме далі.
—    Бачите он той струмок? Ми дійшли б
до нього за дві хвилини. А от англійці
добувалися тоді місяць. То дюйм за
дюймом просувалася вперед ціла
імперія, попереду люди гинули, а ззаду
напирали інші. А друга імперія так само
повільно відступала, залишаючи своїх
полеглих — незліченні купки
закривавленого шмаття. За нашого
покоління нічого схожого вже не буде,
жоден європейський народ не наважиться
на таке.
—    Он як? У Туреччині оце щойно
скінчили воювати,— заперечив Ейб.— А в
Марокко...
—    То зовсім інше. У всякому разі,
Західний фронт у Європі не повториться,
принаймні за нашого життя. Молодь
гадає, що їй це до снаги, але вона
помиляється. Першу битву на Марні ще
можна б повторити, але те, що сталося
тут,— нізащо. За тим, що тут сталося,
стояло дуже багато — віра в бога, і роки
достатку, і величезна впевненість у
своїх силах, і саме ті відносини між
класами, що склалися на той час. Росіяни
та італійці для цього фронту не
годилися. Тут потрібна була особлива
цілісність почуттів, що їх усмоктують з
материним молоком. Треба було, щоб у
пам’яті жили різдвяні свята й поштові
листівки з портретами кронпринца та
його нареченої, і маленькі кафе
Валанса, і пивниці на Унтер-ден-Лінден,
і одруження в мерії, і поїзди на
іподром, і дідусеві бакенбарди.
—    Таку тактику бою винайшов ще
генерал Грант у тисяча вісімсот
шістдесят п’ятому,— під Пітерсбергом.
—    Ні, генерал Грант винайшов те, що
зветься масовою різаниною. А те, про що
кажу я, іде від Льюїса Керролла, і Жюля
Берна, і від того, хто написав «Унді-ну»,
і від сільських пасторів, що
розважалися грою в кеглі, і від
марсельських таггаіпез і дівчат,
зведених у лісочках Вюртемберга та
Вестфалії. Власне, тут відбулася
любовна битва — ціле століття
міщанського кохання пішло на те, щоб
удобрити це поле. Це була остання
любовна битва в історії.
—    То ви, чого доброго, віддасте її
авторство Девіду Герберту Лоуренсу,—
сказав Ейб.
—    Весь мій прекрасний, милий,
упорядкований світ був висаджений у
повітря могутнім вибухом любовного
динаміту,— не вгавав Дік.— Правда,
Розмері?
—    Не знаю,— серйозно відповіла
вона.— Це ви все знаєте.
Вони трохи відстали від інших. Раптом
на них посипався град камінців і
грудочок землі, і Ейб гукнув з ходу
сполучення неподалік:
—    Я знову сповнююся бойовим
запалом! Адже за мною теж ціле століття
кохання, кохання в штаті Огайо! Зараз я
рознесу цей окоп.— Голова його
вигулькнула з-за насипу.— Ви що ж, не
знаєте правил гри? Ви вбиті — то була
ручна граната!
Розмері засміялася, а Дік ухопив жменю
камінців, щоб відповісти нападникові,
але розтулив кулак, і вони посипалися
на землю.
—    Ні, я не можу пустувати в такому
місці,— сказав він вибачливо.—
«Розірвано срібний шнур, розколото
золоту чашу» і як там далі; можете
сміятися, але я невиправний романтик, і
тут уже не зарадиш.
—    Я теж романтик.
Вони вийшли з чистого, реставрованого
окопу,— просто перед ними стояв
пам’ятник полеглим ньюфаунд-лендцям.
Читаючи напис на ньому, Розмері раптом
схлипнула. Як і більшості жінок, їй
подобалось, коли хтось підказував, що
вона повинна відчувати за тих чи тих
обставин; подобалося і тепер, коли Дік
навчав її відрізняти смішне від
сумного. Але над усе їй хотілося,
1 Хрещена мати, а також жінка, що
листується, із солдатом-фрон-товиком і
піклується про нього (франц.).
щоб він зрозумів, як вона його кохає,
кохає так, що аж у голові паморочиться,
і вона ходить полем битви ніби в
прекрасному сні.
Вони посідали в машину й рушили назад
до Ам’єна. Дрібний теплий дощик кропив
миршаві деревця й кущі; вони минали
складені, немов для величезних
погребальних вогнищ, невибухлі
снаряди, гільзи, бомби, гранати, а також
спорядження — каски, багнети, рушничні
ложа, зотліле взуття, що шість років
пролежало в землі. Дорога різко
завернула, і очам відкрилося ціле море
могил, море білих баранців-надгробків.
Дік звелів зупинитися.
—    Дивіться, це ж наша знайома. І все
ще з вінком.
Він вийшов і попростував до дівчини,
яка розгублено
стояла коло брами з вінком у руках.
Поряд чекало таксі. То була та сама руда
дівчина з Теннессі, з якою вони
познайомилися вранці в поїзді,— вона
приїхала з Америки, щоб покласти квіти
на могилу брата. Тепер обличчя її було
сердите й заплакане.
—    Ці типи у воєнному міністерстві
дали мені, певно, не той номер,—
поскаржилася вона Дікові.— На тій
могилі стоїть інше прізвище. Я з другої
години шукаю, але їх тут стільки, що
хіба знайдеш...
—    А я на вашому місці поклав би
вінок на першій-ліпшій могилі, не
читаючи навіть прізвища,— порадив Дік.
—    Ви так гадаєте?
—    Я гадаю, що він похвалив би вас за
це.
Вже сутеніло, і дощ припустив дужче.
Дівчина поклала вінок на могилу,
найближчу до брами. Дік запропонував їй
відпустити таксі і повернутися до
Ам’єна разом з ними. Вона погодилася.
Розмері, почувши про чужу невдачу, знов
схлипнула — взагалі то був мокрий день;
а проте вона відчувала, що він її чимось
збагатив, хоча й не могла б сказати, чим
саме. Згодом день цей видавався їй
щасливим від початку до кінця —
бувають отакі години: нічого
особливого наче й не відбувається,
сприймаєш їх тільки як ланку між
радістю минулою й майбутньою і аж потім
починаєш розуміти, що вони, власне, і
були найрадісніші.
Червонясто-синіми вулицями Ам’єна ще
відлунювало недавнє минуле; воєнна
журба і досі оповивала місто, як
оповиває вона деякі вокзали — хоч би
Північний у Парижі чи Ватерлоо в
Лондоні. Вдень людину пригнічують такі
міста, з допотопними трамвайчиками на
великій, вимощеній сірим бруком
соборній площі, міста, в яких навіть
повітря здається затхлим від давності,
і як старі фотографії, збляклим. Зате
коли спадає вечір, на вулицях оживає
все те, без чого немислимий французький
побут,— жваві повії, балакучі
завсідники кафе, що від них тільки й
чути оте «Уоііа!»,1 закохані, які
блукають, обнявшись, у щасливому
блаженстві, що не коштує грошей і не має
мети.
Чекаючи поїзда, вони сіли за столик під
аркадою, високе склепіння якої вбирало
і дим, і гамір, і звуки музики; оркестр
виконав на їхню честь «Так, ми не маємо
бананів», і вони нагородили оплесками
диригента, явно задоволеного собою.
Дівчина з Теннессі забула про свої
прикрощі й розважалася разом з усіма,
навіть почала загравати з Діком та
Ейбом, пускала бісики й ніби ненароком
торкалася їхніх рук, а вони добродушно
дражнили її.
Потім прибув паризький поїзд, вони
поїхали, і земля, в якій під теплим
дощем дотлівали останки
вюртем-бержців, прусських гвардійців,
альпійських стрільців, манчестерських
робітників та вихованців ітонської
школи, залишилася позаду. Вони їли
бутерброди з копченою ковбасою й сиром,
куплені у вокзальному буфеті, й
запивали їх вином божоле.
Ніколь не поділяла їхнього настрою.
Нервово покусуючи губи, вона
переглядала путівники по місцях боїв,
що їх прихопив із собою Дік. Так, він,
видно, добряче простудіював історичні
розділи і, своїм звичаєм, дещо спростив,
а дещо згладив — недаремно в його
версії Ам’єнська битва нагадувала
один із прийомів у його домі.
XIV
Вони домовились, що ввечері підуть
дивитися ілюмінацію на виставці
декоративного мистецтва, та по приїзді
в Париж Ніколь сказала, що надто
втомилася й не піде. Вони завезли її до
готелю «Король Георг», і коли вона
зникла за пересічними площинами,
утвореними грою світла в скляних
дверях, Розмері відчула полегшен-
й Отож-бо! (Франц.)9 ня. Ніколь являла
собою силу і, можливо, силу лиху; в
усякому разі, її слова і вчинки не можна
було передбачити, як материні. Розмері
трохи побоювалася її.
Об одинадцятій Розмері, Дік і Норти
зайшли до кафе-поплавця, нещодавно
відкритого на Сені. В річці миготіли
мостові ліхтарі і погойдувалися
десятки холодних півмісяців. Живучи в
Парижі, Розмері й мати по неділях іноді
виїздили пароплавчиком до Сюрена і
дорогою укладали плани на майбутнє. У
них було обмаль грошей, але місіс Спірс
покладала такі надії на доньчину вроду
та на амбіцію, яку сама їй прищепила, що
ладна була важити всім, що мала; ставши
на ноги, дівчина віддячить матері
сповна...
Відколи вони приїхали до Парижа, Ейб
Норт весь час ходив напідпитку; очі
його почервоніли від вина й від сонця.
Того вечора Розмері вперше помітила, що
він не проминає жодної нагоди випити, і
подумала, що Мері Норт навряд чи це до
вподоби. Мері, хоч яка була сміхотлива,
говорила так мало, що Розмері, власне,
майже нічого про неї не знала. Розмері
подобалося її пряме чорне волосся —
зачесане назад, воно лише на спині
закручувалося плавною хвилею; час від
часу тоненьке пасмо спадало їй на лоб —
навскіс до скроні,— і коли воно лізло в
очі, Мері, струснувши головою,
відкидала його.
—    Ходімо сьогодні раніше спати,
Ейбе, нехай це буде остання чарка.—
Промовляла Мері спокійно, але в голосі
вгадувалося легке занепокоєння.— Ти ж
не хочеш, щоб тебе завтра внесли на
пароплав, та ще й розплескуючи по
дорозі.
—    Так, усім час додому,— підтримав
Дік.—Уже пізно.
На благородному обличчі Ейба з’явився
впертий вираз, і він рішуче заперечив:
—    Ні, ні.— І після значущої паузи
додав: — Куди нам поспішати. Розіп’ємо
ще пляшку шампанського.
-т- Я більше не п’ю,— сказав Дік.
—    А Розмері вип’є. Вона ж
природжений алкоголік, тримає у ванній
пляшку джину, та й взагалі. Мені її мати
розповідала.
Він вилив решту шампанського в келих
Розмері. Першого дня в Парижі Розмері
випила стільки лимонаду, що їй аж
погано стало, отож навіть не
пригублювала ніяких напоїв. Але тепер
вона піднесла келих,
—    Отакої! — вигукнув Дік.— А ви
казали, що не п’єте!
—    Але не казала, що не питиму.
—    А що скаже мама?
—    Один келих можна.— їй чомусь дуже
захотілося випити.цей келих
шампанського. Дік пив, небагато, але
пив, і, може, якщо й вона вип’є, то це їх
зблизить, допоможе їй зробити те, що вже
твердо вирішила. Вона спробувала
випити одним духом, похлинулася, а
потім сказала: — Та ще й учора був мій
день народження, мені сповнилося
вісімнадцять.
—    Чого ж ви не сказали? — хором
обурилися всі.
—    Навмисне, щоб не зобов’язувати
вас і не завдавати зайвого клопоту.—
Вона допила шампанське.— А тепер
вважайте, що ми відсвяткували.
—    Е, ні,— заперечив Дік.— Завтра
ввечері ми відсвяткуємо ваш день
народження, ясно? Вісімнадцять років —
це неабияка дата!
—    А я колись думала: все, що буде до
вісімнадцяти років, нічого не важить,—
сказала Мері.
—    Атож, атож,— підхопив Ейб.— Як і
після вісімнадцяти.
—    Для Ейба ніщо не важитиме, поки
він не сяде на пароплав,— докинула
Мері.— Але він покладає великі надії на
Нью-Йорк. З ним у нього пов’язані всі
плани.— Вона говорила так, наче вже не
вірила в здійсненність цих слів, наче
мета, якої вони обоє прагнули, була
насправді недосяжна.— Він
повертається в Штати писати музику, а я
їду в Мюнхен займатися співами, і коли
ми знову зустрінемось, світ належатиме
нам!
—    Це чудово! — закивала головою
Розмері. Шампанське вже давалося
взнаки.
—    А тим часом — ще келишок
шампанського для Розмері! Це поліпшить
роботу її лімфатичних залоз. У
вісімнадцять років вони тільки
починають функціонувати.
Дік поблажливо засміявся. Він любив
Ейба, хоча давно вже перестав вірити в
нього.
—    Для медицини це щось нове, а
взагалі ходім.
Ейб уловив у його словах нотку
зверхності й ніби між
іншим зауважив:
—    Ох, боюся, що моя нова річ піде на
Бродвеї куди раніше, ніж ви завершите
свій науковий трактат.
—    Тим краще,— спокійно відповів
Дік,— тим краще,
Можливо, я й зовсім закину свій, як ви
кажете, «науковий трактат».
—    Ну що ви, Діку! — злякано
скрикнула Мері.
Розмері вперше побачила в Діка таке
обличчя — застигле, без будь-якого
виразу. І відчувши, що його слова мають
якийсь прихований і дуже важливий
зміст, мало не скрикнула слідом за Мері:
«Ну що ви, Діку!»
Але Дік уже весело сміявся.
—    Закину цей і візьмуся за інший,—
додав він і підвівся з-за столу.
—    Ні, ні, стривайте, Діку. Поясніть
мені...
—    Іншим разом. На добраніч, Ейбе. На
добраніч, Мері.
—    На добраніч, Діку любий.    ^
Мері всміхалася так, наче їй подобалося
сидіти тут, на майже спорожнілому
поплавці. Вона ніколи не втрачала
мужності й надії і ладна була йти за
чоловіком дорогою в нікуди, йти,
пристосовуючись і перевтілюючись на
ходу і усвідомлюючи, що їй ще жодного
разу не вдавалося відвернути його
бодай на крок від його стежки; і часом
вона з болем у серці думала, що таєм-.
ниця обраного Ейбом шляху, а отже, і її
шляху, захована у ньому так глибоко, що
їй ніколи до неї не добутись. І все ж
вона завжди випромінювала надію, немов
якийсь живий талісман...
XV
—    Що саме ви хочете закинути? —
спитала Розмері в таксі, серйозно
заглядаючи Дікові в очі.
—    Ет, пусте.
—    Ви науковець?
—    Я лікар.
—    Та невже? — вона радісно
всміхнулася.— Мій тато теж був лікарем.
Але чому ж ви тоді?..
—    Все дуже просто. Я не заплямував
себе в зеніті слави й не переховуюся
від суду людського на Рів’єрі. Просто я
не займаюся приватною практикою.
Хтозна, може, колись і доведеться.
Розмері підставила йому обличчя для
поцілунку. Якусь мить він дивився на
неї, наче не розуміючи. Потім, обнявши
її однією рукою за плечі, потерся щокою
об її гладеньку щоку й знову подивився
довгим, уважним поглядом.
—    Таке чарівне дівчатко,—сказав
він серйозно.
Вона всміхнулася йому; її пальці, хоч
сама вона й
не помічала, перебирали лацкани його
піджака.
—    Я закохана в вас і в Ніколь. Це моя
таємниця — я не можу навіть ні з ким
говорити про вас, не хочу, щоб іще хтось
знав, який ви чудовий. Ні, справді, я вас
ко« хаю — вас обох.
Він чув це вже стільки разів — навіть
слова були ті ж самі.
Раптом вона опинилася так близько, що
він побачив тільки очі — вже не дитячі
— і він поцілував її палко, безтямно, як
дорослу.
Потім, прихилившись головою до його
плеча, вона зітхнула.
—    Я вирішила відмовитися від вас,—
сказала вона.
Дік здригнувся: невже він дав їй привід
вважати, що
вона має на нього якісь права?
—    Це нечесно,— спромігся він на
грайливий тон.—-Саме тоді, коли ви
почали мене цікавити...
—    Я так вас кохала...— Неначе це
тривало роками, В голосі її тремтіли
сльози.— Та-ак кохала...
Він мав би засміятися, але натомість
почув власні слова:
—    Ви вражаєте не тільки красою, але
й якимсь дивним багатством емоцій. Вам
віриш, коли ви вдаєте кохання, і віриш,
коли ви прикидаєтесь несміливою.
У темному, схожому на печеру таксі, що
пахло парфумами, купленими за порадою
Ніколь, Розмері щільніше пригорнулася
до нього. Він знав, що вона закохана в
нього, але ні в очах, ні в губах її не
було жаги — тільки легкий запах
шампанського з уст. Вона ще дуж* че,
відчайдушніше пригорнулася до нього,
він знову поцілував її, і його
остаточно витверезила невинність її
губ, погляду, спрямованого не на нього,
а в нічну тем* ряву, в темряву всесвіту.
Вона ще не знала, що найвищу насолоду
відчуваєш серцем; згодом вона це
зрозуміє і перейметься жагою, яка рухає
світ—якби в ту мить він опинився поряд
з нею, то взяв, би її без вагання й жалю.
У готелі її номер був майже навпроти
номера Дайверів, ближче до ліфта. Біля
своїх дверей Розмері раптом сказала:
—    Я знаю, що ви не кохаєте мене, я на
таке й не сподівалась. Але ви кажете, що
я повинна була розповісти
про свій день народження. Я розповіла, а
тепер хочу, щоб ви зробили мені
подарунок і зайшли на хвилиночку до
мене. Я вам щось скажу. Тільки на
хвилиночку.
Вони ввійшли, і він зачинив за собою
двері. Розмері стояла зовсім близько до
нього, але так, що вони не торкалися
одне одного. Ніч знебарвила її обличчя,
вона була зовсім бліда — біла гвоздика,
забута після балу.
—    Коли ви всміхаєтеся...— Він знову
перейшов на жартівливо-батьківський
тон; можливо, тому, що близько була
Ніколь,— мені щоразу здається, що я
побачу у вас щербинки на місці молочних
зубів.
Та вона вже припала до його грудей і
жалібно прошепотіла:
—    Візьміть мене.
—    Взяти вас? Куди?
Від здивування йому аж мову відібрало.
—    Будь ласка,— шепотіла вона.—
Прошу, зробіть зі мною... ну те, що
роблять. То байдуже, якщо мені буде
неприємно, напевно буде,— мені завжди
бридко було навіть думати про це. Але
тут зовсім інша річ. Я хочу, щоб ви це
зробили.
Для неї самої було несподіванкою, що
вона здатна говорити таке. її устами
промовляло прочитане, почуте, вимріяне
за довгі роки навчання в монастирській
школі. Та ще вона раптом усвідомила, що
грає зараз одну з найбільших своїх
ролей, і це її надихало.
—    Так не можна,— повагом сказав
Дік.—Це в вас говорить отой келих
шампанського. Забудьмо краще цю
розмову.
—    О ні, ні! Я хочу цього. Зараз.
Візьміть мене, навчіть мене. Я ваша й
хочу бути вашою.
—    А чи подумали ви, який удар це був
би для Ніколь?
—    Вона не дізнається. Та й це її не
стосується.
Він лагідно вів далі:
—    Ви забуваєте, що я люблю Ніколь.
—    А хіба обов’язково треба любити
тільки одну людину? Я от люблю свою маму
і люблю вас — тільки вас ще більше.
Тепер ще більше.
—    ...і, нарешті, ніякої любові до мене
у вас зараз немає, але вона могла б
виникнути — потім. І ваше життя, ще не
розпочавшись як слід, пішло б
шкереберть.
—    Ні, обіцяю, що ми вже більше не
побачимося. Я викличу маму, й ми відразу
ж повернемося до Америки,
Дік пустив це повз вуха, бо надто добре
пам’ятав юну свіжість її губ. Він
перейшов на інший тон:
—    Усе це тільки скороминущий
растрій.
—    Ні, ні! І я не боюся, навіть якщо
буде дитина. Поїду до Мексіки, як одна
дівчина з нашої студії. Боже, я й гадки
не мала, що зі мною може бути таке. Мені
завжди бридко було, коли мене цілували
по-справжньому.— Вона й досі вірила,
очевидно, що це повинно статися.— В
декого з них були такі великі хижі зуби,
але ви не такий, ви зовсім інший, ви
чудовий. Будь ласка, зробіть це...
—    Ага, збагнув: ви просто гадаєте, що
бувають якісь особливі поцілуцки, і
You have read 1 text from Ukrainian literature.
Next - Ніч лагідна - 06
  • Parts
  • Ніч лагідна - 01
    Total number of words is 3920
    Total number of unique words is 2061
    26.6 of words are in the 2000 most common words
    36.6 of words are in the 5000 most common words
    42.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 02
    Total number of words is 4004
    Total number of unique words is 2139
    27.0 of words are in the 2000 most common words
    39.1 of words are in the 5000 most common words
    45.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 03
    Total number of words is 3966
    Total number of unique words is 2007
    28.6 of words are in the 2000 most common words
    39.5 of words are in the 5000 most common words
    46.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 04
    Total number of words is 4000
    Total number of unique words is 1854
    31.3 of words are in the 2000 most common words
    43.0 of words are in the 5000 most common words
    49.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 05
    Total number of words is 4095
    Total number of unique words is 1987
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.6 of words are in the 5000 most common words
    47.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 06
    Total number of words is 4061
    Total number of unique words is 2015
    28.5 of words are in the 2000 most common words
    40.4 of words are in the 5000 most common words
    47.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 07
    Total number of words is 4040
    Total number of unique words is 2026
    30.3 of words are in the 2000 most common words
    42.5 of words are in the 5000 most common words
    48.8 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 08
    Total number of words is 3999
    Total number of unique words is 1948
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    39.6 of words are in the 5000 most common words
    46.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 09
    Total number of words is 4069
    Total number of unique words is 2058
    27.8 of words are in the 2000 most common words
    39.5 of words are in the 5000 most common words
    46.4 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 10
    Total number of words is 4133
    Total number of unique words is 1926
    30.8 of words are in the 2000 most common words
    42.4 of words are in the 5000 most common words
    50.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 11
    Total number of words is 4061
    Total number of unique words is 1953
    30.3 of words are in the 2000 most common words
    42.6 of words are in the 5000 most common words
    50.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 12
    Total number of words is 3987
    Total number of unique words is 2098
    27.9 of words are in the 2000 most common words
    39.3 of words are in the 5000 most common words
    46.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 13
    Total number of words is 4079
    Total number of unique words is 2008
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.9 of words are in the 5000 most common words
    47.2 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 14
    Total number of words is 3930
    Total number of unique words is 2115
    27.8 of words are in the 2000 most common words
    38.4 of words are in the 5000 most common words
    44.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 15
    Total number of words is 3990
    Total number of unique words is 2067
    27.5 of words are in the 2000 most common words
    37.9 of words are in the 5000 most common words
    44.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 16
    Total number of words is 4001
    Total number of unique words is 2102
    27.5 of words are in the 2000 most common words
    38.5 of words are in the 5000 most common words
    45.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 17
    Total number of words is 4015
    Total number of unique words is 1960
    29.7 of words are in the 2000 most common words
    42.1 of words are in the 5000 most common words
    48.5 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 18
    Total number of words is 3951
    Total number of unique words is 1866
    29.7 of words are in the 2000 most common words
    41.6 of words are in the 5000 most common words
    48.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 19
    Total number of words is 4018
    Total number of unique words is 1964
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    41.0 of words are in the 5000 most common words
    47.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 20
    Total number of words is 3983
    Total number of unique words is 1932
    30.0 of words are in the 2000 most common words
    41.1 of words are in the 5000 most common words
    47.9 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 21
    Total number of words is 3927
    Total number of unique words is 1950
    28.2 of words are in the 2000 most common words
    39.9 of words are in the 5000 most common words
    46.6 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 22
    Total number of words is 4085
    Total number of unique words is 1971
    29.5 of words are in the 2000 most common words
    41.8 of words are in the 5000 most common words
    48.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 23
    Total number of words is 4037
    Total number of unique words is 2000
    31.3 of words are in the 2000 most common words
    43.0 of words are in the 5000 most common words
    49.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 24
    Total number of words is 4007
    Total number of unique words is 1949
    29.6 of words are in the 2000 most common words
    40.8 of words are in the 5000 most common words
    47.1 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 25
    Total number of words is 3891
    Total number of unique words is 1976
    26.1 of words are in the 2000 most common words
    37.1 of words are in the 5000 most common words
    44.0 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.
  • Ніч лагідна - 26
    Total number of words is 832
    Total number of unique words is 550
    26.4 of words are in the 2000 most common words
    32.8 of words are in the 5000 most common words
    39.3 of words are in the 8000 most common words
    Each bar represents the percentage of words per 1000 most common words.